Роботу вінницького художника Віталія Янкового представлять на платформі міжнародної резиденції ANABASIS

12:30
Автор: Катерина Дядюк

Віталій Янковий, міждисциплінарний художник та дизайнер з Вінниці, став одним із десяти учасників міжнародної резиденції ANABASIS. Його роботу – “геотег входу до місця пам’яті” – ексклюзивно розмістять на платформі anabasis.space, і побачити її можна буде вже з 23 листопада.

У коментарі Vежі митець розповів про свою участь у німецько-українській резиденції, про те, в чому полягала ідея роботи, і як він її втілив. Однак описати це кількома словами, як от “геотег входу до місця пам’яті”, буде, мабуть, не зовсім коректним. Тому що ця робота – про місця пам’яті (і пам’яті трагічної), їхню непомітну присутність і те, як вони співіснують із нашим безтурботним споживанням та бажанням розчинитися у комфорті.

Робота Віталія Янкового – геотег – виглядає як 3D об’єкт доповненої реальності. Він має дуже химерну форму, глянцеву поверхню і чорний колір. Саме так митець візуалізував свій мікс емоцій від перебування у близькості до “місця пам’яті”. Що це за місце – далі.  Але завдяки тому, що цей геотег інтерактивний і втілений як ефект в Інстаграмі, інші можуть змінювати його (колір, розмір чи швидкість анімації) залежно від власного міксу емоцій.

Понад те, створюючи цей проєкт у рамках резиденції, Віталій Янковий працював із творчістю Пауля Целана і темою постгуманізму.

ANABASIS

Афіша – gedankendach.de

Власне, резиденція ANABASIS була інспірована саме Паулем Целаном, одним із найважливіших німецькомовних поетів ХХ століття, який народився 1920 року у Чернівцях. Серед майже 70 охочих мисткинь і митців, що працюють із новими медіа, організатори відібрали 9 учасниць та учасників з Німеччини й України та одну українську мистецьку групу. 

Протягом двох тижнів (з 19 липня по 1 серпня) митці зустрічалися онлайн із запрошеними експертами, дискутували й працювали над власними проєктами. Протягом кількох наступних місяців вони завершували роботи. А вже за кілька днів, 23 листопада, у день народження Пауля Целана, відбудеться запуск онлайн-платформи anabasis.space, на якій презентують 10 діджитал-робіт художників. Серед інших там представлять роботу й Віталія Янкового з Вінниці.

Пауль Целан (1920-1970)

– Розроблена нами концепція торкалася як творчості Пауля Целана, так і окремих аспектів постгуманізму, з якими працювали мисткині та митці на тлі ключової ідеї резиденції, а саме – “блукання незвіданими територіями” як маркера конструювання ідентичностей сьогодні”, – розповів співкуратор проєкту ANABASIS Олександр Сушинський

Зокрема, описуючи проєкти на сайті anabasis.space, роботу Віталія Янкового він назвав “кастомізацією трагедії, що проблематизує розважальний підхід й конструювання чуттєвості”.

Проєкт ANABASIS втілює ГО “Українсько-німецьке культурне товариство м. Чернівців” при Центрі Gedankendach у співпраці з Інститутом німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті імені Людвига-Максиміліана (Institut für deutsche Kultur und Geschichte Südosteuropas, IKGS). Підтримує проєкт Європейський Союз за програмою House of Europe.

 

ANABASIS Віталія Янкового

Віталій Янковий художник, дизайнер, дослідник цифрової та побутової культури. Живе і працює у Вінниці. Є випускником курсу “Сучасне мистецтво” Школи візуальних комунікацій і лауреатом III Мистецтвознавчого конкурсу Stedley Art Foundation. Він фокусується на відео есе, анімації, 3D та малюванні. Інтерв’ю з Віталієм можна прочитати у журналі “KORYDOR” за ЦИМ посиланням, а подивитися на його роботи за ЦИМ посиланням

Далі – пряма мова митця.

