За підтримки “Київського діалогу”
Цьогоріч, всьоме поспіль, Вінниця посіла перше місце в рейтингу комфортності українських міст від Муніципального регіонального інституту. Чим вона може зацікавити чи привабити, а також як вдається невеликому обласному центру на Поділлі залишатися найкомфортнішим в Україні ‒ в нашому репортажі.
Початково цей матеріал мав бути невеличким репортажем на 10-12 тисяч знаків, написаний легким стилем. Однак, спілкуючись з різними героями та намагаючись осягнути всі аспекти позитивних та негативних елементів місцевої інфраструктури, нам стало зрозуміло, що ані невеличким репортажем, ані навіть просто одним матеріалом передати тематику насправді неможливо. Відтак, ми вирішили поділити репортаж на кілька частин, які, своєю чергою, складають два об’ємні блоки: перший ‒ про міську інфраструктуру та погляд на “вінницьку першість” з точки зору міської влади (а саме ‒ міського голови), другий ‒ з точки зору містян. Початковий матеріал готувався для “Київського діалогу”, і ознайомитися можна з ним за ЦИМ посиланням. Версія німецькою мовою ‒ ТУТ.
Про вінницький трамвай
Перше, що “впадає в око” людині, яка щойно приїхала до міста ‒ це вінницький трамвай. Тобто, як вінницький, скоріше цюрихський. Загалом, громадський транспорт міста, можливо, поки і не сягає європейського рівня, але дуже до цього прагне. І саме трамвай став відправною точкою в цьому “європейському поході”. Реформа громадського транспорту в місті розпочалася ще у 2012 році, за каденції ексмера Володимира Гройсмана. Тоді у Вінниці проклали додаткові трамвайні колії, розширили мережу, а депо поповнили трамваями зі швейцарського міста Цюрих. Так цюрихські трамваї типу “Mirage”, партію яких Вінниця отримала 10 років тому, і стали на сьогодні однією з візитівок міста.
Питання поставки трамваїв тоді вирішило відразу низку міських проблем. Завдяки їм вдалося налагодити систему громадського транспорту, оновити рухомий склад, а також запровадити на диво стабільний для України графік руху міського транспорту. Можна сказати, швейцарські трамваї в місті працюють, ніби швейцарські годинники, ‒ цілком справно та чітко, неначе деяким з них і не 50 з гаком років. І, як би сумно це не звучало, така стабільність ‒ рідкість для українських міст. Інша перевага такого рішення ‒ місту вдалося позбутися залежності від перевізників, а трамваї і тролейбуси потіснили міські “маршрутки” в пріоритетності вінничан.
Та, виходячи зі слів теперішнього очільника Вінниці Сергія Моргунова, на цьому місто зупинятися не збирається. Вже відомо, що наступного року Вінниця отримає з Цюриха ще 35 вагонів більш сучасного типу “Tram-2000”, які дозволять продовжити оновлення рухомого складу вінницького депо.
Інтерв’ю
“Без відчуття патріотизму до міста, в якому ти живеш, жоден орган влади не впорається самотужки”: про рейтинг комфортності
Тут варто зазначити, що саме за каденцій Сергія Моргунова Вінниця вкотре отримує “пальму першості” в рейтингу комфортності за версією Муніципального регіонального інституту (далі ‒ IRI). На думку мера, якою він поділився з нами під час зустрічі, місту вдалося досягнути такого результату завдяки наявності стратегії та підтримці самих вінничан.
‒ Без відчуття патріотизму до того міста, в якому ти живеш, жоден орган влади не впорається самотужки, ‒ вважає міський голова.
За його словами, якщо порівняти позицію умовно 2005-2006 років, якою була Вінниця і яке було ставлення вінничан до неї, і згадуючи перші етапи опитування в 2015 році, то можна відчути серйозну різницю.
‒ Кожен з нас хоче жити в комфортному сучасному європейському місті. І, найголовніше, ‒ любити його, ‒ каже міський голова. ‒ Можна “кидатися” зі сторони в сторону, “затикати” якісь “діри”, вирішувати авральні ситуації. Або тільки займатися дорогами. І тоді буде провал в охороні здоров’я. Хоча я не скажу, що все ідеально на сьогоднішній день, але якщо взяти опитування, порівняти динаміку з іншими містами, то, як би це нескромно не виглядало, в нас дійсно відчутний оцей збалансований розвиток по всіх сферах життєдіяльності.
І вслід очільник міста демонструє нам графік з цьогорічного опитування IRI. На ньому видно, в яких сферах Вінниці вдалося посісти лідируючі позиції, що потребує доопрацювання, та на якому етапі розвинуті сфери в інших містах.
