Поламаний паркан, постраждалі активісти та поліцейські, чутки про можливу загибель одного з протестувальників – які, на щастя, швидко були спростовані.
У результаті знову майже чисте поле – без кладовища: так закінчився черговий, напевно – найбільш напружений – день протистояння кількох сотень мешканців мікрорайону Сабарів із будівельниками, які мають намір спорудити тут нове міське кладовище.
Польова блокада: мешканці Сабарова не пішли на діалог з мерією і вигнали з поля екскаватор
Міська влада вже давно недвозначно натякала: дозвіл на спорудження кладовища на цьому місці є, вільні місця на решті цвинтарів міста вже закінчилися, до діалогу з протестувальниками готовий міський голова – у стінах міської ради. Серед іншого сабарівчанам обіцяли вирішити питання з питною водою, благоустроєм, транспортним сполученням тощо.
Натомість лідери протестувальників – до яких оперативно долучилися відомі активісти штибу Таїсії Гайди чи Юлії Піскунової разом з “бабусями Маліновського” – навідріз відмовлялися йти на перемовини до владних кабінетів, вимагаючи чиновників прибути безпосередньо на поле. Зрештою, у влади урвався терпець і після останнього “поховального” мітингу під міською радою заступник міського голови заявив: “будівництво цвинтаря відбудеться в рамках діючого законодавства”.
Як протестувальники з вінками і похоронним маршем “штурмували” міську раду. ФОТОРЕПОРТАЖ
Перша кров і вибитий “поліцейський зуб”
Це мало відбутися сьогодні, 29 серпня: на поле вкотре приїхала техніка – понад десяток машин, завантажені секціями металевого паркану. Відчуваючи загострення ситуації, мешканці мікрорайону оперативно зібрали прихильників “польової блокади” і традиційно кинулися на автомобілі, намагаючись зупинити їхній рух.
Перші сутички відбулися близько 10:00 на віддаленій ділянці поля: зі слів окремих активістів, невідомі молодики спортивної статури, захищаючи будівельну техніку, побили кількох протестувальників, зокрема і журналіста одного з місцевих онлайн-видань.
Діставшись місця пригоди наші кореспонденти на власні очі встигли побачити авто “Швидкої допомоги” та молодого скривавленого чоловіка, а також працівників поліції, навколо яких голосили жінки-протестувальниці, звинувачуючи “копів” у нездатності затримати “тітушок”.
Пізніше з’явилася інформація про постраждалого і з боку поліції: співробітнику нібито вибили зуб.
“Між небом та землею”: як вінничани ставляться до сусідства із кладовищами
Атака на паркан
У цей час основний натовп зібрався біля вже встановлених кількох секції огороджувального паркану, маючи намір не допустити його подальше спорудження. Поки працівники меланхолійно забивали цвяхи в опори паркану, протестувальники також поводилися порівняно тихо, раз-по-раз поглядаючи на обрій, чи не з’явився там черговий будівельний “Камаз”.
Все змінилося, коли робітники за підтримки групи правоохоронців намагалися встановити фронтальну частину паркану: кремезний російськомовний чоловік з боку протестувальників кілька разів вигукнув в бік працівників “Нет!”, після чого заходився ламати паркан.
Його підтримав натовп, і вже за кілька секунд уся територія “всередині” недобудованого паркану перетворилася на бійку за участі протестувальників, поліції та спецпризначенців (котрі зайшли сюди кількома хвилинами раніше), а також працівників приватної охорони.
У ході сутички правоохоронці встигли затримати кількох протестувальників, яких оточили “живим колом”, аби не дозволити їх визволити переважаючим силам мітингарів.
Місць для похованнь у Вінниці лишилося на два тижні: мешканці Сабарова продовжують блокувати будівництво нового кладовища
“Білі комірці” з металом у руках
Невдовзі після чергової сутички на поле прибула делегація з мерії: заступники міського голови Форманюк і Тимощук, а також директор департаменту з благоустрою Ніценко. Втомлені постійними приріканнями з протестувальниками, вони закликали прихильників будівництва – які також тут були присутні в кількості кількох десятків осіб – створити “редут”, аби дозволити працівникам встановити паркан.
На заклик мало хто відгукнувся, тож Форманюк сам, підкотивши рукава білої сорочки, заходився піднімати із землі одну із секцій лежачого на землі металевого паркану. Ця операція зайняла кілька миттєвостей: буквально відразу на нього накинувся гурт чоловіків з числа протестувальників і розпочалася чергова бійка, яку намагалися вгамувати правоохоронці в бронежилетах.
