У 2017 році у Вінниці з’явився Ситуаційний центр – місце, з якого за порядком на вулицях міста слідкують фахівці «Муніципальної варти», поліції та ДСНС.
Офіційно роботу центру представили на початку 2018 року і того часу у Вінниці значно побільшало камер відеонагляду. Однак Ситуаційний центр дбає не лише про збереження благоустрою міста. Завдяки камерам шукають зниклих дітей, допомагають розслідувати вбивства та знайти винних у ДТП.
VежА поспілкувалась з керівником «Муніципальної варти» Віталієм Чигурем та начальником відділу моніторингу території Сергієм Романчишеним. Намагались з’ясувати, наскільки виправдало себе створення такого центру у Вінниці, як його планують розвивати надалі та хто сьогодні стежить за тим, що відбувається у місті.
Створення центру та об’єднання служб
Ситуаційний центр розпочав свою роботу ще у жовтні 2017 року в тестовому режимі. На той час у місті було близько 270 камер. У лютому 2018-го року Центр розпочав повноцінну роботу і тоді ж був офіційно представлений.
– Ми розуміли, що місту потрібно більше можливостей щодо огляду наших вулиць, зокрема, магістральних, місць скупчення людей, – розповідає Віталій Чигур. – Тому міська рада поставилась з розумінням і сприяла тому, щоб з кожним роком камер ставало більше. Якщо рахувати станом на сьогодні, то камер вже понад 800. Вони встановлені в громадських місцях Вінниці. Це й шкільні заклади, ЦНАПи і зовнішні камери, які розташовані на вулицях.
У своїй роботі працівники Ситуаційного центру акцентують увагу на в’їздах та виїздах міста, паркових зонах, місцях масового скупчення людей. У ранковий час та обідні перерви більше слідкують за школами. Віталій Чигур додає, що у соцмережах вони створили спеціальні спільноти через які повідомляють водіїв про затори та альтернативні шляхи: «Ми працюємо, щоб мережа учасників групи ставала більшою і люди користувалися саме цими групами, аби в ранковий час швидше добратися до своєї роботи».
За всіма камерами на одній зміні стежать шість працівників. Серед них як фахівці «Муніципальної варти», так і представники патрульної поліції та ДСНС. Звісно, охопити усі 870 камер їм досить непросто, а тому окремий фахівець систематично відслідковує повідомлення, які вінничани надсилають через соціальні мережі. Вся інформація надходить до Ситуаційного центру, а вже звідти її переадресовують на ту чи іншу комунальну службу чи службу екстрених викликів.
– Рекомендований показник, щоб один співробітник переглядав 40 камер, які він зможе ефективно відстежувати. Тобто, на таку кількість камер нам потрібно щонайменше 20 осіб на зміну, – додав Сергій Романчишен.
За його словами, попри те, що у Ситуаційному центрі працюють фахівці з різних служб, кожен з яких має свого безпосереднього керівника, їм вдалося налагодити спільну роботу та перетворитися в одну команду.
– Якщо є якесь завдання, наприклад, необхідно негайно відстежити якийсь автомобіль правопорушників чи злочинців, то розподіляється кожному свій сектор міста і ми спрямовуємо всі свої зусилля таким чином, що один працівник йде в одну сторону і шукає, наприклад, по Келецькій, інший – в іншу сторону і на по вулиці 600-річчя, третій йде далі вниз до села Пирогово. Таким чином справляємось з будь-якими поставленими задачами. На сьогодні якихось недоліків немає. Звісно, рекомендовано було б збільшити кількість працівників, покращити матеріальне забезпечення щодо певних технічних питань, але того, що вже є, на сьогодні в принципі вдосталь.
– Є таке розуміння, як командна робота. Якщо є питання, яке потрібно вирішити, то немає такого, що «я не хочу» чи «я не буду». Якщо сказали, що працюємо, значить працюємо. Мабуть, це і є запорукою успіху, – додав Віталій Чигур.
