Вінниця у порівнянні з Житомиром: гірший транспорт, кращі пляжі, спокійніше та пішоходніше. ФОТО, ВІДЕО

20:18
Автор: Катерина Дядюк

Vежа розпочала новий проект “Вінниця у порівнянні”. Ми вирішили порівняти Вінницю з чотирма іншими обласними центрами, які розташовані неподалік, і на власні очі побачити: чи справді Вінниця гідна називатися шестиразовим чемпіоном у змаганні найкомфортніших міст України. Адже все пізнається у порівнянні.

Першим містом, куди ми поїхали, став Хмельницький. У цій експедиції ми хотіли зрозуміти, які Вінниця має переваги, а в чому – наші недоліки. Чого нам варто повчитися в інших, а що сусіди можуть перейняти у нас. Тож про рекламу, пляж, інклюзивні дитячі майданчики, парки, поводження з відходами та інше – читайте за ЦИМ посиланням. А зараз – про Житомир (площа – 61 км², чисельність населення – 264 452 осіб).

Якщо Хмельницький асоціювався у нас із ринком, то Житомир – з музеєм космонавтики, морозивом і шкарпетками. А ще про Житомир кажуть, що це місто, де народжуються генії. Найвідоміші з них – це конструктор Сергій Корольов та піаніст Святослав Ріхтер. Однак у цій експедиції нас цікавила саме комфортність міста: зони відпочинку, транспорт, інфраструктура, медицина, освіта та інше.

 

 

 

У рейтингу комфортності, до речі, Житомир розташований найнижче з усіх міст, де ми побували в рамках цієї експедиції. Однак, за нашими відчуттями, це не зовсім справедливо.

 

Ранкова кава та перші враження

 

За атмосферою Житомир нагадує курортне затишне містечко, де цілком можна провести вихідні з родиною. Там є чудові парки, красива архітектура, пішохідна вулиця, підвісний міст, набережна і… водонапірна вежа. На відміну від вежі Артинова, що у Вінниці, вона не є туристичним магнітом, хоча теж дуже гарна.

З приводу туризму. За 2019 рік до бюджету Житомирської міської ОТГ надійшло 1 629 800 грн (у Вінниці – на 0,4 млн більше), а за 2020 рік (станом на 1 вересня) – 649,1 тис. грн.

Пішохідна вулиця – Михайлівська – розташована у самому центрі міста. І потрапивши на неї ми навіть пожалкували, що такої немає у нас. Там сконцентрована найбільша кількість будинків з гарною архітектурою, є дуже багато закладів харчування та кав’ярень, кінотеатр, пішохідний фонтан, “алея кольорових парасольок”, лавки… Там постійно багато людей, і ця вулиця по-справжньому пішохідна – на ній буквально відсутні тротуари.

 

 

 

Пішохідна вулиця починається від головної площі Житомира – майдану Корольова, на якому височіє пам’ятник видатному конструктору.

На відміну від вулиці Михайлівської цей майдан здається “совковим”, адже час тут ніби застиг. Таке враження складається через великі гранітні плити під ногами (трохи “покоцані” часом), кінотеатр “Жовтень” з радянською мозаїкою, стару будівлю ОДА… І з усього цього антуражу в сучасність “вириває” лише пам’ятник Героям Небесної Сотні, а вночі підсвітка будівлі ОДА у кольорах Прапора України.

 

 

 

 

До речі, про те, що у Житомирі є водонапірна вежа, ми дізналися саме на пішохідній вулиці: вежа була зображена там на люках. Звісно ж після цього ми не могли туди не поїхати. До того ж у будівлі вежі розташована кав’ярня-кондитерська, а ми саме шукали “ранкову каву”.

Насправді сама вежа у Житомирі ніби й не використовується, але в її прибудові розташовано кілька закладів харчування. Ми  завітали у “Теретенію”, де замовили капучино за 28 гривень і американо за 17 гривень. Напої були приготовані на 100%-й арабіці, але здалися нам дещо водянистими і не надто насиченими.

 

 

 

 

Житомир здався зеленим містом, проте кронування дерев там подекуди нещадне. Так само іноді “грішать” і вінницькі комунальники: останній подібний випадок був із вербами на Вишенському озері.

Крім того, із відповіді на запит до Житомирської міської ради ми дізналися, що кількість висаджених “Зеленбудом” за рік дерев значно менша за кількість знесених. У 2017 році, наприклад, ця різниця була аж в 4 рази, і це насправді дуже сумно. У Вінниці ж кількість знесених і висаджених дерев приблизно однакова, але радує, що з перевагою у бік висаджених.

 

 

 

Наперед зазначимо, що в Житомирі ще жахливі трамваї, складна система оплати в громадському транспорті, дуже брудна річка Тетерів, в усіх сенсах Старий бульвар, але смачна їжа, прекрасний гідропарк із чистим пляжем та підвісний міст із новою набережною.

Ще одна неприємна деталь – у Житомирі дуже багато написів фарбою з балончиків: на будівлях, скульптурах, альтанках, на щойно утепленій школі… Їх настільки багато, що хочеться взяти губку з милом і буквально відмити це все. Хоча би у центрі міста.

