В Україні у зв’язку з поширенням коронавірусу карантин триває вже понад місяць. Зачинено більшість закладів та організацій, на вулицях перебуває доволі незначна кількість людей.
Логічно, що багато громадян переймаються зараз переважно власними проблемами. Інші навпаки гуртуються та організовують допомогу тим, хто цього потребує.
Але епідемія, яка поширюється у світі, впливає не лише на людей, а й на тварин. Хоча з різних куточків Землі надходить інформація про те, що природа відновлюється, зі світу природи є й погані новини. Зокрема за таких «карантинних» умов страждають безпритульні тварини.
Волонтери кажуть, що більшість котиків та песиків, які живуть на вулиці – зараз голодують. Фінансова підтримка для допомоги тваринам – скоротилась.
Що наразі відбувається у світі вінницьких волонтерів, які опікуються тваринами, нам розповіла волонтерка Олена Суботіна. Зазначимо, що вона є однією з організаторок ярмарку допомоги безпритульним тваринам «Хвіст-фест».
На фото: Олена Суботіна під час «Хвіст-фест» (праворуч)
Нагадаємо, в рамках «Хвіст-фесту» волонтери безкоштовно віддають котиків та песиків новим господарям, а ще збирають кошти на лікування тварин. Про один з таких ярмарків можна прочитати ТУТ.
Як розповідає Олена, наразі у волонтерській групі, до якої вона входить – близько десятка найбільш активних людей, які постійно лікують, реабілітують тварин та шукають для них нових господарів. Лише ці волонтери опікуються приблизно сотнею таких собачок та котів.
Окрім того, вони підгодовують тварин на вулицях. Є волонтери, які беруть на себе окрему частину допомоги: наприклад, транспортування.
Частину тварин волонтери тримають у власних помешканнях, частину – за окрему плату на так званій «перетримці» (на платній основі): в інших волонтерів, в клініках або (що буває рідко) в пересічних вінничан.
Окрім волонтерської групи, є люди, які «автономно» влаштовують у своїх будинках міні-притулки. Наприклад, Олена розповідає про пані Олену Матящук – бабусю, в якої вдома перебуває понад 20 котів. Жінка сама їх знаходить, годує, лікує та шукає для них новий дім. Допомагають їй волонтери та небайдужі.
В самої Олени вдома сім своїх тварин, яким раніше не вдалося знайти родину, переважно через хронічні захворювання. Інших підопічних, яких Олена забезпечує всім необхідним і шукає для них господарів, вона передала на перетримку.
Що змінилося, як зараз працюють волонтери
Олена каже, що оскільки через карантин багато магазинів та закладів зачинено, а люди мало виходять на вулицю, годувати вуличних котів та собак майже нікому.
А ось кількість тварин, покинутих напризволяще – «традиційно» висока для весняного періоду. Тож роботи волонтерам додалося.
– Тваринки, які колись були на «своїх» місцях, де їх годували, тепер голодують. Волонтерам доводиться в першу чергу спрямовувати свої зусилля саме на них. Кожен з нас робить це в своєму районі.
За словами Олени, зараз місячна норма корму для підгодовування вуличних тварин одним волонтером в ідеалі має бути по два мішки (10 кг кожен) продукту для собак та для котів. Вартість такого «комплекту» – близько 1500 гривень.
Також волонтери допомагають на місцях тваринам, яким потрібен мінімальний догляд (наприклад, при запаленні очей котик потребує промивання). Найбільш серйозно травмованих та хворих волонтери забирають з вулиці для подальшого лікування.
Що стосується пошуку нових родин для тваринок, то з настанням карантину виникли складнощі. Передусім через заборони та обмеження, а також неможливість організації того ж «Хвіст-фесту», під час якого вдається прилаштувати до нових родин велику кількість тваринок.
Через карантин частина охочих взяти тваринку переносять все на післякарантинний час, адже серед іншого проблематичним є транспортування – як для людей, які звертаються, так і для волонтерів.
