Сьогодні на Vежі – остання серія проекту “Вінниця у порівнянні”. Ми вирішили порівняти Вінницю з чотирма іншими обласними центрами, які розташовані неподалік, і на власні очі побачити – чи справді Вінниця гідна називатися шестиразовим чемпіоном у змаганні найкомфортніших міст України.
Ми хотіли зрозуміти, які Вінниця має переваги, а в чому – наші недоліки. Чого нам варто повчитися в інших, а що сусіди можуть перейняти у нас. Ми прагнули побачити справжній стан речей – адже все пізнається у порівнянні.
Так, після Хмельницького, Житомира, Черкас і Кропивницького ми повернулися до Вінниці (площа – 113,2 км², населення –369,8 тисячі людей). У місто, яке назагал відоме найбільшим в Європі світломузичним фонтаном на воді, “мером-прем’єром” Володимиром Гройсманом, ставкою Гітлера “Вервольф” і, звісно, вінницьким салом.
Ранкова кава і перші враження
Скласти перше враження про Вінницю нашій команді досить складно, бо ми всі тут живемо і працюємо. Але наш шеф-редактор приїхав до Вінниці кілька років тому, тож може порівняти, як вона змінилася за цей час.
Найбільше, наприклад, впадає в око те, що центр міста нарешті позбувся хаотичної й занадто яскравої реклами. Це особливо помітно у порівнянні з Хмельницьким та й зрештою – з більшістю міст країни, де реклама надзвичайно засмічує і спотворює вигляд міста. А з найбільш очевидних недоліків – досить мало зелені: в останні роки старі дерева видаляють, нові саджають, але затінок вони ще не дають. І якщо у центрі Кропивницького увагу привертають катальпи, то у Вінниці все більше починають висаджувати платани.
Загалом Вінниця з перших хвилин перебування в центрі складає враження хорошого доглянутого європейського міста, і щороку воно змінюється на краще.
Перш ніж пройтися по усіх пунктах, які ми намагалися дослідити у цьому проекті (інфраструктуру і громадський транспорт, медицину, освіту, послуги ЖКГ та інше) уже традиційно вирушили на пошуки смачної кави. Її ми замовили біля головного символу міста – вежі Артинова – у креперії “Амелі”. Там ще готують смачні млинці з різноманітними начинками.
За 25 гривень отримали маленький капучино на 100%-й арабіці. Це ціна навіть трішки нижча за середню в центрі Вінниці. Кава смачна зокрема й тому, що з’являється все більше кав’ярень, росте конкуренція, і власники все більше звертають увагу на якість напоїв.
Тому в центрі можемо насолоджуватися хорошим вибором кави і вже не такою високою ціною.
Парки та зони відпочинку
1) Площа Європейська і центр міста
Якщо у Хмельницькому, Житомирі та Кропивницькому головними центрами тяжіння є пішохідні вулиці, то у Вінниці – це площа Європейська з водонапірною вежею Артинова. Біля неї розташований найбільший у центрі ТРЦ і багато різноманітних закладів харчування: від “віконець” з випічкою та піцерій до кав’ярень і ресторанів.
Це місце, де відбувається багато міських заходів, ярмарків і концертів. Принаймні, так було до карантину. А зазвичай тут протягом усього року грають вуличні музиканти і прогулюється дуже багато людей. Особливо увечері.
Відео за 2017 рік
Ми неодноразово звертали увагу на те, що у Вінниці бракує пішохідної зони. Влітку цього року в місті навіть бралися досліджувати пішохідний потенціал частини вулиці Грушевського, де зазвичай паркуються автомобілі. Але зважаючи на пропускну здатність центру міста, те, що Соборною обмежений рух приватного транспорту, і що тут бракує паркомісць, віддати пішоходам дві смуги руху видається не надто популярним рішенням.
Однак уявити на ділянці від площі Європейської до Центрального парку щось подібне, як у Житомирі, дуже легко. І ця пішохідна зона (між двома головними символами: вежею і аркою) мала б великі шанси стати одним з найбільш туристичних місць у Вінниці, яке згодом очевидно “обросло” б і відповідною інфраструктурою.
Але центр міста не обмежується лише площею Європейською. Також на увагу заслуговують площа Ліверпуль, площа Шевченка, майдан Незалежності і майдан Небесної Сотні.