 

Шодурівський парк і річка Тетерів

 

 

Житомир – невелике місто, і здається, що його можна обійти пішки за день. Водночас у ньому є багато місць, де легко можна провести хоч увесь день. Одним із таких є Шодурівський парк, або парк культури відпочинку ім. Гагаріна. В ньому розташовані атракціони, пішохідний підвісний міст через Тетерів, набережна та… справжній літак Ту-104, в якому за радянських часів діяв міні-кінотеатр.

Він хоч і в іржі, в графіті, давно закритий і закинутий, але цю “пташку” все-одно цікаво розглядати, підійматися на трап і гуляти під ним, роздивляючись надписи складових елементів: “фільтр пального”, “обдув генератора”, “гідросистема”…

 

 

До цього парку веде Старий бульвар. Теоретично він теж міг би стати туристичним магнітом міста, але зараз це щось середнє між старою Замостянською і початком вулиці Пирогова у Вінниці. Там багато старих закинутих фонтанів, старі лавки, старі гранітні плити… Тобто, цей бульвар старий в усіх сенсах. Але там зелено, і вочевидь це популярне місце для прогулянок серед місцевих.

 

 

Та основне у Шодурівському парку – звісно ж підвісний міст і дуже гарна набережна під ним.

Ми були у Житомирі наприкінці вересня і саме застали там ремонтні роботи. З інформаційного банера дізналися, що там облаштовують дитячий майданчик з сімома батутами та спорткомплексом, фітнес-зону, зону з газоном для занять йогою, релакс-сад та амфітеатр зі сценою для виступів на 150 місць. Крім цього реконструюють альтанки, встановлюють 43 лавки і пункт для велопрокату. Це все передбачено першою чергою капітального ремонту в парку, а загальний бюджет проекту становить 21,8 мільйона гривень (12 мільйонів з них –  це кошти ЄС).

Та щоб спуститися до річки й піднятися потім нагору великими сходами чи каскадом крутих доріжок, потрібно мати гарну фізичну підготовку, бо це – те ще випробування. Особливо у спеку, коли йдеш і мрієш про якийсь фунікулер чи канатну дорогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Трохи вище за течією від Шодурівського парку, за Меморіалом Слави,  розташована дамба.  І судячи з неї вода у річці дуже впала, та й запах і колір цієї води, м’яко кажучи, не дуже.

Відтак, помилуватися Тетеревом у цьому місці не вийде – хіба що високими і зеленими скелястими пагорбами.

 

 

 

Гідропарк і пляжі

Гідропарк у Житомирі розташований на околиці міста і є справжньою його окрасою. Там дуже гарно, тихо, просторо і що головне – чисто. Немає стихійних місць від багаття “для шашлику”, звалищ сміття, чагарників… І перше, що там спадає на думку, це слово “заздрість”.

Це дуже хороший приклад того, як варто поводитися із зеленими просторами, адже тут, здається, природу не чіпали, а лише облаштували інфраструктуру. Наприклад, широкі доріжки виклали гранітними плитами, вздовж них встановили багато лавок, а поміж дуже високих дерев зробили трирівневий мотузковий парк із вежею для скелелазіння. Звісно тут є ще кілька пересувних “трейлерних” кав’ярень, прокат машинок для дітей, платна громадська вбиральня, дуже дивні дерев’яні скульптури, сонячні панелі… Але все це – ніби вмонтовано у природу.

 

 

 

 

Ще однією цікавинкою Гідропарку є велике колесо огляду. Навіть не подумавши про те, що маємо дрон, ми вирішили зробити кілька гарних кадрів з висоти й заодно розважитися.

Але якщо ви хоч трішки боїтеся висоти, підіть краще на мотузковий парк. Бо сидячи в старій кабінці без страховки, яку ще й можна крутити по колу, і піднявшись над височенними деревами, трохи складно було знімати відео і фотографувати цю красу довкола, коли в тебе холонуть руки.

 

 

 

Та якщо бажаєте гострих вражень – це саме те, що потрібно. Головне – змусити себе хоч трішки розслабитися і подивитися на цю красу. А подивитися справді є на що: за високими деревами відкривається чудова панорама на широку річку і два великі пляжі (загальний і дитячий).

Вода Тетерева біля берега дуже брудна і піниста, але є люди, для яких це не проблема. Табличок, що купатися тут заборонено, ми не помітили.  З огляду на це, наявність кабінок для переодягання з душем є дуже вдалим рішенням. Але більшість містян, здається, приїжджають сюди, щоб просто відпочити, позасмагати та пограти у пляжний волейбол.

 

 

 

 

 

 

Громадський транспорт

Ми дізналися, що Житомир щоденно обслуговують 85 тролейбусів, 7 комунальних та 166 приватних автобусів, а також 12 трамвайних вагонів. Так, у Житомирі є трамвайний маршрут, єдиний, але він дуже “розбитий”. Через це старі “Татри” постійно хитає з боку в бік, і там настільки шумно, що комфортними такі поїздки точно не назвеш. Порівняно з ними навіть маршрутки видаються кращим варіантом.

З рештою громадського транспорту в Житомирі краще. Є новенькі тролейбуси та комфортні міські автобуси. Але розібратися з вартістю проїзду це справжній квест, бо вона коливається від 4 до 8 гривень і залежить від способу оплати. Найдешевшою поїздка буде, якщо платити безконтактно, найдорожчою – якщо готівкою.

