В п’ятницю, 1 липня, в хабі “Місто Змістів” вінницькі митці презентували всеукраїнську культурну асоціацію “Колаборація Українських Творців” (скорочено – “КУТ”). Мета нового об’єднання, фактично, полягає в модернізації застарілого радянського підходу до культури, поступовому переході до нової системи взаємодії між митцями та владою, а також в розвитку сучасної української культури. Меморандум між кількома громадськими організаціями та об’єднаннями було підписано в умовно закритому режимі ще 24 червня, однак саме в п’ятницю співзасновники “КУТа” організували презентацію та розповіли про цілі проєкту та способи їхнього досягнення.
Чотири “кити” “КУТа”
Чотирма “китами”, на яких наразі тримається “КУТ”, стали ГО “PLAI”, об’єднання “MON”, ГО “SUN” та “Лабораторія Актуальної Творчості”. Презентували нову асоціацію співзасновники та ініціатори цих ГО та об’єднань. А саме: очільниця Мистецького об’єднання “PLAI” та одна із засновниць артпростору “ПІЧ” Олександра Венславовська, член “PLAI” та співзасновник “ПІЧі” Володимир Подолян, хореограф та організатор перформансів, ідейний натхненник об’єднання “MON” Гліб Зельгін, а також поет, активіст та президент ГО “SUN” Богдан Куценко.
Кожен з них на початку зустрічі коротко презентував свої організації. Деякі з них, як от ГО “PLAI”, вже кілька років активно діють у Вінниці та організовують різноманітні зустрічі, фестивалі, концерти та перформ акції. Зокрема, з 2019 року, від моменту заснування ГО “PLAI”, у Вінниці було проведено понад 500 мистецьких заходів та подій різного ґатунку.
“Лабораторія Актуальної Творчості” почала діяти ще раніше. Інші дві організації в своєму теперішньому вигляді та стані активно почали рухати сучасний культурний процес у Вінниці буквально протягом року або і кількох місяців до початку повномасштабної війни. Так, ГО “SUN” було започатковано в 2021 році. За словами Богдана Куценка, за 11 місяців у місті вдалося зробити чимало та запросити велику кількість цікавих і непритаманних для Вінниці спікерів й митців.
– У зворотньому порядку: за день до початку повномасштабної війни у нас був Олег Сенцов з презентацією його кінострічки, запис подкасту з ним. До цього був соліст гурту “Фіолет” з презентацією його роману. До цього був Сергій Жадан і його читання з Катериною Калитко. Приїхав президент “MERIDIAN CZERNOWITZ” Святослав Померанцев, який був дуже високої думки про вінницьке мистецьке середовище. Як люди це все споживають, як їм все це цікаво. Тому що, насправді, ми у Вінниці нечасто бачимо такі події. А відкривали ми сезон наш з Олегом Кадановим та Павлом Нечитайлом. Це була їхня унікальна програма, розроблена спеціально для цього туру. Павло зараз служить у ЗСУ, а Олег є одним з найкрутіших харківських волонтерів. Бо мистецтво – це про активність, і сьогодні українські митці найактивніше проявляють себе у всіх сферах. Це і волонтерство, і ця публічність, яка дозволяє ефективно волонтерити, – серед них, – каже поет.
Офіційно ж громадську організацію “МОN” було створено за тиждень до повномасштабного російського вторгнення. Але і до цього Гліб Зельгін, після повернення з Німеччини, долучався або організовував перформативні акції у Вінниці. Детальніше про “MON”, позицію митця та його діяльність під час війни можна дізнатись в нашому інтерв’ю за ЦИМ посиланням.
Культурна асоціація “КУТ” – яка мета
Як зазначають засновники асоціації, вона була б створена і незалежно від початку повномасштабної війни. Однак, спільний ворог та вторгнення мобілізували митців та посилили актуальність поставлених питань сучасної культури у Вінниці зокрема та Україні загалом.