А якщо поблукати вуличками, можна знайти й красиві старі будівлі: садибу Львовича, колишній маєток капітана Длуголенцького, найстарішу будівлю міста – колишній Єзуїтський монастир (зараз там розташований Державний архів Вінницької області) “шоколадний будинок”, особняк капітана Четкова (тепер це приміщення міського Департаменту архітектури), сходи Артинова у парку “Кумбари” та інші.
2) Набережна
Набережна “Roshen” – це мабуть, найвідоміше місце у Вінниці для туристів. Тому що саме тут, біля найбільшого у Європі світломузичного фонтану на воді збираються сотні людей. Особливо влітку, коли там здають напрокат катамарани.
Самі ж вінничани частіше приходять на набережну, щоб половити рибу, або щоб почитати книгу чи позасмагати, коли там немає вечірнього шоу.
Фонтен “Roshen” на цій набережні – одна з головних візитівок Вінниці, тому будучи у місті, його обов’язково варто відвідати хоча би раз. Не тільки вдень, проїжджаючи транспортом на центральному мосту, а й у вечері.
І навіть попри те, що шоу там не оновлюється вже кілька років поспіль, це все-одно дуже і дуже гарно.
Подивившись на набережні у чотирьох інших містах, можемо сказати, що вінницька (бетонна, без затінку і пандусів) доволі непогана. Звісно, це далеко не те, що будують у Житомирі, але й не те, що називають набережною у Кропивницькому.
Там є сидіння біля води, зверху встановлені лавки зі смітниками, є громадська вбиральня, а трохи далі – дитячий майданчик з гірками і “павутинками”, на яких завжди гамірно. Принаймні, вінницька набережна – це одне з тих небагатьох місць, де можна впритул підійти до річки, тому що в багатьох інших місцях доступ до Бугу ускладнений через забудову.
Окремо варто згадати й Південний Буг – головну водну артерію міста.
У перспективі на ньому хочуть розвивати водний транспорт. Наскільки це близька перспектива – важко сказати, але принаймні зараз там можна покататися на катаматанах, на sup-дошках, прогулянкових та екскурсійних теплоходах (аж до Сабарівських скель), або ж просто на надувних човнах, як це роблять рибалки.
3) Міський пляж
Мабуть, найбільший і найбільш розвинений вінницький пляж – пляж “Хімік”, що біля Київського мосту. Там чисто, є роздягальні, майданчик для гри у волейбол, металеві каркаси під парасольки (але без накриття), лавки, смітники, навіть невеличкий спортивний і дитячий майданчики. Але немає головного – широкого піщаного берега. Тому виглядає усе це як хороший вихід до річки, де можна позасмагати, лежачи на зеленій траві.
Це місце популярне, і в сезон там збирається дуже багато людей.
Відсутність повноцінного міського пляжу (як на березі Південного Бугу, так і на березі Вишенського озера) можна пояснити тим, що вінничанам щороку не рекомендують там купатися. Але в цьому сенсі Вінниця програє міським пляжам Хмельницького і Житомира.
З приводу чистоти, то воду з-під крану, як і в інших містах, вінничани не п’ють. Але сам Південний Буг взялися чистити: у цьому році спецтехнікою розчистили понад кілометр русла і вивезли з дна майже 90 тисяч кубометрів намулу. Як повідомили у Вінницькій міській раді, це третина від обсягів першої черги цього комплексного проекту, розрахованого на 6 років.
4) Центральний парк імені Леонтовича
Аби показати паркові зони Вінниці, ми обрали Центральний міський парк імені Миколи Леонтовича. Він був заснований ще в 1936 році, і його площа становить 40 гектарів. У ньому є різноманітні атракціони, планетарій, стадіон для хокею на траві, літній театр, фонтан, “Зоодворик”, локація “Вінниця в мініатюрі” та багато іншого. Також на площі біля фонтану часто організовують різноманітні фестивалі, а взимку ставлять головну новорічну ялинку. Щоправда цього року, у зв’язку з пандемією COVID-19, від неї відмовилися.
Та найвідомішим об’єктом в цьому парку можна вважати арку, яку нещодавно відремонтували, включно з усім вхідним ансамблем.
