Власний досвід: VежA про сортування сміття в редакції та вдома. ФОТО

1 Жовтня 2021 18:58

Автор: Дар'я Гоц

Ми, у Vежі, неодноразово писали про сортування сміття, куди можна здати вторсировину й вживаний одяг та що шкодить екології. Ми справді віримо, що це важливо й поділяємо ті цінності, про які розповідаємо.

У нашій редакції також сортуємо сміття (принаймні дуже намагаємось), яке періодично відвозимо до центрів сортування. Започаткувала цю ініціативу наша колишня колега (привіт, Аню!) і справа її/наша досі живе.

Нещодавно чергова партія пластику поїхала до станції «Eco Friends», яку облаштували у школі №20. Нам сподобалось, що кошти, виручені за вторсировину, йдуть на реалізацію учнівських планів та проектів. Здається, це класне поєднання турботи про довкілля та підтримки ініціатив молоді.

Директор школи, Олег Слушний, розповів, що збирають відходи декількох фракцій та мають підписані угоди на їхній вивіз. Зокрема, «ЕкоВін» забирає ПЕТ-пляшки, а батарейки здають до «Епіцентру», тетрапак самостійно відправляють на Зміївську паперову фабрику, а кришечки від пляшок віддають на виготовлення протезів.

Їхня станція вже має прес, завдяки якому пластикові пляшки збивають у брикети, планують також придбати шредер та фандомат — спеціальний автомат, у якому ПЕТ-пляшку можна буде обміняти на воду чи корм для безпритульних тварин.

До речі, здавати на переробку можуть не лише учні школи, а й мешканці Вінницьких Хуторів (а також інших районів міста). Станція на території школи працює з 10 до 17 години.

Виручені за здачу відходів кошти отримує учнівське самоврядування школи й самі школярі обирають, які зі своїх ідей зможуть реалізувати.

Ми ж на власному прикладі хочемо показати, що сортувати сміття не так складно, як може здатись. Розумієте, ніхто з нас не народився з усвідомленням, що сміття варто сортувати, пластик – шкодить, а про довкілля потрібно дбати. Кожен та кожна з нас приходили до цього поступово й через різні ситуації.

*

Я, авторка цього тексту, пам’ятаю, що ще у школі у нас були тижні екології, коли ми малювали плакати, готували реферати та презентації про те, чому довкілля потрібно захищати (до речі, захищати від нас – людей). Але чи жили ми за цим принципом, коли тиждень екології завершувався? Ні. Якщо чесно, то до мене чітке усвідомлення, що я роблю щось не так, прийшло після 20 років, коли вдома у мене назбиралось декілька пакетів з пакетами, які я не знала, куди діти й навіщо їх стільки.

Поступово почала сортувати сміття вдома, щоправда, поки на дві фракції, придбала різні шопери, з якими ходжу в магазин та на ринок (і часто чую компліменти про те, які красиві у мене торбинки, а це навіть приємно), намагаюсь купувати лише найнеобхідніше і не завалювати шафу купою непотрібного одягу, який я купила «бо ж красиве!» і одягнула раз. Всі речі, які більше мене непотрібні я віддаю переважно на благодійність. Особливу любов маю до ініціативи VERETA – вони з вживаного одягу роблять килимки, чохли для ноутбуків, сумки. Виглядає це все дуже круто. Насправді не можу сказати, що я вже дуже еко-свідома. Мені все ще досить важко не купувати каву у звичайних паперових горнятках, а носити з собою спеціальну екочашку, іноді забуваю тканинні торбинки, але намагаюсь виховувати себе.

Разом з тим, іноді у мене є відчуття, що ми боремось з вітряками. Наприклад, коли, забувши вдома тканинний шопер, я думаю чи не буде надто погано взяти звичайний пакет в магазині, а пізніше читаю в новинах, що чергове підприємство оштрафували за забруднення довкілля, відчуваю себе героєм мему:

Я не можу прийти на підприємство і сказати, щоб вони так більше не робили й навряд лише моя відмова від пакетів компенсує шкоду, завдану величезними корпораціями. АЛЕ. Я справді вірю, що кожен маленький крок важливий і всі разом ми здатні щось змінити та захистити довкілля, адже нам всім тут жити.

Виявилось, що це не лише мої думки й мої колеги поділилися своїм ставленням до сортування сміття, як це працює у нас і чому це важливо. Пропоную вам познайомитись ближче з нашою редакцією.

Комунікаційна менеджерка Vежі Катерина Булейко: «Започаткували сортування сміття в нашому офісі ми вже відносно давно, за ініціативи наших свідомих журналістів. Для цього у нас стоїть окремий короб, в який ми відсортовуємо пластик. Вдома я також намагаюсь відокремлювати хоча б елементарні речі, такі як пластик та скло. Я впевнена, що з кожної маленької людини починається велика справа, і навіть в таких речах вважати, що “ніхто не сортує і я не буду” не варто»

*

Журналістка Катерина Дядюк: «Сортувати сміття, живучи у Вінниці, зовсім нескладно. Достатньо лише розгорнути в тумбочці другий пакет для сухих відходів. Для паперу та картонного пакування можна поставити ящик з якоїсь пошти. А пластикові та скляні пляшки достатньо просто виносити на контейнерний майданчик. В офісі – та ж сама схема. Але відколи ми вирішили відвозити сухі відходи в “Еко шатл”, моє сумління стало чистішим. Бо, наприклад, “паперові” стаканчики від кави у контейнер “ЕкоВіну” не викинеш (через пластикове напилення).