«Очі» Вінниці
Станом на 22 вересня у Вінниці встановлено 870 камер відеонагляду. Їх встановлюють на мостах, площах, проспектах, в парках, на аварійно-небезпечних ділянках доріг, перехрестях, об’єктах культури, зупинках громадського транспорту та в місцях масового скупчення людей. До системи відеоспостереження під’єднали всі школи міста та стежать за більшістю пішохідних переходів біля освітніх закладів. Зокрема, у школах та на переходах поряд з ними встановлено 192 камери відеонагляду.
У місті встановлюють панорамні камери на 360 градусів, а також роботизовані камери, якими можна віддалено керувати. Крім того є звичайні оглядові, впроваджено систему розпізнавання номерів авто, а згодом зможуть розпізнавати обличчя людей. Віталій Чигур додає, що вони часто консультуються з поліцією та вивчають, де найбільше трапляється дорожньо-транспортних пригод та інших порушень, аби зрозуміти, де камери більше потрібні.
– При плануванні нових проектів, нових вулиць, розбудови якихось паркових зон, завжди є проект і там передбачено, яка буде кількість камер. Також забудовники приходять до нас та консультуються, де краще встановити камери, в який бік направити, які мають бути її технічні можливості… – додає Сергій Романчишен. – Наразі, за підтримки міського голови, ми досить ефективно встановлюємо камери.
У місті здали декілька об’єктів: частково проспект Космонавтів, Сабарівське шосе, Замостянську, Данила Нечая… Також ще встановлюють «Некстбайки» і там поряд обов’язково мають бути камери. Також там, де нові дитячі, спортивні та ігрові майданчики, здають стадіони біля шкіл. Це все досить енергійний та сучасний процес. Маєте розуміти, що в інших містах немає такого прогресу, як у нас.
Пояснюють, що нині у Вінниці ще мало охоплені відеоспостереженням приватні сектори, на відміну від багатоповерхових житлових масивів. Не залишать без нагляду й приєднані до Вінницької міської ОТГ території.
– Чим більше буде камер, тим краще, – наголошує Віталій Чигур. – Звісно, нам хочеться мати ще більше камер, щоб бачити наше місто безпечнішим. Якщо буде стояти тисяч 5-6 камер, то буде дуже чудово.
До речі, станом на лютий 2020-го року у Києві було встановлено близько семи тисяч камер відеонагляду. У 2019 році українська столиця увійшла до ТОП-50 міст світу із найбільшою кількістю камер відеоспостереження. На той час у Києві було встановлено 6200 камер відеонагляду. Згідно з підрахунками, на кожну тисячу населення Києва припадало 2.1 камери відеоспостереження.
У Вінниці показники схожі, якщо рахувати за останніми відомими данними щодо населення міста, а це близько 371 тисячі осіб. Так, з 870 камер на тисячу населення припадає 2,3. Щоправда, зважаючи на приєднані території та ті, які приєднаються у майбутньому, населення Вінницької міської ОТГ значно зросте. Однак Віталій Чигур наголосив, що приєднані території без відеонагляду не залишать та поступово будуть розширювати мережу.
– Дійсно, коли трапляється будь-що, прикрі випадки, фатальні інциденти, то питають «Де камери? Чи були камери?», – додає керівник «Муніципальної варти». – А ось були неодноразово випадки, що камера дивиться в одну сторону, а інцидент трапляється в іншій і громада не розуміє, що ось висить камера, але вона дивиться трохи в іншу сторону. Ми також неодноразово зіштовхувались з таким певним негативом, але ми не можемо все охопити. Бажання таке у нас є, але можливості не завжди співпадають.
Штучний інтелект та розпізнавання обличчя
Влітку 2020 року міський голова Сергій Моргунов повідомив, що у Вінниці почали тестувати відеосистему інтелектуального розпізнавання обличчя. Наразі ще тривають налаштування й навіть прогнозувати, коли система запрацює повноцінно, доволі складно.
