Старовинні дерев’яні двері з інституту ВТЕІ в центрі Вінниці, які зняли з фасаду закладу під час реконструкції, але обіцяли повернути на місце, наразі зберігаються в краєзнавчому музеї і можуть не повернутися на своє місце.
Подальша доля історичних дверей, яких, вірогідно, торкався ще Коцюбинський і які заборонено законом демонтувати з пам’ятки архітектури, сьогодні виглядає непевно.
Нагадаємо, двері з Вінницького торговельно-економічного інституту (ВТЕІ) – пам’ятки архітектури місцевого значення – зняли під час ремонту будівлі. За словами головного архітектора міста та органу охорони культурної спадщини, двері не можна було замінювати згідно з законом. Покази ж інституту різняться: повідомлялося, що двері зняли тимчасово, натомість зараз в музеї кажуть, що інститут віддав ці двері назавжди.
Зліва направо – нові металопластикові двері та дерев’яні двері, що стояли до ремонту.
Аби розібратися в неоднозначній ситуації, VeжА знову звернулася до ОДА, міської ради та університету.
Завідувач сектору охорони культурної спадщини Управління культури і туризму ОДА Михайло Потупчик надав Veжі документ від 27 травня. У ньому, у відповідь на припис ОДА, університет повідомив, що двері замінили тимчасово. Також написали, що доцільність повернення цих дверей на місце буде вирішуватися після експертизи їхнього стану.
В документі також зазначено, що двері “встановлені ймовірно 2000-2010 роках, в незадовільному стані, не виконують своєї функції з теплозбереження та незаконного проникнення в приміщення”.
Зазначимо, що представники закладу спочатку припускали датування двохтисячними роками, потім – середину двадцятого століття. Музей говорить про кінець дев’ятнадцятого або початок двадцятого сторіччя. В міській раді кажуть, що ці двері – автентичні й таких в центрі міста є лише троє.
“З чого ви взяли, що їх реставруватимуть?”
Нам вдалося зв’язатися з заступником директора адміністративно-господарської частини ВТЕІ Олександром Тудіним. 24 липня він розповів Veжі, що двері замінили згідно з паспортом опорядження фасадів та віддали їх в краєзнавчий музей на зберігання. В музеї це підтвердили.
Олександр Тудін
На запитання, коли двері повернуть на місце після реставрації (про що нам говорили в ОДА), пан Тудін відповів: «А з чого ви взяли, що їх віддали на реставрацію?».
О. Т.: Ці двері на сьогоднішній день зберігаються на тимчасовому зберіганні у нашому краєзнавчому музеї.
Veжа: Чи планують їх повернути назад?
О. Т.: Ну, це тимчасове зберігання. Коли ми їх передавали в музей, візуально було встановлено, що двері відносяться до середини 50-60 років минулого століття. Фактично вони не автентичні, як то кажуть. […] Оцінку музей давати їм не буде. Вони будуть зберігатися, як елемент об’єкту культурної спадщини, який може бути відділений від будинку.
V.: Чому “тимчасове” зберігання?
О. Т.: Це треба питати самого музею. Таке було формулювання.
V.: Чи повернуть двері назад?
О. Т.: Є паспорт опорядження, який затверджуються головним архітектором міста. Він затвердив, що ці двері мають бути замінені на металопластикові.
Автентичні двері демонтували самовільно?
Про те, що двері віддали в краєзнавчий музеї, ні в ОДА, ні в міській раді не знали.
“Нам вони нічого такого не повідомляли. Про краєзнавчий музей вони нічого не говорили, вони мали відправити їх на реставрацію, – каже Михайло Потупчик, завідувач сектору охорони культурної спадщини Управління культури і туризму ОДА.
Михайло Потупчик
За його словами, вони будуть продовжувати писати запити та контролювати, до якого висновку дійшов інститут.
