Подільський “апсайклінг”: на Вінниччині старий одяг перетворюють у яскраві килимки

14:53
Автор: Дар'я Гоц

Вінницькі активісти вирішили допомогти вінничанам позбавитись від непотрібного одягу, не шкодячи довкіллю. Для цього створили громадську ініціативу – VERETA. Вони збиратимуть непотрібний одяг, а майстрині з села Стіна, що на Вінниччині, перетворюватимуть його у яскраві килимки.

Сьогодні, 11 березня, у Вінниці презентували громадську ініціативу VERETA. Її ідея полягає в тому, аби дарувати вживаному одягу “друге життя”.

Активісти вирішили додати цьому традиційного колориту: старі футболки, кофтинки, пальта та інші тканини перетворюють у ткане полотно ручної роботи, а вже з нього створюють яскраві килимки. Допомагають у цьому майстрині з села Стіна (Томашпільський район). Ця методика передавалась з покоління у покоління й всю продукцію жінки виготовляють на старих автентичних ткацьких верстатах.

Ініціатор проєкту Юрій Степанець розповідає, що ідея виникла після багатьох років втілення екологічних ініціатив. Його громадська організація “Наше Поділля” понад 10 років здійснює різноманітні екологічні ініціативи.

– Всі 10 років до нас часто люди приходили й запитували: “А що робити з текстилем? Куди нести?” Чесно кажучи, завжди відповідь наша була приблизно така: “Та не знаємо…” Можна було використовувати одяг максимально довго, а потім передавати або відносити на пункти збору, – розповідає Юрій Степанець. – Але цього року ми придумали варіант, що з цим можна зробити. Це стало започаткуванням ініціативи VERETA.

До речі, слово “апсайклінг” у перекладі з англійської означає переробку або вторинне споживання і минулого року воно стало словом року за версією Кембриджського словника. Його використання за останні 8 років зросло на 181%.

ЯК ОДЯГ ПОВ’ЯЗАНИЙ З ЕКОЛОГІЄЮ

Юрій Степанець зазначає, що починаючи з 2000-го року люди почали купувати на 60% більше одягу. Водночас користуються ним у два рази коротший термін. Надмірне виготовлення та користування завдає значної шкоди довкіллю. Так, текстильна індустрія продукує більше вуглекислого газу, ніж авіа та судно перевезення разом.

– Навіть звичайне прання. В речах зараз є багато комбінованих тканин, багато штучних. Щороку в океан потрапляє близько 500 тисяч тонн мікроволокна. Це 35% від всього, що є в океані, – пояснює Юрій Степанець. – Ще один чинник забруднення – фарбування. ООН було проведено дослідження. Вони стверджують, що щоб пофарбувати одну пару джинсів, потрібно 7 500 літрів води. Цієї кількості води було б достатньо, щоб людина пила протягом семи років.

ЩО З ЦИМ РОБИТИ?

– Ми спробували пригадати наші традиції й вважаємо, що можна якусь частину з того текстилю, який опиняється на смітнику врятувати – дати йому “нове життя”. Тобто, переробити на щось, що є звичним для нас – речі ручної роботи, як, наприклад, килимки, доріжки, – пояснює ініціатор проєкту VERETA.

На його думку, це допоможе вирішити одразу три питання.

По-перше, переробка текстилю.

Спільно з партнерами та відповідальними виробниками текстилю збирають вживаний одяг та обрізки зі швейних виробництв. З цього всього виготовляють абсолютно унікальне ткане полотно.

– Продукція не на 100% зроблена з повторно використаних матеріалів, а лише на 98%, – додає Юрій Степанець. – Тому що нитки використовуємо нові. Це все робиться вручну на старовинних ткацьких верстатах, яким від 50 до 100 років.

По-друге, сталий розвиток.

Ініціатори проєкту переконані, що місце виробництва має важливе значення. Село Стіна має давню історію та багату культуру, водночас, як і більшість сіл країни, нині переживає не найкращі свої часи. Відстань у понад 100 кілометрів від обласного центру, погані дороги та відсутність роботи з високим заробітком не сприяють розвитку села.

Відтак, робота зі створення килимків є однією з небагатьох можливостей для місцевих майстринь отримувати стабільний дохід.

По-третє, добро.

Проєкт також має складову соціальної відповідальності, оскільки частину коштів з усіх виробів перерахують на спеціальний фонд у структурі ГО “Наше Поділля” і ці гроші будуть використовуватись на різні потреби місцевих мешканців. Нині вже обрали декілька потенційних напрямків:

  • підтримка місцевого хору;
  • промоція села;
  • розвиток підприємництва, щоб стимулювати місцевих жителів.

98% вторинної сировини + 2% нових ниток = 100% любові

Наразі вже виготовили пробну партію килимків. Загалом їх є 20 штук. Юрій Степанець жартує, що вони вийшли дещо “гламурними” через блискучі рожеві нитки.

На виробництво одного такого килима у майстрині йде близько 2-3 годин. Загалом до проєкту залучено трьох мешканок села. Усі верстати – місцеві. Щоправда, в майбутньому планують придбати нові інструменти для виготовлення.

– В цих килимках дуже багато позитивної енергії. Думаю, якщо ця продукція людям сподобається і будуть замовлення, то було б більше охочих працювати, – додають організатори. – З одного боку, це (килимки – ред.) дуже традиційна річ для нашої місцевості. Це зроблено вручну, це зроблено з того, що мало бути відправлено на смітник і це наша відповідь, яку ми шукали 10 років, коли збирали побутові відходи й завжди нас питали, що робили з текстилем.

Коштують такі вироби 450 гривень. Придбати їх можна у соціальних мережах: Facebook та Instagram. Розраховували таким чином, щоб працівниця отримувала хоча б близько мінімальної зарплати.

У планах з такого полотна виготовлятимуть сумки для гаджетів, екоторби, подушки тощо.

КУДИ ПРИНОСИТИ СТАРИЙ ОДЯГ

Наразі активісти запрошують до співпраці екоініціативи, виробників одягу, бренди одягу, художників, декораторів й, звісно, вінничан. Приносити вживаний та непотрібний одяг можна до вінницької станції сортування побутових відходів Shuttle, що знаходиться у школі “Аіст” за адресою проспект Юності, 9.

Щоправда, з матеріалами теж варто бути уважними, оскільки не кожну річ можна буде перетворити на килимок.

– Коли у нас працювала станція EcoHope, дуже багато було питань та охочих принести свій одяг, – розповідає активістка Марія Юзькова. – Ми тоді ще не мали вирішення цього питання. Навіть трохи страшно, тому що люди не завжди знають міру. Почнуть привозити все, з сіл. Треба розуміти, що матеріал, з якого можна сплести цей килимок, потрібно ще оцінити, сісти й подумати, що з нього можна зробити.

Для прикладу, зі старої шуби навряд чи вийде килимок. Найкраще підходять тканини, з яких виготовляють футболки, сорочки. За потреби навіть зі старого пальто майстрині села Стіна зможуть зробити килим.

Читайте також: “Маленькі Карпати” з каменю і легенд: історія села Стіна. ФОТОРЕПОРТАЖ

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.