× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

“Стільки риби Вінниця ще не бачила”: у центрі міста відкрили новий заклад з морепродуктами. ФОТО

21:00
Автор: Андрій Качор

Увечері 23 січня біля Вежі Артинова – натовпи людей, оркестр і стійкий запах смаженої риби.

Поруч – величезні бочки, які обступили люди: вони їх використовують як столи, на яких поїдають анчоуси, п’ють глінтвейн і їдять рибну юшку з пластикових стаканів. У натовпі снують хлопці, одягнуті як одеські халамидники початку минулого століття – вони роздають “газету” з “рибними новинами”. Так у центрі Вінниці відкрили новий рибний заклад “Анчоусна”, який з’явився на місці колишнього ресторану “Mon Ami”.

 

 

 

 

 

Насправді, “Анчоусна” мала відкритися ще наприкінці минулого року, про що сповіщав відповідний напис на банері, що його повісили на приміщенні, де саме тривав ремонт. Проте згодом терміни відкриття перенесли на 23 січня і цього разу таки встигли до “дедлайну”.

Хоч відкриття анонсували на 18:30, вже о шостій вечора всі столики тут були зайняті, люди не вміщалися в тіснуватому приміщенні рибного закладу, а черга виходила далеко на вулицю.

Для тих, кому місця не дісталося, прямо на вулицю виносили анчоуси у величезних металевих тазах, у відрах – глінтвейн. Все це роздавали безкоштовно, аби вінничани змогли хоча би ознайомитися з деякими стравами закладу. Поспостерігавши за всім цим, тутешні безхатченки швидко зметикували, що тут можна безкоштовно перекусити й навіть випити. Але офіціантка “Анчоусної”, з типовом одеським акцентом, безапеляційно заявила: “я по другому разу не наливаю!”. І зникла всередині.

Взагалі складалося враження, що цього вечора на кухні працювала одеська або київська команда “Чорноморки”: у випадку відкриття закладів за франшизою (а такі “Анчоусні” вже працюють у столиці та “Південній Пальмірі”), у перший день їхньої роботи в новому місці новому закладу допомагає більш досвідчений персонал зі “старших братів”.

Адже сьогодні на кухні одночасно працювало щонайменше десять людей, які чистили рибу, розкривали устриці, смажили, відкорковували шампанське і наливали юшку.

 

 

 

 

Все це – на відкритому “острові”, завдяки чому весь процес приготування можна було споглядати з різних ракурсів. А вже по периметру кухні розташувалися столи для відвідувачів, залишаючи досить вузький коридор між посадковою зоною та кухнею.

По цих “коридорчиках” в’юнко пересувалися офіціанти й офіціантки, вдягнуті в помаранчеві комбінезони, схожі на одяг матросів на кораблі.

Між ними – кілька чорнобрових хостес у червоних світшотах, з довгим волоссям та в шкіряних брюках. Вони намагалися хоч якось впоратися з потоком клієнтів, який ніяк не припинявся. Зрештою, багато відвідувачів надали перевагу взяти замовлене із собою, позаяк вільних столиків можна було чекати вічність.

 

 

Ми теж вирішили спробувати щось “фірмове” у “Анчоусній”, і офіціантка Марі порадила нам замовити зубатку та анчоуси.

Обіцяли, що замовлення буде готовим протягом 15-20 хвилин. Проте по факту свої шматки теплої риби ми змогли забрати лише за 50 хвилин: увесь цей час довелося перебувати в коридорі, постійно ухиляючись від невисоких офіціанток, дідусів з ухою в двох руках, клієнток з глибокими декольте, набирати в одяг запаху риби та із заздрістю споглядати тих, кому пощастило опинитися за столиком.

 

200 грамів “анчоусів” (які виявилися насправді хамсою – про що чесно було написано в чеку) нам обійшлися в 70 гривень, а 200 грамів зубатки – в 130 гривень.

Звісно, ми хотіли поїсти саме “класичних” анчоусів, а не їхній різновид, який називається хамса, тож лишилися дещо розчарованими. Направду, хамса виявилася досить їстівною. А от зубатка, відверто кажучи – на любителя: смак досить специфічний, який певною мірою “рятує” соус. Але комусь точно буде до вподоби.

 

 

Загалом же тут можна поїсти різноманітні салати та закуски (від 45 до 119 гривень, “шуба”, “мімоза” та “олів’є”), намазки по 98 грн., супи від 62 до 82 грн. (навіть борщ з кількою), бургери (98-235 грн.), мідії в соусі (95 грн. за порцію), устриці (від 19 до 78 гривень).  І майже півсотні (!) видів риби,молюсок та інших морепродуктів, включно зі скатами, кефаллю, креветочною рибою та каракатицею.

 

Фото Марини Сербінович

Читайте також: Омлети, сендвічі та вівсянка: де поснідати в центрі Вінниці. ОГЛЯД

Читайте також: Мавпа на лампі, кінь в протигазі, в’єтнамський Шевченко та газований гарбуз: нові ресторани Вінниці. ОГЛЯД

Читайте також: Де у Вінниці найсмачніший глінтвейн. ОГЛЯД

Читайте також: Карасі, вареники та 50 відтінків вінницького сала: як ми шукали подільську кухню у Вінниці. ОГЛЯД

Читайте також: “Ей, ти, сюди підійди”: вінницькі офіціанти про клієнтів, чайові, запари та “вінницький сервіс”

Читайте також: У Вінниці створили інтерактивну мапу літніх терас усього міста. ГРАФІКА

Читайте також: Де пообідати у центрі Вінниці? Огляд бізнес-ланчів

 

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Вгору

Дякуємо!

Тепер редактори знають.