Стати найкрасивішою: чому дівчата йдуть на «Міс Вінниця» і як готуються до фіналу. ВІДЕО

20:24
Автор: Дар'я Гоц

Оновлено: 20 Травня 2021, в 19:24

Півтора місяця 16 вінничанок наполегливо йшли до своєї мрії – корони та титулу «Міс Вінниця». На шляху до перемоги вони долали виснажливі тренування у тренажерних залах, репетиції з суровими наставниками, а дехто навіть намагався відмовитись від смаколиків.

Ми зафіксували увесь процес перетворення школярок, студенток, вчительок, фармацевтів, моделей у королев краси й спробували зрозуміти, для чого дівчата взагалі йдуть змагатися за звання найвродливішої.

Цьогоріч конкурс краси «Міс Вінниця» відбувся вже у 23 раз. Традиційно, розпочалось все з кастингу, 21 січня, де мали обрати 16 фіналісток. Участь у кастингу вирішили взяти десятки дівчат. У кожної була своя мета – когось вмовили батьки, дехто спонтанно вирішив розважитись та спробувати щось нове, а хтось мріяв про участь у конкурсі ледь не з дитинства.

Ми поговорили майже з усіма фіналістками й зафільмували підготовку дівчат до фіналу – від кастингу до обрання переможниці.

КАСТИНГ

Перші учасниці кастингу почали збиратися у міському Палаці мистецтв «Зоря» ще за годину до початку кастингу. Щоб підтримати конкурсанток (та постерегти їхні речі, коли дівчата дефілюватимуть перед журі) прийшли батьки та друзі дівчат, а також навіть домашні улюбленці.

У холі Палацу мистецтв зустрічаємо Діану Брижату. Дівчині 21 рік й вона навчається на п’ятому курсі інституту філології та журналістики при Вінницькому державному педагогічному університеті. Розповідає, що вже декілька років мріяла про участь у конкурсі краси.

“Взагалі я слідкувала за конкурсом дуже давно, ще коли вступила в університет на перший курс, але тоді вважала, що я ще не готова взяти участь. Зараз мені здається, прийшов мій час і я хочу взяти участь у цьому конкурсі. Я слідкувала, дивилась дуже багато відео, дуже багато інтерв’ю передивилась з учасницями, з переможницями цього конкурсу за різні роки. Мені дуже подобалось і тому я захотіла”.

– Взагалі, для мене ідеал (жінки – ред.) це моя матуся, тому що вона навчила мене бути жіночною, навчила бути такою ніжною, щирою і усміхненою і вона для мене приклад.

Неподалік до кастингу готується ще одна потенційна фіналістка – 16-річна Маргарита Назаренко. Наразі дівчина навчається у вінницькому медколеджі. Здавалось, що дівчина неабияк хвилювалась.

– Знала про конкурс давно, дуже хотілось взяти участь, побувати, подивитись, як це, спробувати свої сили. Для себе доказати, що я щось можу. Мені ця ідея подобається. За конкурсом слідкувала. Було цікаво, звичайно, які параметри, яка була участь. Я також готувалась, менше їла, наприклад, – посміхається Маргарита і одразу додає, вже серйозніше: «Форми це ж теж головне».

До речі, були й ті дівчата, які неодноразово приходили на кастинг, намагаючись потрапити до фіналу та зрештою отримати корону «Міс Вінниця». Однією з таких конкурсанток була сімнадцятирічна Катерина Лещенко. Дівчина – майбутня акторка.

– Участь я беру вдруге. Я була минулого року, але я не пройшла. Я маю надію, що сьогодні потраплю у фіналістки, у «шістнадцятку», так? Мені здається, що саме цей конкурс – це дуже багато емоцій, новий досвід і мені здається, кожна дівчина повинна прийти на такий конкурс, тому що, по-перше, тут вся краса Вінниці і це дуже круто.

Додає, що до кастингу особливо не готувалась, лише відвідувала спортзал й намагалась відмовитися від солодкого, але сміючись зізнається, що «не зовсім це вдалось».

У великому залі «Зорі» декілька десятків дівчат готуються до кастингу, який має розпочатись за лічені хвилини. Дехто знайомиться з іншими дівчатами, однак переважна більшість тримались окремо, час від часу розглядаючи та оцінюючи своїх конкуренток.

Однією із найемоційніших конкурсанток була майбутній економічний менеджер Вікторія. Дівчина саме навчається у Донецькому національному університеті.