– Розумієте, це довготривалий процес, тому що ідентифікувати людину, як виявилось, дуже важко. Тому що людина може сьогодні йти голена, а завтра запустити бороду, підстригтися, чи навпаки зарости, – пояснює Віталій Чигур. – Тому, звісно, це все набагато важче, ніж ідентифікувати транспортні засоби. Звісно, що автомобіль та його номерний знак – це без проблем і ми можемо швидко визначити. Що стосується громадян, то тут все попереду. Звісно, оптика має бути кращою, технічні характеристики камер. Тому що час йде і вимоги до штучного інтелекту теж змінюються – йому потрібні певні параметри камери відеонагляду, щоб розпізнати будь-що: автомобіль, людину чи інший предмет.
Взагалі система розпізнавання облич у різних варіантах працює у багатьох країнах світу. Нещодавно, саме через коронавірус, в Китаї та Ізраїлі розробили технології, які допоможуть системі розпізнавати людей навіть з масками на обличчях. А в Японії ще у 2013 році винайшли спеціальні окуляри, які допомагають людям лишатись неідентифікованими.
Демонстрація роботи системи розпізнавання облич на виставці в Лос-Анджелесі, 2019 рік. Фото – The New York Times
Попри те, що така система може бути вкрай корисна при пошуку зниклих безвісти або ж правопорушників, не у всі до цього ставляться позитивно. Для прикладу, американське місто Сан-Франциско стало першим великим містом у США, яке заборонило поліції та приватним агенціям використання системи розпізнавання облич. Все через побоювання порушити громадянські права мешканців міста.
Пошук дітей та захист бронзових котів
Хоча система розпізнавання облич у Вінниці ще не працює, але Ситуаційний центр вже неодноразово допомагав у пошуку зниклих людей та розшуку правопорушників.
Наприклад, у 2018 році школярка після уроків пішла не додому, а гуляти з подружкою. Батьків, звісно, не попередила, а ті звернулись до поліції, не дочекавшись доньку. Завдяки камерам, які встановлені поблизу школи, вдалось визначити у якому напрямку та з ким пішла дівчинка. Досить швидко її знайшли та повернули батькам.
– Також був випадок, коли звернулися з поліції, що зник хлопчик. Його шукали чотири години і не могли знайти. Ми у районі, де він мешкає і де зник, передивилися на камерах всі прилеглі території, вулицю і встановили, що хлопчик знаходиться в тому районі, де він мешкає. Буквально через півгодини прийшли сусіди і виявилось, що він у сусідньому будинку грався у дворі, – розповів Сергій Романчишен.
– Ми цього року також зіштовхнулись з проблемою, що під час карантину пропадали діти, – додав Віталій Чигур. – Дякувати Богу, вони потім знаходились: ходили гуляти, не попередивши батьків. Але ми також долучалися і розуміли, що маємо певну роль зіграти. Ситуаційний центр для цього й існує. У нас же не лише правопорушення, а й зниклі безвісти громадяни. Як діти, так і дорослі. Тому, в цьому напрямку у нас великі перспективи. Я впевнений, що у цьому напрямку ми будемо більше розширювати свої перспективи та можливості.
Допомагають поліції й у розкритті кримінальних злочинів. Зокрема, пригадали випадок, коли у центрі Вінниці зґвалтували дівчину. Камери відеонагляду допомогли відстежити злочинця й сьогодні, як розповів керівник Муніципальної варти, винний уже відбуває покарання за скоєний злочин.
– Якщо говорити про події кримінального характеру, то є такі випадки, що ми допомогли у розкритті вбивств. Не будемо розкривати подробиці, але дійсно допомагали, – продовжив Віталій Чигур. – Пригод багато. На жаль, ми бачили і ДТП з летальними наслідками. Прикро бачити це в реальному часі, як людину чекає смерть. Прикро. Але це реальність нашого життя і наші працівники це періодично бачать. Не скажу, що часто, дякувати Богу, місто у нас все ж спокійне. Хоч і поодинокі, але такі трагічні факти ми бачимо.
