Цього тижня у Вінниці відбулася зустріч вінничан, які зібралися обговорити культурне життя міста – культурних менеджерів, художників, музикантів, а також представників місцевої влади. Мета зустрічі – озвучити проблеми, які стосуються організації мистецьких подій та не тільки.
«Є розмова» – саме так назвали безпрецендентну зустріч для міста організатори ГО «Мистецьке об’єднання «PLAI». Саме вони вже кілька років просувають сучасні культурні проєкти у місті – зокрема «плаївці» були співорганізаторами «Air Gogol Fest», а також створювали сотні камерних та великих концертів та виступів у Вінниці. Розповідають, що вирішили зібратися, щоб «не залишатися сам на сам з питаннями, які накопичилися, та знайти спільне бачення культурної складової нашого міста».
На початку зустрічі Олександра Венславовська розповіла про роботу «PLAI», план зустрічі, а інша модераторка, експертка зі стратегічного планування Софія Мельник, коротко резюмувала про “Стратегію 3.0.”, де зокрема йдеться про пріоритети мистецького життя міста. Окрім цього, до розмови долучилася представниця європейської програми “House of Europe” Ілона Демченко та розповіла про культуру в Україні загалом.
Також на зустрічі були присутні очільник Департаменту культури Вінницької міської ради Максим Філанчук, директор Департаменту маркетингу та туризму Олександр Вешелені (ініціатор мистецьких подій у Вінниці) та в. о. директора КЗ “Центр концертних та фестивальних програм” Денис Збожинський.
Після їхньої презентації усіх присутніх поділили на команди, учасники якої обговорили чотири теми: формування ком’юніті, культурно-мистецькі проєкти, культурна інфраструктура, ресурси. Обговорювали проблематику в конкретній сфері та що з цим можна робити.
Серед учасників були, зокрема, музиканти з гурту «Blueberry jam», представниці ГО «Човен», художниця Наталія Сома, художник та культурний менеджер Олександр Нікітюк, екоактивістки, хореографи, урбаністи та інші люди, які так чи інакше беруть участь у культурному житті міста. Зазначимо, що на подію прийшло досить багато людей, а дехто приїхав на зустріч з іншого міста.
Після обговорення у групах, представники команд резюмували для усіх те, до чого вони дійшли, а всі присутні мали змогу поставити питання.
Культурна інфраструктура
– про локації, де можуть відбуватися культурні події –
Основні проблеми, які визначила команда – це відсутність локацій для масштабних подій (окрім стадіону чи інших відкритих майданчиків), труднощі під час узгодження організації заходу на локації (адже, залежно від форми, власності різняться вимоги). При цьому зауважили, що за бажанням це зробити можливо.
Також команда запропонувала провести моніторинг існуючих приміщень і відкритих майданчиків, аби з’ясувати, скільки людей вони можуть вмістити, технічну спроможність та аварійність. Група визначила, що потрібно відновлювати вже існуючі локації – Літній театр, кінотеатр «Росію», аварійну «Райдугу», а також створити виставкову залу та камерний театр.
З позитивних «кейсів» згадували кінотеатр «Родина», а також використання локацій під час фестивалів «Air Gogol Fest» та «Острову Європа», які освоювали ті локації, які до них не використовувалися. «Інколи освоювання локацій починається з низових ініціатив».
Культурно-мистецькі проєкти
– мультидисциплінарні, культурно-масові та професійні –
Команда визначила три мультидисциплінарні проєкти – “Air Gogol Fest”, Ticket to the Sun, «Над Богом», три культурно-масові – день Європи та День міста, та п’ять професійних – Vinnytsia JazzFest, “Острів Європа”, “Міфогенез”, конкурс Альтмана та “Intermezzo Fest”.
Також говорили в команді про ідеї організацію Бієнале сучасного мистецтва, фестиваль біля води, стріт арт, культурні кластери. Також учасники говорили про потрібність створення закладу, який буде функціонувати постійно на кшталт Арт-заводу у Києві. «Хочеться бачити музичний фестиваль і запрошувати відомі гурти». Окрім цього, молоді культурні діячі мали запит щодо місця, куди можна прийти на консультацію стосовно організаційних питань, якщо вони організовують захід вперше.
Також говорили про те, яким має бути співвідношення сучасних та традиційних заходів. Думки розділилися: дехто казав, що треба більше сучасних мистецьких подій, інші були за поєднання, також дехто говорив, що традиційних подій треба більше, адже їх менше.
– Мені здається, вибачте, але це така сільська логіка – в кого що є в сараї, той те і приніс, – зауважив режисер Максим Максимчук, який нещодавно презентував у Вінниці виставу “Покоївки”. – Мені здається, це дуже важливе питання для ідентичності міста, тобто хто ми в цьому місті – ми місто, яке орієнтується на майбутнє, сучасність, чи ми місто, хто орієнтується на традиційність.
В Дніпрі відкрився центр сучасного мистецтва і це дуже вагомий крок для міста. У Вінниці з сучасним мистецтвом важко, з місцями, які зберігають його.
Також говорилося, що важливо влаштовувати традиційні заходи з дотриманням правильного історичного контексту.