– Прийшла сюди, бо програла спір мамі, вона така «Вікторія, давай, вперед!». А я така: «Боже, ну навіщо?..» І ось я тут. Я взагалі в шоці, що вона таке побажала, бо я планувала зовсім інше, ніякої публічності, мінімум, а вона мені – «вперед!». Ну знаєте, всередині трошечки лячно, тому що дуже багато гарних дівчат, але, сподіваюсь, все буде добре. Я з минулою «Міс Вінниця» (Мариною Сотник – ред.) ходила на одні спільні пари, вона дуже гарна дівчина.

Питаємо, чи готувалась якось по-особливому до кастингу, аби забезпечити собі участь у фіналі.

– Зимові ж свята, «готуватись»? – сміється дівчина. – З маминими салатами це неможливо. Я намагалась не їсти останні пару днів, але в мене не надто вийшло.

Запитуємо, чи не лякає її критика конкурсу й самих дівчат, адже щороку у соціальних мережах вінничани доволі критично оцінюють зовнішність учасниць та нарікають на те, що оцінюють лише обличчя та форми учасниць конкурсу, не показуючи, який у них інтелект.

– Ну, тут же беруть на «Міс Вінниця», не моделей, нічого. Ось моделям потрібен характер, вміння позувати, а для «Міс Вінниця» потрібно для початку все, що ми при собі маємо. З таких відомих (жінок – ред.), мені дуже подобається Алла Костромічова, вона така гарна жінка. Така фігура… І зовнішність, і вона просто крута. Я дивлюсь всі сезони «Топ-моделей» і це просто вау!

Вже пізніше ми поспілкувалися з минулорічною переможницею конкурсу Мариною Сотник, яка також була серед журі та обирала 16 фіналісток.  Зважаючи на те, що вона сама пройшла весь шлях від кастингу до корони, ми поцікавились, на що Марина звертатиме увагу та як обиратиме наступних учасниць конкурсу, оскільки одній із них має за півтора місяця передати корону й титул.

– Взагалі, я думаю, що кожна дівчина прекрасна, але, звісно, звертатиму увагу на зовнішність дівчини, на фігуру, на правильне дефіле та вміння себе подати.

Дівчина повинна бути жіночною, ніжною, але вона повинна бути й харизматичною та викликати цікавість. Якщо це конкурс краси, то в першу чергу оцінюється краса. Але якщо за красою нічого немає, то це вже інше питання. Думаю, має бути співвідношення краси, розуму, доброти, щирості. “Міс Вінниця” має гідно представляти своє місто на конкурсі українському, тому вона має бути прикладом для багатьох дівчат.

Життя самої Марини Сотник після перемоги у конкурсі також дещо змінилось. Сьогодні дівчина працює як модель і планує продовжувати кар’єру. Крім того, брала участь у минулорічному конкурсі «Міс Україна» й пройшла до фіналу, проте корону на Всеукраїнському конкурсі не отримала.

Загалом кастинг тривав понад дві години. Дівчата двічі виходили на імпровізовану сцену перед журі: спершу в одязі, який визначили для себе як найвдаліший, а потім – у купальниках. Власне, перед початком кастингу директор конкурсу Євген Майданник, нагадуючи журі правила зазначив, що «вихід у купальниках – головний».

 

 

 

 

 

Мабуть, найбільше цікавості та обговорень журі викликала учасниця Світлана Кубюк. Дівчина одразу вирізнялась з-поміж інших. По-перше, вона була, напевно, найнижчого зросту серед усіх, а по-друге, вирішила виходити не в купальнику, а в шортах та футболці.

Частині журі сподобалась оригінальність Світлани, інші ж сумнівались в тому, що дівчину варто обирати. Погодились, що якщо Світлана змінить футболку на купальник, тоді її участь зможуть розглядати. Для цього до дівчини вийшла одна із журі.

За декілька хвилин Світлана знову з’явилась, вже без футболки, а за нею весело бігла невелика кудлата собачка. Як виявилось згодом, домашнього улюбленця привезла мама Світлани і коли дівчину вкотре викликали до журі, Пуня не втрималась і побігла за господаркою.