Деякі частини парку імені Леонтовича намагаються реставрувати, оновлювати квіткові алеї щосезону протягом року… Але загалом хочеться, щоб цей парк став ще більш сучасним, із ще більшою кількістю різноманітних атракцій, і щоб вінничани проводили там значно більше часу.
Звісно, що це не єдиний парк у Вінниці. Але формально, з прогулянковими зонами і атракціонами, таких парків у Вінниці, з натяжкою, – три. Взагалі їх значно більше, але решта – це просто зелені зони, з величезним потенціалом, але переважно занедбані й без відповідної інфраструктури.
4) Проспект Космонавтів і вулиця Замостянська
Проспект Космонавтів є частиною найдовшої прогулянкової алеї Вінниці. І поки що це найкраща її частина: з вимощеними доріжками, новими лавками, фонтанами і красивими скульптурними композиціями. Вона починається від площі Могилка на немирівському Шосе (біля Лісопарку), і закінчується майже на вході до парку Дружби народів, одразу за яким – Вишенське озеро.
Особливо атмосферно на проспекті стає надвечір, коли там вмикається ілюмінація і підсвічується геть усе: арка, вуличні меблі, фонтани, дитячі майданчики…
Окремо хочеться відзначити й вулицю Замостянську. Там створили “оксамитовий шлях для трамваїв”, встановили підсвітку над пішохідною зоною, вздовж неї поставили лавки з usb-портами для підзарядки смартфонів, встановили баки для сміття і квітники. Також облаштували велодоріжки, які пофарбували у червоний.
Загалом на вулиці Замостянській хоч і немає таких селфі-локацій та відпочинкових зон, як на проспекті Космонавтів, але після реконструкції ця вулиця також стала однією з “візитівок” Вінниці.
Фото – zamostia.vn.ua
Обсяг фактичних надходжень туристичного збору до бюджету Вінниці за 2019 рік склав 2 мільйони 50 тисяч 458 гривень, за 8 місяців 2020 року – 590 тисяч 372 гривні. Кількість туристів та екскурсантів, які відвідали Вінницю у 2019 році становила близько 250 тисяч осіб, а за перше півріччя 2020 року – близько 87 тисяч осіб. Це найбільше серед усіх п’яти міст, в яких ми побували.
Громадський транспорт
Перевезення пасажирів у Вінниці здійснюють 126 трамваїв, 165 тролейбусів, 67 автобусів і 237 маршрутних таксі. Переважно містом рухаються швейцарські трамваї, передані Вінниці з Цюріха. Також тут є трамваї вінницького виробництва “VinWay” та старі чеські “Татри”.
Серед тролейбусів найбільше старих, але відновлених “ЗіУ”, а також більш сучасних “Богданів”. Нещодавно у місті почали курсувати тролейбуси вінницького виробництва “VinLine”. З’явився й тролейбус з можливістю автономного ходу.
Зупинки громадського транспорту у Вінниці переважно єдиного вигляду. Скрізь є паперовий розклад руху транспорту, а на деяких зупинках встановили електронні табло. Також розклад руху транспорту можна подивитися у мобільних додатках.
Вартість проїзду в муніципальних автобусах – 5 гривень, у маршрутних таксі – 6 гривень, а у тролейбусах і трамваях – 4 гривні.
В муніципальному транспорті цього року припинили приймати готівку: розрахуватися можна “карткою вінничанина”, банківською карткою, через додаток “Приват 24”, або відправивши смс з телефону. Кондукторів, відповідно, у транспорті немає, але ходять контролери. Натомість в маршрутках потрібно розраховуватися готівкою (валідатори там є, але ще не працюють).
Очевидно не буде перебільшенням, якщо скажемо, що вінницький громадський транспорт – об’єктивно найкращий в Україні: як з огляду на рухомий склад, так і на його “пунктуальність” та взагалі всю інфраструктуру.
Велосипеди
Вінниця – одне з міст України, де найкраще розвинена велоінфраструктура. Загальна протяжність велосмуг та велодоріжок тут – 75 км, хоч до їхньої якості часом виникають питання. Також однією з найбільших переваг є наявність муніципального автоматичного велопрокату “Nextbike” (25 станцій і 180 велосипедів, станом на 1 вересня).
