Сьогодні, 19 лютого, у середмісті Вінниці зібрались близько 40 людей, аби згадати тих, хто боровся та віддав своє життя під час Революції Гідності.
Серед учасників вечора пам’яті – майданівці, військові та звичайні вінничани, які прийшли, аби згадати Героїв Небесної Сотні, поспілкуватись з побратимами про своє життя та поговорити про сучасність України.
Збиратись учасники зустрічі почали близько 17:00 на Майдані Небесної Сотні, спершу запаливши лампадки біля символу вінницького Майдану – пірамідального постаменту із зображеннями загиблих героїв. Згодом учасники розбились на групи, аби ділитись новинами чи власним наболілим або розповідати дітям про події Майдану та їхню важливість.
Так, Сергій Сьомкін, як і деякі інші учасники, прийшов на зустріч з дитиною – власною онукою, п’ятирічною Поліною. Чоловік розповідає, що дітям важливо розповідати про Майдан, бо інакше в пам’яті не буде вірної послідовності розвитку суспільства.
Завітав на зустріч і пес-“айдарівець” Бадді разом із колишніми військовими з батальйону
Не минали на вечорі пам’яті найбільш важливу для України тему на сьогодні – загрозу повномасштабного вторгнення Росії, відтак ми запитали борців за незалежність України, як варто діяти українському суспільству та владі в сьогоднішніх умовах. Очікувано, думки дещо розділились.
Так, Сергій Сьомкін вважає, що все буде добре та Україна зможе відбити потенційний наступ ворога. Також чоловік нагадує історичний досвід українців та важливість не здавати позицій, адже після програшу війська УНР після першої світової війни мільйони українців загинули під час Голодомору 1932-1933 рр.
Артем Михайлов
Організатор акції та учасник Революції Гідності Артем Михайлов вказує, що наразі українцям треба боротися за українську державність та за себе особисто:
– Ми всі маємо розуміти, що все йде до війни. …Всі майданівці, з якими я спілкуюсь, і я особисто розуміємо, що так мало статись. У 2014 році не дали забрати країну під російську агресію, а зараз йде вже той вирішальний етап : “Або ми, або нас”
…Українська влада має консолідувати сили, а не говорити, що “нічого не буде”, “це нагнітають”, …робити все для захисту країни перед внутрішнім та зовнішнім ворогом, – зазначає Артем.
Світлана Бевз
На думку волонтерки Світлани Бевз, українці мають гуртуватися та готуватися до відбиття можливої навали:
– Нам не звикати, тому що ми вже в стані війни восьмий рік. Є досвід, консолідація, контакти. Тому потрібно просто триматися.
…Влада має більше координувати людей, аби кожна людина не панікувала та знала, як вона може захистити власну домівку, – зазначає пані Світлана.
Валерій Палій
А на думку майданівця Валерія Палія, наразі необхідно, в першу чергу, фінансувати та укріпляти армію, а також повністю мілітаризувати Україну за прикладом Фінляндії (вірогідно, йдеться про досвід Фінляндії в часи радянсько-фінської війни – авт.)
Допоки ми говорили з частиною учасників зустрічі, решта майданівців та воїнів стали напівколом та розгорнули синьо-жовті стяги.
Після цього учасники зустрічі гуртом заспівали повний гімн України. Згодом на площі звершили молитву за полеглими українськими воїнами, героями та простими українцями, після чого вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.
Завершенням офіційної частини зустрічі стали промови організатора та усіх охочих.
21 листопада 2013 року в Україні почалося народне повстання, що спершу отримало назву Євромайдан, а потім стало називатися Революцією Гідності.
Протестуючи проти відмови тодішньої влади здійснювати курс на євроінтеграцію, а також засуджуючи репресії силовиків проти народу, протестувальники протягом кількох місяців перебували на Майдані Незалежності в Києві, який став головним осередком всеукраїнського протесту.
Після початку серйозних сутичок в урядовому кварталі між майданівцями та “Беркутом”, а головне – після перших загиблих з числа протестувальників, – акції непокори перекинулися й на інші міста України. Vежа до п`ятої річниці Революції Гідності створила проєкт “Вінниця: Революція. П’ять років після Майдану”, аби нагадати про події визначального моменту для українського народу.
Фото Зорини Гаджук
Дякуємо!
Тепер редактори знають.