Вінниця у порівнянні з Хмельницьким: більше зелені, менше світла, хаотичніше та дешевше. ФОТО, ВІДЕО

19:00
Автор: Катерина Дядюк

Оновлено: 6 Листопада 2020, в 21:05

Vежа розпочинає новий проект “Вінниця у порівнянні”. Ми вирішили порівняти Вінницю з чотирма іншими обласними центрами, які розташовані неподалік, і на власні очі побачити – чи справді Вінниця гідна називатися шестиразовим чемпіоном у змаганні найкомфортніших міст України. 

Ми хочемо зрозуміти, які Вінниця має переваги, а в чому – наші недоліки. Чому нам варто повчитися в інших, а що сусіди можуть перейняти у нас. Ми прагнемо побачити справжній стан речей – адже все пізнається у порівнянні.

Першим містом, куди проліг наш шлях, став Хмельницький за 120 кілометрів від Вінниці.

Площа міста – 93,05 км², чисельність населення – 274 176 осіб.

Це місто передусім відоме речовим ринком (подейкують, що він є одним з найбільших у Східній Європі). А ще Хмельницький очолив цьогорічний рейтинг конкурентоспроможності міст України та розділив другу сходинку в рейтингу найкомфортніших міст України – після Вінниці, звісно.

Ми розуміємо, що за один-два дні повністю дослідити інфраструктуру міста та громадський транспорт, медицину, освіту, послуги ЖКГ та інше просто нереально, тому не претендуємо на експертність чи “істину в останній інстанції”. Але ми ризикнули, і в цьому матеріалі – те, що з цього вийшло.

 

“Так це ж Нью-Йорк!” жартома сказав наш шеф-редактор ще на в’їзді у місто. І не безпідставно: вдалині відкрилась досить непогана панорама із багатоповерхівок. Пізніше місцевий архітектор і урбаніст Дмитро Райфшнайдер розповів, що кілька років Хмельницький був у першій трійці серед міст України за кількістю зданої в експлуатацію житлової площі. Втім, з його слів, темпи будівництва останнім часом спали.

З одного боку добре, бо це стимулює ріст міста, приплив населення, а з іншого в результаті ми отримуємо перенасичення ринку нерухомості й при цьому недостатньо розвинуту для цього інфраструктуру, зазначив Дмитро.

Але Хмельницький вразив не тільки цим, а й надмірною кількістю хаотичної зовнішньої реклами, великим чистим пляжем та парком, надто високими цінами на велопрокат і сучасними інклюзивними дитячими майданчиками.

Але про все по черзі.

Перші враження

Перш ніж досліджувати комфортність перебування у Хмельницькому, ми вирушили у пошуках ранкової кави. І прогулюючись пішохідною Проскурівською наткнулися на славнозвісну кав’ярню, куди під час локдауну завітав президент Зеленський, чим порушив карантинні обмеження. На наше запитання, чи щось змінилося після його візиту, бариста відповіла, що заплатили штраф, та й по всьому, а на кількість гостей це не вплинуло.

Там ми замовили еспрессо з холодними вершками за 20 грн. Оскільки кава на купажі, а не чиста арабіка, чогось особливого від неї не очікували, проте вона виявилося досить непоганою. 

 

 

З першого погляду Хмельницький здався досить зеленим. Крислаті високі дерева справді створюють тінь на вузьких вуличках у центрі міста. Але сам центр не дуже приємний, за винятком пішохідної вулиці та невеличких кварталів у бік міської ради.

Він зустрів нас шумом транспорту та величезною кількістю зовнішньої реклами, яка перекриває, здається, геть усе. А розкладки сонцезахисних окулярів, гойдалки біля підземного переходу, на яких переважно сплять роми, й пластиковий манекен-жакемар на вежі кінотеатру “Планета” створюють враження якогось кічу. Можливо, коли тривалий час живеш у місті, звикаєш до цього і не надто дратуєшся.

Але з рекламою тут справді біда. Ось, наприклад (здогадайтеся, що рекламується): “Бла-бла, бла-бла-бла. Тому що бла-бла-бла!”. Це – реклама матраців, буквальна. Але насправді показове свідчення стану всієї реклами у Хмельницькому.

Дмитро Райфшнайдер такий стан речей пояснив агресивністю бізнесу. Але, з його слів, гості з інших міст, наприклад, з Тернополя, відзначають, що в центрі Хмельницького ситуація вже краща ніж, наприклад, в центрі Тернополя. 

– Всю рекламу, яка не оформлена документально, мали б демонтувати. Це відбувається буквально через рік після того, як це все вже почалося. Тобто в людей був час привести її до відповідного вигляду, – пояснив Дмитро. – Найбільша проблема – дуже багато підприємців просто вважають, що це все смішне, непотрібне, що це щось собі вигадали і таким чином тиснуть на бізнес. Тому вони всіляко пручаються цьому.

 

 

 

Трохи затишніше стає на пішохідній вулиці (“стометрівці”), де розташовані переважно заклади харчування і магазини, і яка веде до невеликого парку Шевченка з фонтаном та клумбами поряд. Але навіть там не сховатися від реклами – у цьому випадку із гучномовців. По всьому центру міста прямо з гучномовців на стовпах постійно рекламуються якісь послуги чи товари і це псує враження від прогулянки містом. Можливо, місцеві до цього звикли, проте для “непідготовленого” туриста такий стан речей – культурний шок.

Та якщо піти далі і прогулятися вуличками, де не курсує громадський транспорт й не так гучно, нарешті можна натрапити на гарні будівлі, зручні міські простори, затишні кав’ярні та привітних людей. Атмосфера і сприйняття міста тут стають зовсім інакшими.