– Чесно, я не вперше беру участь у кастингах, це доволі цікаво, – розповіла Світлана пізніше. – В принципі, всі кастинги однакові, тут у мене не було відчуття, що щось нове, мені страшно. Мені здається, що я гідна (взяти участь – ред.), я хочу показати, що ось я така, я теж можу перемагати. Я думаю, що розум і краса можуть у дівчини поєднуватись. Я ходила на «Топ-модель по-українськи», але мені сказали що я низька і мені також сказали, що працюють по сценарію. А я хочу грати саму себе, а мені кажуть, що «ви для нас надто розумна, надто адекватна і тому ні».

Розповідаючи, чому замість традиційного купальника обрала футболку та шорти дівчина зазначила, що це не було протестом чи намаганням епатувати. Дівчина вважає, що тіло – це надто особисте. До речі, нині дівчина навчається в університеті ім. Тараса Шевченка на юриста, однак мріє стати режисером і планує їхати навчатись у Москву.

Детальніше про те, як відбувався кастинг, читайте за посиланням:

У Вінниці обрали 16 фіналісток конкурсу «Міс Вінниця-2020». ФОТОРЕПОРТАЖ

ТРЕНУВАННЯ

За декілька днів, 31 січня, пресу запросили на відкрите тренування фіналісток у спортивному залі. Однією з переваг участі у конкурсі є те, що протягом всього періоду підготовки до фіналу, дівчата могли безкоштовно та безлімітно займатись спортом за спеціально розробленою для них програмою. Забігаючи наперед зазначимо, що декому це допомогло за доволі короткий проміжок часу схуднути на шість кілограмів.

Крім спорту, дівчата також відвідували стоматологів і косметологів. Займались з хореографом та дизайнерами.

У тренажерному залі в цей час крім дівчат було декілька тренерів, які супроводжували фіналісток, підказуючи, як правильно займатись на тому чи іншому тренажері.

Найстаршою фіналісткою була Ольга Студілко. Насправді дівчині лише 22 роки. Вона працює у школі вчителькою початкових класів та заочно навчається у Донецькому національному університеті на філологічному факультеті. Розповідає, що участь у конкурсі краси була її мрією з 16 років.

– Я вперше побачила кастинг по телевізору і загорілась бажанням піти. Це було неймовірно круто і я вважаю, що такі конкурси показують не лише фізичну красу дівчини, а примушують нас… Ну, не примушують, але кожна дівчина розуміє, що потрібно розвиватися і фізично, і духовно, і морально, розвивати свою силу волі. У нас вже є репетиції і скажу чесно – для мене це дещо важко, але неймовірно круто і мені дуже подобається. Вони (репетиції – ред.) примушують тебе працювати і навіть ті речі, які ти боявся робити – ти робиш.

Сміючись додає, що її учні лише у третьому класі і надто малі, щоб цікавитися конкурсом «Міс Вінниця», однак їхні батьки знають, що Ольга бере участь і підтримували дівчину.

– Знаєте, вважаю, що у кожної дівчини на цьому конкурсі у житті трапиться прогрес. Я думаю, що найкраще з цього конкурсу – це саме розвиток та друзі, нові знайомства та класно проведений час. Зараз я б не сказала, що є конкуренція. Ми намагаємось допомагати одна одній. Дівчата приязні, милі.

Говорить, що неодноразово чула неприємні речі про конкурс краси та фіналісток. Здається, говорити про це Ользі не надто зручно, але вона запевняє, що не ображається і додає, що без всього такого обговорення було б сумно.

– Це потрібно сприймати нормально та адекватно, це досвід. Хай люди пишуть, у них своя думка, ми ж не можемо комусь закрити рота. Це право кожного.

У перервах між тренажерами встигаємо ще поспілкуватись з Анастасією Завадською. Дівчині 19 років і саме того дня у неї був випуск. Вона планує працювати перукарем.

– Я ще з дитинства ходила у модельну школу, мене цікавили різні покази. Вирішила піти на «Міс Вінниця» спробувати себе. Насамперед мене цікавлять покази від дизайнерів. Мені не важко (готуватись – ред.), я все встигаю та задоволена. Немає жодної конкуренції.

Анастасія не проти поєднати перукарську справу з модельною, і у найближчі роки планує розвиватися саме в цих напрямках. До критики конкурсів краси, зокрема до звинувачень дівчат в тому, що вони йдуть, аби знайти собі наречених чи спонсорів, Анастасія відповідає, що вона особисто нікого не шукає, оскільки має кохану людину й конкурс краси для неї – спроба проявити себе.

