“Для тих, хто щось робить, неважливо – є карантин чи нема” – в короткий термін культурна індустрія відповіла локдауну онлайном, який став полем для культурних експериментів, а також способом розширити кордони та дотягнутися до абсолютно нової аудиторії.
Хоч і відчуття єднання та присутності офлайн на концертах ніщо не замінить, онлайн формат культурних подій в тій чи іншій мірі залишиться назавжди, каже Андрій Зоїн, організатор фестивалю “Respublica” в Кам’янці-Подільському. Він разом з Максимом Демським, директором “ГогольFest”, приїхали на відкриття вінницького простору для мистецьких подій “ПІЧ”.
Як онлайн формат став не тільки “чарівною паличкою” для культурної індустрії на карантині, але змусив організаторів великих українських фестивалів експериментувати та зрештою отримати безцінний досвід – читайте у нашій розмові з організаторами “Respublica” та”ГогольFest” Андрієм Зоїним та Максимом Демським.
Саме на фестивалі “Respublica” окрім транслювання концертів влаштували цікаві експерименти – наприклад, відбудували локації фестивалю в комп’ютерній грі “Minecraft”. Розповідає, що це коштувало для розробників 7 тисяч доларів, які заплатили партнери USAID.
Завдяки цьому про маленький фестиваль дізналися за кордоном – про Respublika написали в американському журналі. Також організували персональних аватарів – власного волонтера-гіда в реальному часі, яким користувач керував за допомогою голосу.
– В будь-якому випадку онлайн-формат залишиться, – розповідає Андрій Зоїн. – Єдине, що для такого фестивалю як наш, для музичних фестивалів, це не дуже вигідний формат, бо люди йдуть не тільки щоб послухати музику, а й пережити соціальний момент, коли всі разом, є ейфорія. Просто транслювати в Зумі онлайн концерти – це не наша історія, нам треба якось взаємодіяти з людьми. Ми зосередилися на тому, що ми вивчаємо інтерактивні речі, щоб глядач відчув себе на фестивалі. Але наша тема це все таки офлайн. Онлайн залишитися з нами і ми будемо його вживати, але 60 на 40, де 60% – це офлайн.
Попри карантин три “Гоголь фест” в Україні відбулося – в Дніпрі, Херсоні та один “ГогольТрейн” в потязі між Києвом та Херсоном. Максим Демський каже, що питання, чи потрібен онлайн формат не таке гостре, як питання чи потрібна культура взагалі та хто має її “постачати”.
– Звісно, що пандемія змінює формат, – каже Максим. – І онлайн – це не тимчасовий захід. Він скоріше за все буде існувати вже завжди і в усіх. Інше питання – це доля офлайн-проектів. Які вони будуть, яким чином вони теж зміняться. Насправді, ставлячи питання про онлайн проекти, ми йдемо від важливішого – власне самої культури, мистецьких проєктів. Хто їх зараз робить, заради чого. І чому деякі роблять і їм нічого не зважає, і є ті, які кажуть, що їм заважає все.
– Відбулося певне диво. Під час жорсткого локдану ми поставили виставу «Смута» в Зумі. Мене вразило те, що якщо глядач вмикає екран, вимикає світло, і чесно виконує для себе певні речі – дивишся в тиші, не відволікаєшся на телефон, то дійсно є відчуття, ніби ти знаходишся в театрі. Саме коли глядач дивиться виставу онлайн, а не в записі.
І актори, які грали виставу, адаптувалися до такої гри, і коли вони працюють з девайсом, вони насправді створюють навколо себе атмосферу, ставлять світло. Девайс дозволяє створити дуже цікавий образ, який ти не можеш створити на сцені. І дуже цікаво, що це почало працювати і що цю виставу можуть побачити по всьому світу.
Veжа: Чим відрізняється хороший онлайн захід від поганого?
А. З.: У мене дуже прагматична відповідь – ми просто дивимося на охоплення. Скільки людей одночасно дивляться, скільки людей подивилися цілий день, скільки хвилин вони трималися онлайн, коли саме і чому. Ми поки вчимося працювати з онлайном, тому ця статистика нам важлива. Хоча це може бути не вірно, адже крутий захід з крутим контентом можуть не дивитися, але тут вже постраждала якась маркетингова складова.
Veжа: Якої підтримки потребуєте від владних органів під час карантину?
А. З.: Ми – тільки фінансову. Бо я розумію, що ми на три голови вище в маркетинговому, кризовому менеджменті. Якщо стався карантин, то ми можемо зробити подію вже на наступний день, а управління культури – через рік. Тобто від них треба лише фінансова підтримка, і плюс щоб не заважали.
Veжа: Що потрібно для того, щоб створити хороший онлайн захід?
А. З.: Якщо не говорити про глобальні речі, то саме просте – це розмовляти з аудиторією. Має бути чат, в якому люди, які вас дивляться, можуть писати і з вами спілкуватися (під час заходу, – прим. ред.). І ви можете тримати цю аудиторію. Наприклад якщо взяти фестиваль «Інтерсіті», який робився «на колінках» без хедлайнерів, без грошей, і взяти «Атлас», в яких був і бюджет, і десятирічний досвід проведення концертів, то в обох публіка однакова – 90-100 тисяч людей. В “Інтерсіті” був ентузіазм, було багато організаторів і людей, які сиділи в чаті і створювати якісь меми, спілкувалися з людьми, розігрували призи. Люди, які дивляться вас, хочуть бути поміченими, хочуть ставити якісь питання.
М. Д.: Але не можна сильно загравати. Послухати і зробити так, як хтось в чаті хоче – ні. Це все таки комунікатор, людина яка дегустує, може щось роз’яснити, але не можна аби організатор чи проєкт відтворював виключно побажання когось. Це одразу нівелює проєкт, вони довго не живуть. Або вони мають виключно комерційну складову.
«Онлайн формату у Вінниці побоюються»
Через карантин у Вінниці не відбувся найбільший мультидисциплінарний фестиваль “Air GogolFest”. Учасниця ГО “Мистецьке об’єднання “PLAI” Олександра Венславовської каже, що їхня команда була готова до його організації, але в місті “побоялися” це робити:
– Ми могли б його зробити в іншому форматі, напів-онлайн. Але онлайн формату в нашому місті побоюються. Дуже важко пояснити, що онлайн – це те, на що треба зараз перелаштуватися, те, чому треба навчитися. Загалом в Україні з’явилося багато проектів, чого не сталося у Вінниці взагалі.
У Вінниці не вдалось реалізувати жоден офлайн проект. Через скасування всього, що було заплановано. Онлайн ми працювали як співорганізатори Всеукраїнського проекту Intercity live. Ми зробили чотири фестивалі за карантин, поєднали всі континенти та європейські країни. На місцевому рівні нічого не вдалось зробити, тому що локально відбувається процес прийняття формату онлайн. Владі, громадськості та й нам важко перелаштуватись. Але сподіваємося і плануємо наступний рік все ж таки розворушити сферу і вдихнути мистецького повітря у місто.
Більше про те, як відчувала себе культура на карантині дивіться в розмові Андрія Зоїна, Максима Демського та Олександри Венславовської у відео з відкриття вінницького простору “ПІЧ”.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.