Зауважимо, що у Вінниці “рекламна революція” почалась кілька років тому. Це теж був болючий для підприємців процес, але як бачимо дуже потрібний. Бо обличчя міста це важливо, а в Хмельницькому це обличчя поки що не дуже проглядається за хаотичною рекламою. Для Вінниці тут однозначний плюс. І в цьому контексті хочеться, щоб лад із вивісками на фасадах будівель у нас навели не лише на центральних вулицях, а й на околицях міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Парки і дитячі майданчики

За останні роки Хмельницький помітно змінився. Це стосується як громадських просторів, так і транспорту. Найбільш яскравий приклад – уже згаданий парк Шевченка. Раніше там були лише платні атракціони позаду кінотеатру: батути, надувні гірки, лабіринти…, а в кінці – старий та вкритий іржею дитячий майданчик з фігурами Мазура.

Зараз це місце не впізнати, адже замість закинутої території там створили сучасний інклюзивний дитячий майданчик. Старі фігури відреставрували, територію обклали плиткою та амортизуючим покриттям і встановили різноманітні гірки, тунелі, напівсфери з елементами для скелелазіння, каруселі… Після шкільних уроків тут – справжній аншлаг.

 

 

 

За останні п’ять років у Хмельницькому капітальним та поточним ремонтом відремонтували 153 дитячі майданчики. Також за цей час у місті капітально відремонтували та побудували 32 ігрові спортивні майданчики зі штучним покриттям та 47 тренажерних майданчиків.

Крім того в місті є декілька реконструйованих великих стадіонів, оновлені спортивні майданчики біля більшості зі шкіл, а ще громадські активісти розробили онлайн-мапу спортивних об’єктів Хмельницького.

 

 

 

Місцеві мешканці розповіли нам, що цей майданчик з’явився нещодавно, а подібні встановили ще в парку Чекмана та на Зарічанській. В парку Чекмана, до речі, він має ще різноманітніші елементи, в тому числі й двомісні гойдалки для мам із дітками. Але найголовніше  що ці великі комплекси мають ігрові елементи для дітей з інвалідністю.

Це викликає захват і одночасно злість – від усвідомлення того, що такі майданчики мають бути нормою, а не чимось особливим. Що у 21 столітті ми змалечку мали б розуміти, що таке доступність та інклюзія, і не робити зараз пандуси внікуди під кутом 45 градусів.  Це справді те, чого не вистачає більшості міст України, в тому числі й Вінниці. До того ж, це не лише про комфортність міста, а й про зовсім іншу якість свідомості мешканців.

 

З приводу дитячих майданчиків, то в дворах вони, звісно ж не такі сучасні та різноманітні. Подекуди це просо гойдалки з гірками, навіть у центрі міста.

Ми живемо в центрі, на Подільській, 45. В нас маленький двір, але дуже багато дітей. І в нас, наприклад, стоїть одна гірка, одна пісочниця, дві гойдалки і турніки. Для нашої кількості дітей це дуже мало, поділилася хмельничанка Богдана, яка живе неподалік.

Парк Чекмана

 

 

 

Якщо говорити про парк імені Чекмана, то він розташований на правому березі Бузького водосховища, а його площа становить 140 гектарів. Це на цілих 100 гектарів більше за площу вінницького Центрального парку.

Окрім сучасного дитячого майданчика там є зоодворик, атракціони, мотузковий парк та “басейн” для скейтбордистів. Сюди приходять підлітки з трюковими самокатами та скейтами, і здається, цілком усім задоволені. Щось подібне також є за палацом творчості. Але загалом, як і у всіх містах, для трюків тут використовують переважно міський простір – площі та сходи, що не завжди безпечно.

Також у Хмельницькому є ще невеличкий парк ім. Франка у центрі міста та дещо більший парк біля Меморіалу слави. В останньому розташований мотузковий парк і є можливість пограти у пейнтбол чи лазертаг.

 

 

 

За п’ять років на території міста комунальники видалили 2 757 дерев. Натомість висадили 16 700 дерев та кущів. 

Крім цього міський голова нещодавно прозвітував, що за допомогою енергоефективних заходів у Хмельницькому на 21% зменшили викид CO2 за останні 5 років.

 

 

 

Набережна Південного Бугу і міський пляж 

Парк Чекмана плавно переходить у міську набережну, але до води вихід є лише у кількох вузеньких спусках зі сходинками та біля спортивного поля (там, де набережна закінчується). Загалом же прогулянкова зона повністю огороджена від води білим бетонним парканом. А вихід на пірс, де припарковані катамарани, обмежений: лише для тих, хто замовляє прогулянку на воді.

 

 

Набережна у Хмельницькому звісно ж програє Вінниці відсутністю фонтану, але в усьому іншому вона дуже комфортна. На відміну від вінницької, вона ширша, довша, зеленіша, і навіть має кілька спортивних зон. З одного боку тут – парк, а з іншого – широке водосховище, тож шум міста не заважає і є відчуття великого простору. 

Загалом це чудове місце як для сімейних прогулянок, чи романтичних зустрічей, так і для пробіжок чи занять спортом. Чи не найкраще в усьому місті.

 

 

 

 

Протилежний бік Південного Бугу теж незабудований і ніби поділений на декілька зон. Біля води розташований досить великий міський пляж із чистим пісочком, парасольками, які надають певної “курортності”, і кабінками для переодягання. Є навіть “питні фонтанчики”.

Далі розташована прогулянкова алея, а за нею зелена зона з майданчиком для гри у пляжний волейбол та, власне, сам парк – дуже маленький, але з високими крислатими деревами. Саме тут останніми роками проводять музичні фестивалі, в тому числі й “Республіку”Також на вході до пляжу є парковка, зона з платними дитячими атракціонами, а на території розташовані урни для роздільного збору сміття і туалети.