Зручність цього велопрокату в тому, що він коштує всього 20 гривень на годину (є й місячні абонементи), а сам велосипед можна залишити на будь-якій іншій станції, якщо там є вільні місця. Крім цього у Вінниці можна знайти станції оренди спортивних велосипедів, як ми це робили в інших містах. Але в такому випадку це буде значно дорожче.
Загалом у Вінниці можна комфортно і безпечно пересувалися на велосипеді: є промарковані переїзди на пішохідних переходах, є велосмуги і відокремлені велодоріжки, знаки тощо. Але звісно, є ще над чим працювати – не тільки над розвитком велоінфраструктура, а й із суспільством, тому що припарковані автомобілі на велосмугах та пішоходи, які ними пересуваються, не зовсім сприяють комфорту та провокують конфлікти.
Та з огляду на те, як розвивається місто, і що все більше вінничан пересідають на двоколісні, можна стверджувати, що велоінфраструктура тут розвиватиметься й надалі.
Трафік та інфраструктура
У багатьох автомобілістів з Вінниці є нарікання з приводу оновлень, які зазнає транспортна і дорожня інфраструктура. Адже останнім часом почало з’являтися все більше різноманітних острівців безпеки, звуження доріг, делініаторів для трамваїв… – так, щоб перевага в русі була у громадського транспорту.
Усі ці заходи заспокоюють трафік і статистично зменшують кількість ДТП, в тому числі з постраждалими. Тому в цьому сенсі це однозначно плюс. Яскравим прикладом цього стало “проблемне” перехрестя на площі Гагаріна, але після зміни схеми руху там й справді не відбулося жодного ДТП з постраждалими.
Департаментом комунального господарства та благоустрою протягом 2015-2020 рр. капітально відремонтовано, реконструйовано або збудовано 56 вулиць та доріг, загальною протяжністю 52,2 км. Також капітально відремонтовано дорожнє покриття приватного сектору (на умовах співфінансування із мешканцями) на 119 вулицях, протяжність яких складає 37,708 км. За цей час у Вінниці реконструювали й київський міст через Південний Буг (протяжність споруди – 196 м).
Щодо трафіку, то у Вінниці він складний з огляду на те, що автомобілів в принципі стає більше. За можливості тут краще користуватися громадським транспортом.. Особливо в будні дні та в час-пік, коли в місті утворюються затори.
Крім цього, мабуть, головною проблемою для автомобілістів є те, що кількість автомобілів значно перевищує можливості парковок, і паркомісць усім не вистачає. Часто буває, що усі вулички зайняті, а вільне місце можна знайти хіба що на платній автостоянці поблизу міськради.
Якщо ж говорити про пересування поза межами міста, то наприклад залізницею з Вінниці можна поїхати у багатьох напрямках. До речі, у 2018 році вінницький вокзал посів шосте місце у рейтингу найбільш завантажених вокзалів країни. Тоді протягом року він обслужив 5,7 мільйона пасажирів у далекому сполученні.
Також у місті є три автостанції, що забезпечують сполучення на рівні області, країни, а також мають міжнародні рейси.
Медицина
У Вінниці працює п’ять комунальних центрів первинної медико-санітарної допомоги, а ще – 10 комунальних лікарень різних типів (в тому числі пологові будинки, стоматологічний центр і поліклініка, центр серцево-судинної патології тощо).
Також в місті є кілька обласних і одна районна лікарня. Ми влаштували опитування біля поліклініки Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова. Порівняно з іншими містами, вінничани скаржилися менше. В основному – на черги і те, що перш ніж потрапити до профільного спеціаліста потрібно брати направлення в сімейного лікаря. Але якістю послуг переважно задоволені. Також між державними та приватними медичними установами, респонденти казали, що більше довіряють державним.
Наташа
– Зробили так: щоб потрапити до ЛОРа, до сімейного лікаря записуєшся через два-три-чотири дні, потім йдеш з цим направленням на вільне місце до ЛОРа, і вже забула за цей час, чому ти хворіла. Це не зручно, – поділилася вінничанка, яка представилася Наташею.
Водночас каже, що якістю надання медичних послуг задоволена (як у сімейного лікаря, так і у профільних фахівців).
Тетяна
Також ми зустріли Тетяну – вінничанку, яка хворіла на COVID-19, але лікувалася амбулаторно (вдома).