 

 

 

Вартість проїзду в транспорті Житомира:
1)
в електротранспорті: транспортною карткою та карткою житомирянина 4 грн, банківською карткою – 5 грн, готівкою – 6 грн;
2) в автобусних маршрутах: транспортною карткою та карткою житомирянина – 6 грн, банківською карткою – 7 грн, готівкою – 8 грн;
3) для учнів загальноосвітніх закладів 3 грн. в усіх видах транспорту (готівкою чи транспортною карткою, без обмежень у часі).

Вартість проїзду для пенсіонерів та людей з інвалідністю третьої групи:
1) в електротранспорті: готівкою 3 грн, карткою житомирянина безоплатно;
2) в автобусних маршрутах: готівкою 3 грн. (тільки з 16:00 до 16:00, бо в інший час повна вартість); карткою житомирянина 3 грн. (без обмежень у часі);
3) для інших категорій пільговиків проїзд безоплатний на всіх видах транспорту.

 

 

 

Цікаво, що у маршрутках Житомира немає валідаторів, як в електротранспорті (валідатори, до речі, точно такі ж, як вінницькі). Але  біля водія у маршрутках можна розрахуватися карткою. Оплата проїзду нагадує оплату в супермаркеті, і розрахуватися можна тільки за себе (один раз).

Ще одна деталь: у трамваях і тролейбусах Житомира можна розрахуватися готівкою, тож там є кондуктори. Також оплатити проїзд в електротранспорті можна через додаток “Приват 24”.

 

Щодо зупинок громадського транспорту, то на всіх є паперовий розклад, на деяких у центрі навіть електронні табло. Також є сайт і мобільний додаток, де можна подивитися розклад руху громадського транспорту.

Але ми, наприклад, у час-пік у центрі міста свій тролейбус ми прочекали пів години. Так і не дочекавшись, вирішили їхати іншим.

 

Велосипеди

Оскільки в Житомирі відсутній муніципальний велопрокат, ми орендували велосипед вартістю 30 гривень на годину. Нагадаємо, що у Хмельницькому оренда коштувала 100 гривень на годину, але там був трохи легший велосипед.

Наш шеф-редактор покатався центром Житомира по дорогах разом з автомобілями і по тротуарах із пішоходами. Комфортніше він почував себе, як не дивно, їздячи дорогою. Відсутність бруківки і не такий жвавий трафік автомобілів, як у Вінниці, цьому лише посприяли. Але широкі решітки зливових каналізацій і припарковані вздовж вулиць автомобілі справді заважають.

Натомість тротуари хоча й достатньо широкі, але в багатьох випадках розбиті та хвилясті, тому їздити по них велосипедом не дуже зручно. А велосмуг у Житомирі всього 2,1 кілометра. Також у місті є 200 велопарковок біля закладів комунальної власності.

Загалом же у нас склалися двоякі враження. Як сказав наш редактор: “У Житомирі їздити на велосипеді можна, але краще б я їздив на автомобілі”.

– На етапі, коли проектувалось місто, це (велодоріжки – авт.) не було враховано, і зрозуміло, що це ніби як складно інфраструктурно втілити. Але це те, чого бракує в Житомирі. […] Активісти часто піднімають цю тему, – розповіла Жанна Соловйова, яка окрім автомобіля має власний велосипед.

Пані Жанна, до речі, є керівницею громадської організації “Сучасний формат”. І з нею ми зустрічалися як з громадською діячкою, щоб більше дізнатися про Житомирі комфортність проживання у ньому.

 

Трафік та інфраструктура

Оскільки ми приїхали вночі, Житомир вразив новою дорогою і яскравою розміткою. Та й самі містяни дуже часто вказували на те, що в останні роки у місті роблять дороги. У міській раді відповіли, що за останні п’ять років у Житомирі капітально відремонтували 221 406 м2 дорожнього покриття вулиць та провулків.

Ми теж застали капітальний ремонт кількох вулиць у центрі міста, через що кілька разів стояли у заторі. Але загалом пересуватися Житомиром на власному транспорті одне задоволення, адже місто дуже компактне. Трафік у ньому значно спокійніший, ніж у Вінниці. Та й проблеми з паркуванням, навіть у центрі, у нас жодного разу не виникло.

 

 

 

– Насправді затори бувають, але не такі як у Києві: коли не ясно скільки тобі треба стояти. Просто зараз, коли ремонт дороги йде, … на 2-3 хвилини довше їдеш. Але якщо не трапляються якихось ДТП чи поломок, то сильних дискомфортів у цьому плані немає, – поділилася Жанна Соловйова.

– Ну і не так як у Вінниці, коли ти їдеш і тобі навігатор каже, що ти можеш по Коріатовичів повернути вліво, а насправді там односторонній рух… По Соборній також не можна ж їхати. Дивлюсь – поліція стоїть, кажу: “Мені треба на Соборну до міської ради. Як мені проїхати, якщо тут їхати не можна?” Вони сказали: “Благословляєм – їдьте”. В нас в Житомирі такого немає, в нас з цим простіше.

Також у Житомирі є невеличкий залізничний вокзал, автовокзал і аеропорт, який у жовтні цього року навіть визнали готовим для здійснення міжнародних перевезень. Звісно, серед головних переваг Житомира близькість до столиці: півтори-дві години їзди автомобілем по першокласній дорозі.