– Зараз прилаштувати тварин важче. Вчора телефонувала жінка – хотіла забрати кішку. Я пояснила, що їй треба самій її забрати, бо в мене немає транспорту. Але вона не захотіла трохи «напрягтись», щоб взяти таксі та безкоштовно забрати тварину. Я їй так і сказала, що якщо ви не може витратити 50 чи 70 гривень на таксі, то як ви збираєтесь утримувати тварину? Її ж треба годувати, обробляти засобами, а якщо тварина захворіє – ви її викинете?
– Натомість інша жінка, яка хотіла взяти цуцика, на мої слова про проблеми з транспортом, сказала, що для цього є таксі. Ще вона запропонувала поїхати глянути на подвір’я, де буде тваринка – це приклад, як людина відповідально до всього ставиться.
Покинуті тварини
Олена каже, що порівняно з минулою весною, суттєво нічого не змінилось. Люди продовжують позбуватись небажаних тварин з тією ж «інтенсивністю». Іноді – вкрай дикими способами.
Один з останніх випадків у Вінниці (минулого тижня) – ще вологі після народження кошенята, яких знайшли в мішку в районі залізничного вокзалу.
– Щовесни викидають дуже багато тварин. І песиків, і котиків. В сільській місцевості їх лишають десь на трасі, в лісі. У Вінниці люди виносять на зупинки, під магазини. Поставили коробку – все. Нещодавно викинули кицю з кошенятами. Видно, що вона домашня, навіть бліх немає.
Два тижні тому в лісі випадково знайшли туго зав’язаний мішок з сімома двомісячними цуценятами (скоріше за все від різних мам, ніби їх «назбирали»).
Песиків забрала волонтерка (та співорганізаторка «Хвіст-фесту») Анастасія Кучеренко, яка й без того має понад два десятки тварин. В одного з цуциків був ентерит – захворювання, пов’язане із запаленням кишківника, що швидко передається від хворої тварини до здорової.
В клініках, де немає інфекційних відділень, тварин не лікують. Натомість встановлюють катетер для крапельниці в лапку та просять забрати лікуватися додому.
Волонтерці довелось пролікувати всіх тварин. Лікування одного – тисяча гривень на день (курс – щонайменше п’ять днів). Всі песики, попри прогнози, врятовані, їх зараз прилаштовують.
Пошук нових господарів та критерії їх «відбору»
Зараз у Вінниці переважно шукають собачок маленьких порід для проживання в квартирі чи будинку. Серед котиків спостерігається «ажіотаж» навколо тих, яким вже є хоча б 7 місяців і вони стерилізовані. Загалом попит на пошук нових улюбленців не надто відрізняється від «позакарантинного» періоду.
– Як і раніше, ми шукаємо господарів для тваринок через Facebook, Instagram та OLX. У Facebook це вдається найкраще, а ось по OLX часто звертаються якісь не дуже адекватні люди. Зараз не так через карантин, а просто з настанням весни тваринок хочуть придбати переважно люди з сільських місцевостей. Здебільшого – собак. Проте через проблеми з транспортом та взагалі карантин зараз забирати тварин із Вінниці – проблематично.
– Чесно кажучи, в сільську місцевість я не часто віддаю тварин, бо там догляд за ними переважно не такий, як має бути. Я не кажу, що тварина має лежати на перині, але факт, що вони належно не годують тварин. Щось кинули – і достатньо: головне, щоб гавкало. Якщо не гавкають, то деякі люди в кращому випадку просто виженуть, але часто вивозять та прив’язують в лісі.
Відтак з усіма новими господарями волонтери підтримують зв’язок, аби розуміти, в яких умовах тримають тварин. Також, коли тваринку передають новому господарю, волонтери обов’язково переписують паспортні дані людини та її номер телефону – так само, як під час «Хвіст-фесту».
Історії порятунку
Олена каже, до карантину люди допомагали волонтерам значно більше. Пов’язує таку тенденцію зі зниженням доходів або й взагалі втратою роботи.
