Оновлено: 9 Березня 2021, в 13:02
Складно знайти українця, який нічого не знав би про життя Тараса Григоровича Шевченка. Майже так само складно, як і знайти когось, хто розповів би про Шевченка щось живе та цікаве.
Сьогодні поеми з “Кобзаря” перекладено понад 100 іноземними мовами. За Шевченком і про Шевченка відзняли дясятки фільмів. Іменем Шевченка названі тисячі вулиць, навчальних закладів і музеїв. Саме йому, як діячеві культури, встановлена найбільша кількість монументів: лише у Вінницькій області є понад 20 пам’ятників Шевченку (навіть “золотий”), а загалом їх – до півтори тисячі у 36 країнах світу. Шевченко є навіть у космосі: його іменем назвали один з 300 кратерів Меркурія.
Та українці часом забувають, що Шевченко – не лише визначна постать української культури, але й звичайна людина – зі своїми недоліками та життєвими історіями. В День народження ТГШ VежА вирішила розповісти про шлях Тараса те, що рідко зустрінеш в хрестоматійних і часто – нудних біографічних довідках.
Фото – 24tv.ua
Крім того потреба переосмислити цей образ існувала давно, адже всі ми знаємо цей важкий погляд спідлоба, яким дивився на нас Шевченко зі свого портрету. Такі раніше завжди вивішували над дошкою у класах української мови та літератури.
Фото – president.gov.ua
Як писала літературознавиця Ірина Славінська, саме цей “канонічний портрет у смушевій шапці та кожусі став хрестоматійним і вічним – настільки вічним, що спроба виставити той самий “голий” автопортрет з плащем і при шпазі, спричинює незмінний скандал і запах валер’янки”.
Голий автопортрет. Фото – iod.media
Шевченка хочеться бачити саме таким – рок-зіркою, супергероєм, революціонером, зрештою – 47-річним чоловіком, який закохував у себе аристократок, а не старим насупленим дідуганом. Не кріпаком, який вибився в люди, а прогресивним демократом, яким він був насправді.
Тож у другій частині цього матеріалу ми показали, як образ Шевченка українці переосмислили у 21 столітті та чому саме на 200-річчя свого народження, у 2014 році, він вкотре став справжньою “рок-зіркою” і “батьком української нації”.
Дитинство та нестандартні заробітки
Цікаво, що в дитинстві сестра майбутнього поета називала його “приблудою” через його непосидючий характер та мандрівки селами та пустирями, з яких він часом повертався геть брудний.
Первинну освіту він, як відомо, отримував у місцевого дячка, який навчив його також читати псалтир. Шевченко користувався цим під час ритуалів над небіжчиками, що приносило йому мізерний заробіток.
“Хлопчик з собакою в лісі”, 1840
Щоб прискорити цю тяжку роботу, він іноді на половині псалма починав «прийдіть поклонімося» і, користуючись відволічінням уваги відвідувачок поклонами, перевертав кілька листів. Не помічаючи цього, вони, дивуючись виразністю і швидкістю його читання, вважали його найкращим читцем і охочіше інших його запрошували, – розповідає друг митця Козачковський.
Напевно, ви чули про пана Енгельгардта, кріпаком якого був Шевченко. Однак не всім відомо, що йдеться про двох людей – спочатку село Кирилівка, де жив Тарас, належало Василю Енгельгардту, а потім і його сину Павлові.
Павло Енгельгардт
Шлях художника
Всім відомо, що звільнився з кріпацтва Шевченко завдяки своїм художнім здібностям, проте й у дворові слуги Шевченко потрапив через ту ж таки пристрасть до малювання. Так, у маєтку Енгельгардтів Тараса в 1828 році запримітили, коли він попросив у пана жити та навчатись у одного маляра з іншого села, Хлипнівки. Проте заняття це він не полишав і будучи слугою:
Одного разу в 1829 році, під час перебування його з панами у Вільнюсі, дворянство давало бал, на який вирушило і сімейство Енгельгардт. Коли все в будинку заснуло, Тарас забрався в порожню кімнату, запалив свічку, розгорнув свої скарби і взявся за малювання. Час летів швидко.
