-
24 Жовтня/ 21:56
Air Gogol Fest
Публікація24.10.1921:56
Ліквідація провінційності: як Air Гоголь Fest показав Вінницю з іншого боку
Друге пришестя Air Гоголь Fest на “Кристал” у Вінниці показало, що цього року фестиваль став потрібен місту ще більше, ніж у рік свого народження.
Постійні аншлаги сотень і тисяч людей на десятках мистецьких заходів протягом трьох діб – що може бути більш об’єктивним показником якості великого культурного явища в сучасному європейському місті?
Безперервність подій, що відбувалися одночасно і всюди на території “Кристалу”, створювали на фестивалі постійний рух, сталий потік людей і загалом – безперервне життя. У цьому просторі зустрілися і комунікували між собою, здається, усі креативні середовища міста у справді вільному та позитивному форматі.
Вечорами ж вся територія фестиваль вже досить щільно заповнювалася людьми, і джанглісти, які прийшли на Тапольського так чи інакше комунікували з поціновувачами, скажімо, проектів театру “Дах”. Чи можна назвати бодай одне місце або подію в житті Вінниці, де можлива подібна інтеграція та взаємодія таких дуже різних середовищ?
“Звідки тут стільки красивих людей? Я ніколи їх не бачив разом”, – фраза, що її озвучив Влад Троїцький про ГогольFest у Дніпрі, абсолютно підходить і до Air ГогольFest у Вінниці.
Крім цього фестиваль продемонстрував, що він є головним і, на жаль, поки безальтернативним концертним майданчиком в місті для сучасної молодіжної музики. Менш ніж за сто годин тут виступили Alyona Alyona і Лінія Маннергейм, ЦеШо і Tapolsky, неймовірні румунські Subcarpati і просто розривні Вагоновожатые із Харкова – і це далеко не весь лайнап.
Театральна сцена – окремий світ Air Гоголь Fest, куди треба було займати чергу заздалегідь: попит очевидно перевищував пропозицію.
А візуальну програму було цікаво переглядати протягом усіх трьох днів, навіть перебуваючи на фесті годинами. Зокрема й тому, що багато з інсталяцій з часом змінювалися – інколи й під впливом публіки.
І звісно ж, програма дитяча, родзинки типу «співає Іванофранківськтеплокомуненерго», вуличні перформанси і маса інших явищ і процесів створили на територій Кристалу абсолютно особливий простір, який навряд чи можливо відтворити ще де небудь. Тим більше шкода, що Air Fest на “Кристалі” – з об’єктивних причин – став останнім на цій локації: локації з масою недоліків і переваг, але яка безперечно залишиться в пам’яті як місце народження безпрецедентної культурної події, якої Вінниця дотепер не бачила.
Не можна оминути й те, що під час цього фестивалю були помітні випадки вандалізму, вочевидь, з боку “випадкової” публіки, яка тут, хоч і не в значній кількості, але таки була присутня. І хоч організатори поставилися до таких проявів філософськи, але митцям, які вклали в свої інсталяції час і душу, спостерігати за цим було, безумовно, боляче.
Водночас бачити якісь конфліктні ситуації в умовах присутності близько 15 тисяч народу протягом трьох діб так і не довелося, а робота поліції та охорони якщо і була помітна, то досить фоново. Можна лише уявити, яких зусиль вартувало менеджменту фестивалю контролювати таку інфраструктурну та подієву, машину.
“Ми створили Neverland, який ніколи не повториться”
Підбиваючи підсумки другого Air Гоголь Fest у Вінниці та останнього за заводі “Кристал”, ми вирішили поставити кілька запитань кільком учасникам його команди:
Що найважливішого дав місту цей фестиваль?
Богдан Богрин, куратор музичної програми:
– Місто, і не тільки місто, отримало справжній повномасштабний мистецький фестиваль, нове повітря і культурний рівень значно набирає обертів. Вінниця – культурна столиця України?!