 

Ми розташовані близько до Києва, і це відкриває також значні можливості. Півтори години і ти вже в столиці. Для житомирян не проблема поїхати до Києва на зустріч робочу, або на якісь заходи. Багато житомирян також працюють в Києві. Але буває й навпаки: коли кияни приїздять на роботу в Житомир. Тому це хороший такий аспект, який можна монетизувати для того, щоби далі розвивати місто, – розповіла Жанна Соловйова.

VЕЖА: А ви не  відчуваєте через це відтік хороших кадрів?

З одного  боку є відтік, але з іншого – Київ зараз перенасичений, і ми бачимо, що люди навпаки повертаються з Києва. Зараз мені здається світ перетворюється на систему, коли хочеться більшої душевності, більше чогось такого, що от притаманне Житомиру: ці маленькі кав’ярні, магазинчики… де люди один одного  знають… Мені здається, що зараз світ тяжіє до того, коли люди виїжджають жити десь за місто. Навіть якщо про Київ говорити, у них також більше розбудовується передмістя, розповіла пані Жанна. 

 

 

 

Медицина

У Житомирі розташовані чотири лікарні: “Лікарня №1”, “Лікарня №2 ім. Павлусенка” та “Дитяча лікарня ім. Башека” Житомирської міської ради, а також “Обласна клінічна лікарня ім. Гербачевського” Житомирської обласної ради”.

Крім цього є один “Центр первинної медико-санітарної допомоги” (в його складі функціонує 20 амбулаторій), три поліклініки для дорослого населення, дві дитячі поліклініки і три стоматологічні поліклініки (дві для дорослих і одна дитяча).

Також у місті є обласний перинатальний центр і пологове відділення у міській лікарні.

 

Про якість медичного обслуговування ми запитали у кількох відвідувачів поліклініки №1, що по вулиці Велика Бердичівська, 32. Від них дізналися, що у місті бракує інфекційного відділення (вочевидь, пандемія коронавірусу дуже загострила цю проблему), а конкретно у цій поліклініці – “вузьких” спеціалістів, як то мамолога чи невропатолога.

– Дивіться, запит до невропатолога розписаний на два тижні вперед. УЗІ молочної залози є тільки на грудень місяць. А якщо в мене термінова потреба? От сьогодні я звернулась: УЗІ – 1-2 грудня. Сьогодні, вибачте, ще вересень… Мене однозначно це не влаштовує. Мені потрібно буде йти шукати платно, – розповіла Тетяна

Тетяна (праворуч)

Те, що у Житомирі бракує фахівців, насправді може бути проблемою. Адже про це казали навіть відповідаючи на запитання “до кого краще звертатися: до приватних, чи державних лікарів”.

– Залежно від того, який лікар. Якщо мені потрібно ендокринолог-гінеколог, то звичайно, що я піду в приватну [клініку], тому що це вузька спеціалізація. Якщо потрібен гінеколог, то мене влаштовує мій гінеколог, яка працює у цій поліклініці. Якщо хірургія, то мене теж влаштовує хірургія тут. Невропатолог – так само. Якщо УЗІ чогось, то  може в [якийсь приватний] чи Діагностичний центр, тому що тут – один УЗІст, і до них не завжди можна потрапити, – розповіла інша відвідувачка, яка представилася Світланою. 

Світлана

Микола

А от стосовно черг до сімейних лікарів, то житомиряни не скаржилися. Більшість з опитаних казали, що записуються в електронну чергу. Однак Тетяна, з якою ми вже спілкувалися, зауважила, що 15 хвилин на пацієнта це дуже мало.

 Якщо по запису, то черг немає. Це вже краще, ніж було, – поділився ще один відвідувач, Микола. В сімейного лікаря 10-15 хвилин може бути запізнення. Якість: у порівнянні з тим, що було кілька років тому, зараз краще.

Стосовно черг, то мені подобається додаток, який розробили “Лікарі без черг”. Ти заходиш, реєструєшся (так само дитину) за номером телефону. Це мені подобається,  – додала Світлана.

 

Школи та садочки

У Житомирі є 36 шкіл (три з них приватні), 46 садочків комунальної власності (в них навчається 11 595 дітей) і один державної (дітей у ньому 65). Загалом утеплено 6 шкіл та 18 ДНЗ.

У відповіді на запит в Житомирській міській раді нам також повідомили, що приватні ДНЗ не мають ліцензій, тому департаменту освіти не звітують. Але ми “наґуґлили” мінімум два таких заклади у місті.

Цікава ситуація із чергами на влаштування дітей у дошкільні заклади освіти. З усіх міст вона найменша. Наприклад, станом на 1 вересня 2015 року вона становила 650 дітей, а 1 вересня 2020 року 305.

Для порівняння: черга у ДНЗ Хмельницького п’ять років тому становила 4100 вихованців, а цього року – 603.

 

Якщо говорити про школи, то у рейтингу найкращих 100 шкіл в Україні (за результатами ЗНО за 2020 рік і двох попередніх років) є лише Житомирський міський ліцей при Житомирському державному технологічному університеті. Також саме цей заклад входить до 10 шкіл України, що випустили найбільше відмінників.

Але місцеві батьки хвалили нам ще загальноосвітню школу 12, де поглиблено вивчають іноземні мови.  Водночас кажуть, що школа ця маленька і класи там переповнені.

