Сьогодні, 9 жовтня, у Вінниці офіційно відкрили та освятили перший в Україні та в світі пам’ятник патріарху УГКЦ Блаженнішому Любомиру Гузару. Скульптуру з постаментом було встановлено ще наприкінці вересня поблизу храму Покрови Пресвятої Богородиці, що на Київській, однак сьогодні, за участі представників влади, духовенства та сотень вірян, відбулася церемонія відкриття.
Відтак, після Архієрейської Літургії, яка відбулася в стінах церкви та яку очолив теперішній голова Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук, відбулося освячення пам’ятника Любомиру Гузару. Церемонія відкриття завершилась покладанням квітів.
Любомир Гузар (1933-2017) – український церковний та громадський діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011). Став священником в 1958 році, єпископом в 1977-му, а з 2001 року – кардиналом. Свого часу був одним з кандидатів на папський престол. Також він кілька разів відвідував Вінницю з пасторськими візитами.
Відомо, що зініціювала встановлення пам’ятника вінницька громада УГКЦ, а роботи над ним тривали близько двох років. Водночас, представники духовенства називають цю історію прецедентною ‒ адже пам’ятник встановили лише через чотири роки після смерті діяча.
За словами одного зі скульпторів, Бориса Крилова, вага пам’ятника становить близько 600 кілограмів. Висота скульптури ‒ 2,2 метра. Постамент виготовлено з українського граніту, з Танського родовища біля Умані. Як розповів настоятель храму отець Григорій Рогацький, вартість всього проєкту склала спочатку 37 тисяч доларів. Однак, громаді довелося долучити ще коштів наприкінці робіт.
Пам’ятник виготовлено на повний зріст. У своєму скульптурному втіленні Блаженніший Любомир Гузар постає одягненим у камізельку поверх підрясника. Поряд із ним стоїть колона, на якій розташована патріарша митра та видно архиєрейський герб і напис “Бути Людиною”.
Як розповів журналістам після церемонії освячення пам’ятника єпископ-помічник Блаженнішого Святослава, протосинкел Київської Архиєпархії УГКЦ владика Йосиф Мілян, ідея такого вшанування пам’яті релігійного та громадського діяча належить предстоятелю церкви Пресвятої Богородиці у Вінниці отцю Григорію Рогацькому.
‒ Він був дуже перейнятий спадщиною Любомира ще за життя останнього, адже саме отець запросив його до Вінниці. Це прецедент, щоб людині через чотири роки після смерті поставили пам’ятник. Я так собі думав: поки ескізні проєкти, конкурси, років 10 мине. Ми за два роки це зробили. Ми з отцем Григорієм це обговорили. Очевидно, Церква не є демократичною структурою, є ієрархічною. Тому, щоб “не дістати по чолі”, треба було піти до “шефа”, до Блаженнішого. Він теж схвально поставився до цієї ідеї, і ми почали роботу. Скульптори: Борис Крилов та Олесь Сидорук, київські скульптори, яким належить кілька гарних пам’ятників. От вони дуже швидко представили свої проєкти, свої ескізи. Два роки ‒ це дуже малий термін. Тут є приблизно 500 кг бронзи, спеціальної бронзи, котру виливає підприємство у місті Вишневому. І це коштує грошей: проєкт, сама робота скульпторів. І треба сказати, що вінницька громада спромоглася назбирати досить значну суму. Ми з нашого бюджету архієпархії не вклали сюди ні копійки. І це треба вміти. Григорій покірний, тихенький, усміхнений. Кажуть вінничани, він прийде, засміється, і йому неможливо відмовити, ‒ з посмішкою розповідає єпископ.
Духівник відзначає, що робота скульпторів вийшла вдалою. Відтак, бронзова скульптура, як і годиться, вийшла дуже схожою на, так би мовити, оригінал. Також владика Йосиф згадав, яким за життя був патріарх Церкви.
‒ Він був дуже простою людиною, толерантною. Людина сформувалася в Америці, він був дуже демократичний. Перепрошую, але він змусив нашу Церкву будувати патріарший собор за всіма правилами ведення бізнесу. Що це означає: ми будували патріарший собор і платили всі податки. Так ніхто в Україні не будує, в тому числі, і церков. Ми очікували, що держава нам поверне ПДВ, але, думаю, ви всі зрозуміли, що вона нам не повернула. Але нічого, ми живем. Це нас кріпить, ‒ додає священник.