Окрім догляду за тваринами, які перебувають у волонтерів вдома, годують ще вуличних котів та собак. 10-кілограмовий мішок корму для котів купують за 450 гривень, для собак – за 400. Також для них готують каші, купують м’ясо та субпродукти.
Окрім цього, є тварини, які потребують дороговартісного лікування. Клініки у свою чергу можуть дозволити сплачувати за процедури частинами. Волонтери власним коштом та з допомогою небайдужих оплачують діагностику, операції, лікування та подальшу реабілітацію.
Наприклад, 17 квітня авто збило кицю. Від переляку тварина заховалася під машину, що була припаркована неподалік. Наразі тваринку передали лікарям. Її мають прооперувати. Олена каже, що навіть під час карантину такі випадки – не поодинокі.
Два дні тому волонтери також знайшли кицю, яке збило авто – їй доведеться ампутувати задні лапки, оскільки вони практично згнили. Вартість операції – 4 тисячі гривень. Додатково потрібно сплачувати по 150 гривень за стаціонарне перебування, а ще – за ліки. Зараз киця – під крапельницею.
А ось одним з прикладів, коли тварину вже врятували і їй немає чого переживати, є пес Бім. Ще минулого року він хворів на саркому (остання стадія хвороби) та мав на шиї трикілограмову пухлину.
Зараз у песика все добре. Волонтери, попри карантин та складнощі, оплачують його утримання в домашньому притулку.
А ось тогоріч Бім міг загинути. Тоді цим випадком зацікавився головний лікар Подільського регіонального онкоцентру Володимир Шамрай, який повністю оплатив вартість операції з видалення пухлини та подальше лікування Біма (близько 9 тисяч гривень). Пес успішно пережив операцію та ще місяць лікувався в стаціонарі.
– Після всього (операції – авт.) я просто не могла відпустити Біма туди, звідки взяла. Він би не вижив. Зараз він живе у нашої волонтерки, яка мешкає за містом. У неї свій домашній притулок і вона взяла Біма собі на «доживання». За місяць його утримання я сплачую 900 гривень, за які вона його годує, обробляє від паразитів та доглядає.
За словами Олени, попри побоювання лікарів, у Біма почалося «друге життя»: зараз він дуже активний, бігає та грається.
Інша собачка, Мотя, була знайдена з травмою хребта та переломом тазу в середині березня. Вона не могла самостійно навіть сходити в туалет.
Лікарі не ризикували оперувати Мотю – травми були дуже специфічні й в певному сенсі – незрозумілі. Дехто радив зробити евтаназію.
– Ну як її можна приспати? Мотя – це собака-посміхака, така активна, життєрадісна. Заходиш – а вона ніби тобі посміхається.
Олена розповідає, що лікувати її погодився лише лікар Валентин Ковальський з клініки «Два кота». Реабілітацією Моті з 21 березня займається жінка, яка в Жмеринці доглядає за важкими та «безнадійними» тваринами. Собачка вже показує хороші результати та потроху одужує.
Тут Олена ледве стримує емоції. Каже, що якби не Валентин, Моті, напевно. вже не було б. «У цього лікаря – золоте серце і він профі. Врятував сотні тяжкохворих тварин. Ставиться до них, як до дітей. Коли він після операції доглядав Біма, то до 5-ї ранку сидів біля нього, чекаючи, коли закінчиться дія наркозу».
Інший випадок порятунку фактично приречених на загибель тварин трапився минулого тижня. Жінка, яка викидала в контейнер сміття, знайшла в ньому пакет з п’ятьма цуценятами породи лабрадор. Жінка забрала на ніч їх додому, а потім передала волонтерам. Ті у свою чергу знайшли людей, які взяли цуциків на вигодовування.
Також два тижні тому волонтери знайшли породистого кота, який пересувався на передніх лапках, а задні – волочив по землі. Олена думала, що його збило авто, проте лікарі сказали, що кота, найімовірніше, травмувала собака: у тварини була прокусана задня частина та вирвані суглоби.