Тому тут перевага все ж у Хмельницького, бо ні вінницький “Хімік”, ні зона біля Вишенського озера з цим пляжем не зрівняються. Але з іншого боку відсутність добре облаштованого міського пляжу у Вінниці можна пояснити тим, що у нас щороку Міністерство охорони здоров’я купатися не рекомендує.

 

 

 

 

До слова, у Хмельницькому є багато таких невеличких смітників для роздільного збору, але у спальних районах відходи не сортують на вологі та сухі, як у Вінниці. Стоять тільки контейнери для збору пластикових пляшок, і то  вибірково. Втім, над цим у місті працюють і, наприклад, у школах уже давно встановили контейнери для сортування відходів. Але пункти приймання скла, пластику чи металу можна знайти у кожному мікрорайоні.

Також у Хмельницькому запустили роботу “Екобуса”, утилізують звалищний газ (на цьому заробили вже понад 4,1 мільйона гривень) і відкрили “Центр управління відходами”, де приймають 13 видів відходів.

Також Дмитро Райфшнайдер розповів, що Хмельницький незабаром має підписати кредитну угоду з Європейським банком на будівництво сміттєпереробного заводу та рекультивацію полігону твердих побутових відходів. Йдеться про 28,5 мільйона євро. На думку архітектора, це дуже серйозний крок у масштабі всієї країни.

 

 

 

Що ж до чистоти води, то ми не помітили на пляжі табличок “купатися заборонено”, але на вигляд Південний Буг у Хмельницькому такий же зелений, як і у Вінниці. Дмитро Райфшнайдер розповів, що сам купує бутильовану воду, проте в місті  багато людей цілком нормально користуються водою з під крану. Втім, більшість, з ким ми спілкувалися, або купують воду, або мають вдома фільтри і системи очистки.

Я знаю, що є проблема з рівнем води, але навіть не стільки в самому Бузі, як у його притоках, – розповів Дмитро. – Буг перевищує рівень приток і деякі з них починають заболочуватися. Наприклад в парку Чекмана річка (Плоска) вода стоїть кілька років. Вже розробляли плани, замовляли проекти, як вирішити цю проблему. Але фахівці пояснюють, що всі ці плани ні до чого не призведуть, бо проблема глобальна – рівень води всюди падає.

 

 

Ринки й торгово-розважальні центри 

Головним і найбільшим торгово-розважальним центром у Хмельницькому є “Оазис”, що на вулиці Степана Бандери. Там на двох поверхах розташовані магазини, ресторани, фітнес-центр з масажним кабінетом і солярієм, дитяча розважальна зона та великий кінотеатр “Multiplex”. А перед самим ТРЦ – велика парковка, в тому числі й для велосипедистів. Це щось середнє між вінницьким “Мегамоллом” та “Sky-парком”, але за площею “Оазис”, майже удвічі менший за наш “Мегамолл”.

Однак головною атракцією, куди автобусними турами їдуть навіть із Вінниці, є аквапарк “Сьомий океан”, який збудували у 2015 році. Відпочити на гірках з атракціонами, у релакс-зоні чи навіть кафе можна усією сім’єю. Та й по тарифах заклад доступний: від 160-200 гривень за годину до 710 гривень за безліміт для родини з трьох осіб. Також діють групові тарифи.

 

 

 

 

Щодо ринків, то вони є у різних мікрорайонах, навіть у центрі міста: і речові, і продовольчі, і які завгодно. Але найбільший, звісно ж, біля Львівського шосе. Той самий “Хмельницький ринок”.

Насправді це сукупність ринків на ділянці площею близько 40 гектарів справжнє місто в місті з відповідним колоритом. Хто не приїжджав туди ще вдосвіта і не міряв джинси, стоячи у напівсонному стані на картонці – не знає життя. А якщо серйозно, то на закупи до Хмельницького у 2010-х роках, особливо перед школою чи весіллям, їздили ледь не з усієї країни. Навряд чи це настільки популярно зараз, але для самих мешканців мати ринок практично в кількох зупинках від центру міста дуже зручно. Втім, щоб знайти щось потрібне і за хорошою ціною, потрібно справді знати “точки” чи “ряди”, інакше доведеться блукати годинами у пошуках необхідного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Громадський транспорт

Раніше у Хмельницькому було засилля малогабаритних маршруток і курсували переважно старенькі тролейбуси. Зараз ситуація дещо покращилася: за останні п’ять років у місті придбали 32 нові тролейбуси, а 6 тролейбусів капітально відремонтували. Також замінили частину автобусів класу А, Б на І клас і побудували 33 заїздні кишені. 

Але по місту все ще можна побачити багато тролейбусів, які на вигляд такі, що здається, скоро розсипляться.

 

Оскільки зараз пандемія коронавірусу, у громадському транспорті люди їздять в обмеженій кількості. Відтак, на зупинках у всіх містах утворюються черги, особливо  в години-пік.

Громадський транспорт у Хмельницькому поділяється на кілька видів (маршрутки, автобуси і тролейбуси). Наразі там є:
– 24 тролейбусні маршрути (84 одиниць транспорту);
– 4 автобусні маршрути (27 одиниць транспорту 1 класу);
– 40 автобусних маршрутів (228 одиниць транспорту класу А та В).

 

Щодо вартості проїзду, то вона нижча, ніж у Вінниці. Квиток у тролейбусах коштує 3,5 гривні, у маршрутках та автобусах – 5 гривень, а ввечері після 20:00 – 6 гривень. За проїзд у тролейбусах також можна розрахуватися через додаток “Приват 24”. 

Також у місті планують запровадити “Картку хмельничанина”, адже у тролейбусах вже є валідатори. За розміром вони компактніші за вінницькі, проте ще не працюють. Цікаво, що раніше кондуктори у Хмельницькому користувалися мобільними валідаторами, які носили з собою, і видавали пасажирам не традиційні квиточки, а чеки з датою та часом їх продажу.