“Сліди травматичної пам’яті присутні в кожному місті”

Мене зацікавило те, що це резиденція відштовхується від персони Пауля Целана. Я є його читачем вже багато років… І дуже радий, що пройшов відбір, тому що це рідкісний приклад резиденції, де є потужна освітня складова. Запрошеними спікерами були люди з академічного середовища закордонного: германісти, літературознавці, філософи… Власне, після онлайн-частини освітньої я зрозумів, що мої уявлення були дуже обмежені, і насправді Пауль Целан один із найскладніших авторів, яких можна собі уявити…

Він вважається iconic-автором, який працює з травмою Голокосту. І мені здався цікавим момент, що якраз ця тема Голокосту, і взагалі сліди травматичної пам’яті, присутні буквально в кожному місті… І це речі, які досить часто не артикульовані, або які можна проігнорувати.

Фото, зроблене Віталієм Янковим в Одесі влітку 2021 року

Моя робота відштовхується насправді від випадку. Я їздив літом в Одесу на кілька днів, і гуляючи середмістям, десь в районі вулиці Малої Арнаутської випадково знайшов місце, де прямо над вивіскою “Музей Голокосту” висить вивіска “Хостел Комфорт”. Тобто, ці два заклади буквально співіснують у фізичному просторі. І мене зацікавило, як ось цей комфорт, відпочинок, бажання насолоджуватися життям, безтурботно споживати і розважатися сусідить і співіснує з якимось слідами травматичної пам’яті…

У Вінниці теж є музей Голокосту, який розташований на сусідній вулиці від місця, де я зараз живу. І це музей, в якому немає вивіски. Біля нього щодня проходить купа людей. І це ніби теж якийсь маркер, який ігнорується в просторі.

“Шукаю вхід до місця пам’яті, щоб зробити його видимим”

Ще одна важлива тема в роботах Пауля Целана – це відчуття ось цього метафізичного ландшафту. Знову ж таки, у своїй художній практиці я звертаюсь якраз до переміщень у міському ландшафті з цифровими пристроями (зазвичай з телефоном), і потім намагаюсь якось прорахувати цифрові сліди, які залишаються від цієї дії.

[Ця] моя робота полягає у тому, що через google-карти я шукаю вхід до місця пам’яті й намагаюсь візуалізувати геотег, щоб зробити це місце видимим. Це ніби візуалізація якихось речей, які проігноровані, які недооцінені.


“Profane / profund memory”. Скриншот відеороботи Віталія Янкового

Я не дуже компетентний, щоб працювати з самими місцями пам’яті, тому мене цікавить якраз місце біля входу, така транзитна точка, де можна спокійно пройти повз, а можна й звернути на це увагу. Тобто це такий пограничний стан, де життя, яке продовжується, буквально контактує зі смертю. Насправді це дуже складна тема. Вона й морально тяжка. Тому я не захожу на територію цих місць пам’яті. Мене цікавить саме точка контакту.

Про вхід до єврейського кладовища у Чернівцях

Коли в мене було питання вибору місця, де можна поставити геотег, я знайшов таке місце у Чернівцях. Організатори резиденції – із Чернівців, і так само Пауль Целан родом із Чернівців, там є літературний центр Целана (я їздив його дивитися)… І це місце – єврейське кладовище. Воно досить старе. Там можна знайти поховання ще кінця 19 століття. І насправді це якесь неймовірне місце візуально. Там можна побачити, як форма, як візуальність, як видовищність пам’ятників (таких, у романському стилі) повністю відваджує від думок про те, що це власне поховання. Відваджує від думок, що ти перебуваєш поруч зі смертю. Тобто, якась естетика повністю закриває пам’ять, і ти можеш розчинитися просто у формі…

 

3D-об’єкт у доповненій реальності


Мудборд відеороботи Віталія Янкового

Геотег реалізований як 3D-об’єкт, що переводиться у доповнену реальність. Його можна буквально фізично поставити через ефект в телефоні і мінімально кастомізувати: змінити колір, розмір, швидкість анімації… Тобто, персоніфікувати його і перетворити в якусь свою таку “іграшку” – поза межами контексту, де він був зроблений.

