Шевцов, “Уганда” і Вінниця: чому Верховний Суд став на бік екс-керівника поліції Вінниччини

22:00
Автор: Андрій Качор

Однією з головних вінницьких новин минулого тижня стало рішення Верховного Суду на користь скандально звільненого колишнього керівника поліції Вінницької області Антона Шевцова. 

Місцеві та всеукраїнські ЗМІ на початку тижня вибухнули новинами із заголовками на кшталт “український суд став на бік сепаратиста”, де пригадали Шевцову і його проросійські променади з георгіївською стрічкою в уже окупованому Криму, і українофобські заяви в дусі Шарія або Портнова, і визначення “сепаратист”, який Шевцов дає сам собі на своїх сторінках у соцмережах.

На це відреагував і сам Шевцов, який у звичній для себе вульгарній манері порівнював Україну з “Угандою”, а журналістів, котрі написали про поновлення поліцейського на посаді, називав “постмайдановскими рогулями” та обіцяв повозити їх “за шиворот мордой по грязи”. Цілком прогнозоване “миле”, хоч і заочне, спілкування українських журналістів з колишнім українським правоохоронцем.

Водночас за емоціями гучних заголовків так і лишалося незрозумілим: чому ж Верховний Суд іменем України виніс рішення на користь Шевцова? В чому полягала мотивація, чи справді Шевцов повернеться на посаду керівника поліції Вінниччини та чи сплатять українські платники податків компенсацію колишньому підлеглому Авакова, який зневажає українську державу?

Нагадаємо, що колишнього очільника Вінницької обласної поліції свого часу підозрювали в державній зраді. Пізніше його затримали при спробі втекти з України в Росію через Білорусь. Проте потім в його діях не знайшли складу злочину і справу закрили.

Перед цим – на початку 2016 року – Шевцова призначили керувати поліцією Вінниччини, але швидко звільнили (вже у березні 2016 року) після масових протестів у Вінниці. Протести розпочалися після того, як активістам стала відома інформацію про участь Шевцова у параді, влаштованому окупаційною владою Криму.

Тоді журналісти помітили Шевцова в окупованому Севастополі, де він роздавав інтерв’ю російським пропагандистам та крокував на параді з георгіївською стрічкою на грудях – саме таку використовують терористи на Донбасі, ця символіка заборонена в Україні.

Що вирішив суд? 

Проте поза увагою більшості журналістів залишилася сама ухвала, яку виніс Верховний Суд у складі суддів Данилевич, Мацедонської і, що символічно, Шевцовової.

Як випливає з документу, скаржник – тобто Шевцов і його адвокати – аргументували свою позицію щодо незаконного звільнення Шевцова з посади передусім тим, що керівництво поліції порушило процедуру звільнення. Суд вказує на кілька ключових моментів:

– В рапторті Шевцова, на підставі якого звільнила тодішня очільниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе, не вказана причина звільнення.

– В рапорті не вказана бажана дата звільнення Шевцова. Також в жодному документі не відображена узгоджена обома сторонами дата звільнення. В такому випадку Шевцова мали б звільнити не раніше, як за три місяці після подачі рапорту.

– Рапорт був написаний під тиском (як з огляду на масові протести, так і зважаючи на службову перевірку, яку саме здійснювали щодо Шевцова).

Ці, переважно формальні, підстави, стали ключовими для Верховного Суду, аби скасувати рішення попередніх інстанцій а відтак ухвалити буквално наступне рішення: “скасувати наказ Національної поліції України №158о/с від 14.03.2016 про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (мається на увазі Шевцов) з посади начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Поновити ОСОБА_1 (Антона Шевцова – ред) на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 29 березня 2016 року”.

Водночас зрозуміло, що можливість фактичного поновлення на посаді керівника поліції Вінниці Антона Шевцова виглядає фантастично. Як з огляду на його антиукраїнську позицію – яка посилилася і яка вочевидь викличе жорсткі суспільні збурення у Вінниці та країні загалом. Так і з огляду на попередні заяви Шевцова, в яких він заперечував свою можливість повернення на посаду. Крім того, за даними видання “Главком”, екс-керівник поліції Вінниччини наразі працює керівником охоронної фірми. Як не дивно – в окупованому Криму.

Крім того у своїй позовній заяві Шевцов також вимагав стягнути з Національної поліції України середній заробіток у розмірі 61923,80грн. за час вимушеного прогулу. Проте саме цю вимогу ВСУ не задовольнив, а направив справу в цій частині на новий розгляд у першій інстанції. Тож що стосується компенсації – ми спостерігатимемо нову історію під умовною назвою “Шевцов проти України”, а в решті висновків суду – ухвалення оскарженню не підлягає, рішення остаточне.

Замість висновку

Здається, нині в Україні складно нафантазувати будь-яку ситуацію, в якій би український суд не ухвалив максимально сюрреалістичне та парадоксальне рішення. Сьогодні іменем України виносяться ухвали на користь особи, яка цю країну називає “угандою” і очевидно підігрує агресору. Приблизно в цей же час інший суд – ОАСК – виносить ще одне схоже рішення, коли намагається “перейменувати взад” проспект Бандери на “Московський” у Києві. І навіть Вища рада правосуддя “відмазує” суддю, яка просто закрила справу проти людини, котра автомобілем розірвала на шматки жінку.

Таких прикладів – тисячі, і щодня їх стає все більше. Судова система в Україні дискредитувала себе більше, ніж будь-яка інша інституція. І поки в цій площині ситуація не зміниться кардинально, на посадах головних обласних поліцейських в нас поновлюватимуть сепаратистів, наші вулиці називатимуть іменами наших гнобителів, а людей, які захищатимуть власне життя, судитимуть за вбивство. Тому що “війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила”,