– У мене COVID-19, я довго хворію, і це гроші-гроші-гроші… Якщо КТ перший раз – 850 гривень, то на друге (контрольне) –680 гривень, а ще антибіотики і купа інших препаратів. І держава нічого не оплачує, хоча я чула, що хворі на COVID-19, в яких є направлення від сімейного лікаря, проходять безкоштовно СКТ. Вони кажуть, що це в державних структурах, а де в нас зараз в державний структурах МРТ чи КТ? Дуже дорого все, – поділилася жінка.
А на запитання, кому вінничани більше довіряють: приватним, чи державним лікарям, співрозмовники схилялися до другого варіанту.
Юрій
Жидрунас
Наприклад Юрій розповів, що спершу звертається в державні медичні заклади, а вже якщо там щось не влаштовує – то йде до приватного лікаря.
Натомість Жидрунас, який приїхав з Литви і вже 2 роки проживає у Вінниці, риторично запитав: чому має звертатися до приватних лікарів, якщо сплачує податки? Каже, що сімейного лікаря тут не має, а в поліклініку прийшов за окулярами.
– У нас в Литві, якщо якщо я працюю, я маю страховку. А тут за все потрібно платити, – поділився чоловік.
Школи та садочки
У Вінниці працює 38 комунальних закладів середньої освіти та 6 приватних шкіл. На ресурсі “DOU”, де склали зведений рейтинг найкращих 100 шкіл в Україні за результатами ЗНО (за 2020 рік та двох попередніх років) є Фізико-математична гімназія №17 і Вінницький технічний ліцей. Також у списку шкіл України, що випустили найбільшу кількість відмінників, є Гуманітарна гімназія №1 імені М.І.Пирогова.
У Вінниці є ще 59 дитячих садочків різної форми власності (разом з НВК). Садочки державної та комунальної власності розраховані на 18 тисяч 270 дітей, приватної – на 206 дітей. В черзі до дитсадків, станом на 1 вересня, перебувало 279 дітей (яких не розподілили у 2019 році).
Батьки, з якими ми спілкувалися, казали, що намагаються ставати в черги у ДНЗ ледь не з самого народження.
Також відомо, що впродовж останніх п’яти років у Вінниці повністю утеплили приміщення восьми шкіл і 22 ДНЗ.
Крім цього за період 2016-2020 років на замовлення кількох департаментів міської ради у Вінниці збудували:
– 46 спортивних і тренажерних майданчиків;
– 6 мультифункціональних майданчиків, 4 спортивні й 2 тренажерні майданчики на територіях шкіл;
– реконструювали 4 спортивних ядра і збудували стадіони в 10 школах і 1 – в міському палаці дітей та юнацтва.
Новий спортивний майданчик біля школи №2. Фото – vmr.gov.ua
Заклади вищої освіти та зарплати
У Вінниці є 13 закладів вищої освіти. П’ять з них – приватні, решта державні: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінницький національний аграрний університет, Вінницький національний технічний університет (ВНТУ) та інші. Ми влаштували опитування біля головного корпусу Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова. Там ми зустріли студентів з Вінницької та Київської областей, а також з країн Африки.
Наприклад, Олександр з Могилева-Подільського розповів, що обирав між Вінницею і Києвом, але поступив у ВНМУ, тому що університети були рівнозначні, а Вінниця – ближче. Тай друзів у нього тут багато навчається. Каже, що Вінниця дуже подобається, а одним з найбільших плюсів назвав зручний транспорт.
Фото з архіву
Олександр
Натомість другокурсниця Таня приїхала навчатися медицині і лікувальній справі з Київської області. Каже, що навіть може залишитись тут жити.
– Спочатку я хотіла поступати в медичний університет імені Богомольця у Києві, але потім я розпитувала студентів, які тут навчаються, дивилася сайти, читала інформацію, і дійшла висновку, що Вінницький університет кращий. По-перше, тут краще навчають і тут не деруть гроші, щоб здати екзамени… Мені Вінниця подобається, – поділилася дівчина.
Таня
Також ми поспілкувалися з шестикурсниками: Джіною, родом із королівства Есватіні (країна в Південній Африці) та Родні, який приїхав на навчання з Гани (держава в Західній Африці). Дівчина сказала, що дізналася про ВНМУ ім. Пирогова від родичів, які тут проживають, і які сказали, що це хороший ЗВО. А хлопець отримав рекомендацію від брата, який навчався тут раніше.