 

– Є проблема зі спортивним майданчиком за школою. Невеличкий дуже двір, немає стадіону як такого, територія не закрита… І звичайно не вистачає аудиторій. В нас дітки, буває, що й в майстернях займаються (наприклад, німецька мова в майстерні), – розповіла Світлана, мама двох дітей, які навчаються у цій школі (старший син випустився).

– Звичайно, що школа мала. Багато хто хоче (гарні викладачі, базу гарну дають, знання), а потрапити не можуть.

Світлана

 

Заклади вищої освіти та зарплати

У Житомирі є п’ять державних університетів і три приватні: “Житомирська політехніка”, Житомирське відділення Національної академії внутрішніх справ, Військовий інститут імені Корольова, Державний університет імені Івана Франка (ЖДУ) та Національний агроекологічний університет (це державні), а також філія Київського Інституту Бізнесу та Технологій (КІБіТ), Житомирський економіко-гуманітарний інститут ВНЗ “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” та Інститут Міжрегіональної академії управління персоналом (ЖІ МАУП) (ці приватні).

Зокрема Жанна Соловйова розповіла, що через таку кількість вишів Житомир завжди позиціонувався як студентське місто.

 

 

Зі студентами ми поспілкувалися біля головного корпусу “Житомирської політехніки”, неподалік якого добудовують новий – у жовто-синіх кольорах. Тоді ж застали робітників, які встановлювали на території “ейфелеву вежу” (самі вони її називали вежею-вишиванкою). Для чого вона там, ніхто нам пояснити не зміг,  але один зі студентів сказав, що це подарунок колишнього випускника. 

Також на території “Житомирської подітехніки” встановлена підсвітка вздовж доріжок у вигляді прапорів різних країн. Чому вона така, ми теж не дізналися. Але пізно увечері це все перетворюється на цікаву фотолокацію і досить непогану прогулянкову зону.

 

 

 

Біля університету ми поговорили і з тими студентами, хто “поступив, бо не було іншого виходу” (набрали малу кількість балів), і з тими, хто від початку хотів навчатися саме там.

Але незалежно від мотивації вступу, усі кажуть, що навчанням задоволені, і що це кращий університет у місті: що там робляться ремонти, оновлюються аудиторії, з’являються нові комп’ютери і навіть гуртожитки  покращуються. Ми навіть перепитували у студентів, чи бува не для красного слівця це все. Але так говорили практично усі, кого ми зустріли. Також більшість казали, що обирали цей університет за порадами знайомих, які тут навчалися, або вже випустились.

– В мене був варіант з Києвом, але там не було спеціальності, яку я хотів. Плюс це ближче всього було і це хороший університет за порадами тих, хто тут навчався, – поділився 4-курсник Ігор. Навчання чудове, але залежить від спеціальності. Наприклад, на програмістів прекрасне. Іноді я навіть шкодую, що пішов на інженера-механіка, а не на програміста.

Натомість 18-річний Рікардо, який навчається на екстремальній психології, не бачить різниці де навчатися. Так він відповів на запитання, чи немає у Житомирі стереотипу, що “не поступив у Київ, то буду вчитися у Житомирі”.

Я не бачу різниці, де отримувати освіту. Головне це знання. В Житомирі вдома, близько, простіше… Тут я живу з 11 років, бо народився в Португалії, – поділився Рікардо. – Місто цілком нормальне. Не можу сказати, що воно погане. Єдине, що хотілося б змінити – це люди, суспільство. Просто всі такі ходять похмурі, злі. Хотілося б щоб люди більше посміхалися, якось простіше ставилися…

А другокурсниця Марія, яка навчається на прикладного лінгвіста, розповіла, що їй місто подобається настільки, що навіть переїжджати в інше місто з нього не хоче.

[Я обрала цей університет], тому що зараз багато перспектив пов’язані саме з мовами. Ми вивчаємо англійську, китайську та от почали французьку. Наприклад, я мрію подорожувати, але залишатися [жити] в Житомирі, тому що в нас дуже тихе місто і таке якесь комфортне для життя (сімейного).

VЕЖА: що хотіли б змінити, що вам не подобається?

Наша архітектура будинків. Вони якісь взагалі СРСР-івські, не дуже, – поділилася Марія.

Ну, і транспорту щоб побільше було, щоб простіше було дістатися до університету, щоб не стояти на зупинці хвилин 20-30, додав її знайомий Дмитро.

За інформацією Головного управління статистики в Житомирській області, середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника в Житомирі становила 9739 гривень (за 2 квартал 2020 року).

Кількість безробітних станом на 1 серпня 2020 року становила 2784 особи.

 

Житлова сфера

До речі, якщо говорити про архітектуру, то новобудов у Житомирі дуже мало. На контрасті з Хмельницьким їх, мабуть, на пальцях можна перерахувати. Переважно у місті стара забудова з тихими зеленими дворами. В один із таких ми заглянули у районі залізничного вокзалу, одразу за ринком.

 

Виявилося, що у цьому дворі є дуже хороший майданчик для гри у футбол: великий, з високим огородженням і штучним покриттям. Зі слів місцевого жителя Олега Грибана, “це єдине поле в Житомирі, яке виглядає так”. А от щодо дитячого майданчика, то він тут обмежується лише гойдалкою.

Поспілкувавшись з кількома мешканцями стало зрозуміло, що в Житомирі усі хвалять дороги. Хоча, наприклад, жінка, яка представилася Тетяною, каже, що “дороги роблять, а прибудинкові в ямах”.  А пані Зіна зауважила, що у цьому районі бракує урн для сміття.

