Етнічна психоделія: у вінницькій філармонії виступила Катя Chilly. ФОТОРЕПОРТАЖ

14:38
Автор: Андрій Качор
Become a Patron!

Вона вийшла на сцену тихо і повільно, боса, в етнічному вбранні та несучи в руках маленьку гілку дерева. Без привітань з публікою, сіла на сцену в позу лотоса і чекала поки до неї не приєднається ще три жінки. Лише тоді, в повній тиші вінницької філармонії вперше цього вечора пролунав ні з чим не зрівняний голос Каті Chilly. 

Попри те, що концерт мав розпочатися о 18:30 – не надто зручний час як для робочого дня – зала філармонії була заповнена більше, ніж на половину. Ще задовго до початку в фойє збиралися люди цілими сім’ями, багато хто – у вишиванках.

У притаманній для себе манері, Катя Chilly поводилася на сцені дуже по-особливому: складно було навіть зрозуміти, коли завершується одна композиція, та починається наступна. Через це “перетікання” пісні в пісню глядачі не завжди вгадували, коли варто аплодувати.

Для тих, хто пам’ятає творчість Каті Chilly ще з 90-х, треба сказати, що стилістика її виступів досить змінилася. Тепер немає цих неймовірно гучних і майже космічних соло, які не здатен повторити жоден артист. Співачка стала більш ліричною, але від того не менш вражаючою та непередбачуваною. Народні українські пісні в її розумінні та виконанні – це справжній психоделічний транс в етнічному вимірі, з лише їй притаманними варіаціями. Це поступово розслаблювало і вмить – різко пробуджувало публіку несподіваними кульмінаціями в той момент, коли її ніхто не очікує.

Робота співачки з мікрофоном – це окрема тема, для неї він – повноцінний музичний інструмент, суть якого – правильно передати звук саме в тій гучності та інтенсивності, яка потрібна в кожну конкретну мить. До речі, за самими інструментами в руках інших артистів на сцені можна було спостерігати окремо: тут була і бамбукова флейта,  електронні ударні, металеві чаші, з яких також видобували звук, а також зовсім дивні девайси, які звучали за допомогою рук і, здається… магнітного поля. А ще – скрипка та рояль.

Загалом на сцені панувала досить вільна атмосфера: наприклад, до Каті на сцену часто вибігав її маленький син, який, з синім літачком в руках, також намагався щось підспівувати в мікрофон, розчулюючи публіку.

В певні моменти здавалося, що Катя Chilly й сама не котролює те, що відбувалося з нею самою: інколи голос зривався на такі частоти, що просто ставало моторошно. Однак саме для цього і варто ходити на її концерти: це не про пісню в її класичному розумінні. Це про звук, містику і космос, який закодований в етніці, звучання якого повертає нас до справжньої реальності, генетичного музичного коріння, на якому тримається все.

Лише виконавши останню композицію Катя Chilly привіталася з публікою та презентувала всю свою команду. Глядачі проводжали загадкову артистку оплесками стоячи, однак на біс не кликали.

Фото Марини Сербінович

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.