Зі слів Джіни, після закінчення навчання, вона можливо поїде до Канади. Натомість Родні планує повернутися на Батьківщину.
Родні
Джіна
Нам також вдалося поспілкуватися з вінничанином, який навчається за кордоном. Каже, що школи у нас кращі, а от університети застарілі, тому навчання за кордоном вважає більш перспективним.
– Я навчаюсь у Польщі на розробці штучного інтелекту та обробки приватних даних… Наші школи набагато сильніші, і ми приходимо з набагато кращою базою, ніж європейські студенти. Але універи в нас трохи застаріли, мені здається, – за знаннями, за методами викладання і технологіями, які використовуються, – поділився першокурсник Владислав.
Владислав
Щодо середньомісячної заробітної плати по місту Вінниця, то у 2 кварталі 2020 року вона становила 10 тисяч 168 гривень. А у жовтні стало відомо, що середня зарплата у Вінницькій області склала понад 11 тисяч гривень.
Житлова сфера
З приводу умов проживання в місті ми влаштували опитування в мікрорайоні Вишенька – поблизу проспекту Космонавтів. Найбільшим недоліком цього мікрорайону мешканці назвали відсутність сучасних дитячих майданчиків у дворах. Також скаржилися на вирубку дерев і нестачу місць для паркування автівок.
Щодо решти, відзначали чистоту, що є куди вийти погуляти й що гуляти ввечері безпечно (всюди є освітлення).
До системи відеоспостереження у Вінниці під’єднано 819 камер. Відеонагляд здійснюється в Ситуаційному центрі. Також великим плюсом є те, що у місті здійснюють роздільний збір та вивезення побутових відходів (є контейнери для сухих, вологих відходів і контейнери для пластикових пляшок).
– З плюсів – звісно те, що проспект Космонавтів зробили: що є де з дітьми прогулятися, є де на велосипедах покататися… Близько садочки, школи є, – розповіла Наталя. – А от прибудинкові території… Тут біля нас майданчики всі старі, поламані… Покриття немає: тільки дощ пройде – калюжі та болото. І тут ще стадіончик такий є – теж його ніхто не ремонтує. Хотілось би, щоб там теж зробити якесь покриття, щоб дітям було де вийти.
Наталя
Зазначимо, що за період 2016-2020 років на замовлення кількох департаментів міської ради збудували 32 дитячі майданчики.
Також Олександр розповів нам, що крім дитячих майданчиків на прибудинкових територіях йому не вистачає місць для паркування автомобілів.
– Біля нашого будинку не вистачає парковок (оскільки машин більше вже навіть не можна розминутися; я вже мову за жінок з колясками). Тротуарів так само не вистачає… А з плюсів – все доступно, все є: магазини, аптеки, на будь-який смак є куди піти, де розважитися, – поділився чоловік.
Олександр
Світлана
– Вишенька – дуже комфортний мікрорайон, зважаючи на інфраструктуру, розвиток магазинів, як будуються велодоріжки… Плюсів багато, особливо останнім часом. Почали робити дороги… Але те, що дуже часто зрубують дерева, це великий мінус, – поділилася вінничанка, яка представилась Світланою.
А з приводу вартості проживання, то жінка сказала, що Вінниця – дороге місто.
За п’ять років (з січня 2015 по 1 вересня 2020 року) у Вінниці видалили 4 037 дерев, а висадили 4 232 дерева (на 195 більше).
Вартість тарифів на комунальні послуги
– Електроенергія – 90 коп/кВт.год (за обсяг спожитий до 100 кВт.год на місяць) і 168 коп/кВт.год (за обсяг спожитий понад 100 кВт.год на місяць) з ПДВ.
– Газопостачання у вересні – 5,49 грн/м3. + 0,97 грн/м3 на місяць (без ПДВ) на послуги з розподілу.
– Централізоване водопостачання – 14,48 грн/м3 (з ПДВ).
– Централізоване водовідведення – 7,45 грн/м3 (з ПДВ).