В оперативному штабі Цілодобової варти є психолог й хоча іноді фахівцям Ситуаційного центру доводиться спостерігати за трагічними випадками, Віталій Чигур зазначає, що жоден ще не звертався за професійною допомогою.
– Такого не було. Але ми постійно спілкуємось, дивимось зі їхнім душевним та психологічним станом. Це для нас теж дуже важливо, тим паче, що більшість працівників у нас – учасники АТО, які побували на війні і мають певний емоційний стан з яким сьогодні справляються.
– Була ситуація, що на мосту дівчина намагалась покінчити з життям самогубством, – додав Сергій Романчишен. – Це вчасно побачили, направили туди працівників патрульної поліції, швидку допомогу і її відмовили. Врятували життя людині. Тобто, це досить ефективна робота, яка має певний результат.
Увагу працівники «Ситуаційного центру» звертають також на пошкодження комунального майна. Зокрема, досить часто спостерігають, як водії пошкоджують острівки безпеки, огородження та навіть дорожнє покриття.
– Це “улюблена” наша тема, коли їдуть ці бетонозмішувачі і ми бачимо, як гарно нашу новозбудовану дорогу заливає бетонною сумішшю, – сміючись, розповідає Віталій Чигур. – Звісно, намагаємось швидко передати інформацію патрульній поліції. Наші працівники теж долучаються. Складають протоколи і далі вже притягають до адміністративної відповідальності. Профільним департаментами потрібно порахували суму збитків і це теж дуже важливо. Можна скласти протокол і все, але це не результат роботи. Результат – коли порушник поніс покарання і ще відшкодував громаді міста саме ті збитки, які наніс.
Пригадали й бронзові фігури на Київському мосту, які не раз приваблювали вандалів. Фігуру кота навіть вдалось відламати й втопити у Південному Бузі. «Рятували» кота водолази.
– Ми почали це все показувати і люди зважають на те, що хтось за цим дивиться, – пояснює Сергій Романчишен. – «Великий брат» слідкує. Тому тоді таких фактів стало менше, а наразі їх взагалі немає.
– Там тоді взагалі був ніби масовий психоз – три ночі підряд товкли тих котів, – додав Віталій Чигур.
– Ще є у нас не дуже добросовісні дітки, які пошкоджують фігурки помаранчевих хлопчиків, – продовжує Сергій Романчишен. – Ось вчора (21 вересня – ред.) школярі, напевно, вирішили похизуватися своїм бойовим мистецтвом, відпрацьовували удари ногами в голову бідного пластикового хлопчика. Це ми покажемо адміністрації навчального закладу, потім це покажуть батькам, впізнають однокласники…
Результати роботи Ситуаційного центру
З 2018 року і станом на 1 вересня 2020-го центр виявив 32 944 фактів правопорушень. У лідерах – забезпечення безпеки дорожнього руху – 19 384 випадки. ДТП з потерпілими – 222, а без потерпілих – 1616. Також виявили 2010 випадків порушення публічного порядку, 9036 порушень правил благоустрою.
За допомогою Ситуаційного центру Національна поліція розкрила 14 умисних вбивств, 6 зґвалтувань, 385 крадіжок, 73 пограбування, 59 випадків шахрайства, 79 незаконних заволодінь транспортними засобами, 27 випадків хуліганства та 33 випадки нанесення тілесних ушкоджень, а також ще 35 інших категорій кримінальних правопорушень.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Зокрема, завдяки застосуванню технологій штучного інтелекту зафіксовано 27 854 правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме що стосується порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.
Майбутнє вінницького Ситуаційного центру
Віталій Чигур неодноразово зазначав, що бачить майбутнє за штучним інтелектом. Щоправда, й облаштування для цього має бути належної якості. Окрему увагу звертають на те, щоб охопити відеонаглядом акваторію Південного Бугу у межах міста. Наразі декілька камер вже стежать за тим, що відбувається на річці та є можливість ідентифікувати водний транспорт, аби швидко відреагувати на порушення.