Багато ветеринарів відмовились оперувати кота, але в клініці «Улюбленець» в його одужання все ж повірили. Хвостатого прооперували, закріпили суглоби за допомогою пластин та спеціальних шурупів. Наступного тижня Олена його забере з клініки.
Операція коштувала 4 тисячі гривень. Було опубліковано допис про збір коштів. Хтось перерахував 10 гривень, хтось більше – так зібрали 2 600 гривень. Одна жінка погасила борг перед клінікою у 1600 гривень. Інша вінничанка, в якої вже є п’ятеро котів та якій Олена допомагає їх утримувати, забере цього бідолаху собі.
Звісно, допомагають й пересічні вінничани, які перераховують волонтерам кошти. Окремі містяни також долучаються до волонтерського руху.
– Ось наприклад, Світлана Комарова – вже фактично моя напарниця. Допомагала й транспортом, і грошима. І сама багато тварин рятує – завжди виключно власним коштом, бо вони з чоловіком дуже люблять тварин. Вдома у неї зараз п’ятеро собак проживають, не породистих, а просто врятованих.
Також, наприклад, є волонтер Олександр Островський, який чи не єдиний у Вінниці рятує птахів, їжаків та інших дрібних тваринок. Потім відпускає їх назад на волю.
«Хвіст-фест»
Минулого року волонтери організували сім «Хвіст-фестів». Щоразу під час заходу вдавалося знайти нових господарів для 30-40 тваринок. Рекордним ярмарок був на День міста – тоді вінничани забрали собі 70 котиків та песиків.
Цьогоріч «Хвіст-фест» відбувся тільки один раз – 15 березня, коли вже почався карантин. Захід вирішили не скасовувати, оскільки нових домівок потребувало багато тварин, готувалися до події заздалегідь, а на підготовку витратили багато коштів та ресурсів.
На ярмарок люди приходили по одному-двоє, й волонтери взагалі ні на що не сподівалися. Проте протягом дня нових господарів знайшли 16 тваринок. «Це був просто неймовірний результат, враховуючи, що людей практично не було».
Як допомогти волонтерам?
Волонтери дуже потребують фінансової підтримки, а також допомоги в перетримці тварин. Як вже зазначалося, під час карантину коштів від благодійників надходить значно менше.
На наше прохання Олена надала перелік імен та карток волонтерок своєї групи, яким небайдужі можуть перерахувати кошти. Усі фінансові звіти є на сторінці Олени у Фейсбук.
4149 4991 2228 8648 («Приватбанк») Олена Суботіна
5168 7554 4438 2150 Анастасія Кучеренко (лікування покинутих в лісі цуценят, співорганізаторка «Хвіст-фест»)
4731 2191 1770 4662 Олена Матящук (бабуся-волонтерка)
5168 7574 0092 6806 Ксенія Швець (міні-притулок, де живе Бім)
5168 7573 5806 9112 Інна Петер
5168 7427 1338 3499 Катерина Христич
5168 7555 2526 1240 Ольга Ібрахім (тримає вдома близько 40 котів)
5168 7573 8982 5458 Юлія Бартащук
5168 7573 5518 5093 Світлана Воропай.
Зазначимо, що переглянути інформацію про більшість котиків та песиків, які досі чекають на свого господаря та яким потрібна допомога в лікуванні, можна на фейсбук-сторінках волонтерів та у фейсбук-групах: «Допомога безпритульним тваринам», «Отдам в Дар», «Хвост-Фест», «Я помогаю животным», «База найденных и потерявшихся животных», «Хочу жить».
Ось лише кілька тваринок, яким зараз шукають господарів:
Підбірку актуальних новин стосовно перебігу карантину та ситуації з коронавірусом на Вінниччині можна переглянути ТУТ.
Фото надано Оленою Суботіною, зі сторінок Фейсбук-груп волонтерів та з архівів Vежі
Дякуємо!
Тепер редактори знають.