Огірки з медом та багато м’яса: у Вінниці презентували замкову кухню Поділля. ФОТО

22:03
Автор: admin
Become a Patron!

Оновлено: 1 Жовтня 2017, в 21:41

Чи куштували ви коли-небудь солоні огірки, политі медом? А картопляну ковбасу? Чи, може, знаєте що таке “рожевий банан” і як його вирощують в Україні? Минулої п’ятниці, 22 вересня, у ресторації м’яса “Старий замок”, що під Вінницею, усіх охочих запросили на презентацію автентичної подільської кухні, зокрема – замкової.

Організатором заходу стала відома вінницька фуд-блогерка та натхненниця проекту “Гастрогід Вінниччини” Олена Павлова, котра не втомлюється усіма силами та різними формами промотувати подільську кухню хоча би на самому Поділлі.

“Чому ми віддаємо перевагу італійській піці та японським суші, коли більшість з нас не знає і невеликої частини своєї власної, несправедливо забутої подільської кухні?”, – вже не вперше риторично запитує пані Олена, як і на початку презентаційної трапези.

Дефіцит ресторанних міфів: чому Вінниця – не Львів та що потрібно для появи гастрокультури

Цього вечора гості вечері могли визначитися для себе із цією відповіддю, маючи сильний аргумент безпосередньо на столі.

Загалом протягом вечора було п’ять виносів страв: від солених огірків, политих медом, до сальтисону, паштетів, картопляної ковбаси та маринованих слив. Усі ці наїдки, за словами пані Павлової, є питомо подільськими, і майже кожен з них має свої історію.

Звісно, описувати словами смак тієї чи іншої страви навряд чи доречно, особливо враховуючи те, що кожен з нас може приготувати їх вдома. Натомість ми поспілкувалися з організаторкою дійства, аби зрозуміти мету таких вечерь, яка була першою, але не останньою.

VежА: Чи вперше Ви організовуєте подібний захід, чому обрали саме такий формат популяризації Подільської кухні?

– Подібний захід у Вінниці проходить вперше. Ніколи раніше за одним столом не збирались ресторатори, дослідники та туроператори з різних регіонів України, а цього разу це був Львів, Київ, Хмельницький, Жмеринка, Вінниця та Брацлав. Ми зібралися разом, щоб  познайомитись та обговорити, як нам популяризувати подільську кухню та заробляти на тому, що Вінниччина століттями має у власному потенціалі, але ніколи не використовує – на ГОСТИННОСТІ.

Адже кожна господиня знає 10 способів, як за півгодини накрити стіл у три поверхи, і кожен господар на Вінниччині має славні рецепти засолювання, заквашування, зброджування та соління усього, що росте в полі та на городі. Час на цьому заробляти.

VежА:  Чи це поширена практика: організація подібних вечерь, чи це Ваш власний винахід?

– Так, у міжнародній практиці гастрономічних фестивалів та інших заходів постійно практикуються так вечори, щоб можна було оцінити принади кожної кухні окремо, адже перше правило гастротуриста  – немає національної кухні, є – регіональні. І Подільська своїм різноманіттям та наповненням  може дати фору будь-якій іншій кухні.

VежА: Скільки гостей відвідало вашу першу звану вечерю та чи задоволені Ви “контингентом”?

– Було майже 40 гостей: фантастичних, допитливих, людей, які в пошуку завжди, хоча давно вже зробили собі ім’я. Особливо хочу подякувати Олександру Якутову, шеф-кухару київського ресторану «Гра з вогнем», який 100% перейшов на локальний продукт, а два тижні тому презентував українську кухню на розсуд європарламентарям. І вінницьке сало було хітом презентації!

Окрім того Якутов привіз до Страсбурга з України свою команду, а також копчене борошно, насіння коноплі, карпатську овечу бринзу дворічної витримки, мед смерековий, бесарабську копчену паприку, карпатську гірську форель холодного копчення, закваску хлібну на сосні та акації. Приємно також, що до нас завітали гості зі Львова – очільник Клубу Галицької кухні Олексій Петелько та дослідниця старовинних галицьких рецептів Маріанна Душар, вона ж Пані Стефа.

Хочу особливо відзначити Володимира Діля, ресторатора з Хмельницького, який вірить і розвиває високу сучасну подільську кухню, він приїхав зі своєю командою, яка зараз створює нову історію Південної Брами та Ресторації Шпігеля.

VежА: Вже після вечері, як реагували люди, якими враженнями вони з Вами ділилися?

– Найдорожче було те, що люди попри страшенну негоду (а дощило увесь день, гриміло і палахкотіло) приїхали командами, родинами, з товаришами та дружинами. І як у справжньому давньому замку зібрались біля вогнища, щоб зігріти один одного. Та найдорожче, мабуть, це оцінка наймолодших учасників вечері, яким по 11 та 5 років: їхні очі та слова вдячності та підтримки. Прощались з усіма як з рідними, а це багато вартує.

VежА: Яким чином такі вечері можуть вплинути на популяризацію подільскої кухні? Чи плануєте Ви організовувати ще щось подібне?

– Ми маємо зрозуміти – в руках і подолян, на їхніх столах, у коморах, у стодолах та у лабазах з спіжарнями лежить багатство, яке чекає свого часу. Такі проекти допомагають його монетизувати та отримати від процесу неперевершене задоволення.

VежА: Це була Ваша персональна ініціатива?

– Ми з однодумцями – їх небагато, але один вартує ста – чотири роки працюємо над розвитком та популяризацією подільської кухні. І чотири роки тому над нами сміялись, зараз вже дослухаються, а це означає, що ще два кроки і ми – переможці) Але насправді переможуть усі. Проект Гастрономічних туристичних маршрутів Вінниччиною важко переоцінити, в ньому закладена дуже потужна економічна складова, виграють усі.

VежА: Які Ваші подальші кроки щодо популяризації місцевої кухні? Чи не задумувалися ви щодо відкриття власного заходу для представлення таких страв?

– Почну з другого питання. Так, мрію, про цілу низку закладів, які будуть культовими у Вінниці. Вони торкнуться усіх брендів Вінниці та області: Пирогова, Коцюбинського, сала, єврейського напрямку кухні, замків та сільських хуторів. Але треба час, час та натхнення. Яке приходить, коли робиш подібні вечори, коли за столом народжуються ідеї. А подальші кроки – вперед за пригодами до сіл та містечок Вінниччини, де на полицях музеїв та в пам’яті бабусь жебоніють рецепти, які – я впевнена – здивують світ.

Фото Ольги Мірошниченко