Не знайшовши підтримки на цій частині поля, чиновницька делегація у супроводі охорони попрямувала далі – до місця, де скупчилася основна частина будівельної техніки.
“Живий коридор”, людина під колесами і перша “смерть”
Тут також розташувалися “редути” протестувальників, щоправда, не такі масові, як у центральній частині майбутнього кладовища. Після коротких консультацій з поліцією, прихильники будівництва спробували створити вільний коридор перед “Мазом”, таким чином даючи йому можливість проїхати ближче до місця спорудження паркану. У цей час посеред поля на колінах молилася бабуся в білому.
На хвилину їм це навіть вдалося, хоч для цього і треба було раз-по-раз висмикувати з під колес вантажівки деяких особливо активних протестувальниць.
Зрештою один спритний чоловік зміг залізти прямо під вісь “Мазу”, таким чином повністю заблокувавши його рух.
Несміливу спробу прорватися до паркану здійснив ще один “одинокий” ЗІЛ, однак йому на перехоплення також кинувся з десяток мітингарів. Гурт дівчат навіть підпалили поле, аби таким чином загородити машині шлях, проте швидко схаменулись і загасили полумя. У той час ЗІЛ, трохи попетлявши між кордонами протестувальників, вже повільно посунув назад до “своїх”.
На полі пристрасті почали стихати: протестувальники, купка журналістів та чиновники вже відверту нудьгували, не розуміючи, як події розвиватимуться надалі. Дехто з мітингарів приніс своїм однодумцям обід: трапезували прямо під колесами техніки.
Тимчасова “ідилія” тривала до моменту, поки хтось голосно не вигукнув “Гєна помер!”. З-під затінку спецтехніки миттю вибігло кілька жінок: вони вже плакали, заломлювали руки, дехто ставав на коліна. Жінки звинувачували представників влади у вбивстві та вимагали негайно покинути поле.
Як виявилося пізніше – чутки про смерть одного з протестувальників, доставленого раніше в лікарню після чергової сутички, виявилися значно перебільшеними. На щастя, чоловік на ім’я Генадій лишається живим, його життю ніщо не загрожує. Як з’ясувалося пізніше, вість про загибель товариша жінкам приніс колега-протестувальник, який сам швидко зник з поля зору.
Тим часом чиновники вкотре спробували налагодити діалог з протестувальниками і принесли прямо на поле кілька томів технічної та дозвільної документації, яка підтверджує їхнє право на спорудження кладовища саме на цьому місці.
Проте конструктивної розмови знову не вийшло: відомий адвокат Палій назвав всю документацію “підробкою”, а ще одна юристка з боку протестувальників заявила, що дана земля… взагалі не належить Вінниці. На тому й розійшлися – після семи годин вкотре безрезультатного протистояння.
Сухий залишок:
Наразі однією з найбільш постраждалих сторін – окрім травмованих з обох боків конфлікту – можна назвати підрядну організацію. Зі слів його представника, майстра ТОВ “Шляхбуд” Андрія Рудика, підприємство могло би встигнути ще до холодів завершити всі роботи, якби не блокування техніки:
- Техніка простоює, фірма людям виплачує заробітню платню попри це, але зрозуміло – несе збитки. Я щодня ходжу з цими документами-дозволами, показую протестувальникам. Мене ніхто не хоче слухати, а у відповідь – металеві “їжаки” на полі, які рвуть колеса машинам.
Водночас заступник міського голови Сергій Тимощук сказав, що за його інформацією ТОВ “Шляхбуд” вже подало цивільний позов до суду, щодо відшкодування збитків підприємству. З його слів, суд прийматиме рішення на основі відеофіксації заворушень працівниками поліції: тобто компенсувати збитки мають ті, хто безпосередньо брав участь в блокуванні техніки. Відтак до кримінального провадження, відкритого раніше за фактом перекриття вулиці Соборної, у “підшивку справ” проти протестувальників може додатися ще одна.
Наприкінці “епопеї” п. Ніценко зазначив, що попри чутки, нібито на кладовищі можна буде здійснювати поховання лише пять років, насправді воно розраховане на 30 років: його площа 36 гектарів і лише місць для традиційних поховань тут вистачить на 30 тисяч могил. Якщо ж брати до уваги колумбарій – де ховатимуть прах кремованих померлих – ідеться про число в 96 тисяч місць.
P.S. Наприкінці дня поліція оприлюднила заяву про те, що всупереч чуткам, поширеним в тому числі деякими депутатами міської ради, за медичною допомогою із сабарівського шосе звернулися три людини – їхньому життю нічого не загрожує.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.