Прогулюючись наприкінці робочого дня, в так звану “золоту годину”, коли сонце починає сідати, я повернув до вулиці Порика і побачив той самий рожевий цвіт Сакур.
Побачивши цю красу, я ще не дійшов до деревця, а вже поліз однією рукою в сумку за фотокамерою, не відводячи погляд від цвіту.
Ханамі – японська національна традиція споглядання квітів.
До мене звернулася жінка: “Йди далі, там більше цвіту. Така краса!”. А потім чоловік років п’ятидесяти, й питає: “Тю, а це шо? Сакури, чи шо? Отакої, ще такого не бачив!” Дивлюсь далі, а там мало не біля кожного дерева люди фотографують на свої китайські гаджети японський квіт, вдихають аромат, чекають поки інші сфотографують й самі підходять. Черга.
Деякі з дерев – взагалі без цвіту, але їх лишень декілька. Пахнуть неймовірно! Де-не-де чутно, як літають бджоли.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.