В рамках проєкту “Вінниця – РЕ:конструкція минулого” в місті встановили ще дві таблички із зображеннями вже неіснуючих будівель. Йдеться про єзуїтський монастир (тут можна говорити про частково неіснуючу будівлю, адже головний корпус монастиря зберігся) та фортецю, що колись існувала на Замковій горі.
Проєкт “Вінниця – РЕ:конструкція минулого” реалізується ГО “Креативний простір” у партнерстві з КП “Центр історії Вінниці” та Державним архівом Вінницької області з метою популяризації культурної спадщини міста, візуального відтворення образів втрачених архітектурних об’єктів. На Facebook-сторінці ГО “Креативний простір” також було опубліковано низку відео, присвячених будівлям, які увійшли до цього проєкту. Переглянути відео про Народний дім можна за ЦИМ посиланням, готель “Бель-В’ю” – за ЦИМ. Ролик про Вознесенську церкву – ТУТ, монастир єзуїтів – ТУТ, фортецю на Замковій горі – ТУТ. Ознайомитися зі Звітом про реалізацію проєкту також можна за ЦИМ посиланням.
В матеріалі використовуються інформація, опублікована ГО “Креативний простір” на Facebook, та розміщена на табличках.
Монастир єзуїтів
Табличку із зображенням монастиря єзуїтів у Вінницьких Мурах встановили на вулиці Соборній, неподалік нефункціонуючого кінотеатру “Росія”. Зображення орієнтовано на будівлю сучасного Державного архіву Вінницької області, якою слугує колишній головний корпус монастиря. Це єдина будівля, зображена на табличках в рамках проєкту, яка частково збереглася до наших днів. Таким чином, завдяки роботі активістів та істориків, у вінничан та гостей міста є можливість побачити, як колись виглядала одна з найпримітніших будівель, розташованих неподалік Центрального мосту.
Будівля монастиря є найстарішою зі збережених споруд Вінниці та має почесний статус пам’ятки архітектури національного значення. Оскільки протягом століть своєї історії будівля зазнала численних перебудов, споруда поєднує різні архітектурні стилі – від бароко до класицизму.
Відомо, що з’явився монастир єзуїтів у 1611 році, коли ченців до міста запросив староста вінницький і брацлавський Олександр Калиновський. Муровану споруду католицької обителі почали зводити не раніше 1632 р. Монастир був потужною фортифікаційною спорудою (звідси й походить назва комплексу “Мури”): у його стінах 11-21 березня 1651 року вінницький полковник Іван Богун разом із козаками та городянами успішно оборонявся проти військ Речі Посполитої.
У другій половині XVIII століття будівлю монастиря було конфісковано тодішнім урядом. Протягом XIX століття в ній перебували польська гімназія, військові казарми та шпиталь. Оскільки фортифікаційні споруди комплексу не використовувались за призначенням, вони занепали. У 1891 р. велика ділянка оборонного муру з боку сучасної вулиці Соборної впала.
У ХХ ст. колишній монастир почергово займали пожежне депо, чоловіча та жіноча гімназії, православна церква, бібліотека та архів, кінотеатр, приміщення спортивного товариства “Динамо” тощо. З 1973 року і донині – це головний корпус Державного архіву Вінницької області.
Детальніше з історією монастиря єзуїтів можна ознайомитися в публікації ГО “Креативний простір” за ЦИМ посиланням.
Фортеця на Замковій горі
Відомо, що під час досліджень на Замковій горі археологи виявили низку культурних шарів, серед них – трипільське поселення IV-III тисячоліть до нашої ери, городище VIII-VII століття до н.е. та слов’янське поселення XIII ст. Термін “Замкова гора” пов’язаний з будівництвом тут у 1512 році фортифікаційної споруди за наказом старости вінницького і брацлавського, князя Костянтина Івановича Острозького.
За описами, це було потужне для того періоду дерев’яно-земляне укріплення з 5-ма вежами, оточене ровом і острогом на неприступній скелі лівого берега річки Південний Буг. Посилювала оборонні можливості замку артилерія та ручна вогнепальна зброя – 3 гармати (ними опікувались двоє гармашів), 20 гаківниць та 39 аркебузів. На подвір’ї укріплення діяла православна церква Покрови Пресвятої Богородиці.
Замок проіснував до 1580 року, коли він був спалений татарами, після чого не відновлювався. Упродовж XVII-ХІХ століть на горі діяв православний цвинтар, а з останньої чверті XІХ століття функціонувала міська каменоломня, внаслідок чого було зруйновано більшу частину пам’ятки.
23 серпня 2021 року на Замковій горі було піднесено найбільший на Вінниччині Державний Прапор України. На День міста там підняли прапор Вінниці.
Більше про вже неіснуючу фортифікаційну споруду та історію Замкової гори можна дізнатися також за ЦИМ посиланням.
Нагадаємо, таблички із зображеннями вже неіснуючих будівель почали встановлювати в місті на минулому тижні.
Спочатку було встановлено табличку із зображенням Вознесенської церкви, яка до 1944-го року існувала на Замості. Будівля розташовувалась на перехресті сучасних вулиці Замостянської та проспекту Коцюбинського.
Згодом в місті встановили зображення Народного дому та готелю “Бель-В’ю”. Народний дім до середини минулого століття існував на перехресті теперішніх проспекту Коцюбинського та вулиці Брацлавської. Нині на його місці розташовано Вінницький коледж будівництва і архітектури.
Готель “Бель-В’ю” існував на перехресті теперішніх вулиць Соборної та Оводова. Збудована в кінці ХІХ-го століття триповерхова будівля готелю була знесена в 70-х роках минулого століття.
Фото – автора та з архіву Veжі
Дякуємо!
Тепер редактори знають.