З нею погоджується 20-річна Ірина Спартул. Вона також запевняє, що конкурс краси для неї не спроба знайти нареченого, оскільки вона вже у стосунках. До речі, Ірина прийшла на конкурс вдруге. Минулого року вона вже була у фіналі, однак не отримала корону. Та від мрії вирішила не відмовлятись. Разом з тим, Ірина навчається в аграрному університеті на «бізнес-вумен» (за словами самої Ірини), цікавиться фотографією та планує продовжити творчу самореалізацію.

– Взагалі минулорічна підготовка мені дуже сподобалась. Враження у мене лише позитивні. У мене з’явилось багато друзів, познайомилась з класними дівчатками і ми досі підтримуємо спілкування. І ось підготовка для мене була настільки цікавим досвідом, що я хотіла знову повторити. Бути тут – це для мене ще одна сходинка і я сподіваюсь, що цьогоріч у мене вже буде титул вищий. Минулого року я стала «Міс Princess», а прийшла на конкурс, щоб просто побачити, що це все таке, як це, з чим воно «їсться».

Цьогоріч вже прийшла саме за перемогою. Знаю свої цілі й буду йти до неї через перешкоди, через гарних дівчат.

 

Ірина на конкурсі у 2019 році

 

VежA: Вам особисто для чого перемога у конкурсі?

– Цікаве питання, – посміхається. – Думаю, кожна дівчина хоче бути прекрасною і мати доказ того, що вона прекрасна, чарівна, гарна, що вона унікальна. Так і для мене це є такий показник того, що я гарна, вродлива, що я гідна цього титулу «Міс Вінниця». Для мене це дуже важливо.

Для 18-річної Анни, студентки ДонНУ, участь у конкурсі стала стимулом вдосконалюватись не лише зовнішньо, а й внутрішньо. Дівчина зізнається, що стала пунктуальнішою, оскільки цього вимагають на репетиціях, та почала більше цікавитись літературою.

 

– Конкурс краси допомагає змінюватись, виховувати себе, ставити собі цілі та досягати їх. Я прийшла на конкурс з метою отримувати задоволення і навчитись чомусь новому, те ж дефіле чи те, як відчуваєш себе на сцені. Найважче, мабуть, це змінювати себе зовнішньо, тому що я поставила собі ціль і хочу виглядати на фіналі ідеально.

Раніше мене б ніхто не змусив читати книжки. Я не любила цього. Для мене дійсно важко знайти книжку, яка мене захоплює, занурює, що я можу прочитати її від А до Я. Але зараз я саме з ініціативи конкурсу почала шукати для себе ту книжку, яка мене захопить і не відпустить до самого кінця.

 

 

– Я теж прочитала про себе багато нового в Інтернеті, але це виховує і загартовує. Я не погоджуюсь, що лише краса оцінюється, тому що якби я була суддею, то я б дивилась на те, як людина працює над собою, як себе відчуває. Звісно, конкурс це не лише місце, де дівчата «світять» своїм обличчям та тілом, а й відповідають на питання і це також є можливістю оцінити їх інтелект чи захоплення. Тому, я не зовсім погоджуюсь, але деяка правда є в тому, що зовнішність важлива.

Однією з наймолодших учасниць була 16-річна Олександра Стасенко. Дівчина навчається у гімназії №2. Розповідає, що займається у модельному агентстві, тому для неї нічого особливо важкого немає. До речі, вона чи не єдина, для кого участь у «Міс Вінниця» було спонтанним бажанням, а не мрією. Щоправда, перемогти дівчина все ж планувала, оскільки планує розвиватись у модельній справі.

Розповідаючи про свої плани, Олександра зазначила, що у найближчі роки планує продовжувати навчання і, ймовірно, не у Вінниці. Щоправда, дівчина ще не знала, між якими професіями обирає.

Наприкінці тренування зустрічаємо Катерину Лещенко, з якою познайомились під час кастингу. Цього разу дівчина вже виглядає дещо спокійнішою.

– Я вже у фіналі й вже не хвилююсь, – посміхається Катерина. – Я дуже щаслива, що ми якось всі так здружились. Це дуже класно і це дуже рідко буває. Дівчата прийшли сюди для участі, як вони кажуть, але це таке, то вже їхні справи. Дуже цікаво, багато інформації, всі дівчата дуже гарні і кожна зі своєю родзинкою. Це дуже круто.