– Наразі це асоціація однодумців, а не просто якась формальна спілка. Це люди, які рухаються в одному напрямку, думають про зміни, хочуть змін. Ті, хто сидять тут, це тільки маленька частинка. Ми хочемо і мріємо, щоб нас ставало більше, щоб ми розвивались і насправді рухали українську ідентичність та культуру, – каже Олександра Венславовська.
Як було зазначено в презентації, основна мета та завдання Асоціації наступна:
– Взаємодія та координація діяльності взаємодопомоги та отримання позитивного результату в реалізації переходу від застарілої радянської системи управління до сучасної культурної політики, заснованої на європейських цінностях.
За словами Олександри, Асоціація стане певним “плацдармом” для транслювання цінностей митців, і в умовах війни це особливо важливо.
– Зважаючи, що в Україні війна, багато митців взяли до рук зброю і зараз на передовій. Коли я думаю, що ці “смарагди” можуть в будь-який момент зникнути з цього світу і забрати з собою цей величезний потенціал і багаж, що формує нашу культуру та ідентичність, в мене просто волосся стає дибки. Зараз дуже гострий момент. Війна нас змінила, “оголила” створила умови для того, щоб ми задумались, нащо ми, для чого та хто ми. І Асоціація, мабуть, це якраз той плацдарм, інструмент, який буде транслювати ці цінності, робитиме все для того, щоб ми не повернулись назад, – каже культурна менеджерка.
Згідно з підписаним 24 червня Меморандумом, для досягнення мети сторони спільними зусиллями:
– виявляють, узагальнюють та систематизують існуючі проблеми у культурній сфері, виносять на загальні обговорення та пропонують рішення щодо зміни культурної політики;
– створюють та висвітлюють проблеми застарілої радянської системи та переваги, методи і можливості нової культурної політики, заснованої на європейський цінностях;
– здійснюють діяльність, спрямовану на удосконалення чинного законодавства України з метою усунення прогалин та підвищення рівня прав та соціальних гарантій, передбачених законодавством України, для Сторін (членів Асоціації культури), незалежних митців та осіб, які працюють у сфері культури та креативних індустрій, та вдосконалення чинного законодавства України з метою усунення прогалин та зміни культурної та соціальної політики;
– створюють сучасний український мистецький продукт для формування та утвердження української ідентичності в Україні і світі.
Як зазначають співзасновники “КУТа”, створення асоціації стало можливим завдяки підтримці Стипендіальної програми Європейського Союзу для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства.
Подавав заявку на програму ще до початку повномасштабної війни Богдан Куценко.
– Я запропонував проєкт створення саме асоціації. В мене була ідея, я повністю під неї виписав проєкт: які організації до нього входитимуть, що є в нас певна сформована аудиторія, є широке коло активістів, і що в інтересах цієї спільноти треба це створити. Я це подав як мою індивідуальну стипендію. І якраз в розпал другого місяця повномасштабної війни представники програми мені написали. Вони мене відібрали ще до того, певну “пічінгову” систему ми пройшли успішно, я вже написав широкий проєкт – з бюджетом тощо. І вони мене запитали, чи хотів би я перенести проєкт на наступний рік. А весь наш культурний вінницький рух тоді якраз максимально волонтерив, максимально приймав людей. В “ПІЧі”, по суті, сховище було, люди приїздили ночувати, жили, я постійно кудись якісь машини гнав. І я тоді зрозумів, що зараз саме час це робити. Тому що коли, якщо не зараз.
Я дуже вдячний за розуміння фонду. Вони прекрасно розуміють складність нашої ситуації, і деякі моменти ми можемо все ж таки відкорегувати, тому що, відверто, деякі теми зараз стали неактуальними, – розповів журналісту “Вежі” чоловік.