 

 

Також на зупинках громадського транспорту практично всюди є паперовий розклад громадського транспорту (таблички, як і в Вінниці). Але, наприклад, на таких зупинках, як біля ТРЦ “Оазис”, на темній табличці написані лише номери маршрутів, які там проїжджають, без зазначення самого маршруту. Це виглядає естетично, але не зручно у користуванні.

Також деякі зупинки обладнані акуратними невеличкими електронними табло з розкладом комунального транспорту. Розкладу маршрутних таксі у місті немає, але в додатку “DozoR City” можна подивитися за скільки часу вони прибувають на конкретну зупинку.

 

 

Велосипеди

У Хмельницькому немає муніципального велопрокату, але можна знайти кілька точок, де велосипеди здають в оренду. Наприклад, біля парку імені Чекмана ми орендували двоколісний за 100 гривень на годину. До того ж в заставу потрібно залишати внутрішній паспорт громадянина України (що прямо заборонено законом) і підписувати відповідний договір (в якому вимоги про заставу у вигляді паспорту запопадливо не вказали).

Зважаючи на вартість велопрокату у інших містах (принаймні в рамках проекту “Вінниця у порівнянні”) це “відвертий грабунок”, адже за таку ж суму, наприклад, у Хмельницькому можна орендувати двомісний катамаран і годину провести на річці. До речі, вартість прогулянки на дво- або чотиримісному катамарані становить 100-150 гривень за годину і 70-100 гривень за пів години.

 

З огляду на те, що по місту є величезна кількість велопарковок, можна припустити, що велосипед популярний засіб пересування серед хмельничан. Водночас особисто ми не помітили на вулицях багато велосипедистів. Але, наприклад, на території гімназії №1 о 14:35 велопарковки були переповнені.

Щодо велоінфраструктури, то наразі загальний кілометраж велодоріжок та велосмуг у Хмельницькому становить 17,015 кілометра (для порівняння у Вінниці – понад 80). Цікаво, що велосмуг налічується всього 2,91 кілометра, тоді як решта (17,015 кілометра) новозбудовані велодоріжки. Принаймні, таку інформацію ми отримали у відповідь на запит до міської ради, адже самі не помітили жодної велодоріжки або велосмуги в центрі міста  (крім однієї в парку Чекмана). 

 

Дмитро Райфшнайдер пояснив, що у Хмельницькому роблять акцент на будівництві крупних магістральних велодоріжок, які за можливістю мають з’єднати мікрорайони з центром. Тому в самому центрі Хмельницького велодоріжок поки що немає. Водночас, з його слів, у місті вже є кілька перехресть із велопереїздами.

– Ми коли робимо проекти, стараємося закладати велодоріжки навіть там, де в них, грубо кажучи, немає продовження сьогодні, розповів архітектор. Наприклад, у велоспільноти є розроблений план розвитку велоінфраструктури міста, і ми з ними погоджуємо… От у сквері [Бандери] велопереїзд внікуди люди постійно вказують на це. Але ж ви подивіться в майбутнє: можливо через 2-3 роки  буде можливість велодоріжку там збудувати.

 

Трафік та інфраструктура

Трафік у Хмельницькому в понеділок о 13:17 можна було порівняти із трафіком на вихідних у Вінниці. І суто візуально транспорту на вулицях менше. Щоправда, у центрі міста припаркуватися було важко, адже усі вулички заповнені машинами. 

Також, на диво, ми не потрапили у затори, хоч місцеві мешканці кажуть, що в години-пік вони є всюди. Можливо, у вінничан та хмельничан просто різне уявлення про те, що таке справжній затор.

Щодо стану доріг, то з початку 2016 року по 1 вересня 2020 у місті капітально відремонтували 54,433 кілометри дорожнього покриття вулиць.  Також можемо сказати, що дороги у Хмельницькому дещо більш “хвилясті”, ніж у нас. Тут також є острівці безпеки, які особливо “люблять” деякі вінницькі автомобілісти, хоч їх не так багато.

 

– Нещодавно ж у нас прийняли нові норми, що смуга руху транспорту може бути звужена (раніше мінімальна була 3,5 м, зараз – 2,75 м). Це дало насправді більші можливості: багато, особливо магістральних, дороріг набуло як мінімум додаткову смугу, – розповів Дмитро Райфшнайдер. – Це ніби розвантажило трохи [місто], але зовсім не надовго […] і відповідно знову затори з’явилися. […] Можливо це далеко не ті затори, які є у Львові чи в Києві, але в години пік – зранку і ввечері – у Хмельницькому всюди вони є, хоч і не такі страшні.

Ще одна проблема, про яку ми дізналися вже від таксиста, під час зливи “у місті всі ніби розучуються їздити, і стається багато ДТП”.

 

 

До речі, у Хмельницькому є п’ять автостанцій різної величини, але найбільша з них – центральний автовокзал, що на проспекті Миру. Звідти курсують автобуси не лише в області та по Україні, а й за кордон. Натомість залізничний вокзал розташований не надто далеко від центру і звідти можна дістатися практично у будь-яку частину міста.

Ще нам сподобалося, як біля останнього організований міський простір. Перед самим вокзалом розташована велика площа з парковкою, пішохідним фонтаном, лавками, газоном і деревами – все окремими зонами і акуратно, не порівняти з хаосом, який відбувається біля вінницького вокзалу. Тому біля будівлі залізничного вокзалу не надто шумно, зелено, але до громадського транспорту потрібно трішки пройтись.

Хмельницький не є дуже компактним містом, але в принципі щодо комунікації немає проблеми. Будь-яким транспортом  швидко можна дістатися з пункту А в пункт Б. Цим місто зручне, – розповів Дмитро Райфшнайдер.

