Публікація 22 Грудня 14:12

21 грудня у Вінниці відбулося перевідкриття культурного простору «ПІЧ». Подія зібрала друзів, митців і спільноту у день зимового сонцестояння. П’ятиріччя простору стало не лише оновленням локації, а й актом пам’яті, вибору та спільної присутності під час війни.

Про це повідомляє «Вежа».

У напівпідвальному приміщенні в середмісті Вінниці цього вечора була атмосфера тепла та затишку, хоч і зібралося чимало людей. Перевідкриття «ПІЧі» символічно відбулося в день, коли темрява доходить до своєї межі й починає відступати. Саме цю метафору організатори винесли у серце події.

Як розповідають організатори заходу, «ПІЧ» повернулася не просто з новим кольором стін. Вона повернулася як місце вибору – бути, попри втрати; як простір сміливості – рухатися далі під щоденним тиском сумнівів; як точка збору – для розмов, світла й живого контакту.

Цей вечір був також про пам’ять. Учасники згадували Володимира Подоляна – Вовчика, без якого, як кажуть у спільноті, неможливі ані старе, ані нове життя «ПІЧі». Говорили його словами з переписок, дивилися плівкові фотографії, зроблені від початку його військової служби.

Володимир Подолян був одним із активних діячів спільноти «PLAI», долучався до багатьох культурних проєктів у Вінниці. Він був серед творців фестивалів «Ticket to the Sun» та «Air Гоголь Fest», продюсував документальний серіал «Ми з України», став співзасновником простору «ПІЧ». Після початку повномасштабного вторгнення росії Володимир долучився до лав ЗСУ та служив у 80-й бригаді. Він загинув під час бойового завдання 6 вересня 2025 року.

У межах події свої роботи представив художник Олександр Никитюк із виставкою «…і тепер все якось так…». Музичну частину вечора склали камерні акустичні виступи Benya & Olha та гурту ZAPASKA, які перебували на відстані погляду від глядачів.

Вхід на подію був за донат.

П’ять років тому «ПІЧ» уперше відкрила свої двері для вінничан. Цього разу вона відкрилася знову – з новими силами, новими можливостями й тією ж самою здатністю збирати людей у час, коли це особливо важливо.

Фото – Євгена Симоненка