Ще я засмічую офіс одноразовими контейнерами для їжі (бо щоб взяти з дому, добре було б ще приготувати її). Ну і круасани… Відмовитися від них – вище моїх сил, але тепер завжди звертаю увагу на пакування. В цьому сенсі “Еко шатл” трохи виховав, бо коли вперше відвозили відходи, частину пакетиків від моїх круасанів і чіпсів там не прийняли. Усе – через срібне напилення, яке не переробляється.

Ну, а фразу “Пакет не треба” почала використовувати ще активніше, відколи на Vежі вийшов відеопроєкт про те, як екологічно закупитися на борщ в супермаркеті та на базарі. Якщо не бачили, то виправляйтесь – це відео дуже помічне»

*

Фотографка Зорина Гаджук: «Сортую вдома сміття. Органічне – компостую, папір, склотару та пластик – здаю на переробку. Це увійшло в моє життя дуже лаконічно і зараз я навіть не задумуюсь про те, щоб кидати сміття у квартирі в різні місткості. І коли задуматись – це трохи інший спосіб життя, ніж скидати все непотрібне просто в сміттєвий бак. Спосіб життя не складний, хоча напевно лякає цими заморочками тих, хто ще не почав. Я розумію, що якщо глобально ця система працюватиме – ми своїми силами зможемо подбати про Землю та про комфортне життя в чистоті»

*

Випускова редакторка Юлія Плахтій: «Здала нещодавно чотири 60-літрові пакети спресованих пластикових пляшок і пакет пляшок з-під вина. Регулярно здаю батарейки. Повторно використовую різні пластикові контейнери з-під продуктів та намагаюсь використовувати якомога менше пакетиків. Користуюсь регулярно еко-сумками й рада цьому 🙂 Колись, ще коли “еко-свідомість” не була “мейнстрімом”, я пакувала пластикові пляшки просто в сміттєві пакети й розуміла, що, мабуть, має бути якось інакше – ці пляшки ще можна якось інакше застосувати, окрім того, що вони просто валятимуться на полігоні. В якийсь момент почала складати пластик окремо, щоб потім організовано передавати в пункти прийому. І вже відчула певне полегшення від думки, що таким чином я хоч трохи не те, що допоможу, а скоріше не нашкоджу природі. Далі вже пішли еко-торбинки – окрема історія. Тепер в мене їх чимало, практично на всі випадки життя 🙂

Паралельно почала збирати та здавати відпрацьовані батарейки та інші предмети, яким у смітнику не місце. А ще – намагаюся користуватися звичайними пакетиками якомога рідше. Пластикові контейнери та різні баночки-коробочки в мене теж не лежать без діла – в них зручно зберігати різні дрібнички. Варто лише захотіти та запитати себе: “А що можу зробити особисто я, щоб цей світ/природа/екологія стали хоч трішки кращими?”. І хай це буде зовсім трішки відсортованого сміття, але маленький крок – це ліпше, аніж бездіяльність»

*

Журналіст В’ячеслав Луцков: «Як показують мої особисті спостереження, сортування сміття часто працює за принципом зворотньої “Теорії розбитих вікон”. Достатньо, аби хтось в офісі (дома) почав сортувати сміття і щонайменше частина колективу почне наслідувати цей приклад. Головне – поговорити з колективом та пояснити прості правила сортування. Тож, якщо у вашому офісі сортування поки не відбувається, ви можете подати приклад першим, розділивши сміття щонайменше на одну додаткову фракцію»

*

Журналістка Олеся Яненко: «Я починала сортувати поступово – спочатку побачивши, як це роблять за кордоном, а потім – як це завзято та наполегливо робить моя подруга. Сортувала так: мила та відкладала те, що можна здати до вінницького еко-шатлу. Бували періоди, коли я принципово не брала товар в магазинах в пластиковому пакуванні. Його й не хочеш брати, коли хоч раз доведеться помити пляшку від олії чи пластикову коробку від оселедця. Зараз я сортую ситуативно – у себе вдома за ступенем забруднення тари, в інших місцях завжди сортую, якщо є де. Після певного періоду починає “коробити”, якщо доводиться викидати пластикову тару з кулінарії Сільпо у звичайний смітник.

У нашому офісі ми теж сортуємо, позаяк частина з редакції сортувала у себе вдома, тому це було логічним рішенням. Вірю в сортування як корисний жест, який запускає ланцюгову реакцію та зрештою (маю надію) дійде і до індустрій, які впливають на екологію найбільше»

*

Журналіст Богдан Будай: «Чесно кажучи, тема сортування сміття мене раніше мало зачіпала. До певного періоду я сам не дуже знав про станції переробки сміття. Не думав про це, та і в рідному Кривому Розі з цією опцією було важкувато. Принаймні, в той час, коли я там жив. Іронічно, що, коли я перейшов працювати на Veжу, Юля одним з перших місць показала мені картонну коробку на кухні, де “вежата” вже протягом певного часу збирали пластикові пляшки. І майже відразу після переходу в редакцію мене захопила робота з організаторками ДІЛИ еко фесту у Вінниці.

На сьогодні, можливо, я до тематики розподілу сміття почав ставитися уважніше, хоча і не можу назвати себе в цьому плані надто організованою людиною. В будь-якому разі, як на мене, якщо якийсь продукт можна переробити, аби він не накопичувався на звалищах, його варто здати на переробку. І справа не лише у збереженні довкілля, але й в практиці, і в певному моральному задоволенні. Куди приємніше розуміти, що гори зібраного на кухні пластику не лежатимуть купою десь за межею міста, а будуть перероблені та використані в майбутньому»