 

 

 

 

Медицина

На щастя, нам не довелося особисто перевіряти якість медичного обслуговування у Хмельницькому. Хоч вирішивши тестувати вуличну їжу, такі побоювання були. Але перевірити цю життєво необхідну галузь так чи інакше було потрібно, тож ми вирішили поцікавитися про це людей біля однієї з міських поліклінік № 1, що у центрі міста.

У Хмельницькому функціонує два центри первинної медико-санітарної допомоги та п’ять поліклінік, що входять до структури міського лікувально-діагностичного центру. Також поліклінічним відділенням тут вважається Хмельницький медичний стоматологічний центр. Ще є дитяча поліклініка (як структурний підрозділ міської дитячої лікарні) та обласна стоматологічна поліклініка.

 

Переважно люди скаржились нам на черги до сімейних лікарів, адже за направленням до окремих фахівців їх особливо немає.

В моїй лікарні [медичне обслуговування] хороше там, де залізнична лікарня раніше була. А тут я на УЗІ ходила. Черги зовсім не було, мене ще раніше прийняли. Але в сімейного лікаря дуже черги великі. І як в мене, наприклад, Інтернету немає, я мушу йти записатися, а потім йти вже на якийсь там другий день на прийом до лікаря, поділилася пенсіонерка пані Надія.

Натомість дівчина, яка представилася Юлією, розповіла, що їй дуже подобається те, що зараз можна записатися онлайн. Також вона сказала, що задоволена своїм терапевтом, але якби довелося робити операцію, скоріше звернулася б до приватного, а не державного лікаря. Люди старшого віку навпаки до приватних лікарів намагаються не звертатися, бо за це потрібно дорого платити. Але з приводу довіри кажуть, що більше довіряють медикам у державних установах.

Юлія

Поки ми робли опитавання, зустріли ще подружню пару –  Любу і Руслана. Вони скаржилися на те, що до жінки з температурою 39,5 не хотіла їхати швидка, що рентген зробили “з боєм”  лише на четвертий день, що на цей момент у неї правостороннє запалення легень, а “швидка” не хотіла їхати, бо є підозра на коронавірус.

Ніхто не дав жодної нормальної консультації, ніхто не сказав, чим лікуватися і як лікуватися. Я ходила сама на ногах, здавала аналіз ПЛР. З 9:00 до 11:00 отам, позаду, на куті поліклініки стоять люди, всі тяжко хворі, здають мазок на ПЛР.  Я не платила я добилася, бо мені казали, що це платно взагалі.

VЕЖА: А ви вже знаєте результат?

Ну, я його тільки зараз прийшла забирати. Ще не знаю, відповіла жінка, стоячи з чоловіком без респіраторів, чи хоча би медичних масок безпосередньо біля нас.

Що ж до решти медичних закладів, то у Хмельницькому є міський та обласний перинатальні центри, районний пологовий будинок, МЛДЦ, медичний стоматологічний центр, інфекційна лікарня,  міська та обласна дитячі лікарні, обласна та районна лікарні, онкодиспансер, обласний серцево-судинний центр, обласний медичний центр психічного здоров’я, обласні дерматовенерологічний та протипухлинний центри та обласний центр служби крові.

 

Школи та садочки

У Хмельницькому функціонує 40 закладів загальної середньої освіти (школи/гімназії): 38 комунальної власності та 2 приватні. І є 53 дитячі садочки: 43 комунальної власності, 4 – у складі закладів загальної середньої освіти і 6 приватних.

Зрозуміло, що якість надання освіти, особисто ми теж оцінити не могли. Але наприклад, на ресурсі “DOU”, де склали зведений рейтинг найкращих 100 шкіл в Україні за результатами ЗНО (за 2020 рік та двох попередніх років) є три школи з Хмельницького: гімназія №1 ім. Красицького, ліцей №17 та гімназія №2.

 

Щодо дитсадків.

У відповіді на запит до міської ради нам відповіли, що проектна потужність дитячих садочків у Хмельницькому становить 7855 місць, а списковий склад складає 12771 дитина дошкільного віку. Натомість проектна потужність приватних ДНЗ становить 379 місць, а списковий склад там 327 дітей дошкільного віку.

Але черга в садочки Хмельницького за останні 5 років значно скоротилася. Якщо станом на 1 вересня 2015 року в черзі було 4100 вихованців, то 1 вересня цього року – 603. Втім, більшість мам, з якими ми спілкувалися, кажуть, що переважно усі намагаються записуватись в садочки ледь не з народження.

Також гуляючи містом ми натрапили на сітілайт, з якого повідомлялося, що в місті за цей час збудували 5 дитячих садочків. Але місцеві мешканці скаржаться на те, що їх все-одно не вистачає. Наприклад, у мікрорайоні Виставка місцеві мешканки казали, що дітей доводиться водити далеко.

 

 

З приводу тепломодернізації, то станом на 1 вересня 2020 року в місті було утеплено 4 школи і 21 ДНЗ.

 

Заклади вищої освіти та зарплати

У Хмельницькому багато ЗВО, найвідомішими з яких є, мабуть, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Хмельницького та Хмельницький національний університет (ХНУ). Але у місті є ще Хмельницький економічний університет, Хмельницький університет управління та права ім. Юзькова, Університет економіки і підприємництва, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут, філія ДонНУ ім. Стуса та Хмельницький інститут соціальних технологій ВМУРоЛ “Україна”.

 

Ми поїхали до ХНУ, й усі студенти, яких ми там зустріли, скаржилися на гуртожитки, на деяких викладачів, рідше на відсутність матеріального забезпечення (що лабораторні доводиться самим роздруковувати). Але загалом казали, що якістю навчання задоволені.

Наприклад, Христина (4 курс, біологія), яка приїхала на навчання з Тернопільської області, розповіла, що поступила за принципом “куди взяли, туди пішла”, але в процесі навчання їй сподобалося і тепер планує працювати за спеціальністю.

