Вінницька поетеса, письменниця, перекладачка та волонтерка Катерина Калитко здобула Шевченківську премію в номінації “Література” за поетичну збірку “Орден мовчальниць”.
Як йдеться на офіційній туристичній сторінці Вінниці, ця збірка вийшла друком у 2021 році з присвятою матері поетки, і тоді Катерина Калитко назвала її “найбезшкірнішою своєю книжкою“, бо не приховувала болю і не ховала себе за масками. Нагадаємо, того ж року книга увійшла до списку найкращих українських книжок 2021 року за версією ПЕН (Української громадської організації, створеної з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національних центрів Міжнародного ПЕН – авт., джерело – Вікіпедія).
– Колись, сімнадцятирічними, ми з Іриною Цілик разом отримали відзнаку конкурсу читаної поезії “Молоде вино”, і так почали дорогу в щось далеке і важливе. Хто би міг подумати, що аж сюди. Вітаю шановних колег, дякую за все, що ви робите.
Державна премія для неконформного автора завжди була етичною дилемою, хай і гіпотетичною. Все-таки складним шляхом довелося йти, щоби повернути собі Україну в інституційному вимірі, навіть уже після відновлення незалежності. Але саме цьогоріч я матиму за високу честь прийняти головну відзнаку своєї країни героїв, яка веде вирішальну війну. Країни, від вимовляння назви якої щоразу стискається горло – і більше нічого не треба говорити. І від імені того Шевченка, який воює разом із нами, який з’являється на білбордах деокупованих територій з-під ворожих агіток і нагадує: борітеся. Вдячна колегам із PEN Ukraine, які вирішили мене номінувати – підтримку цеху, відчуття спільноти сьогодні ціную особливо. Вдячна журі премії – сприймаю їхню оцінку як аванс для всього важливого, що належить сказати і зробити далі. І найбільше вдячна українському війську – за те, що у нас є і сьогодні, і далі.
Окремо вдячна й за те, що нагороджено саме поезію – ще й поезію жіночого голосу, непросту, колючу, від якої завжди простіше було відмахуватися і відвертатися, як від зайвини. Основний корпус текстів “Ордену мовчальниць” був написаний у 2020 році та при початку 2021. Контексти відтоді сильно змінилися, але ремарка в анотації не зазнала змін: для портрета української жінки все так само важливо, про що вона говорить, але куди важливіше – про що мовчить. Висока честь – бути зараз в Україні, поміж дорогих і цінних людей. Інтонувати свій час, – зазначила письменниця в своєму дописі.
Фото Марини Сербінович, з архіву Vежі
Загалом, за інформацією Комісії з журналістської етики, лауреатами Шевченківської премії 2023 стали:
– Віталій Портников, журналіст — за публіцистичні статті та виступи останніх років;
– Катерина Калитко, поетеса — за книгу поезій “Орден мовчальниць”;
– Виконавці гурту “Хорея Козацька” — за аудіоальбом “Пісні Української революції”;
– Михайло Назаренко, літературознавець — за книгу “Крім “Кобзаря”. Антологія української літератури. 1792-1883” у двох частинах;
– Ірина Цілик, режисерка — за документальний фільм “Земля блакитна, ніби апельсин”.
У категоріях “Театральне” та “Візуальні мистецтва” лауреатів не оголосили.
Варто зазначити, що, за публікацією “Детектору медіа”, цьогоріч вперше за багато років переможців Шевченківської премії не оголосили 9 березня, до річниці народження Тараса Шевченка. Як йдеться на сайті Офісу президента, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров акцентував, що за час агресії Росії проти України, особливо з початку повномасштабного вторгнення, з’явилася велика кількість літературних творів та іншого культурного продукту про війну. Тож Комітет запропонував передбачити номінації саме для творів, створених під час війни й на воєнну тему.
Відтак, як повідомляє “Дзеркало тижня”, цього року запроваджено нову номінацію “За внесок у перемогу”, яка встановлена на час воєнного стану в країні. Крім того, комітет оголосив прийом заявок на участь у додатковому конкурсі. Переможців додаткового та основного конкурсів назвуть 22 травня.
Фото – зі сторінок “Visit Vinnytsia” та видавництва “Meridian Czernowitz” та архіву “Вежі”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.