– Я взагалі нікому не розповідаю (про участь у конкурсі – ред.). Дізнаються вже з новин. Мене підтримує моя сім’я, моя мама – моє натхнення, вона мене мотивує. Вона й надалі буде мене підтримувати чи здобуду я перемогу й титул, чи просто залишусь як конкурсантка. Вона завжди говорить, щоб я була сама собою. Дуже класно прийняти повністю саму себе. І ще говорить, щоб я зсередини була наповнена, тобто не лише нести тіло, а ще щось більше.

Більше про тренування читайте за посиланням:

«Міс Вінниця-2020»: фіналістки конкурсу відвідали перше заняття у фітнес-залі. ФОТОРЕПОРТАЖ

БЛАГОДІЙНИЙ АУКЦІОН

Традиційно фіналістки конкурсу краси беруть участь у благодійному аукціоні. Дівчата продають власноруч виготовлені картини, рушники, прикраси тощо, аби зібрати кошти на доброчинність. Цього року конкурсантки збирали гроші на допомогу Вікторії Давискибі – дівчинці, що хворіє на ДЦП та дисплазію ніг.

Учасниці конкурсу підготували картини, вишиті ікони та рушник, прикраси, та навіть букет з мила, аби зацікавити меценатів та допомогти дівчинці.

Наприклад, 20-річна Оксана Коломієць виготовила триптих – три вишиті картини магнолії. Дівчина навчається у Вінницькому торговельно-економічному інституті, викладає французьку мову та співає на концертах.

– На триптиху зображена магнолія, квітка дуже цікава і мовою квітів означає впевненість та наполегливість. Чоловік, який дарує своїй обраниці магнолію хоче їй  сказати, що готовий добиватися її до тих пір, поки вона не погодиться бути з ним.

VежA: Вам дарували магнолії?

– Ні, — посміхаючись відповідає Оксана. — Також магнолії дарують тим дівчатам, які дуже багато досягли у своєму житті, оскільки у Китаї магнолія символізує благородність.

Дівчина розповідає, що для неї участь у конкурсі краси це мотивація ставати кращою і фізично, і духовно.

– Коли залишається дуже мало часу до самого конкурсу, ти розумієш, що все — дороги назад немає. Це дуже велика відповідальність перед усіма, хто тебе підтримує, тому будемо намагатись робити ще більше, ніж робимо.

Додає, що у благодійному аукціоні участь бере вперше, однак самостійно часто допомагає іншим. Двічі на рік Оксана з мамою збирають речі, які відвозять дітям у дитячі будинки, або декільком сім’ям, які потребують допомоги. Віддали навіть старе фортепіано Оксани.

– Я не беру участь у таких масових акціях, але вважаю, що будь-який вчинок, який принесе добро іншій людині – це вже благодійність.

Ще одна студентка ВТЕІ КНЕУ Юліта розповіла, що прийшла на конкурс, надихнувшись своєю подругою.

– Моя подруга брала участь у позаминулому році, я ходила її підтримувати. Мені дуже сподобалось вся ця метушня, як до цього готуються. Подумала, чому б і ні, прийшла цього року і пройшла. Була дуже щаслива. Зараз я кайфую від процесу, я не результатом сюди прийшла, не для того, щоб натягнути корону собі на голову, мені просто подобається вся ця підготовка. Нас вчать правильно ходити, правильно себе подавати.

Дев’ятнадцятирічна фармацевт Аміна підготувала досить незвичний лот на аукціон – букет із мила. Для цього використала знання, отримані у медколеджі.

– Взагалі це досить цікава альтернатива для себе, розбавити свої сірі будні ось таким аукціоном, як у нас сьогодні. Це дуже цікаво, це нас розвиває. Маємо змогу займатися у залі, працювати над собою, показати себе з кращої сторони, аніж ми сюди прийшли. Цей конкурс, наприклад, вчить тебе правильно позувати, дивитися за своєю посмішкою, як ти себе ведеш вже після того.

Ми часто не помічаємо за собою, як ми посміхаємось, що ми робимо і цей конкурс дійсно тебе навчає. Критики дуже багато. Але, думаю, кожна дівчинка, яка сюди пройшла, розуміла, що вона є, що вона буде і має бути, тому що «на колір і смак товариш не всяк». Я намагаюсь не звертати на це уваги. Взагалі у більшості дівчат є хлопці. Це просто конкурс для того, аби просто себе чимось зацікавити, щоб спробувати себе у чомусь новому. Це дуже-дуже цікаво.