– Централізоване постачання гарячої води:
1) за наявності приладу обліку – 83,27 грн/м2 (за відсутності рушникосушильників), 90,10 грн/м2 (за умови підключення рушникосушильників до системи),
2) за відсутності приладу обліку (на одного мешканця) – 283,82 грн (за умови підключення рушникосушильників) і 262,3 грн (за умови відсутності рушникосушильників).
– Централізоване опалення – 1 375,27 грн/Гкал (з ПДВ), абонентська плата на 1 м2 опалювальної площі у місяць протягом року – 2,08 грн/м2.
– Вивезення побутових відходів (на 1 мешканця в місяць, з ПДВ): 16,38 грн – для багатоквартирних будинків, 17,43 грн – для одноквартирних будинків з присадибною ділянкою.
З приводу ТРЦ, то вінничани часто скаржаться на те, що у місті їх нібито забагато. Але у порівнянні з Кропивницьким, наприклад, це сприймається не настільки погано, бо у великих містах мають бути великі торгівельно-розважальні центри.
У Вінниці найбільшим із таких є ТРЦ “Мегамолл” на вулиці 600-річчя, 17, де добудовують другу чергу. Його загальна площа – 55 тисяч м2, торгова – 33 тисячі м2. І це найбільший ТРЦ з усіх, які ми бачили в містах цієї експедиції.
У ньому є близько 200 магазинів: одягу, товарів для дому, взуття, аксесуарів, косметики техніки, книг та багато інших. Розваг у “Мегамоллі” також багато. Для дітей – це ігрове кафе, дитяча кімната, ігрові автомати, велика ігрова зона з гірками, гойдалками, батутами та лабіринтами. А для дорослих – більярд, боулінг, караоке, льодова та роликова арени, ресторани з кафе, тощо.
Фото – rau.ua
Вибір насправді дуже великий, а після відкриття другої черги ТРЦ там розташується ще й найбільший у Вінниці, семизальний кінотеатр з технологією 4DX, декілька універмагів і ресторан “KFC”. Також біля ТРЦ є велика парковка на 880 машиномісць.
Де поїсти?
Зголоднівши, ми пішли пообідати у тематичний та історичний паб-ресторан “Кінь в протигазі”. Цей заклад від початку був про Вінницю як тимчасову столицю, про УНР та Леся Подерв’янського, а також про галушки, вареники з м’ясом мангалиці, банош і борщ із чорносливом.
Там навіть можна було замовити екскурсію й дізнатися про картини, на одній з яких зображений Петлюра з Пілсудським, а на іншій – безсмертний твір Леся Подерв’янського (величезний шмат масла), про поштові марки з українським тризубом і про “репродукцію” дзеркала, побитого кулями, з будівлі Міської думи.
Щоб поїсти у “Коні в протигазі” ми замовили:
1) Справжній український борщ – 64 грн.
2) “Не вкрадене щастя” (тареля маринованого і копченого сала) – 98 грн.
3) Вареники з судаком і вареники з м’ясом мангалиці – по 69 грн. Ці страви позиціонуються як закуска, тож не варто їх брати як основні, або замовляти одразу кілька порцій.
4) Бульйон когутяний – 52 грн.
5) “Єрусалимка” (форшмак із дунайського оселедця) – 69 грн.
Зазначимо, що на початку грудня “Кінь у протигазі” пішов у “творчу відпустку”. Причинами такого рішення назвали складну економічну ситуацію через карантинні обмеження та скорочення персоналу, що вплинуло на якість обслуговування.
На якість страв це теж вплинуло. Під час нашого візиту борщ був не тільки без чорносливу і груші, а навіть без м’яса, бульйон – жирний і без смаку, й навіть сало видалося дуже посереднім. У зв’язку з цим цілком логічною є позиція керівництва закладу: “зачинитися – це краще, ніж втрачати у якості”. Сподіваємося, що “Кінь” зможе відновити роботу і там готуватимуть так само смачно, як і на початку.
На цьому контрасті ми були в захваті від вуличної їжі. Але для перекусу обрали не сендвічі, шарму чи випічку, яких у центрі дуже багато, а поїхали в район центрального ринку – на вулицю Некрасова, 42. Там розташована невеличка крамниця пончиків “Intermezzo” (на честь невмирущого твору Михайла Коцюбинського), яку відкрив ветеран російсько-української війни.
