Перше пришестя ГогольФесту на вінницьку землю відбулося стрімко і феноменально.
Ще в червні, коли з легкої подачі Світлани Ярової до нашого міста прибула столична команда організаторів ГогольФесту, було багато натхнення, очікування і мало конкретики. Було багато скепсису: чи сприймуть вінничани настільки авангардний фестиваль, настільки сучасне мистецтво і таку сміливу його подачу? У Вінниці, де хедлайнерами головних міських свят стають артисти формату Олега Винника чи Наталії Могилевської, це питання справді постало гостро.
ГогольFest хоче до Вінниці. Чи хоче Вінниця ГогольFest?
Ще більше подібних скептичних голосів зазвучало як реакція на промо-перформанси фестивалю: в костюмах патологоанатомів та в протигазах біля театру. Багатьом, навіть дотичним до місцевих культурних середовищ, був не зовсім зрозумілий подібний формат, а відтак перспективи самого фесту у Вінниці виглядали туманно.
Інша частина арт-публіки навпаки стежила за днями та годинами, які спливають до старту першої події фестивалю. Вони “намотували кола” навколо заводу “Кристал”, де все мало статися, жадібно ковтали кожен фестивальний інфопривід, по крупицях дізнавалися деталі майбутньої програми і мріяли. Мріяли про те, як це відбудеться, скільки людей прийде, як культурно вибухне місто у ці два дні і як мистецька Вінниця буде показана всій Україні.
Скепсис був присутній і серед цих людей: попередні фестивалі схожого формату – Artgnosis, Coda Fest, Сходи в кіно, “Острів Європа”, Intermezzo – хоч і не залишилися непоміченими навіть на всеукраїнській культурній мапі, однак так і не змогли стати знаковими для міста та країни, головним культурним брендом Вінниці. В очікуванні майбутнього розмаху Air ГогольФест та покладаючись на авторитет і майстерність “Сім’ї ДАХу”, вінницькі культуртрегери направду сподівалися на нове культурне дихання для міста.
І їхня сподівання справдилися: за інформацією організаторів, фестиваль відвідало близько 10 тисяч гостей. Складно перевірити цю інформацію з огляду на те, що люди постійно рухалися від локації до локації, однак постійна переповненість усіх залів та просторів, черги на вистави, натовпи в ангарі під час концертів, та наглухо “запаковані” бари всередині заводських корпусів – очевидне свідчення успіху та аншлагу під час фестивалю.
Що вже казати, якщо на дууже специфічну (але від того не менш геніальну) виставу Троїцького “Парадокси злочину” черга заповнила всі приміщення та коридори, і “чорна зала” просто не змогла вмістити більшість охочих потрапити на захід.
Під час концертів хедлайнерів головної сцени відбувалося щось подібне, і лише завдяки тому, що відбувалися вони, все ж, в ангарі, вдалося уникнути тісняви і навіть досить комфортно спостерігати за дійством з “гальорки”. Позаяк звук, світло, усе сценічне обладнання дозволяло насолоджуватися музикою майже з будь-якої точки, а особливо – коли вилізти на будівельну туру, що глядачі й робили під час концерту тих же Dakh Daughters.
Що відбувається на ГогольФесті – лишається на ГогольФесті
Окрема тема: Gofol Night. Вночі “Кристал” перетворювався на електронно-музично-флуорисцентний арт-Вегас, де відбувалися неймовірні речі та стихійні перформанси. Попри те, що на фесті вільно продавався алкоголь в необмежених кількостях, жодних помітних конфліктів протягом двох днів, на диво, не відбулося. Вочевидь через якість аудиторії, яка прийшла на подію: в абсолютній більшості позитивній, не налаштовані на будь-яку агресію. Ми поспілкувалися з багатьма рестораторами, які виставили свої ятки на фуд-корті фесту і жоден з них не сказав, що доводилося мати справу з неадекватними клієнтами.
Водночас слід розуміти, що на всій території фестивалю панувала максимально ліберальна атмосфера, однак охорона в усіх, відомих нам, випадках поводила себе тактовно і навіть вночі, стомлені немолоді чоловіки на вході до головної сцени, не забували дякувати за вчасно показаний браслет-квиток кожному відвідувачу.
Чи буде наступний Air ГогольФест?