Ми також поговорили з Євгеном Совінським, головним архітектором міста та заступником директора Департаменту архітектури та містобудування. Він розповів, що наголошував архітектору, який розробляв документи для ВТЕІ, що саме ці двері чіпати не можна. Натомість вікна, які були не автентичні та замінені в радянські часи, було погоджено замінити на пластикові.
На зображеннях в паспорті опорядження фасадів, який показав нам пан Совінський, помітно, що всі двері на фасадах промальовані однаково, і якихось особливих приміток про ці двері немає. “Вказувати про те, що ці двері не підлягають заміні, немає необхідності. Пам’ятку захищає закон”, – каже головний архітектор міста. За його словами, стаття 22 Закону України “Про охорону культурної спадщини” фіксує, що частини пам’яток, що є автентичними, не підлягає заміні та можуть бути лише реставровані.
Євген Совінський
Пан Євген зазначає, що попри те, що план опорядження фасадів хоч і виконаний не ідеально, не підписувати його він не міг. “Цей план пройшов державну експертизу. Я не маю права втручатися в ці процеси, бо ми не являємося органом охорони культурної спадщини. Цим завідує обласне управління”.
– Ніякі підписи та печатки на подібних документах, навіть якби там було написано, що вони можуть змінити дерев’яні двері на металопластикові, не дають права це робити. Вінницька міська рада попередила архбудінспекцію, університет, орган охорони культурної спадщини, про те, що факт заміни дверей відбувся. Як вони опинилися в музеї, я не знаю. Де вони мають бути – на місці (тобто на будівлі інституту – Vежа).
За словами пана Совінського, після того, як він зауважив заміну дверей та запитав про це університет, представники закладу відповіли, що поставили нові двері, щоб використати в ній айдентику університету.
“Двері передали в музей як експонат”
Катерина Висоцька, директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею, каже, що інститут передав їм двері в липні, на постійне зберігання, як експонат. За словами директорки, об’єкт ще мають оцінити та атрибутувати. Коли це станеться, поки що не відомо.
Катерина Висоцька
– Це (двері, – прим. ред.) кінець дев’ятнадцятого або початок двадцятого сторіччя, але точніше оцінити двері зможе реставратор по дереву, – каже директорка. – Двері кілька разів ремонтувалися. Але, мабуть, це все таки перші двері, які встановлювалися. Видно, що якісь елементи втрачені. Можливо, їх ще торкався Михайло Коцюбинський, який здавав екзамен екстерном у Реальному училищі.
За словами пані Катерини, повноцінна реставрація для використання цих дверей за призначенням – це дуже дорого. Наприклад, реставрація килиму в музеї Леонтовича коштувала 90 тисяч гривень.
Післямова
Як видно, коментарі відповідальних чиновників, музейників та представників університету суперечать один одному.
У той час як архітектори однозначно стверджують, що демонтаж історичних дверей є прямим порушенням закону, в самому інституті на це ніби й не зважають. І поки посадовці не можуть розібратися, хто винен і що робити, унікальні двері, яких дотепер у Вінниці було три, зникли з центральної міської будівлі, поступившись металопластику.
Чи можна уявити подібну ситуацію в будь-якому іншому європейському місті, де намагаються зберегти автентичний вигляд ледь не кожної старої фіранки на історичних будівлях, дбайливо реставруючи їх, таким чином зберігаючи спадщину для містян і туристів? Питання риторичне. Але наразі виглядає так, що доля “коцюбинських” дверей на фасаді інституту в центрі Вінниці повторює сумну долю зруйнованої козацької церкви на Шаргородщині.
Де так само, попри очевидність ситуації, досі не можуть знайти ні відповідальних, ні винних, ні притягнути будь-кого до відповідальності. Або ж не хочуть.
Довідково:
Стаття 22 ЗУ “Про охорону культурної спадщини”– Пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Переміщення (перенесення) пам’ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам’ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам’ятки (обміри, фотофіксація тощо). […]
Стаття 26 – […] Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам’яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.