Цікаво, що з дистанційним навчанням (у зв’язку з пандемією коронавірусу) оплату в ХНУ трохи знизили.  Про це нам розповіла одна зі студенток, яка навчається на 2 курсі за спеціальністю психологія (контракт).

Христина (праворуч)

Також ми зустріли кількох студентів родом із Вінниці. Один із них – Женя, який навчається на факультеті міжнародних відносин – розповів, що хотів навчатися у Києві, але туди не зміг поступити. Втім, з його слів, у Хмельницькому йому сподобалося ще з перших двох місяців.

– На початку мені Вінниця набагато більше подобалася, ніж Хмельницький. Але я тут вже 4 роки проживаю, […] я тут прижився, в мене тут багато знайомих, мені місто подобається. Тим паче воно зараз молоде, розбудовується, – поділився студент. – Щодо якості освіти можу сказати – на 70 зі 100. Є певні нюанси, які я не можу розповісти зараз (з приводу викладачів). Але якість викладання непогана.

Женя

Серед самих жителів хмельницького цей університет, здається, є досить популярним. Наприклад, Владислав, який здобув ступінь бакалавра за фахом “металознавець” розповів, що міг поступити у Київ, але Хмельницький ближчий для нього і “взагалі – національний університет, непоганий вибір”. Каже, що закінчив навчання і не шкодує, що обрав  саме ХНУ.

–  Якістю освіти задоволений. У Київ не поїхав, тому що там дорожчі ціни, а тут можна і вчитися, і поєднувати навчання з роботою. І Київ дуже шумне місто, там рух великий, я такого не люблю, – поділився Владислав.

Владислав

Цікаво, що першокурсники теж обирають Хмельницький, але цьогоріч – ще й через пандемію коронавіврусу.

Зараз, коли коронавірус в країні, то в принципі немає сенсу їхати кудись в інші міста. Це (ХНУ – авт.) – найбільш оптимальний варіант. Навчання тут хороше і освіту дають таку саму, – розповіла студентка, яка поступила на міжнародну логістику (митна справа). – Я думаю, це статусний університет. В Київ навіть не подавала, я подавала одразу в ХНУ і знала, що я тут хочу вчитися.

За даними органів статистики, середньомісячна заробітна плата штатних працівників по Хмельницькому за 2-й квартал 2020 року становить 8803 гривні.

За інформацією Хмельницького міського центру зайнятості протягом 8 місяців 2020 року послугами центру скористалися майже 5 тисяч громадян. Працевлаштовано за цей період 2 тисячі осіб. Станом на 1 вересня 2020 року на обліу перебуває 2022 безробітних. За 8 місяців 2020 року кількість вакансій заявлених роботодавцями становила 5525 одиниць. На сьогодні налічується 498 актуальних вакансій (джерело – міська рада).

 

Житлова сфера

 

З приводу якості житла і співпадіння ціни-якості, то місцеві жителі, з якими ми спілкувалися, особливо не скаржилися. А з переваг відзначали близькість до зупинок громадського транспорту та затишність. Наприклад, Ольга, яка проживає у мікрорайоні Виставка (на початку вулиці Озерна), розповіла, що ціна на однокімнатні квартири в сусідньому будинку коштують від 30 тисяч і вище. З її слів, це дорого.

От [поряд] будуються будинки вже майже всі квартири продані, – розповіла жінка. А на запитання про те, чого їй не вистачає у мікрорайоні, відповіла, що аптеки та супермаркету (треба йти далеко на проспект).

Інші мешканки, наприклад, казали, що не їм вистачає дитячого садочка. А один чоловік, який представився Пашею, сказав, що “єдине, чого не вистачає на Озерній, це якогось кінотеатру, а так все “запаковано”.

Ольга

З приводу самого мікрорайону Виставка, то двори у ньому чисті й затишні. Є освітлення. Також на території є невеличкий дитячий майданчик з гойдалками і міні-поле для гри у футбол (хоч і стареньке), багато парковок і гаражів. З маленькими дітьми мами ще можуть гуляти біля озера у мікрорайоні. Кажуть, що там зробили доріжки, але лавки не встановили.

Ми були у “дворі з аркою”, і як виявилося, він добре відомий у Хмельницькому. Як розповіли місцеві, цією вуличкою, яка проходить біля будинків, маршрутчики об’їжджають затори.

Катя

Нащо стояти в заторах всі об’їжджають сюдою. Звернулися в мерію, щоб якось перекрити – ні, бо швидка чи пожежна машина не проїде, поскаржилася Катя. – Там – страхи, що робиться. Діти от старші на самокатах трюкових [катаються] машини та мотоцикли влітають-вилітають. Ще не вистачало, щоб тільки фури сюдою їхали. Який це двір може бути, якщо це проїзна дорога?

Крім цього район спокійний. Із випадків, які зміг пригадати чоловік Олексій, лише те, що колись у когось пограбували квартиру і ще з одного під’їзду вкрали дитячий візок.

Щодо тарифів на житлово-комунальні послуги, то у Хмельницькому вони такі (станом на 1 вересня 2020, з ПДВ):

– централізоване водопостачання 11,38 грн./куб.м.;
– централізоване водовідведення 10,32 грн./куб.м.;
– електроенергія – 0,90 грн. за 1 кВТ/год (якщо використано до 100 кВТ/год у місяць) і 1,68 грн. за 1 кВТ/год (якщо використано понад 100 кВТ/год у місяць);
– природний газ – 4,49 грн/куб.м.;
централізованое постачання гарячої води для потреб населення 80,06 грн/м3);
– постачання теплової енергії для потреб населення 1563,72 грн/Гкал;
– вивезення та захоронення побутових відходів:
1) для мешканців будинків, які самостійно утримують контейнери та контейнерні майданчики: багатоквартирні – 16,51 гривні з особи на місяць, приватний сектор – 18,29 гривні з особи на місяць.
2) для мешканців будинків, які користуються загальними контейнерами та контейнерними майданчиками: багатоквартирні – 20,14 гривні з особи на місяць, приватний сектор – 20,43 гривні з особи на місяць.

