Сьогодні, 3 грудня, у Вінниці презентували виставку фото-історій людей з інвалідністю, що називається “Я і Місто”. Завдяки інтерактивності цей проект став не лише про людей з певними фізичними вадами, а й для них.
Цю фотовиставку презентували у молодіжному центрі “Квадрат” і присвятити до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Чорно-білі світлини розмістили на одній зі стін на всю її довжину та на різній висоті, щоб було зручно переглядати людям на візках чи дітям. А поруч із портретами повісили таблички, де можна було почитати історії героїв.
У цих історіях вони розповідають про своє буденне життя, про те, де вони навчаються і працюють, на скільки цей простір є доступним для них. Є й історії про хобі, успіхи та щасливі миті з рідними і коханими, про те, що їм приносить радість…
Загалом у проекті взяли участь близько 50 людей із п’яти міст Вінницької області, які мають вади зору, слуху та опорно-рухового апарату. А ініціювала цей фотопроект молода громадська організація з Вінниці “Соціальна хата рівних можливостей”.
Крістіана Смірнова, голова цієї ГО розповіла, що проект “Я і Місто” не тільки про людей з інвалідністю, а й для них. Тому фотовиставку вони також намагалися зробити максимально доступною, щоб не було, як кажуть, “для нас без нас”. Для цього деякі історії навіть озвучили, щоб їх могли почути люди з вадами зору: вони можуть скористатися навушниками та MP3 плеєром (також є колонка, де постійно звучать історії).
Дехто мені навіть казав: “треба, щоб на фотографіях було видно візки, бо не зрозуміло, що цей проект – про людей з інвалідністю”, – розповіла Крістіана Смірнова. – Але ж нам якраз хотілося сказати цим проектом, що ми в будь-якій людині маємо бачити людину, а не інвалідність: не візок, не паличку… Бо через це шаблонне мислення ми сприймаємо людей як вже обмежених апріорі. В нас задача якраз, щоб цього не було. Нам в першу чергу потрібно мислити категоріями: що це за людина, як я можу з нею краще комунікувати, що я можу їй дати, що вона може дати мені… А не вмикати в першу ж секунду оціночне судження.
Крістіана зазначила, що з подібними проблемами вони зіткнулися навіть на етапі підготовки фотосесії. З її слів, це стосувалося не лише доступності більшості вінницьких фотостудій (точніше її відсутності), а й деяких фотографів, які не зовсім розуміють специфіку роботи з такою категорією людей і лякаються навіть спастики (коли люди з ДЦП хвилюються і через це в них виникають мимовільні спазми м’язів).
Попри це організаторам вдалося зібрати команду і зробити чудовий і насправді потрібний проект. Це стало зрозуміло не тільки з історій героїв, які представили на виставці, а й з їхніх виступів під час її відкриття. Багато хто виходив і дякував просто за можливість проявити себе, за те, що фотографи дали їм можливість отримати якісь нові емоції, а відтак отримати позитивний досвід і стати більш відкритими.
Зі слів Віолетти Панасюк, однієї з фотографів проекту “Я і Місто”, вони отримали близько 80 заявок на участь. Вона пояснила це тим, що люди з інвалідністю насправді хочуть долучатися до таких соціальних проектів проектів, бо вони хочуть, щоб їх бачили.
Я погано бачу, але я переглянув фотографії, і мені дуже сподобалася робота фотографів на цьому проекті, – розповів Олексій Скрипаченко, представник “УТОС”, який також став одним з героїв. – Я особисто дуже рідко зустрічаю нас в нашому місті. Мені не зрозуміло, чому наприклад у Чехії, чи в інших країнах, де я був, незрячі люди ходять по вулицях міста без проблем. Чому в нас цього немає?…
Я не знаю, чому люди на візках в інших країнах можуть їздити без проблем, а в нас – ні . Я вже не говорю за ту пенсію, яка в нас є. І тому ці проекти хоча би дають змогу показати себе, розказати про наші проблеми. В мене є купа ідей на рахунок того, як покращити життя людей з інвалідністю. Тому нам потрібно об’єднуватися… і таких проектів треба побільше.
Організатори розповіли також, що цей проект вони розвиватимуть надалі, адже бажаючих взяти у ньому участь виявилося дуже багато. Можливо команда робитиме виїзні фотосесії у районах області, якщо люди не матимуть можливості приїхати до Вінниці. Також у планах зробити цей проект ще доступнішим: використовувати шрифт брайля та робити 3D-зображення фотографій поряд з традиційними (щоб відчувався рельєф).
А щодо цієї виставки –“Я і Місто” – то у ній є ще одна цікавинка – інтерактивні дошки. На кожній з них зображено по п’ять портретів із запитаннями: “Хто з цих людей працює більше восьми годин на день?”, “Хто з цих людей навчався в університеті?”, “Хто з цих людей письменник?”, “Хто з цих людей музикант?”… Таким чином відвідувачам пропонується взяти стікери, які прикріплені збоку, і наклеїти під одним із п’яти портретів.
Цей інтерактив показує те, наскільки ми на всіх вішаємо ярлики (не тільки на людей з інвалідністю), – розповіла Крістіана Смірнова. –Це дуже кумедна штука: відвідувачі вішають ярлики під всіма портретами, які там є. А на цих фото є люди, які без інвалідності. Так ми хотіли показали, що ми просто судимо кожного, не важливо: є в нього інвалідність, чи немає.
Фотовиставка “Я і Місто” триватиме у Вінниці до 14 грудня включно, і її можна переглянути в обласному молодіжному центрі “Квадрат” (вул.Театральна, 15) протягом усього дня. Вхід – вільний.
Міжнародний день людей з інвалідністю встановлений резолюцією A/RES/47/3 Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року. Він відзначається щорічно 3 грудня і покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно людей з інвалідністю, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям людей з інвалідністю (джерело – uk.wikipedia.org).
Варто зазначити, що з наступного тижня в Україні запрацює call-центр для людей з інвалідністю, де можна буде залишити звернення та отримати консультацію. Про це розповіла Міністр соціальної політики Юлія Соколовська. Також відомо, що гаряча лінія “1539” покликана сприяти дотриманню прав людей з інвалідністю і реалізується за підтримки Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Фото автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.