– Я часто беру в таких благодійних аукціонах участь. У нас є школа–інтернат, в нашому селі, де я проживаю, я там навіть виступала колись. Одягом допомагали, грошима досить часто. Коли навчалась у коледжі, то теж благодійністю займалася. Благодійність це не щось нове для мене. Але мені здається, що ми постійно переживаємо це по-новому, тому що кожна людина така індивідуальна.

Показуючи свій виріб для аукціону, Аміна розповіла, що це перший її масштабний букет на який вона витратила 23 шматочки мила.

VежA: За скільки сподіваєтесь продати?

– Скільки дадуть, — посміхається дівчина. — Але хотілося б звичайно дорого, тому що вклад був немалий. Хочеться, щоб його оцінили.

VежA: Тисячі три?

– Більше, — відповіла Аміна.

Забігаючи наперед зазначимо, що її виріб пішов з молотка за півтори тисячі гривень.

За 2900 гривень свою картину «Аліса у Країні Див» продала 19-річна студентка медколеджу Катерина Ямчук.

– Я намалювала картину «Аліса у Країні Див» у теперішньому часі. У неї на руці є татуювання кота і це, напевно, найулюбленіший мій мультфільм. Я з дитинства люблю малювати, вишивати хрестиком і дуже переживала, щоб комусь сподобалась моя картина і дуже щаслива що взяла участь в цьому.

Катерина розповідає, що благодійний аукціон конкурсу став першим великим доброчинними заходом у її житті. Дівчина також була дуже задоволена, що змогла продати картину дорого. Додає, що раніше долучалась до благодійних акцій, які проводили у медколеджі, відвідували бійців з зони ООС, або допомагала дітям. Вона також відповідально ставиться до самої участі у «Міс Вінниця» — щоразу після репетицій вдома перед дзеркалом репетирує всі рухи.

– Насправді це була одна з моїх мрій дитинства. Дуже переживала, щоб пройти. На самому кастингу мене аж “тіпало”, я приймала валер’янку, все, що тільки можна. Думала, хоч би пройти! Насправді було дуже важко, тому що було багато гарних дівчат, була досить сильна конкуренція. Але коли потім тобі сказали твій номер, то емоції просто переповнювали. Для мене головніше участь, а не перемога. Я і так щаслива, що пройшла сюди. На самому початку всі дівчата одразу подружились. Всі допомагають. Але вже чим ближче до самої вистави (фіналу – ред.), то вже відчувається конкуренція і кожна хоче показати себе на повну.

– Нас коли лише оголосили, кинули наші фото у соцмережі, то ми з дівчатами просто поцікавились, що пишуть люди про нас і більшість коментарів були негативні. Казали, що немає з кого вибрати, чому взяли саме цих… Спершу було трохи образливо, але потім ми почали себе втішати. Казали, що потрібно тоді було їм самим йти і пробувати. Й тепер якось байдуже.

Здається, найбільшу картину написала Світлана Кубюк: пейзаж гір в рожевих тонах і висоток ледь не у половину дівчини. Світлана розповідає, що взагалі не нервувалась і готова була до фіналу хоч на наступний день. До речі, свої малюнки дівчина приносила ще не кастинг, оскільки думала, що потенційних конкурсанток будуть про щось запитувати. Проте тоді журі вистачило виходу в купальниках.

– У мене все добре, я з усіма дружу, навіть не нервую. Правда, пропустила три заняття й тепер мені потрібно наздоганяти. Ти приходиш, тренуєшся, красива стоїш на підборах. Все класно. Ну, тіло ще треба підтягнути і все таке… У мене ще найменший розмір і дизайнерам треба під мене все «підганяти». Вони постійно кажуть «ой, ти така маленька!.. що з тобою робити?» А я дійсно найбільш мініатюрна, навіть сама не очікувала. Тому це їм буде трохи більше проблем, ніж мені. А сьогодні я забула футболку і підбори, вже отримала за це, – посміхається дівчина.

Розповідає, що свою картину написала за три години, лише сохнути їй довелось два тижні.

– Річ у тому, що коли я прийшла на кастинг, то мені сказали, що потрібно буде малювати. Я згадала, що давно малювала маслом і зраділа, що нарешті знову помалюю! Я спеціально купувала фарби, полотно, готувалась. Взагалі, зазвичай у житті я малюю олівцями, ручками, у мене купа блокнотів всі у скетчах. Просто люблю малювати. Художні школи не завершувала, все сама. Ходила на курси, але мені не сподобалось. Мене там змусили малювати якісь куби, а я сказала, що вибачте, але ні, й пішла.

