Від кріпака до супергероя: як Шевченко став “рок-зіркою” за життя та продовжує бути таким досі

13:12
Автор: Vежа

Оновлено: 9 Березня 2021, в 13:02

Складно знайти українця, який нічого не знав би про життя Тараса Григоровича Шевченка. Майже так само складно, як і знайти когось, хто розповів би про Шевченка щось живе та цікаве.

Сьогодні поеми з “Кобзаря” перекладено понад 100 іноземними мовами. За Шевченком і про Шевченка відзняли дясятки фільмів. Іменем Шевченка названі тисячі вулиць, навчальних закладів і музеїв. Саме йому, як діячеві культури, встановлена найбільша кількість монументів: лише у Вінницькій області є понад 20 пам’ятників Шевченку (навіть “золотий”), а загалом їх до півтори тисячі у 36 країнах світу. Шевченко є навіть у космосі: його іменем назвали один з 300 кратерів Меркурія.

Та українці часом забувають, що Шевченко не лише визначна постать української культури, але й звичайна людина зі своїми недоліками та життєвими історіями. В День народження ТГШ VежА вирішила розповісти про шлях Тараса те, що рідко зустрінеш в хрестоматійних і часто нудних біографічних довідках.

Фото – 24tv.ua

Крім того потреба переосмислити цей образ існувала давно, адже всі ми знаємо цей важкий погляд спідлоба, яким дивився на нас Шевченко зі свого портрету. Такі раніше завжди вивішували над дошкою у класах української мови та літератури.

Фото – president.gov.ua

Як писала літературознавиця Ірина Славінська, саме цей “канонічний портрет у смушевій шапці та кожусі став хрестоматійним і вічним настільки вічним, що спроба виставити той самий “голий” автопортрет з плащем і при шпазі, спричинює незмінний скандал і запах валер’янки”.

Голий автопортрет. Фото – iod.media

Шевченка хочеться бачити саме таким рок-зіркою, супергероєм, революціонером, зрештою 47-річним чоловіком, який закохував у себе аристократок, а не старим насупленим дідуганом. Не кріпаком, який вибився в люди, а прогресивним демократом, яким він був насправді.

Тож у другій частині цього матеріалу ми показали, як образ Шевченка українці переосмислили у 21 столітті та чому саме на 200-річчя свого народження, у 2014 році, він вкотре став справжньою “рок-зіркою” і “батьком української нації”.

Дитинство та нестандартні заробітки

Цікаво, що в дитинстві сестра майбутнього поета називала його “приблудою” через його непосидючий характер та мандрівки селами та пустирями, з яких він часом повертався геть брудний.

Первинну освіту він, як відомо, отримував у місцевого дячка, який навчив його також читати псалтир. Шевченко користувався цим під час ритуалів над небіжчиками, що приносило йому мізерний заробіток.

“Хлопчик з собакою в лісі”, 1840

Щоб прискорити цю тяжку роботу, він іноді на половині псалма починав «прийдіть поклонімося» і, користуючись відволічінням уваги відвідувачок поклонами, перевертав кілька листів. Не помічаючи цього, вони, дивуючись виразністю і швидкістю його читання, вважали його найкращим читцем і охочіше інших його запрошували, – розповідає друг митця Козачковський.

Напевно, ви чули про пана Енгельгардта, кріпаком якого був Шевченко. Однак не всім відомо, що йдеться про двох людей – спочатку село Кирилівка, де жив Тарас, належало Василю Енгельгардту, а потім і його сину Павлові.

Павло Енгельгардт

 

Шлях художника

Всім відомо, що звільнився з кріпацтва Шевченко завдяки своїм художнім здібностям, проте й у дворові слуги Шевченко потрапив через ту ж таки пристрасть до малювання. Так, у маєтку Енгельгардтів Тараса в 1828 році запримітили, коли він попросив у пана жити та навчатись у одного маляра з іншого села, Хлипнівки. Проте заняття це він не полишав і будучи слугою:

Одного разу в 1829 році, під час перебування його з панами у Вільнюсі, дворянство давало бал, на який вирушило і сімейство Енгельгардт. Коли все в будинку заснуло, Тарас забрався в порожню кімнату, запалив свічку, розгорнув свої скарби і взявся за малювання. Час летів швидко.