З приводу сміття, то Жанна Соловйова розповіла, що у місті довгий час піднімається тема про будівництво сучасного сміттєпереробного заводу. Але як нещодавно стало відомо, його планують побудувати вже до 2022 року. За повідомленням “Укрінформу”, потужність становитиме 85 тисяч тонн на рік, і відходи там не спалюватимуть, а буде дві лінії з їх сортування та компостування. Ціна питання 9 мільйонів євро.

– Ясно, що питання сміття актуальне не тільки для Житомира, а й для багатьох  міст України, – розповіла Жанна Соловйова. – Насправді люди вже вміють сортувати. Діти особливо (тому що їх в школах цього навчають). Але в Житомирі поки що не вистачає, немає такої техніки, щоб вивіз сміття був роздільний… Зараз, наприклад, ЖЕК№4 забирає пластик, скло… Тобто в деяких ОСББ є баки для однофракційного збору сміття. І це також уже плюс, що пластик, папір і скло можна окремо забирати.

Ще одна проблема Житомира, про яку кажуть ледь не усі містяни стан трубопроводу “Водоканалу”.

–  Мер молодець, що хоч дороги робить. Але найбільша проблема в місті це “Водоканал”. Минулого тижня кожен день, зранку в 10 годин вимикають [воду] і о 5 вечора дають. То там порив, то там…, – розповів Олег Грибан.

І я думаю, що “Водоканал” сам цю проблему вирішити не може. Тому влада має допомогти. Якщо ви знаєте, водоканал Житомира… Це один з найперших водоканальних трубопроводів в Радянському союзі, в царській Росії. Воно все вже прогнило. І щоб його не зробити, ну я взагалі не знаю… 

Олег Грибан

Саме тому місцеві не п’ють воду з-під крану. Але вартість водопостачання у Житомирі нижча ніж у Хмельницькому та Вінниці (на 1,61 та на 2,3 грн за метр кубічний відповідно).

Тарифи на комунальні послуги:

водопостачання – 9,77 грн/м.куб.;
водовідведення – 11,40 грн./м.куб.
– централізоване постачання теплової енергії:
1) з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 1299, 13 грн/Г-кал;
2) без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 30,89 грн за 1 кв.м. на місяць (протягом періоду надання послуги).
– послуги поводження з побутовими відходами (ціни різняться, залежно від обслуговуючого підприємства та приватного чи багатоквартирного сектору) – від 58,98 до 69,79 грн/куб.м. (тверді відходи), від 139,57 до 150,68  грн/куб.м. (великогабаритні відходи),
– ціна у листопаді на природний газ для потреб населення – 8,89 грн. з ПДВ за 1 м3 (без розподілу),
– тарифи на послуги з розподілу електроенергії (з 01.08.2020 р) – 17,2089,342 коп/ кВтгод без ПДВ (для 1 класу напруги) і 89,342 коп/кВтгод без ПДВ (для 2 класу напруги).

 

– Житомирський “Водоканал” отримав чи то кредит чи то гранд великий на реалізацію проекту по заміні мереж. І ось останнім часом, періодично відбуваються заміни якихось великих труб, – розповіла Жанна Соловйова. – Ясно, що воно створює певний дискомфорт для житомирян (бо “ой, знову води немає”). Але це така дуже глобальна річ (щоб замінити ці мережі, закопати, поставити, вийняти те, що там роками не мінялось…), і це хороша інвестиція для того, щоб в Житомирі жилось комфортніше.

VЕЖА: А це впливає на якість води? Ви відчуваєте що вона стала краща?

– На якість води це поки що не впливає, тому що навіть якщо комунікації під землею міняють, є ще комунікації в будинках. Я живу більш в новому будинку, але я б не сказала що там ідеально чиста вода, – поділилася пані Жанна.

В усьому іншому мешканці своїм районом задоволені. Наприклад, хлопець Сергій розповів, що якби й переїхав кудись, то хіба що у приватний сектор. Решта кажуть, що в районі залізничного вокзалу добре: є і супермаркети, і магазини, і базарчик, і транспорт все під боком.

Будь-який транспорт: маршрутки, тролейбуси все є. Тут на базарі [біля нас теж] все є, і на сінний не треба їхати, і на житній. І ціни такі самі, – поділилася жінка, яка назвалась Тетяною

Vежа: А ви задоволені якістю житла?

Все в наших руках. Якщо немає грошей на ремонт, то проблеми є, а так… Виходиш в місто чистенько, прибрано. Мені подобається, – зазначила пані Тетяна.

Тетяна

А місцева мешканка Анжела, яка гуляла з дітьми, розповіла, що на її думку  місто взагалі змінилося в кращий бік.

І Михайлівська зробилася, і в парку там роблять… Коли я сюди переїхала (5 років тому), було набагато гірше,  зазначила жінка.  

До речі, у Житомирі є багато невеличких торгівельних центрів у різних мікрорайонах, що дуже зручно. Але великий торгово-розважальний центр один “Глобал UA”, і розташований він по Київській, 77.