Культурно-мистецькі об’єднання
– які існують та з якими проблемами зіштовхуються —
Група налічила близько двадцяти мистецьких об’єднань у Вінниці, а серед проблем їх створення – відсутність кваліфікованих менеджерів і відсутність місць, де можна навчитися культурного менеджменту. Також нарікали на відсутність діалогу між ком‘юніті, а також між владою. В цій групі, де й працювала авторка цього тексту, говорилося, що якщо і зв’язок між владою та мистецькими об’єднаннями є – він фіктивний. «Хотілося б, щоб цей контакт був більш реальним та видимим», – підсумував представник цієї групи хореограф Гліб Зельгін.
Пізніше на цю репліку відповів директор Департаменту маркетингу міста та туризму, колишній ініціатор мистецьких подій Олександр Вешелені:
– Я погоджуся з думкою, що культурний продукт, яким можна затягнути туриста до Вінниці, не має створюватися нами як представниками міської влади. Це має створювати спільнота. Якщо ви подивитеся на більшість подієвих магнітів у різних містах – Leopolis Jazz fest, Одеський кінофестиваль чи “Книжковий арсенал” – частину з них організовують люди, дотичні до державного сектору, а велику частину організовує незалежний сегмент, який має великий досвід в менеджменті, у пошуку фінансів. І, повірте, Вінниця відноситься якраз до тих міст (і тут я говорю як колишній ініціатор культурних проєктів), які готові підтримати сильні, в тому числі туристично привабливі події.
Я думаю, нам дійсно варто задуматися над форматом взаємодії між спільнотами і місцевою владою, де кожен може з цього виграти. Вінниця має для цього величезний ресурс і можливості. […] Зі свого досвіду кажу – місто підтримує дуже багато таких проєктів.
Спільноти, про які ми тут зараз багато говоримо, мають зрозуміти, наскільки вони відповідальні за те, що ми потім будемо готові продавати.
Окрім цього в цій групі говорилося про створення однієї афіші, де можна об’єднати інформацію про різні мистецькі події. Також була озвучена ідея створення асоціації всіх ком’юніті, а також місцевого культурного фонду на кшталт “УКФ”. Також говорилося про інтеграцію культурних діячів в адміністрацію міста.
Ресурси
– за рахунок чого може розвиватися культура в місті. Що є і чого бракує —
Окрім локацій, говорилося про людський ресурс і відкритість суспільства до культурних нових проєктів. Також ішлося про необхідність фінансової підтримки (від органів місце самоврядування і бізнесу), про медіапідтримку, підтримку мистецьких об’єднань одне одним, про освітній ресурс та постійність культурного життя.
Як позитивний досвід згадувався “Бюджет громадських ініціатив” та вінницький бізнес, що підтримує: «Є наявні ресурси, але їх не вистачає для постійності культури у місті».
– І менеджери, і ком’юніті, зможуть втриматися, якщо буде диверсифікація шляхів фінансування, – каже Богдан Куценко, поет, менеджер культурних проєктів, співзасновник ГО “SUN”. – Наразі ми отримуємо фінансування виключно через тендерне законодавство. Митець, який займається мистецтвом, не може ставати “баригою”, підписувати тисячі довідок та займатися іншою бюрократією – це нереально.
Ми не маємо системи внутрішнього грантового фінансування своїх власних проєктів. Ми повинні сформувати ідею, аби створити Вінницький культурний фонд, і ця установа має залучити авторитетних людей з області мистецтва.
Не раз звучала ідея про створення певної мистецької асоціації, яка і познайомить митців одне з одним, дозволить краще поширювати їхні проєкти в місті та зрештою допоможе з питаннями організації заходів та фінансування.
Олександра Венславовська каже, що вони планують сформувати низку тематичних зустрічей та запрошувати на них представників влади. «Аби ми могли далі рухатися в напрямку змін культурного життя міста та нашого життя».
– Ми опрацювали анкети та інформацію, яку учасники розмови залишили після роботи у групах, – розповіла Veжі Олександра. – Далі формуємо наступні зустрічі, але більш тематичні та предметні. Найголовніше те, що ми отримали фідбек від культурної спільноти, вона є у місті та потребує підтримки різного роду: інформаційної, фінансової, проектної. Далі ми будемо залучати представників мистецького середовища та влади, бізнесу на наступні спільні зустрічі.
До цієї зустрічі взагалі не було зрозуміло, чого саме нам не вистачає. А тепер ми побачили, що є необхідність промовляти вголос все, що болить, хочеться і не можеться. Між мистецьким сектором і владою є діалог, але він не систематичний, не такий якісний, щоб давати певні зрушення та призводити до змін. Напевно, така інституція, як ми, і є цим підсилювачем учасників діалогу. Але важливо розуміти, що це процес не одноразової акції, це систематична робота і обов’язковим тут є проміжкові результати. Наразі результатом “Є розмова” можна вважати саме зустріч всіх учасників процесу у єдиному просторі.
Особливістю цієї зустрічі було те, що тут зібралися і представники різних мистецьких угруповань, і представники міської влади. “Люди кажуть, що вони не пам’ятають схожої зустрічі у Вінниці”.
Трансляцію усієї події можна переглянути нижче:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.