У Вінниці триває робота над проєктом щодо будівництва вантового мосту, який з’єднає мікрорайони Замостя та Тяжилів. Наступного року в місті планують сформувати проєктну документацію, а почати роботи ‒ не раніше 2023 року. Отримати готовий міст у Вінниці розраховують приблизно за 4-5 років.
Про це, а також про можливість мосту, який міг би поєднати район Старого міста та вулицю Родіона Скалецького, під час інтерв’ю Veжі розповів міський голова Вінниці Сергій Моргунов.
Ця стаття ‒ друга частина понад годинного інтерв’ю з міським головою Сергієм Моргуновим на тему, чому Вінницю всьоме поспіль визнають найкомфортнішим містом в Україні за версією IRI. Попередній матеріал читайте за ЦИМ посиланням.
“Оживить” район та розвантажить вулиці: про міст на Тяжилів
Відомо, що ідея подібного мосту існує у Вінниці вже давно та була занесена до Генерального плану. Суть її полягала в тому, аби створити міст через залізничні колії від вулиці Батозької до вулиці Максима Шимка. Відповідно, міст би розпочинався на вулиці Академіка Янгеля на Замості, поблизу території колишнього Хімзаводу, і “виходив” би на вулицю Ватутіна.
Всерйоз у місті про проєкт заговорили близько трьох років тому. Тоді ж стало відомо, що міст цей буде вантовий, а його протяжність може скласти близько 550 метрів. Згодом же, як видно на проєктній документації, потенційна довжина мосту зросла до понад 600 метрів.
Вантовий міст — тип підвісного мосту, який складається з одного або більше пілонів, які сполучені з дорожнім полотном за допомогою прямолінійних сталевих канатів — вантів.
Вікіпедія
Так, за словами міського голови, проєкт мосту спрямований на кілька чинників. По-перше, розвантажити вулиці Лебединського і Брацлавську.
‒ Якщо ми побудуємо цей міст, то доїзд пасажирів або мешканців Тяжилова буде набагато швидший до того ж Центрального ринку або ж залізничного вокзалу. І розвантажить саму вулицю Лебединського, ‒ каже Сергій Моргунов.
Також, за словами посадовця, ще один важливий чинник ‒ “оживити” ділову активність в районі колишнього Хімзаводу, по вулиці Батозькій та в промзоні по вулиці Ватутіна.
‒ Там, де ми робимо комплексну реконструкцію вулиці, зразу “оживає” ділова активність. Також, як правило, на вторинному ринку нерухомості зразу підіймаються ціни. Тому що ці мікрорайони відразу стають привабливими, і для людей це цікаво. На прикладі проспекту Космонавтів ми можемо це спостерігати. На сьогодні на проспекті немає на перших поверхах майже жодного вільного місця. А це знову ж таки робочі місця, це податки в місто, це створення комфортних умов надання відповідних різних послуг для мешканців того мікрорайону і так далі, ‒ додає Сергій Моргунов.
Водночас, за попередніми розрахунками, вартість такого проєкту може становити щонайменше мільярд гривень. Тут варто зазначити, що раніше вартість робіт оцінювали в близько 900 мільйонів гривень. В місті розуміють, що подібний ресурс бюджет громади “не потягне”, відтак, доведеться звертатися до держави або до банків. І будувати у співфінансуванні, як це відбувається наразі з реконструкцією вінницького аеропорту. Що стосується старту будівельних робіт, то відбудеться він не раніше 2023 року.
‒ Якщо говорити про підготовчі роботи, то нам необхідно до кінця оформити та сформувати земельну ділянку під забудову. Важливо, наскільки ми й “Укрзалізниця” співпрацюватимемо, адже частина опор розташовуватиметься на землях “Укрзалізниці”. Нам важливо будувати цей міст, не зупиняючи роботу залізниці, рух потягів. Тому цей міст повинен бути вантовий, ‒ каже Сергій Моргунов. ‒ В наступному році ми розпочнемо розробку проєктної документації, піде відповідний час на державну експертизу. Я думаю, що за оптимістичних прогнозів, не раніше 2023 року ми зможемо думати про те, аби приступити до реалізації цього проєкту. Знову ж таки, за наявності відповідного ресурсу. Будемо рухатися в цьому напрямку і десь через 4-5 років будемо мати міст.
Пішохідний ‒ можливо, автомобільний ‒ навряд: про додатковий міст на Старе місто
Варто зазначити, що у Вінниці також обговорювали можливість створення мосту, який з’єднав би вулицю Родіона Скалецького та Старе місто. Більше того ‒ подібний проєкт нібито потрапив до “Стратегії 3.0”. За проєктом, окрім мосту, передбачалося навіть облаштування так званих “перехоплювальних автостоянок”.
Перехоплювальна автостоянка (або перехоплювальний паркінг, англ. park and ride) — автостоянка, сполучена з громадським транспортом, що дозволяє жителям приміської зони та іншим людям вирушати в центр міста, полишивши свої транспортні засоби та пересівши в автобус, маршрутне таксі, трамвай, метро тощо на решту подорожі. Автомобіль зберігається на стоянці протягом дня і забирається власником на зворотньому шляху. Перехоплювальні стоянки, як правило, розташовані в під’їзних зонах до центру великих міст або в передмісті (за даними Вікіпедії).
Зокрема, на початку року депутат Вінницької міської ради Віталій Плясовиця розповів, що запропонував подібний проєкт для внесення до “Стратегії 3.0”. І після довгих переговорів йому дали позитивну відповідь. Про це він написав на своїй Facebook-сторінці, також новину з цього приводу розмістило видання “Вінниця.інфо”.
Відтак, ми поцікавилися в Сергія Моргунова, чи дійсно такий амбітний проєкт реальний та чи варто вінничанам розраховувати на подібний проєкт в майбутньому.
‒ Ці чутки ходять постійно, але об’єктивно ‒ це нереально, якщо ми говоримо про автомобільний міст. Пішохідний ‒ так, питань нема. Але щодо автомобільного: добре, зі Скалецького ми можемо його вивести, але куди ми його виведемо на Старому місті? В приватний сектор упремось? А в кого є такі ресурси, щоб викупити там ці земельні ділянки? Дорогу треба побудувати і цю дорогу треба ж кудись вивести. На жаль, я думаю, об’єктивно ‒ це нереально, ‒ каже Сергій Моргунов.
Тут варто відзначити, що, як видно зі супутникових знімків на Google Maps, на протилежному від вулиці Родіона Скалецького боці Південного Бугу забудова настільки щільна, що вивести дорогу для автомобільного транспорту дійсно може бути дуже проблематичним.
‒ Що реально, і над чим ми повинні працювати, ‒ це південна окружна. Тобто, з Гніванської перемички, як це закладено Генеральним планом, виходити на Південний Буг трохи нижче Сабарова і виходити на об’їзну в районі Хуторів, і виходити на Одеську трасу. Але тут робота багато в чому залежить від обласної державної адміністрації та обласної ради, через агентство автомобільних доріг. Тому що це їхня, так би мовити, юрисдикція. Але ми готові долучитися до співфінансування, і сьогодні перші кроки ми вже в цьому напрямку робимо з точки зору підготовку відповідної проєктної документації, ‒ додає Сергій Моргунов.
Фото – Зорини Гаджук, інфографіка – з архіву VeжА
Про майбутній виставковий центр біля аеропорту, унікальне географічне розташування Вінниці та ідеї відновлення річкового трамваю ‒ читайте в третій частині нашого матеріалу на тему вінницької комфортності.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.