У Вінниці польський репортер Войцех Тохман презентував книжку про війну в Україні та порятунок тварин

Учора, 24 травня, у вінницькій книгарні «Герої» відбулася презентація книжки «Дельфіни і Вельзевул» польського репортера та автора документальної прози Войцеха Тохмана. На зустріч прийшло чимало вінничан – у невеликому просторі книгарні уважно слухали автора, ставили запитання та говорили про війну, людяність і те, як змінюються люди в умовах постійної небезпеки.

Про це повідомляє «Вежа».

Подія відбувалася у спокійній та камерній атмосфері – серед книжкових полиць, тихих розмов і уважного слухання.

«Дельфіни і Вельзевул» – це документальна книжка про війну в Україні, створена на основі реальних історій людей і тварин, які пережили окупацію, евакуацію, втрату дому та щоденне виживання під обстрілами.

Як розповідають представники заходу, ця книга відрізняється від попередніх робіт Войцеха Тохмана, тому що раніше він писав про війни та геноциди вже після завершення трагедій, зокрема про так звану постгеноцидну трилогію: «Ти наче камінь їла» (Боснія і Герцеговина), «Сьогодні ми намалюємо смерть» (Руанда), «Піяння півнів, плач псів» (Камбоджа). Цього разу репортер вирішив говорити про події під час їхнього перебігу, адже як наголошує автор, він не міг залишити лише для себе військові історії, які йому довіряють люди та мовчати про вбивства.

Крім того, він був тричі номінований на премію Nike. Лавреат Premio Kapuściński, яку вручають у Римі, а також має нагороду Pióro Nadziei від Amnesty International. У 2025 році отримав Stand with Ukraine Awards – відзнаку, яку присуджує українська спільнота в Польщі.

Робота репортера Войцеха Тохмана – вийшла друком українською одночасно з польським виданням.

Переклав з польської Andrij Bondar.

«Дельфіни і Вельзевул» вийшла друком українською за підтримки Польський Інститут у Києві / Instytut Polski w Kijowie

Під час зустрічі Войцех Тохман багато говорив про власні враження від України та українців. За його словами, його вразило те, як люди у містах, що живуть поруч із війною, намагаються не втратити гідність і здатність жити далі.

Він розповів, що, дивлячись на Київ чи Харків, бачить людей, які не вдають нормальне життя, а справді намагаються прожити цю війну «на власних умовах» – із піднятою головою та бажанням діяти. Репортер зізнався, що відчуває в Україні не лише розпач, а й величезну кількість позитивної енергії, сили та бажання боротися за своє життя і майбутнє.

Про ставлення до українців у Польщі

Окремо польський автор торкнувся теми ставлення до українців у Польщі. Він зазначив, що в польському суспільстві зараз існують дві паралельні дискусії. З одного боку – усвідомлення того, що українці сьогодні борються не лише за себе, а й за безпеку всієї Європи, зокрема Польщі. З іншого – суперечки навколо соціальної підтримки українських біженців.

Тохман критично висловився щодо рішення польської влади скасувати безкоштовне медичне обслуговування для частини найбільш вразливих українців, які не мають страхування. Він наголосив, що українці, які працюють у Польщі, сплачують до бюджету більше коштів, ніж держава витрачає на допомогу їм.

Водночас репортер підкреслив, що допомога Україні не повинна будуватися лише на політичному чи безпековому розрахунку:

– Ми маємо допомагати українцям не тільки тому, що вони захищають нас. Ми маємо допомагати, тому що вони страждають, тому що ми люди і ми сусіди.

Історії тварин під час війни

Однією з головних тем презентації стали історії тварин під час війни. Автор розповів, що саме через тварин багато читачів, ймовірно, відкриватимуть цю книжку, однак за кожною історією стоять людські трагедії.

Він пригадав історію собаки, яку забрав із Дружківки та назвав Дружкою. За словами репортера, тварину знайшли біля будинку разом із мертвими цуценятами у сильний мороз. Господарка собаки, літня жінка, пішла шукати їжу та загинула від удару дрона.

Роздуми про Маріуполь і віру

Під час презентації Войцех Тохман говорив і про майбутнє деокупованих міст, зокрема Маріуполя. Репортер висловив сподівання, що колись місто повернеться під контроль України, а його мешканці, які не виїжджали звідти, та ті, хто туди повернуться – будуть змушені вчитися жити поруч після всього пережитого.

Він зауважує, що можливо хтось може сказати, що він невиправний оптиміст, коли говорить про деокупацію Маріуполя, але польський репортер згадав українську поетку Оксану Стоміну, чоловік якої захищав “Азовсталь” та після чотирьох років російського полону повернувся додому під час обміну два тижні тому. За словами Тохмана, Оксана Стоміна завжди вірила, що чоловік повернеться, хоча навіть їхні спільні знайомі казали, що після чотирьох років без жодної звістки це майже неможливо. Але Оксана Стоміна вірила, і Войцех теж вірив разом з нею, і тому він вважає, що віра здатна творити дива.

Книжка доступна на сайті видавництва «Човен» та в книгарнях.

Фото – Євгена Симоненка