Незвично те, що цей ТРЦ здебільшого одноповерховий. Але він досить великий, поділений на зони і багатофункціональний.  Для відвідувачів тут є більше 80 магазинів різних брендів одягу і взуття, більше 20 магазинів меблів та декору, магазини побутової техніки, продуктовий гіпермаркет, дитячий центр розваг, кінотеатр, ковзанка, боулінг, більярд і навіть фудкорт з кафе та ресторанами.

Загалом на площі у 142 тисяч м2 розташований ще й паркінг на 2 100 автомобілів та бізнес центр площею 1 800 м2.

 

Дитячі, спортивні та інклюзивний майданчики

Як відомо, в Житомирі за останні п’ять років збудували та реконструювали 38 спортивних майданчиків. З них 14 – на території шкіл і садочків. Також у місті є два великі оновлені стадіони, не рахуючи тих, що біля навчальних закладів. Це “Спартак Арена” та центральний міський стадіон “Полісся” (останній ще реконструюють).

 

Стосовно дитячих майданчиків, то на прибудинкових територіях за цей час їх встановили або оновили 91.  Водночас на території комунальних закладів освіти встановили лише два дитячі майданчики. Але місцева мешканка пані Галина, яку ми зустріли, розповіла, що у приватному секторі дитячих майданчиків все-одно не вистачає.

– В приватному секторі є цілі вулиці, де немає ні одного майданчика… Ми живемо на Івана Мазепи. Це приватний сектор. Наприклад, там є багатоповерхівка, і як такого майданчика там не бачила… Мало для таких діток, для дошкільнят, майданчиків. Я рахую, що не це потрібно звернути увагу – розповіла Галина.    

 

Ще одне: якщо у Хмельницькому нас вразили дитячі інклюзивні майданчики, то у Житомирі – інклюзивний майданчик для занять спортом. Він розташований за кінотеатром “Україна” і має три кольорові зони з різноманітними тренажерами для дорослих і для дітей з інвалідністю.

Зокрема серед усього цього є бігова доріжка, карусель, бруси-турнік, гребний тренажер, гойдалка і навіть пісочниця.

 

 

 

 

 

Безпека у місті

Ми зробили запит до Житомирської міської ради і дізналися, що у місті підключено 430 камер відеоспостереження. З них 136 – на вулицях, майданах, мостах і найбільш небезпечних перехрестях та ділянках доріг, 164 – у загальноосвітніх навчальних закладах, 26 – в комунальних закладах охорони здоров’я, 28 – на зупинках громадського транспорту, 18 – на спортивних майданчиках, 12 – на трамвайно-тролейбусному управлінні, 38 – в ОСББ та 8 – в об’єктах торгівлі.

Цікаво те, що цілодобовий доступ до цієї системи онлайн-відеоспостереження  має зокрема СБУ, нацполіція та патрульна поліція. Також доступ має й “Житомирська політехніка”, як повідомили у міській раді – для проведення наукових досліджень.

– У поточному році під час реконструкції об’єктів проводиться робота щодо встановлення 12 камер відоспостереження у сквері “Космонавт”, 16 – на Набережній річки Тетерів та 10 камер – на Новому Бульварі міста, – зазначили також у міській раді Житомира.

 

– Безпекові аспекти дуже розвиваються. Якщо ви звернули увагу, зараз ось ремонтуються дороги. Також місто є одним із перших, яке повністю змінило освітлення на енергоефективне… Ясно, що є місця, де ще потрібно заміни якийсь ліхтар ще додатково, можливо якогось лежачого поліцейського покласти, але все завжди в порівнянні визначається, – розповіла Жанна Соловйова.

Я є керівником громадської організації “Сучасний формат”, і наша місія це створення безпечних, комфортних і справедливих умов проживання в громадах. І ось мені здається, що саме Житомир може вважатися такою громадою, де жити безпечно. Ідеальних ситуацій, звісно, не буде. Але ми проводили опитування соціологічне щодо безпеки в Житомирі, і більшість респондентів відповіли, що почуваються в громаді безпечно.

 

 

 

Де поїсти?

У Житомирі для обіду ми обрали гастро-ресторацію “Фамілія”, розташовану в центрі міста по вулиці Велика Бердичівська, 10. У закладі досить просторо, столики розташовані на відстані один від одного,  а темне оформлення інтер’єру додає камерності. Усе це доповнюють  ще старовинні світлини, камін, і свічки.

 

 

У “Фамілії” ми замовили:

1) Обід для пані: смажене на грилі філе курки з чебрецем, пряним рисом, родзинками та свіжим салатом (капуста-помідори) – 99 гривень.

2) Обід для пана: ескалоп зі свинини під фамільним соусом із каперсів (на противагу відбивним, ескалоп готується без панірування чи кляру), з картопляним пюре і свіжим салатом (капуста-помідори) – 149 гривень.

Зараз меню трішки змінилося, здорожчало, і гарніри до обідів почали подавати на вибір гостя (рис з овочами, картопляне пюре або бланшовані овочі). Коли ми обідали у “Фамілії”, рис (очевидно із куркумою) нам не дуже сподобався, на відміну від пюре, тому краще обирати останнє – безпрограшний варіант.

3) Юшка по-єврейськи: курячий бульйон з домашньою локшиною – 75 гривень.

До речі, до страв “Обід для пана” і “Обід для пані” офіціантка запропонувала бульйон (він, здається, входить у вартість страви), чого не було зазначено у меню.