Захоплений своєю роботою, він не помітив, як його пан повернувся з балу. Раптом розчиняється двері і в ній з’являється пан, який в сказі кидається на Тараса, немилосердно рве його за вуха і дає кілька ляпасів, переконуючи необережного художника, що, сидячи із запаленою свічкою серед паперів, він міг би спалити не тільки будинок, але і все місто. Покарання цим не скінчилося: на інший день наказано було кучеру гарненько висікти козачка Тараса – пише про художника Маслов.
Т.Г. Шевченко “Натурщики”
Шевченко-франт
Шевченко досить швидко адаптувався до життя художника та спілкування з мистецькою елітою. Так, Іван Сошенко, який і познайомив Шевченка з іменитими митцями, писав, що вже у 1838 році “він був уже геть не той”.
Познайомившись зі знатними барами через Брюллова, він часто роз’їжджав вечорами, добре одягався, навіть з претензією на франтівство – розповідає Сошенко.
З іншого боку, Федір Пономарьов, який навчався з Шевченком у Петербурзі, розповідає, що за браком коштів навіть на їжу, вони з Тарасом якось відібрали “останнього карбованця” у свого товариша. Кошти ці, які призначались для купівлі живої гуски для малюнку крил, Пономарьов з Шевченком витратили на їжу та випивку в шинку. Щоправда потім таки знайшли й “експропріювали” живу гуску для компенсації товаришу.
Шевченко-солдат
Не заважали творити Кобзарю до 1847 року – тоді його заарештували, однак, не довівши на суді участь поета в Кирило-Мефодіївському братстві, Шевченка як «наділеного міцною будовою тіла» призначили рядовим в Оренбурзький окремий корпус (за Урал, біля сучасного Казахстану) із забороною писати й малювати. З цього періоду також збереглося кілька цікавих історій:
Він до того не був знайомий з життям і особливо з життям солдата, що, не підозрюючи, що йому принесли уніформу, зшиту рахунком скарбниці, запитав унтер-офіцера, скільки коштує одяг. Той без запинки відповідав, що 40 рублів і Шевченко зараз же заплатив гроші. Але якийсь офіцер, довідавшись про це, відняв у унтер-офіцера гроші і повернув Шевченку – пише Лазаревський.
У 1850 році Шевченко отримує друге заслання, цього разу на територію сучасного в Казахстану. Зрештою, роки заслання закінчились для Тараса Григоровича лише 1857 року, однак він вже встиг заробити низку проблем зі здоров’ям, серед яких був і ревматизм.
Тарас та жінки
Шевченко жодного разу не був одружений, однак мав стосунки з жінками. Так, Лазаревський пише, що хоча “обличчя в Шевченка не було красиве, але вираз його показував в цій людині присутність великого розуму. Коли він говорив з жінками, обличчя його робилося надзвичайно приємним. Жінки його дуже любили”. Серед відомих жінок з життя поета нараховують дев’ять.
Так, через одну з них, німкеню Марію Європеус, він встиг розсваритись із своїм другом Сошенком. Вона була племінницею власниці квартири, де жили двоє друзів ще під час навчання в Петербурзі.
“Жінка в ліжку”, 1839-1840
Нашому братові художнику закохатися недовго, і я полюбив її від душі, і навіть (грішна людина) подумував було з нею одружитися. Але Тарас засмутив всі мої плани. Він швидко повів атаку проти Маші і відбив її у мене. Довго я приховував своє незадоволення на їх близькі стосунки, нарешті не витримав: вилаяв Тараса й вигнав його з квартири, хоча тим анітрохи не допоміг своєму горю: Маша стала йти до нього – розповідає Сошенко.
Шевченко й алкоголь
Сучасники Шевченка часом звинувачували його у зловживанні алкоголем, яке нібито призвело до смерті поета. Микола Костомаров захищав поета, розповідаючи наступне:
Незабаром я почув, що Шевченко захворів і що хворобу його приписували вживанню міцних напоїв. Про це вже давно говорили і зі співчуттям називали його п’яницею; але я ніколи не бачив його п’яним, а помічав тільки, що коли подадуть йому чай, то він наливав таку силу рому, що буд-хто інший, здавалося, не встояв би на ногах. Він же ніколи не доходив до стану п’яного.
Сучасні медики роблять висновки, що у Шевченка, серед іншого, були проблеми з легенями (набряк легень), серцем (комбінований порок серця) та печінкою (кардіальний цироз).