– Ми все ж акцентуємо увагу на якісних камерах. Будуть встановлені камери на вулицях, де відбулися певні роботи, реконструкції. Наша мета в тому, щоб їх ставало все більше і більше. Думаю, ви знаєте, що у нас є ще наш катер, який патрулює акваторію річки Південний Буг і наші працівники плідно співпрацюють, тому що зайвий раз їздити катером теж не дуже дешево.
Певні ділянки від мосту до мосту, наприклад, оглядають роботизовані камери. Я точно знаю, що в Україні такого ще немає, щоб працювали водний патруль і Ситуаційний центр. Ми цього року спробували, подивились, де камери потрібно ще доставити.
До речі, до вінницького Ситуаційного центру часто приїжджають обмінюватися досвідом колеги з інших українських міст. Щоправда, у багатьох містах ситуаційні центри створені на базі поліції.
Якщо інші міста часто дивляться на досвід Вінниці, то наше місто вчиться у колег з інших країн. Зокрема, досвід переймали в Ізраїлі, Латвії та Польщі. Саме у Ризі Віталій Чигур побачив, як в одному Ситуаційному центрі можуть співпрацювати фахівці декількох служб. В Ізраїлі найбільше надихнуло впровадження штучного інтелекту.
– Все, що нас цікавить сьогодні, це розвиток штучного інтелекту. Ми побачили, що там (в Ізраїлі – ред.) не стоїть питання в тому, скільки камер працівник може оглянути. Його завдання сидіти і дивитись чи є факт правопорушення. Йому система автоматично показала, на що потрібно звернути увагу, а він подивився, що така-то Тойота порушила такі-то правила і тоді працівник вже переслав водію квитанцію на штраф і все. На цьому його завдання закінчується. Це дуже все спрощує. Нам є над чим працювати, ми розуміємо це.
– Я от дивлюсь, що інші міста зіштовхнулись з такою проблемою, що камери є, зробили дуже гарні монітори, але що з цим робити далі? Посадити просто людину, яка буде клацати? Але який результат і комунікація? До нас багато приїжджають з інших обласних центрів і вони в шоці від самого процесу роботи. Вони не дуже знають, що робити з тим чи іншим інцидентом чи порушенням, а у нас чітко налагоджена робота. Трапилось порушення – потрібно якнайшвидше відреагувати, щоб порушення ліквідувати. Ось це результат. А вже камери будуть додаватись. І встановлюватимуть на них штучний інтелект. Ми розуміємо, що це потрібно збільшувати і з кожним роком будем прогресувати.
Як збільшиться кількість та якість камер у Вінниці наступного року наразі ще важко сказати. Саме формують бюджет на наступний рік , а вже потім, зважаючи на можливості фінансування, можна буде сказати, скільки витратять на розбудову системи відеонагляду міста. До речі, нещодавно створили нову серверну, завдяки якій можна буде зберігати більші обсяги інформації, а відповідно встановити ще більше камер. Власне, нова серверна -0 це саме те, що не бачать вінничани, однак для роботи Ситуаційного центру це має надзвичайне значення.
Співпраця Ситуаційного центру та вінничан
В середньому щотижня Ситуаційний центр отримує від мешканців Вінниці близько 200 повідомлень у всіх соцмережах і телефоном. Кожне звернення необхідно розглянути та відповісти. Крім того, до Ситуаційного центру часто звертаються, аби вирішити певні спірні питання, наприклад, щодо ДТП. Як розповів Віталій Чигур, вони нічого не приховують й багато випадків публікують у своїх соціальних мережах, щоб містяни розуміли, що відбувається у місті.
Зв’язатися з Ситуаційним центром та слідкувати за оперативною інформацією можна через соціальні мережі:
- Telegram – @SCzatoryVinnytsia
- Viber
А також за телефоном (067) 4-102-101.
Фото Ольги Мірошниченко, архіву Vежі, Вінницької міської ради, Міської ради Дніпра, The New York Times
Дякуємо!
Тепер редактори знають.