Захоплений своєю роботою, він не помітив, як його пан повернувся з балу. Раптом розчиняється двері і в ній з’являється пан, який в сказі кидається на Тараса, немилосердно рве його за вуха і дає кілька ляпасів, переконуючи необережного художника, що, сидячи із запаленою свічкою серед паперів, він міг би спалити не тільки будинок, але і все місто. Покарання цим не скінчилося: на інший день наказано було кучеру гарненько висікти козачка Тараса – пише про художника Маслов.

Т.Г. Шевченко “Натурщики”

 

Шевченко-франт

Шевченко досить швидко адаптувався до життя художника та спілкування з мистецькою елітою. Так, Іван Сошенко, який і познайомив Шевченка з іменитими митцями, писав, що вже у 1838 році “він був уже геть не той”.

Познайомившись зі знатними барами через Брюллова, він часто роз’їжджав вечорами, добре одягався, навіть з претензією на франтівство – розповідає Сошенко.

З іншого боку, Федір Пономарьов, який навчався з Шевченком у Петербурзі, розповідає, що за браком коштів навіть на їжу, вони з Тарасом якось відібрали “останнього карбованця” у свого товариша. Кошти ці, які призначались для купівлі живої гуски для малюнку крил, Пономарьов з Шевченком витратили на їжу та випивку в шинку. Щоправда потім таки знайшли й “експропріювали” живу гуску для компенсації товаришу.

Шевченко-солдат

Не заважали творити Кобзарю до 1847 року – тоді його заарештували, однак, не довівши на суді участь поета в Кирило-Мефодіївському братстві, Шевченка як «наділеного міцною будовою тіла» призначили рядовим в Оренбурзький окремий корпус (за Урал, біля сучасного Казахстану) із забороною писати й малювати. З цього періоду також збереглося кілька цікавих історій:

Він до того не був знайомий з життям і особливо з життям солдата, що, не підозрюючи, що йому принесли уніформу, зшиту рахунком скарбниці, запитав унтер-офіцера, скільки коштує одяг. Той без запинки відповідав, що 40 рублів і Шевченко зараз же заплатив гроші. Але якийсь офіцер, довідавшись про це, відняв у унтер-офіцера гроші і повернув Шевченку – пише Лазаревський.

 

У 1850 році Шевченко отримує друге заслання, цього разу на територію сучасного в Казахстану. Зрештою, роки заслання закінчились для Тараса Григоровича лише 1857 року, однак він вже встиг заробити низку проблем зі здоров’ям, серед яких був і ревматизм.

Тарас та жінки

Шевченко жодного разу не був одружений, однак мав стосунки з жінками. Так, Лазаревський пише, що хоча “обличчя в Шевченка не було красиве, але вираз його показував в цій людині присутність великого розуму. Коли він говорив з жінками, обличчя його робилося надзвичайно приємним. Жінки його дуже любили”. Серед відомих жінок з життя поета нараховують дев’ять.

Так, через одну з них, німкеню Марію Європеус, він встиг розсваритись із своїм другом Сошенком. Вона була племінницею власниці квартири, де жили двоє друзів ще під час навчання в Петербурзі.

“Жінка в ліжку”, 1839-1840

Нашому братові художнику закохатися недовго, і я полюбив її від душі, і навіть (грішна людина) подумував було з нею одружитися. Але Тарас засмутив всі мої плани. Він швидко повів атаку проти Маші і відбив її у мене. Довго я приховував своє незадоволення на їх близькі стосунки, нарешті не витримав: вилаяв Тараса й вигнав його з квартири, хоча тим анітрохи не допоміг своєму горю: Маша стала йти до нього – розповідає Сошенко.

 

Шевченко й алкоголь

Сучасники Шевченка часом звинувачували його у зловживанні алкоголем, яке нібито призвело до смерті поета. Микола Костомаров захищав поета, розповідаючи наступне:

Незабаром я почув, що Шевченко захворів і що хворобу його приписували вживанню міцних напоїв. Про це вже давно говорили і зі співчуттям називали його п’яницею; але я ніколи не бачив його п’яним, а помічав тільки, що коли подадуть йому чай, то він наливав таку силу рому, що буд-хто інший, здавалося, не встояв би на ногах. Він же ніколи не доходив до стану п’яного.

Сучасні медики роблять висновки, що у Шевченка, серед іншого, були проблеми з легенями (набряк легень), серцем (комбінований порок серця) та печінкою (кардіальний цироз).