Сучасна медицина, використовуючи сьогодні існуючі можливості і лікувальні засоби, звичайно, продовжила б життя Т. Г. Шевченка, але ненадовго. Хвороба внаслідок тяжких умов життя як до, а особливо під час і після заслання дуже вже була запущеною – зазначають у Київському науково-дослідному інституті кардіології.
Загалом Тарас Григорович Шевченко був вільним лише 12 із 47 років свого життя. Однак, як показує історія, це не завадило йому впливати не лише на сучасників, а й на майбутні покоління українців. Та й масова популярність до Тараса Григоровича, здається, повернулася саме на 200-ліття його народження.
Шевченко у 21 столітті
Художник – Андрій Єрмоленко
Потреба переосмислити образ Шевченка існувала давно, і саме у 2014 році, до 200-річного ювілею його народження, українські художники створили безліч проектів, якими всіляко намагалися осучаснити “Пророка”, бо Шевченко і справді – про рок.
Художник – Андрій Єрмоленко
Саме таким (у вигляді рок-музиканта з кобзою) його побачив Андрій Єрмоленко. Також художник зобразив Тараса Григоровича у вигляді Супермена, Шиви, українського військового, міліціонера та інших “героїв” нашого часу (серія “Шевченківщина”).
Художник – Юрій Шаповал.
Художник – Юрій Шаповал.
Український художник Юрій Шаповал також створив незвичайну серію картин, головним героєм яких став Тарас Шевченко: він дав йому у руки айфон і йоркширського тер’єра під пахву, а пізніше – й автомат.
Сергій Клепик побачив Шевченка як Нео, який бореться з матрицею реальності. І дуже багато художників зобразили його в образі Че Гевари.
Художник – Юрій Шаповал
Та найбільш нашумілий проект – “Квантовий стрибок Шевченка” – 2019 року створив ілюстратор Олександр Грехов. У ньому “Кобзар” постав у образах Фріди Кало, Ейнштейна Гаррі Поттера, Че Гевари, Девіда Боуї, Людини-павука, Дарта Вейдера та інших героїв світової поп-культури.
Художник – Олександр Грехов
Таке переосмислення “нашого всього” зовсім не позбавляє його звання духовного батька і культурного коду української нації, великого Кобзаря, пророка, українського Вергілія, геніального мислителя та всіх тих “регалій”, які щороку озвучують на урочистостях під час “Шевченківських днів”. Навпаки – Шевченко таким чином стає ближчим. На жаль, не всі виявилися готовими до такого “стрибка”.
Фото – sociumin.com; художник – Сергій Клепик.
Як сказав Олександр Грехов, “Шевченка продовжують згадувати й цитувати в часи сум’яття та непевності (тобто регулярно), хоч за двісті років він з живого артиста-авантюриста перетворився на ідеологічний пам’ятник боротьби з недолею”.
Примітно, що 200 років Тарасу Шевченку виповнилося саме у 2014 році.
Художник – Михайло Дяченко
Тієї зими, яка нас змінила, саме Шевченко був найбільш цитованим поетом. Рядки з його віршів можна було побачити й на майдані 2004-го, коли українці вийшли за чесні вибори. Але по справжньому він заговорив до нас у 2014-му, коли українці вийшли за свободу України.
“Борітеся – поборете! / Вам бог помагає! / За вас правда, за вас слава. / І воля святая!”
Ці рядки з поеми “Кавказ” стали неофіційним гаслом Революції Гідності, які тепер звучать тільки голосом 20-річного Сергія Нігояна – першого із Небесної Сотні, якого спецпризначенці застрелили близько шостої ранку 22 січня (тоді ще тривало перемир’я між мітингувальниками та “Беркутом”).
Вірші Шевченка 200-річної давнини ідеально лягли на нашу реальність, адже у 2014-му нове покоління українців відчуло на практиці, про що саме писав Шевченко.
“Борітеся – поборете!”, “Вогонь запеклих не пече”, “Поховайте та вставайте…” . Насправді рядки з його творів можна було зустріти тоді практично всюди.
Фото – epa/upg
Фото – bm.img.com.ua
Фото – тоracurs.ua
Банер із портретом Шевченка висів на фасаді КМДА. Вуличний художник Sociopath зобразив його на муралі разом з Лесею Українкою та Іваном Франком (триптих “Ікони Революції”). Плакат із Тарасом Шевченком на тлі прапора України та Євросоюзу висів на одному з наметів, встановлених на майдані Незалежності…
Фото – the-village.com.ua
Шевченко став символом українського спротиву, і це було настільки природно, що художники зображували його на барикадах як одного з учасників Революції Гідності.