Детальніше про благодійний аукціон читайте за посиланням:

Фіналістки «Міс Вінниця» зібрали понад 40 тисяч для хворої дівчинки на благодійному аукціоні

РЕПЕТИЦІЇ

Тричі на тиждень дівчата займались з хореографом. Ми потрапили на одну таку репетицію, яка відбулась за чотири дні до фіналу. Було помітно, що нервували майже всі: дівчата, які забували рухи і куди мають йти, хореограф, яка намагалась зробити все, аби фіналістки виглядали гідно, організатор та ведучий конкурсу.

Щоб підготувати дівчат до виступу перед сотнями глядачів, спробували зімпровізувати вихід «питання-відповіді».

Ведучий по черзі ставив фіналісткам будь-які запитання. Наприклад про найекстремальніший вчинок. Зазначимо, що для багатьох дівчат неочікувані питання вже були досить екстремальними і вони неодноразово губилися та не могли швидко вигадати вдалу відповідь. На допомогу їм прийшов ведучий, який підказував, як заспокоїтись на сцені і зібратись. Зазначимо, що вже на самому фіналі дівчатам насправді ставили зовсім інші запитання, ніж ті, що були на репетиції.

Ми також поспілкувалися з організатором конкурсу Євгеном Майдаником. Запитали, як він ставиться до критики конкурсу краси і чи можливо обрати переможницю, оцінюючи лише її зовнішність та не даючи дівчатам можливості показати власний інтелект.

– Нічого не можу сказати. Просто хочу подивитись на тих, хто так коментує, щоб вони прийшли: ми зберемо зал, увімкнемо світло, поставимо камери і я хочу подивитись на них, таких розумних.

Ми хочемо дівчатам ставити запитання, відповіді на які вони не знають і мають 30 секунд на відповідь. По-перше, все одно за хвилину ніхто не зрозуміє, яка вона. Хтось буде дуже розумною, але ніяковіє перед камерами і заплутається, комусь запитання так підійде, що всі скажуть “яка розумна!”, хоча це не так.

– Ми робимо питання, але це просто так… Скажімо, для того, щоб менше було розмов про те, що вони нічого не кажуть. Ну добре, хай вам поговорять. На цьому ми не робимо акцент, тому що дійсно дуже важко говорити на сцені з людьми. Ми ж на олімпіаді з фізики не кажемо, що “а давай ще нам приготуй”. Мало того, що ти знаєш фізику, ти ж дівчина, ти ж маєш вміти куховарити, що ти мені фізику показуєш? Так ніхто ж не говорить, а чомусь на конкурсах краси треба показати інтелект.

До речі, конкурс краси також свого часу викликав обурення серед містян. Власне, не стільки конкурс в цілому, скільки вихід дівчат у шубах. Були створені навіть петиції до міської ради, аби вплинути на організаторів конкурсу. Прикметно, що вже під час наступного конкурсу виходу в хутрі не було. Питаємо, чи дійсно активні вінничани вплинули чи це просто збіг.

– Вихід з хутра – це просто ходьба і все. Тому ми зробили рік чи два тому, зараз зробимо паузу, а потім знову зробимо (вихід у хутрі — ред.), — пояснює Євген Майданик. — Я поважаю кожну думку, але якщо ви хочете боротись, то зробіть законопроект, щоб закрили магазини. Але якщо можна торгувати, то чому не можна виходити? Якось це неправильно, мабуть.

Євген Майданик також додає, що організаторам простіше займатися з дівчатами, які не були моделями. Пояснює, що конкурси краси та модельна справа — це різні речі й перевчити моделей до виступу важче.

ФІНАЛ

Весна у Вінниці розпочалась яскраво – першого березня обрали переможницю конкурсу краси «Міс Вінниця». Вона отримала не лише безліч подарунків від спонсорів та партнерів конкурсу, а й чи не найголовніший приз – унікальну корону, виготовлену спеціально для цьогорічної переможниці.

 

 

 

 

Протягом декількох годин дівчата неодноразово виходили на сцену. Відповідали на запитання ведучих, танцювали на стільцях, дефілювали та демонстрували одяг від вінницьких дизайнерів. Зрештою журі обрали переможниць у різних номінаціях та визначилися з двома віце-міс та новою володаркою корони. Головною переможницею вечора стала 20-річна Оксана Коломієць.