Опитування IRI
‒ Ось є графік: гуманітарна сфера, комунальна, інфраструктура, поліція та екологія, ‒ розповідає далі Сергій Моргунов. ‒ Як правило, всі міста приділяють більше уваги гуманітарній та комунальній сфері, і це природньо. Рівень оцінки тої чи іншої сфери в різних містах відрізняється. Десь більше уваги приділяється “гуманітарці”, десь ‒ “комуналці” та “гуманітарці”, десь тільки займаються “комуналкою”, а “гуманітарка” ще “не дотягує”. Інші показники ‒ взагалі нижчі. Якщо говорити про Вінницю, то тут показники збалансовані по всіх сферах життєдіяльності. Ми, наприклад, по медицині зуміли потужно відпрацювати в 2020-2021 роках. І на сьогодні одні з найкращих по медицині. І головне, що ми перебуваємо в позиції, коли всі індикатори близькі один до одного, порівняно з іншими містами. Та, попри це, я незадоволений цими показниками. І вважаю, що тут повинно бути 4,5 (бала), наприклад. Але найголовніше, і в чому наш успіх, ‒ ми приділяємо увагу всім напрямкам життєдіяльності міста.
Так, згідно з опитуванням IRI, Вінниця отримала загальну оцінку в 3,6 бала з 5. Ніби не максимальний показник, але решта міст отримали оцінку ще нижчу.
‒ Якщо говорити про всеукраїнське Муніципальне опитування, то важливо, що воно проводиться не просто якимись там експертними групами. На мою думку, будь-які експерти можуть десь недостатньо об’єктивно ставитися до тих чи інших показників. Таким чином, якесь місто може бути в якомусь почесному виданні на першому місці і, в той же час, може бути на сьомому чи десятому місці в іншому. Тобто, це суб’єктивність думки тих чи інших людей, ‒ каже Сергій Моргунов. ‒ Коли проводиться таке масштабне опитування по всій країні, по конкретно 22 показниках, в кожному обласному центрі, за виключенням Донецька і Луганська, то саме думка мешканців тої чи іншої територіальної громади і сприйняття свого міста ‒ це дуже важливо. В першу чергу, для органів влади, щоб вони розуміли, яким напрямком рухатися далі.
Комфорт не лише для вінничан
Про ДонНУ та будинок для ВПО
Минуло вже сім років, як Вінниця стала домівкою не лише для вінничан, але й для вимушено переміщених громадян зі Сходу. За ці сім років у Вінниці Донецький національний університет, його студенти, викладачі та члени їхніх родин “обжилися” та активно інтегруються в міські процеси. Зокрема, за словами Сергія Моргунова, представники університету долучилися до моніторингу показників “Стратегії 3.0” та розробки “Стратегії соціального підприємництва”. Окрім того, по вулиці Сергія Зулінського триває будівництво будинку для ВПО.
‒ Я вважаю, нам пощастило, що Вінниця має класичний університет. Я в жодному разі не хочу образити жоден виш, але я сам закінчував класичний університет. Фактично, наявність класичного університету в місті додає нам, нашому науковому потенціалу, в першу чергу, підготовки високопрофесійних кадрів. І це, знову ж таки, залучення молоді. Те, що ми маємо 45 тисяч студентів, це, звісно, не межа, хотілося б, щоб їх було більше, але для міста це досить непогано і показово.
Щодо будинку, то він будується. Це яскравий приклад співпраці з громадською організацією, саме з ГО “Спільна справа”. Ми виділили їм земельну ділянку під будівництво будинку, вони створили свій кооператив. Максимально всі навантаження, які стосувалися надання технічних умов, підключення до комунікацій, ми взяли на себе. Жодної оренди за землю. Ми навіть виділили, якщо не помиляюсь, мільйон гривень на розробку проєктно-кошторисної документації. До них їдуть колеги ледь не з усієї України, аби обмінятися досвідом і подивитися, як це працює.
Я вдячний, до речі, громадській організації “Спільна справа”, що ми змогли налагодити цей діалог. На початку не все так просто було. Була риторика, що “Ми повинні”. Але ж можливості місцевого самоврядування, в тому числі, і в даному випадку, не безмежні.
Вінниця туристична: що можна відвідати іноземцям
Нещодавнє опитування продемонструвало, що більшість туристів та гостей міста у Вінниці ‒ вихідці з, власне, вінницького регіону. Однак до міста також приїздять туристи й з інших областей, а також з-за кордону. Відтак, ми поцікавилися, що, на думку мера, у Вінниці варто відвідати.
