Оновлено: 14 Жовтня 2020, в 13:29
Затишне подільське містечко жило своїм буденним та розміреним життям у вихідний день 1919-го року. Молоді панянки у супроводі імпозантних джентльменів здійснювали площею променад, старші жінки торгували яблуками та іншими дарами осені, поруч бавилася дітвора у свої дореволюційні ігри.
Гамір ураз припинився, щойно з брами на площу вийшов загін російських білогвардійців – денікінців – які за собою тягнули ще й кулемет “Максим”.
Росіяни зайшли в місто і відразу направилися на базар, де саме танцювали цигани. Місцеві мешканці вочевидь напружилися, побачивши білогвардійців, однак звиклі до частої зміни влади в ці роки, поводилися стримано.
Історична реконструкція в рамках фестивалю “Жива історія: Вінниця столиця УНР” відтворює події початку минулого століття, коли війська УНР виборювали незалежність української держави відразу проти кількох потужних ворогів, зокрема російських більшовицьких військ та білогвардійців-денікінців. Організатори фестивалю – Вінницьке історичне товариство та ГО “Честь і Слава”. У реконструкції взяла участь майже сотня реконструкторів з різних міст та областей України, а також актори вінницького театру ім. Садовського.
Проте денікінці вирішили оглянути середмістя ще й з висоти: для цього командир загону послав двох бійців із завданням піднятися на водонапірну вежу. Саме там відбулася перша сутичка зі стріляниною.
На самісінькій верхівці вежі вже сидів український диверсант – непроханих гостей він зустрів пострілами ще на сходах. Поки “білі” вирішували, як штурмувати висоту, українець з вигуками “Слава Україні!”, викинув з вежі пачку агітаційних листівок із закликом до містян не вірити денікінцям та чинити їм спротив. Під листівкою стояв підпис Головного Отамана всіх військ Української Народної Республіки Симона Петлюри. Останнє, що встиг зробити українець – запалити димову шашку, вочевидь даючи знак своїм побратимам у засідці.
Диверсанта, зрештою, схопили і вивели з вежі на площу: командир денікінців не довго думав над вироком – розстріляти.
Однак саме в цей момент з протилежного боку площі білогвардійців атакував загін Дієвої Армії УНР: з гвинтівками проти кулемету вони не мали багато шансів, та все ж змогли вибити росіян з першої лінії оборони, завдавши чималих втрат як ворогу, так і поклавши життя багатьох українських солдат.
Денікінці змушені були відступити до другої лінії оборони: за укріплення вже майже у підніжжя вежі. Почалася позиційна перестрілка.
Більш-менш рівна сутичка тривала доти, доки на площі не з’явилися стрільці Української Галицької Армії та “сюрприз” від УНР – броньовик “Петлюра”. Панцерник хвацько виїхав на центр, і одночасно з двох баштових кулеметів почав поливати свинцем денікінців.
Зачистка вінницької площі від росіян тривала недовго: за підтримки стрільців, “Петлюра” швидко подавив вогневі точки противника, а українська піхота добила залишки російських військ. Над центром Вінниці знову замайорів синьо-жовтий український стяг.
З останнім пострілом кілька сотень людей, що зібралися на площі, вибухнули вдячними оваціями. Загони армії переможців стали в стрій перед поглядами вінничан, до присутніх звернувся і міський голова Сергій Моргунов, який подякував реконструкторам за видовище і висловив сподівання, що такі заходи також сприятимуть зростанню національної свідомості та патріотичному духу українців.
Реконструктори-військовики поволі розійшлися зі строю та почали походжати звільненою від російських загарбників, Вінницею. Напевно, вже зараз шинки та кнайпи столиці Поділля заповнюються українськими стрільцями в одностроях УНР –мають право, тепер це їхнє місто.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.