На сцені, після завершення зустрічаємо її та першу віце-міс 16-річну Олександру Щуренко.

Оксана помітно тремтить, а на очах у неї сльози. Розповідає, що дуже сподівалася на перемогу й не стрималась, коли оголосили її ім’я.

 

– Я справді розплакалась, коли оголошували моє ім’я. Коли я йшла на кастинг, то звісно, як і всі, хотіла перемогти, але настільки всі дівчата були гарні, що я сподівалась взяти хоча б якусь номінацію, – зізналась нова «Міс Вінниця».

– Чесно, за весь цей період підготовки я так багато працювала над собою, що десь в глибині душі, я сподівалась, що всі ці старання мають бути якось винагороджені. Я дуже рада, чесно, дуже щаслива. Також я розумію, що цей титул – не просто гарна стрічка, а велика відповідальність перед нашим містом і всіма, хто за мене голосував. Тепер у мене є важлива місія пронести цей титул гідно і зробити все для того, щоб краса була не тільки зовнішньою, а й для того, щоб своєю красою допомогти певним соціальним проектам.

 

– Дуже класно, що ми з дівчатами всі подружились. Не було ні скла у туфлях, нічого такого. Навпаки, ми допомагали, казали як краще. Навіть приходили раніше для того, щоб показати іншій учасниці рухи, якщо вона не встигла вивчити. Ми всі були як одна сім’я і я дуже рада, що познайомилась з деякими дівчатами.

Оксана із посмішкою додає, що найважчим для неї під час підготовки до фіналу було щоденне відвідування тренажерного залу і завдяки цьому дівчина змогла схуднути на шість кілограмів. Оксана вже думає про участь у конкурсі «Міс Україна» й сподівається на свої подальші перемоги.

Поряд із нею – віце-міс Олександра Щуренко. Вона переконана, що конкурси краси допомагають дівчатам ставати впевненішими у собі й кожна може прийти та спробувати свої сили у конкурсі. Помітно, що дівчина втомилась за декілька годин конкурсу.

– Я дуже задоволена. Під час фіналу я не дуже переживала і хвилювалась, тому що була впевнена у собі і для мене кожен вихід був у задоволення. Найважчим для мене був вихід зі стільчиками, тому що стільчики трішки хитались і була вірогідність, що можна було впасти, але все пройшло добре. В жодному разі не пошкодувала, що прийшла сюди. Я стала впевненішою у собі й здобула такий досвід, який можна було здобути лише тут.

Ми також запитали одну із журі – «Міс Україна -2019» Маргариту Паша, на що вона звертала участь при виборі переможниці й чи сподобались їй вінницькі конкурсантки.

– Ви знаєте, я відверто скажу, мені не було складно (обрати – ред.). Коли дівчата вийшли, я для себе виділила двох конкурсанток. Мені енергетично імпонували дві дівчини. І коли ми, члени журі, пішли обирати, то зайшли до дівчат і я обов’язково хотіла з ними поговорити, тому що неможливо було зі сцени вибрати дівчину. І знаєте, я не помилилась у своєму виборі. Я проголосувала і моя конкурсантка виграла, уявляєте?

Друга дівчинка мені сподобалась під №14 (Маргарита Руда – ред.). Харизмою. На фотографіях вона дещо відрізнялась, я вважаю, що їй трішки зіпсували зовнішність, не виділили її риси, але вона змогла взяти своєю харизмою. У неї була така енергетика й коли я з нею познайомилась потім – вона мене не розчарувала.

– Мені дуже сподобалось шоу. Знаєте, я не очікувала, що таке буде. Не знаю чому, але дуже приємно вражена. Дівчата добре тримались на сцені. Дуже велика кількість молодих дівчат, яким 16 років. На жаль, для конкурсу «Міс Україна» дівчина має бути від 17 років. Тому, на мій погляд, вони приходять дещо зарано, хоча, звісно, це не заважає їм потім прийти ще раз. Це безцінний досвід, – додала Маргарита Паша.

Детальніше про фінал конкурсу читайте за посиланням:

«Міс Вінниця-2020»: обрано найвродливішу дівчину міста. ФОТОРЕПОРТАЖ

А що ви думаєте про конкурси краси та зокрема – конкурс “Міс Вінниця”? Пишіть в коментарях! 

Фото Марини Сербінович

Відео Миколи Геркалюка

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.