“Мистецтво не може існувати за тендерною процедурою”: проблематика у питаннях культурної політики
Так, за словами Богдана Куценка, одна з проблем останніх років у культурній сфері України виникла в тому, що принцип державних тендерних закупівель поширили, в тому числі, і на мистецький продукт. Як приклад у Вінниці, минулоріч проєкт нових муралів на багатоповерхівках та 3D-малюнку на Європейській площі у Вінниці, які зрештою малювали Олександр Нікітюк та його колеги-художники, мали пройти тендерну процедуру.
– Дуже серйозне питання – це невідповідність між стандартизованою масовою продукцією та мистецтвом. Це перше. Друге: принцип взаємодії державних тендерних закупівель передбачає те, що митець повинен здійснити весь проєкт самостійно за свої гроші. Виграти тендер, мати бухгалтера, спеціальних фахівців, які мають розумітися на тендерному законодавстві. І в кінці, за фактом виконання ним усіх робіт, всього проєкту, будь то мурал чи щось інше, за свої гроші, потім він має чекати, наприклад, пів року, як юридична особа якась, як компанія, яка може собі, можливо, це дозволити. І уявіть собі художника. Наприклад, того самого Сашу Нікітюка, який мав би за свої гроші намалювати мурал на дев’ятиповерхівках. Сам винайняти автівку, вишку, людей, знайти проектори, щоб спроєктувати малюнок на стіну.
Наріжний принцип, через який ми сьогодні в масштабах країни дуже сильно втрачаємо. Умовно, за цим принципом ми можемо купувати фарбу для Саші Нікітюка, але ми не можемо за цим принципом купувати Сашу Нікітюка. Так само ми не можемо купити картину. Оголосити тендер на, наприклад, картину з Коцюбинським на дверях і закуповувати найдешевшу з них, – каже президент ГО “SUN”.
За його словами, наразі вирішенням проблематики став би поступовий перехід на фондову систему за прикладом Українського Культурного Фонду або локальних культурних фондів. Зокрема, як каже Богдан, наразі крок до цього зробили у Львові та на Харківщині.
– Львівська міська рада проголосувала подібний проєкт та, навіть, положення про це. Харківська обласна рада так само проголосувала і затвердила статути про Харківський культурний фонд. Це єдиний спосіб, в який мистецтво зможе виживати. Оскільки мистецтво не може існувати за тендерною процедурою, – каже поет.
Він також визнає, що на глобальні зміни на рівні Верховної Ради митці наразі претендувати не можуть. Однак, є шанс, який полягає у взаємодії з місцевою владою та заснуванні саме локальних культфондів.
– Через місцеву владу необхідно просувати ініціативи саме створення фондів. Міських, обласних чи ще якихось, які зможуть фінансувати проєкти в інтересах громади. Гроші має отримати найкращий та найоригінальніший проєкт, найцікавіший, найновіший. Такий, який всім сподобався. А не найдешевший, – підсумовує Богдан Куценко.
Плани Асоціації на найближчий час та “Коцюбудда”
За словами Гліба Зельгіна, вже заплановано низку подій, які відбуватимуться протягом найближчого місяця. По-перше, перформанс “Заголовок 2.0”, який відбувся сьогодні, 3 липня.
Також заплановано читання Катерини Калитко та Олега Каданова. Слідкувати за анонсами можна, зокрема, на Facebook-сторінці Асоціації “КУТ”.
Говорячи про майбутнє культурного середовища Вінниці і не тільки, Гліб також окреслив одну з мрій чи цілей, яка полягає в тому, щоб певні “артефакти” з окремих мистецьких заходів могли в себе розміщувати місцеві і не тільки музеї.
Пару таких “артефактів” митці, до слова, принесли на презентацію нового об’єднання. Йдеться про “око”, яке було частиною локації “Голова” на “Заголовку”, а також двері з “Коцюбуддою” – малюнком авторства вищезгаданого Олександра Нікітюка. Двері були частиною експозиції художника на фестивалі “Ticket to the SUN”.
Фото – автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.