“Чи не встигли ми з фільмом в останню мить?”: до Вінниці приїхала знімальна група “Чорного ворону”. ФОТО

16:33
Автор: Анатолій Мельник

10 грудня у Вінниці відбулась зустріч із творчою групою фільму «Чорний Ворон». Як вже повідомляло наше видання, до міста приїхали режисер Тарас Ткаченко та виконавча продюсерка Христина Шкрабар. На жаль, через зайнятість на зйомках не зміг бути виконавець головної ролі Тарас Цимбалюк.

Зустріч, яку модерував директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен, виявилась дуже людною. А як відзначив сам режисер стрічки, головним мотивом створити фільму стало бажання показати боротьбу не лише західних українців та УПА. “Бо до Шкляра побутувала саме така думка”, – вважає Тарас Ткаченко.

Прикметно, що команда Центру історії Вінниці разом з реконструкторами брали участь у зйомках фільму: наприклад, Федоришен грав роль командира панцирника Червоної армії. «Актором» фільму став й вінницький панцирник «Отаман Петлюра». До речі, за словами режисера фільму Тараса Ткаченка, саме у Вінниці з-поміж інших міст України відбулась перша прем’єра зустрічі із творчою командою фільму після аналогічних презентацій у столиці.

– Ми брали участь у зйомках чи не у всіх кіношних локаціях фільму: Переяслав, Тальне, залізнична станція Поташ на Черкащині, Київ тощо. Наша участь – більше реквізитно-технічна, адже ми виконували роль екіпажу більшовицького панцирника. Відверто кажучи, хлопцям важкувато було перефарбовувати репліку бойової машини, малювати замість синьо-жовтих ронделів червоні зірки, писати на броньовику «Враг капітала» і так далі…

Панцирник в “Чорному вороні”. Кадр з офіційного трейлеру

“Коли ми їхали на зйомки фільму до Переяслава, з нами стався комічний епізод, – розповів Олександр Федоришен. – О 3-й ночі під Бердичевом нас зупиняє поліція. Поліцейські починають влаштовувати «допит»: що за машина, невже не чули за закон про декомунізацію, “їдете влаштовувати до Києва провокації?”. Погрожували викликали слідчо-оперативну групу. Ситуацію вдалося владнати обіцянкою, що на зворотному шляху покажемо лист-запрошення від команди кіношників.  Ввечері нас знову спинили ті ж правоохоронці, яким ми надали кінематографічну «індульгенцію».

 

У  фільмі є епізод, коли за сценарієм наш панцирник підривають. І хоч для ефекту підпалу задіяли спеціальне обладнання, яке імітувало дим і вогонь, серце було не на місці… Коли вночі відзняли останній епізод фільму, одразу ж запросили авторську групу фільму на майбутню презентацію”, – розповідає історик.

Олександр Федоришен відзначив й високу історичну достовірність фільму з точки зору костюмів та одностроїв. Солдатські та офіцерські шинелі вартістю від семи до 11 тисяч гривень кожна «шкода було псувати під час зйомок батальних сцен». А ще розповів про моторошні відчуття, коли за сценарієм фільму розстрілював з кулемета беззбройний натовп…

– І от ці люди лежать, а ти дивишся крізь вічко башти. І чекаєш, коли нарешті режисер дасть команду «стоп», вся масовка підніметься, жива та неушкоджена, – поділився враженнями історик.

 

Водночас режисер фільму Тарас Ткаченко зазначив, що дуже хоче встигнути із прем’єрою стрічки до своїх рідних «холодноярців» з 93-ї бригади Збройних Сил України, які днями мають вирушити на фронт. На запитання, чи перегукується фільм із подіями сучасності, Тарас Ткаченко запропонував “просто піти подивитись стрічку та дізнатися”. А от на запитання, чи відзняв би митець ще якійсь історичний фільм, зокрема на тематику Визвольних змагань сторічної давнини, наприклад про перший зимовий похід, чимало бойових епізодів відбулись на Вінниччині, режисер відповів так:

– Треба читати матеріали, вивчати їх. Можливо, мемуари, наприклад того ж Омеляновича-Павленка. Але ситуація зараз складна. Невідомо, що буде із українським кіно, адже Держкіно досі без керівника. Тож чи не встигнули ми зі своїм фільмом в останню мить?.. – риторично запитує режисер.

Фото Марини Сербінович