Художник – Олег Шупляк.
Художник – Юрій Шаповал.
Коли протистояння перейшло у більш жорстку фазу, Шевченко з’явився і на щитах самооборони Майдану. Коли почалася “копнякова декомунізація” (тобто ленінопад), Шевченко також був одним з її символів.
Фото – gurt.org.ua
Як підсумок – у квітні 2014 року на Майдані Незалежності представили унікальний портрет Тараса Шевченка – фотоколаж розміром 3х6 метрів, створений із любительських та професійних фотографій з Майдану.
“Смирітеся, молітесь Богу / І згадуйте один другого. / Свою Україну любіть, / Любіть її… / Во время люте, / В остатню тяжкую минуту / За неї Господа моліть”.
Фото – Уніан
Фото – Уніан
За 10 днів після цього російські диверсійні групи почали захоплювати українські міста у Донецькій та Луганській областях. І Шевченко пішов на війну: добровольці писали рядки з його віршів на своїй зброї та бронежилетах.
“Як понесе з України \ У синєє море \ Кров ворожу… отойді я \ І лани і гори – \ Все покину, і полину \ До самого Бога \ Молитися… а до того \ Я не знаю Бога”.
Фото – Радіо Свобода
Цитата з поеми “Кавказ” на особистій зброї військовослужбовця 55-ої артбригади ЗСУ Романа Гілева.
Запоріжжя, 20 листопада 2014 року. Фото – ipnews.in.ua
Тарас Шевченко існує поза часом. Він був актуальним 200 років тому – він більш ніж актуальний зараз. У 2014 році з’явилося чітке розуміння, чому його називають пророком, духовним батьком української нації та нашим культурним кодом. І зараз, переосмисливши сприйняття класика, ми вже самі продовжуємо його “кодувати”.
Художник, автор принта – Максим Паленко.
Проект littattoo.platfor.ma
Художник – Арсеній Самолевський.
З ним друкують плакати, роблять принти на одязі, створюють значки, малюють мурали, розробляють літературні тату…
А нещодавно з’явилося й безліч відео-проектів, як от ютуб канал “Імені Т. Г. Шевченка” братів Капранових, чи “Інтерактивний Кобзар” – “Шевченко на кожен день” з Яніною Соколовою – відео-історія “про того, хто розкаже як, чому і навіщо бути володарем своєї землі”. З цим “Кобзарем”, до речі, Яніна Соколова приїжджала минулого року до Вінниці.
Фото – hromadske.radio
Шевченко сьогодні існує у вигляді бота у Телеграмі, а у липні 2019-го він “повернувся” і почав вести блог в Інстаграмі (@shev_che). У ньому “перший народний кобзар України та інфлюенсер” вчиться користуватися сучасними гаджетами, слухає Альону-Альону, знає про Ілона Маска і реагує на все, що відбувається в суспільно-політичному житті нашої країни.
Переглянути цей допис в Instagram
Про вічну актуальність Шевченка свідчить і те, що його життя і творчість є невичерпним джерелом для досліджень: як істориків та літеруторознавців, так і тих, хто створює меми у Мережі.
Фото – i.pinimg.com
Фото – konijab.net
Фото – konivjab.net
Фото – erepublik.com
Фото – konivjab.net
Фото – i.pinimg.com
Як писав Іван Дзюба “Мало кому із найбільших геніїв судилося стати символом своєї нації і своєї країни. […] Тарас Шевченко – це Україна”. Адже саме шевченкова поезія стала одним із допоміжних чинників формування українців як політичної нації.
“…Схаменіться! будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде, / Настане суд, заговорять / І Дніпро, і гори! / І потече сторіками / Кров у синє море…”
Фото – nashkiev.ua
“Я так її, я так люблю / Мою Україну убогу, / Що проклену святого Бога, / За неї душу погублю!”
У матеріалі використана інформація з сайтів izbornyk.org.ua, litopys.org.ua, Вікіпедії.
Автори: В’ячеслав Луцков і Катерина Дядюк
Ілюстративне фото – художника Андрія Єрмоленка
Дякуємо!
Тепер редактори знають.