Богдан Куценко, куратор літературної програми:
– На мою особисту думку це концентроване відчуття свободи людського духу, творчості і самовираження. Відчуття свободи нерозривне з відповідальністю, а відсутність звички бути вільними часто ставить над людьми цікаві досліди.
Олександр Никитюк, куратор візуальної програми:
– Фестиваль привернув увагу до міста культурного середовища всієї країни та закордону. Це у свою чергу впливає на формування іміджу міста як відкритого до сучасного експериментального мистецтва, сучасного європейського міста.
Шкода буде прощатися з «Кристалом»? Які, можливо, локації розглядаєте для Air Гоголь Fest наступного року?
Богдан Богрин:
– “Кристал” – це єдиний завод в доступних межах міста, де фестивальний рух тільки підсилює складову міста. Такі місця можна створювати, але вони ніколи не стануть такими справжніми, як стіни потужної будівлі, або ж масштабів як ангар. Ми кристалізуємось і не хочемо прив’язуватися до матеріального. Хоча вже зараз, демонтувавши усе, дивишся і розумієш, що ми створили певний «неверленд», який ніколи не повториться. Але головне не місце, а ідея і люди, що наповнюють.
Богдан Куценко:
– “Кристал” безперечно має безліч переваг і я радий, що ми мали змогу двічі провести все тут. Але в нього є не менше недоліків, які часто обмежують можливості фестивалю.
Олександр Никитюк:
– Ми зможемо будь які локації перетворити на мистецькі, але, звісно жаль, бо «Кристал» – це місце, де ми жили мистецтвом, це вже історія, всі так чи інакше в майбутньому будуть говорити, що це місце де був AIR GOGOLFEST
Деякі твори були знищені/пошкоджені/змінені відвідувачами фестивалю. Чому так стається, чи нормально це для таких фестивалів, як ви це взагалі можете прокоментувати?
Богдан Богрин:
– Це той шмат лайна, який все ж таки потрапляє туди заради забави. Вони хочуть доєднатись всередині душі до цього, але їх рівень опущений, як і вони.
Було дуже шкода робіт, було важко дивитись або чути, як художники майже зі слізьми чи схвильованим голосом розповідали, як це вплинуло на їхні роботи та емоціний стан. Після такого розумієш, що це могло статись тільки в Україні. Але звільнимо від такого наш простір, і надіюсь, що такого більше не станеться.
Богдан Куценко:
– За великим рахунком кожен, хто прийшов на фест, мав можливість себе виразити. І кожен зробив це в міру власних сил і фантазії: писав, малював, танцював, волонтерив, спілкувався, будував, зварював інсталяції, носив меблі, вчив дітей, читав лекції… А дехто спромігся хіба випити дешевого пива у темряві перед входом, скуштувати дешевої піци і намалювати смайликів на картині відомого художника, наприклад. Людство тим мені й цікаве, що геть усе різне.
Олександр Никитюк:
На жаль, в кожному суспільстві, як і в кожній родині, є проблемні особистості. Ми не можемо це проконтролювати, це як вбивство Джона Ленона – не піддається аргументації. Вандалізм існував завжди, всю історію людства, і природу цього явища пояснити неможливо.
Враження про цьогорічний Air Гоголь Fest одним реченням
Олександр Никитюк:
– Фестиваль вийшов сильний й, виходячи з кількості відвідувачей, потрібним місту і країні.
Богдан Куценко:
– Весь цей час я був дуже щасливим від гостей, від програми, від погоди, від мистецтва, від потрібності усього цього, а ще я дуже стомився – аж до температури 39 і напівсвідомого стану на закінчення другого дня, чого зі мною вже дуже давно не бувало. Проте вся ця діяльність завжди дає сил трохи більше, ніж забирає.
Богдан Богрин:
– Дихаємо вільно! Special for You, Слава ГогольФесту!
Дякуємо!
Тепер редактори знають.