Сучасна медицина, використовуючи сьогодні існуючі можливості і лікувальні засоби, звичайно, продовжила б життя Т. Г. Шевченка, але ненадовго. Хвороба внаслідок тяжких умов життя як до, а особливо під час і після заслання дуже вже була запущеною – зазначають у Київському науково-дослідному інституті кардіології.

Загалом Тарас Григорович Шевченко був вільним лише 12 із 47 років свого життя. Однак, як показує історія, це не завадило йому впливати не лише на сучасників, а й на майбутні покоління українців. Та й масова популярність до Тараса Григоровича, здається, повернулася саме на 200-ліття його народження.

 

Шевченко у 21 столітті 

Художник – Андрій Єрмоленко

Потреба переосмислити образ Шевченка існувала давно, і саме у 2014 році, до 200-річного ювілею його народження, українські художники створили безліч проектів, якими всіляко намагалися осучаснити “Пророка”, бо Шевченко і справді  про рок.

Художник – Андрій Єрмоленко

Саме таким (у вигляді рок-музиканта з кобзою) його побачив Андрій Єрмоленко. Також художник зобразив Тараса Григоровича у вигляді Супермена, Шиви, українського військового, міліціонера та інших “героїв” нашого часу (серія “Шевченківщина”).

Художник – Юрій Шаповал.

Художник – Юрій Шаповал.

Український художник Юрій Шаповал також створив незвичайну серію картин, головним героєм яких став Тарас Шевченко: він дав йому у руки айфон і йоркширського тер’єра під пахву, а пізніше й автомат.

Сергій Клепик побачив Шевченка як Нео, який бореться з матрицею реальності. І дуже багато художників зобразили його в образі Че Гевари.

Художник – Юрій Шаповал

Та найбільш нашумілий проект “Квантовий стрибок Шевченка” 2019 року створив ілюстратор Олександр Грехов. У ньому “Кобзар” постав у образах Фріди Кало, Ейнштейна Гаррі Поттера, Че Гевари, Девіда Боуї, Людини-павука, Дарта Вейдера та інших героїв світової поп-культури.

Художник – Олександр Грехов

Таке переосмислення “нашого всього” зовсім не позбавляє його звання духовного батька і культурного коду української нації, великого Кобзаря, пророка, українського Вергілія, геніального мислителя та всіх тих “регалій”, які щороку озвучують на урочистостях під час “Шевченківських днів”. Навпаки Шевченко таким чином стає ближчим. На жаль, не всі виявилися готовими до такого “стрибка”.

Фото – sociumin.com; художник – Сергій Клепик.

Як сказав Олександр Грехов, “Шевченка продовжують згадувати й цитувати в часи сум’яття та непевності (тобто регулярно), хоч за двісті років він з живого артиста-авантюриста перетворився на ідеологічний пам’ятник боротьби з недолею”.

Примітно, що 200 років Тарасу Шевченку виповнилося саме у 2014 році.

Художник – Михайло Дяченко

Тієї зими, яка нас змінила, саме Шевченко був найбільш цитованим поетом. Рядки з його віршів можна було побачити й на майдані 2004-го, коли українці вийшли за чесні вибори. Але по справжньому він заговорив до нас у 2014-му, коли українці вийшли за свободу України.

“Борітеся – поборете! / Вам бог помагає! / За вас правда, за вас слава. / І воля святая!”

Ці рядки з поеми “Кавказ” стали неофіційним гаслом Революції Гідності, які тепер звучать тільки голосом 20-річного Сергія Нігояна – першого із Небесної Сотні, якого спецпризначенці застрелили близько шостої ранку 22 січня (тоді ще тривало перемир’я між мітингувальниками та “Беркутом”).

Вірші Шевченка 200-річної давнини ідеально лягли на нашу реальність, адже у 2014-му нове покоління українців відчуло на практиці, про що саме писав Шевченко.

“Борітеся – поборете!”, “Вогонь запеклих не пече”, “Поховайте та вставайте…” . Насправді рядки з його творів можна було зустріти тоді практично всюди.

Фото – epa/upg

Фото – bm.img.com.ua

Фото – тоracurs.ua

Банер із портретом Шевченка висів на фасаді КМДА. Вуличний художник Sociopath зобразив його на муралі разом з Лесею Українкою та Іваном Франком (триптих “Ікони Революції”). Плакат із Тарасом Шевченком на тлі прапора України та Євросоюзу висів на одному з наметів, встановлених на майдані Незалежності…

Фото – the-village.com.ua

Шевченко став символом українського спротиву, і це було настільки природно, що художники зображували його на барикадах як одного з учасників Революції Гідності.

