Автор: admin
Оновлено: 28 Травня 2020, в 02:06
Карантин в Україні вже давно став історією не лише про сам коронавірус, пов’язану з цим зупинку транспорту та бізнесу, але й історією про несправедливість. Адже терпіти несправедливість насправді не менш складно, ніж карантинні обмеження.
Саме тому, щойно суспільство зрозуміло, що весь бізнес перед загрозою пандемії рівний – але є рівніший – в Україні почали стихійно, без рішення центральної влади, послаблювати карантин в різних містах та відбуватись протести підприємців.
Каталізатором цього став київський ресторан «Велюр», а найбільш яскравим уособленням – «Епіцентр» та літак «Мрія», який нібито доставив гуманітарний, а насправді – також і комерційний вантаж.
Адже коли люди 55 днів перебувають на карантині, втрачають роботу і надію на завтрашній день, то працюючий ресторан народного “слуги” з провладної партії з чашкою чаю за майже 600 гривень – дуже дратує громаду.
А президент в якості промоутера “гуманітарних” масок з “Епіцентру” – викликає непозбувну бентегу.
Тож центральна влада, вже більше намагаючись якщо не зупинити процес, то хоча б його очолити, сама послаблює карантин, ухвалюючи значною мірою також і політичне, а не лише епідемічне, рішення.
А що у Вінниці?
У Вінниці теж є ресторан «Велюр», але він не працює. Зате так само, як і в решті країни у нас є свій «Епіцентр». Тож автор вирішив навідатися до вінницького гіпермаркету, особливо після перегляду фото з інших регіонів і відео – з «Епіцентру» місцевого.
Ось так у вінницькому “Епіцентрі” було, наприклад, 30 квітня. Спокійно продають, серед іншого, одяг, а між торговими рядами – досить багато покупців.
Напевно, більше ніде не можна було так легко купити одяг чи посуд, і «Епіцентр» з будівельного, перетворився в гіпермаркет також і побутовий. У той час решта магазинів, які продають такі ж товари, працювати не могли.
Проте вже принаймні від 3 травня ситуація в гіпермаркеті значно змінилася. На вході стоїть черга, перевіряють температуру і пускають дозовано, але більшість відділів вже фактично не працюють.
Вони перегороджені обмежувальною стрічкою, туди щоправда можна зайти, але придбати – вже ні. Навіть іграшкову машинку автору придбати не вдалося. Можна, звісно, замовити товар через сайт і отримати доставку, проте просто оплатити товар на касі вже не вийде.
Можливо й тому в гіпермаркеті вже порівняно невелика кількість людей (принаймні ввечері в неділю).
Водночас, як відомо, на «Епіцентр» вже складали протоколи поліція, а загалом за порушення правил карантину лише на Вінниччині й лише станом на 9 квітня було складено 191 протокол за порушення правил карантину.
Але чи є у Вінниці свій «Велюр» не по назві, а по духу?
На адресу Vежі надіслали відео, де нібито відбувається святкування – судячи з усього Дня народження – у місцевому ресторані «Гостевія». На відео, опублікованому в інстаграмі в суботу 2 травня видно, що на території ресторану відбувається святкування за участі людей без будь-яких засобів захисту.
Так само та ж користувачка того ж дня опублікувала і фото, на яких вона перебуває з гостями в ресторані.
Ми не можемо однозначно стверджувати, що ці фото та відео були зроблені саме в цей день в ресторані. Не виключено, що вони могли бути зроблені й до карантину, а користувачка соцмереж вирішила опублікувати їх лише зараз.
Проте на своїй інші сторінці – вже у фейсбуці – вона також того ж дня публікує світлину з «Гостевії».
Ми зателефонували у ресторан, аби дізнатися, чи справді вони обслуговують гостей на території ресторану під час карантину. Там нам прогнозовано відповіли, що заклад працює лише в режимі доставки і жодних святкування під час карантину у них просто не могло відбуватися.
Проте майже відразу після нашого дзвінка вищезгадані фото святкування в «Гостевії» зі сторінки авторки в Інстаграмі зникли, а до відео додався напис “прекрасні минулорічні спогади”
На дописі видно, що він був відредагований, а час редагування – майже відразу після того, як журналісти зателефонували до ресторану.
Зазначимо, що вже після виходу публікації з автором зв’язалася жінка, котра опублікувала фотографії з ресторану. Під час розмови жінка запевнила, що фото зроблені не 2 травня під час карантину, а раніше. На її прохання ми прибрали частину фото, на яких зображені інші гості.
Очевидно, все це стосується не лише великого гіпермаркету і ресторанів – багато підприємців намагаються оминути карантинні обмеження. Хтось прагне робити це в спосіб, не порушуючи карантин, налагоджуючи безпечніші методи комунікації з клієнтом. А хтось – просто вигадує, як замаскувати свою діяльність.
Ми неодноразово отримували інформацію, що підпільно працюють, наприклад і деякі комп’ютерні клуби. Маються на увазі не зали ігрових автоматів, яких «героїчно перемогли» ледь не за добу 20 грудня, а клуби, де підлітки і не лише грають в комп’ютерні ігри.
На одному з таких відео видно, що з клубу під назвою “Скала” на проспекті Юності періодично виходять люди на перекур, а потім повертаються назад.
Автор відео стверджував, що заклад насправді працює і навіть викликав туди поліцію, проте правоохоронці заявили, що не можуть нічого вдіяти, позаяк не мають законних підстав потрапити всередину і перевірити, що там відбувається.
Контактний номер телефону в “Скалі” не працює взагалі. Тож автор також підходив до клубу вдень 4 травня і провів там певний час, протягом якого не бачив, щоб хтось виходив із закладу. А в якийсь момент до дверей підійшов чоловік і відкрив двері ключем. Тож очевидно, що всередині люди, принаймні в той момент, не перебували.
Жодним чином не приховує свою діяльність ресторан швидкого обслуговування “Макдональдс”, який продовжує обслуговувати автомобілістів та велосипедистів через віконечко “Макдрайв”.
Водночас іншим кав’ярням тільки зараз починають дозволяти торгувати через віконце, а всі дні карантину вони несли неймовірні збитки. Так, наприклад вцілому по країні припинили своє існування вже 40% закладів громадського харчування.
Який висновок можна з цього зробити?
Українці – мужній народ, який здатен витримати випробування за випробуванням, якщо зрозуміла мету і видно результат зусиль. Проте чого точно не терпітимуть люди – це демонстративної несправедливості, що вже ми також не раз бачили в сучасній історії.
Тому можемо лише сподіватися, що влада – передусім центральна, яка й запроваджує подібні обмеження та контролює їхнє виконання – таки зможе зробити так, аби закон був один для всіх. Інакше в суспільства не залишиться іншого варіанту, окрім мови вулиці.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.