Головне питання, яке постало у багатьох ще до завершення фесту: чи буде повторення цієї вінницької мистецької казки? Паперова петиція про продовження фесту, яку передавали по рукам під час концертів в ангарі і те завзяття, з яким її підписували люди, здавалося, не залишало маневрів під час відповіді на це запитання. Однак що думають про це ті, хто творив Air ГогольФест?
З цими – і не лише – запитаннями ми звернулися до директора “ГогольФест” Максима Демського, проектної менеджерки Air гогольФест Олекандри Тарас, кураторки освітньої програми Анастасії Євдокимової та куратора візуальної програми Олександра Никитюка. На жаль, лише троє з них нам дали відповіді на ці запитання.
Максим Демський
директор ГогольФест
На “Кристалі” у Вінниці відбулося чудо. Про таку потужну синегргію, яка була на фестивалі багато, події та організацій мріють. Важливо, що все це відбувалося в в тісній колаборації з місцевою владою та вінницьким творчим середовищем. Це дуже хороший досвід для усіх нас.
На Air ГогольФест прийшли саме ті люди яких ми очікували. Це люди які вміють чути і робити, вони думають, абсолютно світлі люди. В них посіяно зерно ще більшої майбутньої позитивної активності
Вінничани проголосували за фестиваль купленим на нього квитком. Ми не мали мети на цьому заробити, але це було свідоме голосування людей. Нам віддали свої голоси 8-10 тисяч чоловік – з цього можна робити висновки
Незалежно від будь яких домовленостей, ми почали підготовку до майбутнього фестивалю, почнемо діалог з міськими структурами, з грантовими структурами. Тобто підготовка вже почалася, очікуємо зокрема зустрічі з керівництвом міста.
На не вдалося реалізувати приблизно 20-30% усього запланованого. Звісно, були певні нюанси, пов’язані з новою локацією, з новим проектом взагалі. Але це було відчутно лише всередині організаційного процесу, назовні цього не було помітно.
Важливо пам’ятати, що те, що відбулося – це не “ГогольФест” у звичному розумінні. Це ідея, що народжена самими вінничанами, це все їхня сенсова складова. Ми лише допомогли заправити це в правильну форму, щоб воно спрацювало. Але як саме це транслювати, ми не завжди знаємо.
Австрійський театр-це було найяскравіше на фестивалі. Це була дивовижа: вони в останній момент стрибнули в цей фестивальний потяг і вінничани це дуже зацінили.
Є бажання, аби аби під час наступного фестивалю це була не одна локація. Це може бути завод “Маяк”, кінотеатр “Росія”, простір “Квадрат” інші території, які потребують подальшого життя. Фестиваль допоможе їм ревіталізуватися.
Олександра Тарас
проектна менеджерка фестивалю
Фестиваль залишив по собі враження, що сучасне мистецтво потрібне місту, однозначно. Ми отримали відповідь – це було дуже важливо, побачити відчути реакцію людей. Два дні і одна ніч відбувались в паралельній реальності. Так радісно було спостерігати за потоками енергії, яка переливалась з виставки на виставу, з концерту в ангарі на «art-kitchen». Все це змінило дещо всередині кожного з нас.
Формат фестивалю зібрав під одним дахом дуже різних людей. І кожному знайшлось своє місце, кожен щось для себе побачив. Природня кількість людей, які зацікавились подією і прийшли нас дуже приємно здивувала. Аудиторія різнопланова, але відкрита до нового – це важливо. Також у місто приїхало багато людей зі всієї України, що теж важливо для міста.
Ми перевищили планку своїх очікувань, тому що до них не прив’язувались з одного боку. А з іншого – кожен робив те, що повинен, натхненно і впевнено, незважаючи ні на що. Проте результат фестивалю надав нам додаткової впевненості рухатись далі.
Приємно, що кожен з напрямків фестивалю реально працював на 100%. Театр був над популярним, музична сцена заповнена з самого початку і до кінця, враховуючи всі локації (кухню, підвал, main stage) і ніч. Візуальна частина наповнила новими змістами і враженнями, а в гімназії завжди були учні, ніхто не лінувався слухати лекції і вчитись – кіно-ніч переповнена глядачами. Зрозуміло, що у ході експерименту є сторони, які були не дуже, і саме вони дають стимул щільніше працювати над майбутньою програмою, організацією і т.д.