Художник – Олег Шупляк.

Художник – Юрій Шаповал. 

Коли протистояння перейшло у більш жорстку фазу, Шевченко з’явився і на щитах самооборони Майдану. Коли почалася “копнякова декомунізація” (тобто ленінопад), Шевченко також був одним з її символів.

 

Фото – gurt.org.ua

Як підсумок у квітні 2014 року на Майдані Незалежності представили унікальний портрет Тараса Шевченка фотоколаж розміром 3х6 метрів, створений із любительських та професійних фотографій з Майдану.

“Смирітеся, молітесь Богу / І згадуйте один другого. / Свою Україну любіть, / Любіть її… / Во время люте, / В остатню тяжкую минуту / За неї Господа моліть”.

Фото – Уніан

Фото – Уніан

За 10 днів після цього російські диверсійні групи почали захоплювати українські міста у Донецькій та Луганській областях. І Шевченко пішов на війну: добровольці писали рядки з його віршів на своїй зброї та бронежилетах.

“Як понесе з України \ У синєє море \ Кров ворожу… отойді я \ І лани і гори \ Все покину, і полину \ До самого Бога \ Молитися… а до того \ Я не знаю Бога”.

 

Фото – Радіо Свобода

Цитата з поеми “Кавказ” на особистій зброї військовослужбовця 55-ої артбригади ЗСУ Романа Гілева.
Запоріжжя, 20 листопада 2014 року. Фото – ipnews.in.ua

Тарас Шевченко існує поза часом. Він був актуальним 200 років тому – він більш ніж актуальний зараз. У 2014 році з’явилося чітке розуміння, чому його називають пророком, духовним батьком української нації та нашим культурним кодом. І зараз, переосмисливши сприйняття класика, ми вже самі продовжуємо його “кодувати”.

Художник, автор принта – Максим Паленко.

Проект littattoo.platfor.ma

Художник – Арсеній Самолевський.

З ним друкують плакати, роблять принти на одязі, створюють значки, малюють мурали, розробляють літературні тату

А нещодавно з’явилося й безліч відео-проектів, як от ютуб канал “Імені Т. Г. Шевченка” братів Капранових, чи “Інтерактивний Кобзар” “Шевченко на кожен день” з Яніною Соколовою відео-історія “про того, хто розкаже як, чому і навіщо бути володарем своєї землі”. З цим “Кобзарем”, до речі, Яніна Соколова приїжджала минулого року до Вінниці.

Фото – hromadske.radio

Шевченко сьогодні існує у вигляді бота у Телеграмі, а у липні 2019-го він “повернувся” і почав вести блог в Інстаграмі (@shev_che). У ньому “перший народний кобзар України та інфлюенсер” вчиться користуватися сучасними гаджетами, слухає Альону-Альону, знає про Ілона Маска і реагує на все, що відбувається в суспільно-політичному житті нашої країни.

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Тарас Шевченко (@shev_che)

Про вічну актуальність Шевченка свідчить і те, що його життя і творчість є невичерпним джерелом для досліджень: як істориків та літеруторознавців, так і тих, хто створює меми у Мережі.

Фото – i.pinimg.com

Фото – konijab.net

Фото – konivjab.net

Фото – erepublik.com

Фото – konivjab.net

Фото – i.pinimg.com

Як писав Іван Дзюба “Мало кому із найбільших геніїв судилося стати символом своєї нації і своєї країни. […] Тарас Шевченко – це Україна”. Адже саме шевченкова поезія стала одним із допоміжних чинників формування українців як політичної нації.

“…Схаменіться! будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде, / Настане суд, заговорять / І Дніпро, і гори! / І потече сторіками / Кров у синє море…”

Фото – nashkiev.ua

“Я так її, я так люблю / Мою Україну убогу, / Що проклену святого Бога, / За неї душу погублю!”

У матеріалі використана інформація з сайтів izbornyk.org.ua, litopys.org.ua, Вікіпедії.

Автори: В’ячеслав Луцков і Катерина Дядюк
Ілюстративне фото – художника Андрія Єрмоленка

Читайте також: “Ми всі несповна розуму в своїй сміливості”: Яніна Соколова у Вінниці читала особливу поезію Шевченка над Бугом. ФОТОРЕПОРТАЖ 

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.