Для сайту робота виглядає як відеоанімація з закадровою начиткою (приблизно на 4 хвилини). На відео можна буде побачити як я ставлю цей геотег [перед входом до єврейського кладовища], а потім переношу його в інший контекст, у місця комфорту в самому місті. Там є моменти, коли, наприклад, запис шуму з кафе повністю закриває цю закадрову начитку. І це ніби як комфорт, відпочинок і споживання заглушають собою якісь нудні роздуми про пам’ять.

На сайті буде ще текст, буде можливість цей геотег покрутити як 3D-об’єкт, і буде лінк на ефект в Інстаграмі. Тобто, можна буде перейти і сконтактувати з ним безпосередньо через камеру свого телефону.

 

“Поза межами місця пам’яті геотег перетворюється в іграшку”

“Profane / profund memory”. Скриншот відеороботи Віталія Янкового

Таким чином, поза межами точки, де він встановлений, цей геотег існує вже просто як форма. Він перетворюється у щось інше, і з місцем пам’яті його поєднує тільки знання глядачем контексту – звідки він взятий. Геотег перетворюється по суті в іграшку, в такий трохи інопланетний глянцевий об’єкт, з яким можна взаємодіяти через телефон.

Для того, щоб візуалізувати геотег, я брав відстань до стійки 4G і дуже суб’єктивний критерій – мікс емоцій від перебування в близькості до місця пам’яті. Там є 6 параметрів, наприклад, емоція інтересу, чи емоція подивування. Їх дуже складно описати чи виміряти. Вони дуже суб’єктивні. Тому мені складно зрозуміти, які емоції він викликатиме у глядачів… Тому важливо дати цей об’єкт глядачу, щоб розуміючи, звідки цей об’єкт взятий, він теж якось з ним провзаємодіяв і прийшов до цих думок: де пам’ять переходить у споживання, і на скільки це важливо для кожної людини індивідуально.

“Перетворення пам’яті в атракціон досить поширене в культурі”

“Profane / profund memory”. Скриншот відеороботи Віталія Янкового

Знову ж таки є ось цей момент перетворення місць пам’яті в туристичні локації. Наприклад, концтабори у Польщі, куди водять спеціальні тури… Чи так само Личаківське кладовище у Львові, де беруть гроші за вхід. Чи церква-усипальниця Пирогова у Вінниці, де люди платять гроші, щоб подивитися на труп… Тобто, це перетворення пам’яті, смерті, в атракціон, досить поширене в культурі.

І я намагаюся теж якось виробити до нього ставлення, тому що з одного боку важливо побувати в таких місцях, а з іншого – там завжди є фоном ось ця якась туристична атрактивність, коли людина починає споживати пам’ять як певний туристичний досвід: купуючи сувеніри, роблячи селфі… Тобто в певному сенсі це теж профанує пам’ять.

Оскільки об’єкти в доповненій реальності сприймаються в першу чергу якраз як іграшка, як атракціон, мені здалось, що буде цікаво спробувати використати цю механіку в роботі.

Власне ця робота – про те, як сама пам’ять перетворюється в атракціон, і наскільки легко це робиться; про співіснування бажання розчинитися у комфорті та бажання пам’ятати.

Щоб взяти участь у запуску платформи, 23 листопада о 20:00 годині варто перейти за посиланням anabasis.space. Крім робіт резиденток і резидентів, там можна буде дізнатися про історію проєкту та поспілкуватися з організаторами і декотрими із митців за допомогою функції чату, що буде доступна на сайті тільки в день запуску.

Фото надані Віталієм Янковим

Читайте також: Мутація культури праці: у Вінниці відкрилася виставка художника Віталія Янкового. ФОТО

Читайте також: Вінниця і колективний пошук візуального образу міста

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.