Один з авторів пам’ятника, скульптор Борис Крилов розповів, що під час роботи велике значення для нього та його колеги відіграла підтримка людей. Особисто скульптори з Любомиром знайомі не були. Відтак, за основу слугували як різноманітні фільми та телепередачі, так і фотографії та книги. Однак, головне, каже Борис, ‒ це спілкування з людьми.
‒ Не можу сказати, що працювати було важко. Багато людей до нас приходили зі своїми враженнями, зі своїми спогадами. Зазвичай, є замовник і є виконавець. Тут у нас замовника, як такого, не було. Ці всі люди, я б сказав, є співавторами. Деякі розповідали свої історії, деякі торкалися до скульптури в глині, прикладали долоні, якісь думки в них свої були. І в цій аурі пам’яті та любові було дуже легко працювати. Кожен приносив ту частку душі, яку свого часу отримав у Блаженнішого. Як вже казали, це не пам’ятник, це фізичне втілення пам’яті. Наша задача була побачити й почути враження людей і зробити це фізичне втілення, ‒ каже скульптор.
За словами ж автора ідеї пам’ятника отця Григорія Рогацького, основним мотивом для встановлення пам’ятника слугувала “вдячність Богові за провідників Церкви“.
‒ Вони тут, на землі, ведуть нас до Неба. В особі, зокрема, патріарха Любомира ми бачимо ту людину, просту, скромну, незрячу очима фізичними, але з глибоким духовним зором. І в ньому ми маємо того, хто допомагає нам йти до Неба. Я б дуже хотів, аби освячення цього пам’ятника 9 жовтня не стало якоюсь кульмінацією історії, яка вже за плечима. Хотів би, аби це день був стартом для життя живою спадщиною Любомира Гузара, ‒ каже настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці.
Священник також додає, що чимала заслуга у встановленні цього пам’ятника належить громаді, яка, за його словами, є дуже згуртованою.
‒ Власне, за прикладом Любомира Гузара, ми маємо всю церкву, як родину. Тому у громаді, коли довелося оголосити цю ідею, вони згуртувались, допомагали. І насамперед не треба розуміти про важливість допомоги економічної. Насамперед громада допомагала духовно. Це і просвітницька кампанія, інформаційна кампанія, ‒ каже отець Григорій.
Загалом же, за його словами, сприяли встановленню пам’ятника не лише вінничани, але й українці з інших регіонів та з-за кордону.
Окрім того, як йдеться на сайті Вінницької міської ради, планується також створення скверу на честь Любомира Гузара.
Про це напередодні, 8 жовтня, поговорили міський голова Сергій Моргунов, Блаженніший Святослав Шевчук, Йосиф Мілян та Григорій Рогацький. Міський голова зауважив, що саме завдяки ініціативі релігійної громади з’явився перший у світі пам’ятник Блаженнішому Любомиру Гузару. На його думку, це місце користуватиметься популярністю серед вінничан та гостей міста. Тож під час зустрічі обговорили можливість створення скверу на честь Любомира Гузара. Також греко-католицька громада пропонувала назвати ім’ям Блаженнішого Любомира вулицю чи площу у місті.
‒ Ми завжди готові підтримати гарні ідеї вінничан. І я за те, щоб облаштувати поруч з пам’ятником Любомиру Гузару сквер на його честь – впорядкувати прилеглу територію, де можна буде присісти, подумати, перепочити, подалі від міської метушні. Це буде своєрідним продовженням нашого спільного проєкту, і важливо, що релігійна громада готова відповідально до цього поставитися і допомагати доглядати за сквером, ‒ зазначив Сергій Моргунов.
Настоятель Української греко-католицької церкви розповів, що мають ще одну гарну ідею ‒ у рамках скверу створити “Алею думок”. Міський голова Сергій Моргунов підтримав таку ініціативу. Головне – спільно визначити концепцію майбутнього простору.
Фото – автора та з сайту міської ради
Дякуємо!
Тепер редактори знають.