Виявилося, що за складом це та сама “Юшка по-єврейськи”, тільки без половинки яйця всередині і шматочка хліба, декорованого зеленню на тарілці. А самі порції однаковісінькі.

4) Бограч – 95 гривень.

5) Пельмені домашні – 95 гривень.

6) Салат овочевий з бринзою – 95 гривень.

7) Напої: лимонад імбирний за 75 грн. та лимонад яблучний за 65 грн. (подаються порційно у маленьких кувшинах з пластиковими трубочками), узвар (20 грн) та американо (30 грн).

 

Вуличну їжу ми куштували на пішохідній вулиці у “Ke bob”. Там замовили пінсу з барбекю за  39 гривень. Як пояснила продавчиня, це міні-піца, і її нам запакували у гарну білу коробку.

Візуально порція була великою, а сама страва прикрашена свіжою зеленою цибулькою. Втім, м’ясо нам здалося ніби обвітреним, тож “пінса” смакувала не дуже. І якщо бути вже зовсім чесними, паніні у Хмельницькому сподобалось більше.

 

 

 Вже досить виснажені, вечеряти ми приїхали в “Ірландський паб” по вулиці Київській, 108. Крім нас в середу там було ще кілька відвідувачів, хоча серед місцевих, кажуть, це місце популярне.

У досить просторому залі, до речі, взагалі немає розеток, але на наше прохання зарядити техніку офіціантка люб’язно погодилася зробити це на барі.

 

В меню “Ірландського пабу” головним чином є пиво і до пива, а ще – піца і бургери. Тож ми замовили такі страви:

1) Бургер “Джоні”, подається з картоплею фрі – 99 грн.

2) Піца “Баскайола” з салямі, мисливськими ковбасками та печерицями – 99 грн.

3) Пивна дошка №4: сирні кульки, кільця цибулі, грінки, печериці, нагетси, соус 250 грн. З усього вона сподобалась нам найбільше.

4) Напої: пиво “Primator” (50 грн) та сидр (40 грн).

Все було дуже смачно. Тож якщо будете у Житомирі, дуже радимо завітати в цей заклад.

 

Де зупинитися?

У Житомирі бюджетний варіант проживання ми знайшли у готелі “Феміна” (вулиця Покровська, 50). На вигляд він створював враження, ніби ми десь у районному, а не в обласному центрі поряд зі столицею. Вигляд з вікна теж не радував, а зважаючи, що будівля – над дорогою, заважав шум транспорту.

 

Попри це номери в нас були охайні, з високими стелями і відносно новим ремонтом. За 500 гривень ми отримали кімнату зі столом та стільцями, з шафою, телевізором і дуже зручним, широким, але двоспальним ліжком (з двома ковдрами). Через це нашому редактору довелося спати на дуже незручному диванчику у цьому ж номері. Ще одним великим мінусом для нас була мала кількість розеток: по одній у кімнаті та душовій. Відтак, зарядити техніку виявилося проблематично.

Сніданків у “Феміні” не подають, але є можливість випрати та попрасувати одяг. Фен доводиться просити на рецепції, бо він один. Але на зміні, коли ми перебували в готелі, працювала пані з настільки поганим володінням українською,  що нам доводилося перекладати фен на “фєн”, не кажучи вже про праску/”утюґ“.  Водночас працівниця була дуже привітною.

 

 

Житомирська міська рада не веде облік та не здійснює офіційний моніторинг “зірковості” готелів.

 

Замість висновків

Якщо про Вінницю кажуть, що вона спокійніша за Київ, то Житомир видається ще більш спокійним, і ніби застиглим у часі. Адже тут немає великої кількості новобудов, площі викладені не тротуарною плиткою, а гранітною, життя триває дуже розмірено… Можливо, на це повпливала й географічна близькість до столиці, де темп життя в рази інтенсивніший. 

Наостанок ми попросили Жанну Соловйову розповісти, чому людям має бути комфортно у Житомирі.

VЕЖА: Якби людина обирала собі місто для життя в Україні (приблизно такого розміру і з такою кількістю населення), якби ви її переконали обрати саме Житомир?

– Особливість Житомира в тому, що урбаністична частина міста дуже гарно вписується в природу. Тобто ми фактично ніби знаходимось в жилому кварталі, але вже за пару метрів паркова зона, чи річка. Тобто місто гарне, – розповіла Жанна Соловйова.

– Тут можна розкривати, розвивати свій потенціал… Є змога професіоналам, фахівцям, які щось  уже зробили в інших містах, втілити це тут. Тобто це можливість для професійного і особистісного зростання.

У нас в Житомирі дуже душевно, і мені здається що це також є елементом комфорту.

Можливо Житомир ще шукає свої точки росту те, в чому є його конкурентноспроможна складова, але сказати, що у нас некомфортно жити, точно не можна. Все завжди можна розцінювати у порівнянні. У порівнянні з Житомиром кілька років тому і сьогодні, можна сказати, що жити стало комфортніше і безпечніше, це точно.

Ти маєш  цінувати місце, де живеш. Ти ж для цього теж щось робиш. І от коли люди в своєму місті починають говорити, що тут все погано, мені здається що це суперечить взагалі будь-яким принципам патріотизму, – поділилася Жанна Соловйова.

Фото, відео – Марина Сербінович і Микола Геркалюк
Аерозйомка – Андрій Качор
Монтаж – Микола Геркалюк