Також у мерії повідомили що за п’ять років у місті реконструювали 30 кілометрів тепломереж, 13 котелень і 19 центральних теплових пунктів. Також 22 багатоповерхівки скористалися програмами співфінансування для енергомодернізації і повністю утеплилися, а понад 100 багатоповерхових будинків взяли участь у термомодернізації. Також повідомляється, що 22 власники приватних будинків отримали відшкодування за встановлення відновлюваних джерел енергії (1 мільйон гривень). 

– Комунікації це дуже непопулярна політична штука, […] тому що коштують ці всі заходи страшно багато, але людям (виборцям) не дуже видно цих робіт. […] Відповідно вони це якось там відкладають на пізніше. Є в цьому проблема. Загальнодержавна мені здається, – розповів Дмитро Райфшнайдер. – В Хмельницькому, на скільки я знаю, ці речі робляться. Навіть коли ми працювали над проектом скверу [Бандери], в цей же момент [у місті] зробили проект і замінили там трубопровід. Тобто це зробили перед тим, як реалізовувати проект благоустрою, що логічно. Та чи робиться це в достатній кількості, це вже інше питання.

Що стосується безпеки на вулицях, то нещодавно міський голова прозвітував, що у зовнішньому освітленні міста замінили 3838 ламп розжарювання на LED і встановили 648 LED світильників. Наразі економія електроенергії становить 1,3 млн кВт/год.

Також до системи відеоспостереження Хмельницького підключено 163 камери. Для порівняння: у Вінниці їх 800.

 

Де поїсти?

У кожному з п’яти міст цієї експедиції ми намагалися відвідувати найбільш знакові для них заклади харчування. В основному робили це за рекомендацією “гугла” та місцевих мешканців. Крім цього куштували вуличну їжу.

Але в Хмельницькому першим закладом, який ми відвідали, стала “Ресторація Шпігеля”, відома стравами подільської кухні. Він не типовий для Хмельницького, але ми не могли проміняти заклад, в якому готують зіньківську ковбасу, “хрінові цукерки”, буряк під лимонним мармеладом та лосось із соусом з чорнобривців, на суші чи піцу, яких у Хмельницькому – на кожному кроці.

 

 

 

Атмосферу там можна зрівняти хіба що з “Конем у протигазі” у Вінниці, але дуже і дуже віддалено (“Коню” насправді є ще куди рости). В ресторації ти ніби потрапляєш до когось у гості, що насправді дуже нетипово для закладів громадського харчування. Більшою мірою таке відчуття виникає через інтер’єр, в якому затишно і просторо. Особливого шарму додають ще меблі й фіранки під старовину, підсвічники на масивних столах, в’язані серветки, фотографії і карти старого Проскурова на стінах.

Ми замовили:
1) смачний наваристий борщ зі щічками та козиним сиром – 70 грн. за порцію:

 

2) ковбасу зіньківську (подається з перетертими шкварками хріном, зеленню та цибулею) – 110 грн. за порцію:

 

3) салат овчевий з сиром – 82 грн. на порцію:

 

4) солянку зіньківську (дуже смачну, з солоним огірком і великими шматками зіньківської ковбаси) – 98 грн. за порцію:

 

5) кашу з молодої кукурудзи та смаженими раками (каша виявилася смачнішою за раки) 118 грн. за порцію:

 

6) звісно ж – вінницьке сало часником та цибулею (дуже ніжне і смачне) – 55 грн. за порцію. Також до нього варто брати грінки з чорного хліба – 15 грн.:

З напоїв спробували ситро (32,5 грн/0,5 л.) та узвар, в якому яскраво відчувався смак чорносливу (37,5 грн/0,5 л).

Загалом усе дуже смачно, порції великі, а ціни демократичні. Тож якщо будете у Хмельницькому, навіть проїздом, в “Ресторацію Шпігеля”, що розташована в центрі міста, дуже радимо завітати. Але у закладі є канарейка, яка дуже голосно співає, тож під час вибору залу це краще враховувати.

З вуличною їжею, на диво, теж склалося чудово. По вулиці Проскурівській за кінотеатром Шевченка є такий-собі “гастроквартал”, що складається з 10 магазинчиків, де продають бургери-хотдоги-шаурму. Хлопці, які їли на лавці навпроти, дуже радили нам взяти “паніні по-особливому”. Це хрумка булочка з овочами, шинкою, салямі та соусами. Однак виявилося, що “по-особливому” в одному з магазинчиків розібрали, то ж ми купили паніні по-італійськи – те ж саме, але без шинки. Як на свою вартість 38 грн. для вуличного перекусу дуже достойно. Тож слова продавчині про те, що ми ще повернемося до добавкою, можна вважати правдивими.  

Вечеряти нам теж потрібно було. І цього разу ми вибрали заклад за рейтингом у мапах “гугла”. Та потрапили у “паб-ресторан з англійським духом” “Union Jack”.

Там ми замовили чізбургери (по 104 грн.), які подаються з соусом та картоплею-фрі, відбивну по-ірландськи (128 грн.), вишневий сидр, на смак більше схожий на вишневе желе, та пиво.

Бургери особливо нічим не вразили: котлета, сир, помідор, лист салату, маринований огірок, цибуля та соус ситно, соковито та смачно. А от відбивна… На вигляд це був величезний шмат сильно відбитої телятини, обсмажений в сухарях. Подача цю страву теж не рятувала – шматочок лимону збоку і соус Тартар в маленькій піалі на цій же тарілці. На вигляд було не дуже, але разом із пивом смакувало непогано. 

 

 

 

Де зупинитися?