‒ Та всю Вінницю. В першу чергу, радив би замовити екскурсію. Наші екскурсоводи, більшість з них, чудово проводять екскурсію. Вони можуть “влюбити” в місто. А далі ‒ ті знакові речі, які є. Вулиця Пирогова і центральна частина нашого міста. Наш краєзнавчий музей достатньо потужний. Скоро ми відкриємо і оновлений музей Коцюбинського в більш сучасному вигляді. Будемо реконструювати й саму площу, буде дуже цікаво. Є в нас і краща колекція автомобілів у мініатюрі. Єдиний і перший в Україні Музей української марки, який ми будемо й надалі розширювати. Сьогодні є амбітні плани для створення “Музею Вінниці”, але на це потрібен час. Раджу просто погуляти по наших локаціях, подивитися схід і захід сонця. У Вінниці, насправді, є що подивитися. Може, не так багато з архітектурної точки зору, як, наприклад, в європейських країнах чи тих містах, де відбиток радянського минулого був не таким помітним.
Нам є, над чим працювати далі, і ми точно хочемо, щоб в нас турист міг залишитися не менше як на дві доби. Для цього треба зробити умови. Крім локацій, що подивитися, треба, щоб людям було цікаво, щоб вони могли нормально перекусити, нормально переночувати. Тобто, треба зробити відповідну кількість комфортних місць в готелях або готелі. Але це не просте питання, хоч ми поступово й рухаємося в цьому напрямку. Ми навіть з деякими інвесторами просто говоримо, що ми готові з ними співпрацювати, але одна з наших умов, що вони побудуть готель або створять відповідну кількість якісних номерів. Якісні номери ‒ це повинно бути 3-4 “зірки”. За 5 “зірок” ми навіть не говоримо, там зовсім інші показники мають бути, і це дуже дорого для міста Вінниці, але 3-4 “зірки”, комфортабельні маленькі номери з відповідним якісним обслуговуванням повинні бути.
Знову ж таки, ми повинні створювати більше культурних заходів. Ми добре знаємо, що на День Європи й День міста приїжджають з усієї України й навіть з-за кордону. Тому що ми маємо вже відповідну репутацію. Що в нас тут проводиться все на найвищому рівні. Чим більше ми проводимо таких заходів, тим цікавіше буде місто для туристів, які будуть залишатимуться на кілька днів. А не просто “зранку приїхав ‒ ввечері поїхав”. І діловий туризм. Це теж важливе питання. Для того, щоб створити відповідну інфраструктуру, для проведення різних семінарів, форумів, паралельно, щоб люди могли просто відпочити і подивитися наше чудове місто. Поїсти нашої подільської кухні.
Багато чого залежить від наших рестораторів. І я неодноразово з ними говорив про це, що не на одних бенкетах тримається бізнес. Я розумію, що бенкет ‒ це найприбутковіша справа. Але важливо, щоби наші ресторани мали своє обличчя, свою “фішку” якусь, свою ідентичність. І не обов’язково це повинно бути пов’язано з подільською кухнею. Але повинен бути якісний сервіс. І це той комплекс питань, які необхідно нам змоделювати.
Знову ж таки, медичний туризм. Пандемія трішки ці всі процеси “приглушила”, але на майбутні роки ми повинні думати і про це. І туристична стратегія, і маркетингова, і бренд міста ‒ це все направлено на те, щоб розвивати туристичний потенціал в різних сегментах або кластерах. Тому що, згадуючи медичний туризм, той самий медичний університет, маю на увазі співпрацю з вищими навчальними закладами, готує достатньо гарних фахівців. Вони сьогодні багато працюють в інноваційному напрямку з точки зору діагностики, проведення унікальних операцій. І не тільки на базі комунальних закладів, а й на базі приватних закладів. Люди приїжджають з інших областей та країн. Люди приїжджають до наших стоматологів з Ізраїлю, з Німеччини, з Польщі, Чехії. Тому що вартість і якість в нас краща, ніж в будь-якій країні Європи. Може, якість і гарна, але вартість в 2-3 рази вища там.
Деякі німці приїжджають до нас на шопінг. Адже вони купують в нас товари набагато дешевше. Щодо відстаней, то реконструкція аеропорту це вирішить.
Про будівництво мосту на Тяжилів, плани щодо виставкового центру біля аеропорту, проблему вінницьких заторів та ідеї повернення річкового трамваю ‒ читайте в наших наступних матеріалах.
Фото – Зорини Гаджук та Сергія Олійника, інфографіка – з публікації IRI
Дякуємо!
Тепер редактори знають.