За 30 гривень ми отримали 6 пухких кілець, посипаних цукровою пудрою та политі топінгом на вибір (у нашому випадку – солоною карамеллю, але їх насправді більше 10). Ці пончики дуже смачні та варті того, щоб їхати за ними на Замостя.
А на вечерю ми завітали в паб “Hungry duck”, що по вулиці Пирогова, 2. Це заклад у підвальному приміщенні, з чудовою музикою, приємною атмосферою, гарним обслуговуванням і що важливо – з непоганою кухнею.
У “Hungry duck” ми замовили:
1) Бургер з качиною котлетою – 125 грн (це фірмова страва, що подається відкритою).
2) Бургер з яловичиною – 95 грн.
Усі бургери, до речі, подаються з картоплею-фрі й соусом на вибір.
3) Кесадилья з курятиною та грибами і кесадилья з сиром сулугуні та помідорами – по 85 грн.
Де зупинитися?
Нам не довелося винаймати житло у Вінниці в рамках цієї експедиції, бо ми й так тут проживаємо. Але з приводу зірковості готелів, то у міській раді повідомили, що офіційно у Вінниці категорію “3 зірки” має готель “Оптіма Вінниця” і категорію “4 зірки” – готель “Франція”.
Якщо ж ви шукатимете бюджетний варіант проживання, радимо почитати наш огляд вінницьких хостелів: як виглядає та скільки коштує бюджетне житло для туристів.
Замість висновків
У рамках проекту “Вінниця у порівнянні” ми не ставили за мету виокремити, яке місто краще, а яке – гірше: Хмельницький, Житомир, Черкаси, Кропивницький чи Вінниця. Вони усі мають свої переваги та недоліки, і кожне може запозичити щось в іншого, не втрачаючи власної самобутності.
Фото з архіву
Якщо говорити про Вінницю – це особливе та неповторне місто. Звісно, якщо порівнювати її з іншими, тут не вистачає облаштованого міського пляжу та великої прогулянкової зони. Натомість ми переконалися у тому, що тут добре розвинена велоінфраструктура і насправді кращий громадський транспорт.
Також перевага Вінниці у тому, що тут намагаються облаштовувати алеї та відпочинкові зони не лише у центрі міста, а й у віддалених районах. Наприклад, парк “Інтеграл” та Родинне озеро на Тяжилові, відновлене озеро біля “Дому Євангелія”, зона відпочинку з фонтаном на Можайці, майданчик для воркауту на Старому місті тощо. Цьому, до речі, неабияк посприяв і “Бюджет громадських ініціатив”.
Якщо ж говорити про переваги інших міст, то у Хмельницькому ми заздрили великому пляжу та інклюзивним дитячим майданчикам, в Житомирі це був Гідропарк, набережна і пішохідна вулиця, у Черкасах нас вразив абсолютно незабудований берег Дніпра, а у Кропивницькому – як делікатно там реставрують будівлі.
Водночас з усіх цих міст саме Вінниця видалась нам найбільш комфортною для проживання практично за всіма критеріями, які ми намагалися досліджувати. І навряд чи це тільки тому, що це місто є рідним для нас. Бо об’єктивно навіть складно уявити, в якому місті України було б комфортніше одночасно і для дитини, і для сім’ї, і для самореалізації.
Експедиція також дала розуміння того, що Вінниця – вже далеко не тихе провінційне містечко, а велике місто з такими ж великими амбіціями, яке направду може легко поборотися за звання центру подільського регіону.
Ми розуміємо, що вже наступного року громада збільшиться удвічі (шляхом приєднаних об’єднаних територій), і напевно в найближчі роки ми будемо спостерігати продовження цього розвитку на усіх територіях міської ОТГ. Принаймні, дуже хочеться на це сподіватися. Водночас хочеться, щоб Вінниця не втратила своєї самобутності й тих особливостей, що можуть привабити сюди ще більше людей. Не лише туристів, а й тих, хто тут осідає, продовжує жити, працювати, і змінювати місто на краще.
Фото, відео – Марина Сербінович і Микола Геркалюк
Також використані фото і відео з архіву Vежі
Аерозйомка – Андрій Качор
Монтаж – Микола Геркалюк
Дякуємо!
Тепер редактори знають.