Для цієї експедиції ми шукали бюджетне житло: за близько 500-550 гривень за кімнату на двох (у деяких містах про це довелося дуже пошкодувати). У Хмельницькому, наприклад, ми оселилися не в центрі міста, а в мікрорайоні Гречани – у готелі “Колізей”У міській раді відсутня статистична інформація щодо зіркової класифікації готелів міста. Але зірки на фасаді свідчили, що жили ми у “чотиризірковому”.

Коні, оголені жінки, воїни-чоловіки… – ці бежевого з перламутровим відтінком фігури на території готелю нас дуже вразили, бо сильно контрастували з доволі депресивним спальним мікрорайоном. Надписи великими літерами “ресторан”, “бар” і “сауна” теж не налаштовували на спокійний відпочинок. Але всередині все виявилося інакше. Та й на рецепції ми побачили фото багатьох знаменитостей, які тут зупинялися: Володимир Зеленський, Ольга Фреймут, Олег Скрипка, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Ольга Сумська, Андрій Шевченко,  Володимир Кличко, Дзідзьо, Ахтем Сеїтаблаєв та багато інших.

Це здивувало, але вибір ними цього готелю можна пояснити тим, що він розташований не в центрі (тут тихо), а номери чисті й затишні. Також на території є безкоштовна приватна парковка, що теж великий плюс.

 

У двомісному номері за 550 гривень не було холодильника, не було капців, фен та праску потрібно було просити на рецепції. Але був кондиціонер, телевізор, телефон і сумний вигляд з вікна на гаражі. Та головне це м’які ліжка з білосніжною постіллю, гаряча вода у душовій, білі хоч далеко не нові рушники і халати. У номері на двох була ще пляшка води і по одному пакетику шампуню. Також був доступ до безкоштовного інтернету.

У вартість проживання входить сніданок. Його доводиться їсти у ресторані з темним інтер’єром, де на стінах висять голови диких кабанів, оленя і навіть куниці. Яєчня і гречана каша, які ми замовили, на смак були посередні, кава не смачна. Але для перекусу згодиться, особливо зважаючи на те, що прокидались ми дуже рано.

 

 

 

Замість висновків

Попри те, що цьогоріч Хмельницький відзначив 589-річницю з дня першої писемної згадки, його позиціонують як перспективне й досить молоде місто, що стрімко розвивається.

– Ми для себе ще роки 2-3 тому визначили (це визначення знайшло відгук і в стратегії та концепції міста) та ідентифікуємо [Хмельницький] як молоде місто. Воно хоч налічує енну кількість сотень років, але як таке дуже інтенсивного розвитку набуло з 1950-60-х років, – розповів Дмитро Райфшнайдер. – Це виражається якоюсь мірою в агресивності бізнесу, якоюсь мірою в експлуатації… Але водночас є і позитивні речі, як, наприклад, відкритість того ж самого бізнесу або громадськості до всього нового, до всього сучасного, цікавого, чого немає в інших містах, в яких можливо більша історія, і де люди можливо більш консервативні, закриті, важче йдуть на експерименти. Тому молоде місто – це напевно кредо таке.

За що ви найбільше любите місто, як мешканець?

– От ми, наприклад, [з дружиною] архітектори. Ми у 2017 році повернулися в Україну, в Хмельницький. І нам, як молодим спеціалістам, цікаво тут бути, бо тут можна щось запропонувати, і люди це не відштовхнуть.   

– Ми дуже сподіваємося, що місто має задатки і рух в напрямку правильного поводження з громадськими просторами. Ми розуміємо, що можливо не є лідерами в цьому питанні, але дуже тішить, що невелике місто працює в цьому напрямку досить інтенсивно. […] Як на мене, це показник все-таки того, що місто відкрите до  пропозицій, до озвучування проблем і до їх вирішення, – зазначив Дмитро.

Що ж до наших особистих оцінок, то загалом Хмельницький справив порівняно позитивне враження. Щоправда центр міста дуже шумний, і там є над чим працювати щоб позбутися нарешті ось цього кліше “базар-вокзал”. Бо насправді Хмельницький хоч і не має таких амбіцій і претензій, як Вінниця, місто розвивається і має великий потенціал.

Зазначимо, що Хмельницький не надто туристичне місто, а вишукану архітектуру тут ще потрібно постаратися знайти. Для розуміння: однією з найстаріший будівель, що збереглись у Хмельницькому вважається СІЗО у центрі міста (1830 року). Але кількість фортець у Хмельницькій області може зрівнятися з кількістю садиб на території Вінницької. 

Тому в обласному центрі роблять акцент на подієвий туризм. Наприклад, до карантину можна було нарахували біля десятка  місцевих фестивалів та великих святкувань за рік: музичний фестиваль “Rock&Buh FEST” і “Республіка”, молодіжний фестиваль “Green-Fest”, театральний фестиваль моно-вистав, фестиваль вуличного мистецтва “Арт-місто”, “Медовий спас”, “День Героїв” та багато іншого.

Але щодо туристичного збору, то у Хмельницькому його не порівняти навіть із вінницьким. У міській раді нам повідомили, що за весь 2019 рік до бюджету Хмельницького надійшло 480,9 тисячі гривень туристичного збору, а за 8 місяців 2020 року – 214,5 тисячі гривень. Також за даними Головного управління статистики у Хмельницькій області, у 2019 році 64 582 особи (в тому числі 795 іноземців) відвідували Хмельницький в якості туристів.

Водночас у Вінниці обсяг сплаченого туристичного збору, станом на 1 червня 2019 року (лише за перше півріччя) становив 643,3 тисячі гривень. За прогнозами фахівців, до кінця сезону він мав сягнути мільйона гривень.

Фото, відео – Марина Сербінович і Микола Геркалюк
Аерозйомка – Андрій Качор
Монтаж – Микола Геркалюк