Скельно-печерний оборонний комплекс на Ямпільщині планують подати до Державного реєстру пам’яток. Його збираються зробити спочатку пам’яткою місцевого значення, а потім приєднати до заповідника «Буша».
Натомість, технологія виготовлення “воскових” вінків на Вінниччині віднедавна офіційно визнана нематеріальною культурною спадщиною і внесена до Обласного переліку елементів НКС.
Як повідомляє Центр історії Вінниці, облікову картку технології виготовлення таких вінків до Обласного переліку подала Етномайстерня “Коло”. Носієм цієї нематеріальної культурної спадщини визнали, зокрема, Марію Курячу, співробітницю ЦІВ та власницю колекції “воскових” віночків.
Що ж до скельно-печерного оборонного комплексу поблизу села Оксанівка Ямпільського району, то він є унікальним об’єктом культової та оборонної архітектури, сформованої ще в середньовічний час. Зокрема, через петрогліфи та графіті на його стінах.
Попри це, він наразі не перебуває під охороною держави. Протягом кількох років краєзнавці та історики здійснювали дослідження та археологічні розвідки, аби надати йому статус пам’ятки національного значення. Наразі готується подання цього об’єкта до Державного реєстру пам’яток та приєднання його, як структурного підрозділу, до заповідника «Буша».
Спочатку скельний храм отримає статус пам’ятки місцевого значення, а потім будемо клопотати про присвоєння йому статусу національного значення, бо лише так ми зможемо його передати у підпорядкування історико-культурного заповідника «Буша» і зберегти для нащадків – розповідає завідуючий сектором охорони культурної спадщини Вінницької ОДА Михайло Потупчик, передає “День”.
Наразі триває виготовлення облікової документації, яка буде винесена на узгодження консультативної ради з питань охорони культурної спадщини департаменту культури Вінницької ОДА. Після отримання розпорядження голови Вінницької ОДА Вінниччина зможе клопотати перед Мінкультом про включення щойно виявленого об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру пам’яток.
До початку 2000-х років археологічні та архітектурні дослідження на території комплексу не проводилися, хоча печери біля Оксанівки згадувалися у машинописному звіті спелеологічної експедиції МДУ та КДУ 1949 року. Вперше архітектурно-археологічний огляд було проведено у 2003 році. Тоді були складені схематичні плани деяких приміщень, описані та сфотографовані окремі наскельні зображення.
У 2013 році дослідження Оксанівських печер було продовжено. Як наслідок: визначені особливості більшості приміщень, виділені три будівельних етапи, інтерпретовані петрогліфи та графіті, з’ясовані фінальний етап використання печерних приміщень, первісний архітектурний вигляд комплексу. Завдяки знахідці датованого напису вдалося визначити, що останній період використання комплексу – 70-ті роки XVII століття. Очевидно користувалися ним келіоти – монахи, які ведуть замкнутий стиль життя. Джерело – “День”
Фото комплексу – “День”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.