Поки що нічого не можна точно сказати про майбутній фестиваль. Ми починаємо працювати над новими ідеями і думати в якій локації можна буде їх реалізувати. І якщо AIR ГогольFest відбудеться у наступному році, він точно буде масштабнішим, з новою цікавою програмою.
Всі учасники з якими спілкувались приємно вражені фестом, містом і дуже вдячні за аудиторію, яка дала їм настільки сильний фід-бек. Вінниця виявилась дуже готовою до такого формату – це успіх для всіх.
Театральна вистава «Парадокси злочину» Владислава Троїцького перевернула наше внутрішнє бачення необхідності всього контенту, який пропонує українцям і світу цей геніальний митець сучасності. Хоч не всі потрапили на виставу, але ми точно зрозуміли, що потрібно збільшити і покращити умови для таких подій, на них є великий попит в аудиторії. Разом з тим, я не можу виділити якусь окремо успішну подію, тому що кожна подія це елемент всього, що гармонійно поєднувалось на мультидисциплінарному фестивалі.
Фестиваль відвідало близько 10 тисяч людей за весь період – два дні й одна ніч. Саме на таку кількість відвідувачів ми і розраховували.
AIR ГогольFest – багатогранний культурний процес, який об’єднав нас під одним дахом. Діяти далі, рухатись вперед і відчувати світ повним серцем!
Анастасія Євдокимова
кураторка освітньої програми
Можна говорити про локальні перемоги чи фейли, проте головне – усвідомлення важливості «тут і тепер». «Тут» народжувалось нове сучасне мистецтво й кожен, хто перебував на «Кристалі» був співтворцем. І «тепер» наступний фестиваль, ще потужніший арт бум і креативний спалах – наша спільна відповідальність.
Тобто це історія про синергію, діалог, співтворчість організаторів, митців та відвідувачів. Гогольfest своєрідний фестиваль – він радо освоює нові локації, захоплює нестандартні приміщення, знаходить нейнеочікуваніші просторові рішення. З «Кристалом» все спрацювало: велике подвір’я, бочки з вогнем, підсвічена голова Гоголя, повсюди плитка – ключовий символ візуальної програми. Одну стіну ділять нестримний арт та розклад університетських пар.
Мені здається, що наша «навчальна» частина реалізувалась у правильних форматах і освітня програма «Гімназія» вийшла непоганою. Ми зібрали ключових лекторів-освітян, запропонували урбаністичний контент про саме місто і те, як воно змінюється, заповнили простір для дітей, розставили акценти про культурну сферу, показали ексклюзивне кіно, почитали у темряві п’єсу вінницького автора… Мені здається, що ми «намацали» дуже цікавий формат освітньої програми й розвиватимемо його далі. Адже все, що народжується на Гогольfest’і – продовжує жити й реалізовується.
Ми ставимо питання, а не пропонуємо відповіді. Для мене було важливо знайти цілісну концепцію, яка відповідала би запитам міста й резонувала би з тим, чим на мою думку варто ділитись сьогодні. Так і з’явилась мрія про освітню програму, яка про головне розповідала цікаво. Для мене це було викликом: досі я курувала літературну програму фестивалю, а тут – освітня. 38 подій за 1,5 доби – це багато чи мало? Це щось нове! Адже це не випадкові заходи, а пазл, який я для себе розклала на елементи та склала назад.
З-за лаштунків: перед фестивалем я приготувала для своїх волонтерів таку міні-промову, де планувала натхненно розповісти, що фестиваль – це наш дім, де затишно й безпечно, учасники – наші родичі, ми їх приймемо будь-якими, допоможемо і підтримаємо, а відвідувачі – гості, яких ми чекаємо, перед приходом яких прибираємо, готуємо і з якими хочемо гарно провести час. Проте за рутиною й біганиною – так її й не виголосила. Головне – правильний посил, бо все зрослось і без промов.
Зі свого боку можемо зазначити, що “чудо”, яке відбулося цими вихідними на “Кристалі” – це воістину культурне, урбаністичне і ментальне чудо для Вінниці на даному етапі її розвитку. Це мистецький “квантовий стрибок” для цього міста і тепер воно просто не має права занижувати планку. Дякуємо за повітря, яким ми тепер дихаємо!
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.