Оновлено: 8 Червня 2023, в 14:18
Після початку повномасштабного вторгнення та кризи перших місяців вінницький туризм поступово відроджується та, певною мірою, набирає обертів. Зокрема, останнім часом у Вінниці та області організовується безліч екскурсій та турів, які дають змогу як познайомитись з регіоном переселенцям, так і по-новому відкрити для себе малу Батьківщину самим вінничанам.
Відтак, про загальну туристичну картину міста після 24 лютого 2022, майбутні плани, а також проєкт “Camino Podolico” та долю “Автомотовелофоторадіомузею” – в другій частині інтерв’ю з директором департаменту маркетингу і туризму Олександром Вешелені.
В: Наскільки сильно змінилась туристична картина Вінниці протягом понад року, після 24 лютого 2022-го? Можна помітити, що останнім часом стався певний “бум” в туристичному наповненні міста. За рахунок чого і які у вас плани на майбутнє?
– Почнемо з того, що 2022 рік був першим за останні 10 років сезоном без фонтану “Roshen”. Навіть в “ковідний” рік пів сезону він пропрацював. Звичайно, головний виклик не цей був, а війна і те, як Вінниця мала підставляти плече і економіці країни, і соціальній підтримці, і величезному потоку ВПО, яких ми інтегрували зокрема і через екскурсійну діяльність. Якщо аналізувати в цілому рік, то він був, скажемо так, адаптивний. Тому що сфера гостинності – з усіма обмеженнями та складнощами, як ті ж обстріли інфраструктури, проблеми в енергетичній сфері – адаптувалась.
І найголовніше – це розуміння, як працювати в умовах “повітряної тривоги”. Ми однозначно відчули, що вінницький туристичний продукт максимально почав переорієнтовуватися на можливість проведення активностей в підземних просторах. І виграли, звичайно, ті заклади, локації та конференц-майданчики, які мають можливість надати безпечну інфраструктуру і надати можливість проведення заходів в укриттях. Фактично, зараз туристична пропозиція намагається побільше показати того, що безпечно, бо воно під землею. Нам у цьому плані дуже пощастило, бо і відвідання кафедрального собору, і капуцинського монастиря передбачають спуск у підземелля. Тематичні гастрозаклади, які пропонують якісь цікавинки або в цокольних приміщеннях, або в підземних – є в центрі міста. І ті готелі, які мають укриття, в пріоритеті під час бронювання, особливо іноземцями. А іноземці їдуть до Вінниці і приватно, і дуже часто в складі якихось міжнародних місій чи делегацій, в них просто прописано за вимогами їхніх відряджень, що вони обов’язково під час повітряної тривоги мають спускатися в укриття. Якщо дивитися на заповненість готелів упродовж року, то залежно від періоду вона була дуже різною. Станом на сьогодні, ми вже маємо майже 1 млн гривень туристичного збору, що приблизно відповідає рівню “критичного” 2022 року, коли через Вінницю транзитом проходили десятки тисяч людей у пошуках ночівлі в готелях.
Якщо дивитися по хвилях заповненості готелів, то, наприклад, на “Винні дні” нам було дуже складно забронювати для наших учасників готельні номери. Звісно, це стосується не всіх готелів. Тут дуже важливо, щоб вони теж адаптувалися і йшли в ногу з часом, із запитами аудиторії.
Якщо підрезюмувати – у Вінницю люди їдуть. Їдуть з різною метою. Якщо раніше ми говорили, що міський туризм, класичний, коли їдуть на день або на два, з тим, щоби побути в місті і, наприклад, ще поїздити по околицях – його зараз об’єктивно менше. Від цього страждає Вінниця, Тернопіль – тобто, ті міста, які не можуть розраховувати на якісь “вау”-магніти на зразок спадщини ЮНЕСКО чи якоїсь “інстаграмної” природньої локації. Хоча, до речі, в цьому році ми заробили навіть трохи більше, ніж Івано-Франківськ, по турзбору. А Івано-Франківськ – умовно ворота в Карпати. Тобто, там завжди трохи вищі були туристичні збори і ночівлі у порівнянні з Вінницею.
Загалом, міський туристичний продукт існує. Він на 90% збережений, і це дуже важливо. І музей Пирогова, і музей в ставці Вервольф, і Подільський зоопарк, центральний парк, колекційні музеї, заклади культури, які можна відвідувати – це все є. І з цього теж можна “ліпити” хороші тури, що в травні почали робити певні київські й житомирські туроператори. Не скажу, що зараз дуже велика їхня заповненість. Адже як тільки стається якась біда, як в нас 14 липня 2022 чи наприкінці цього квітня в Умані, до якої я теж мав їхати на відкриття сезону – то це насторожує людей. Навіть якщо ми їх переконуємо, що тут безпечно, що тут є укриття, що тут хороше ППО – в людини все одно вихід за межі радіусу 100-150 км машиною чи автобусом вже насторожує. Люди просто не готові до цього. Тому це така робота в довгу, переконування, що ми забезпечуємо максимум для того, щоб людям тут було спокійно. Але потроху інтерес пожвавлюється. От як тільки ми почали анонсувати “Vinnytsia Wine Days”, колеги, туроператори зразу такі – “О, нарешті, хоч щось відбувається, хочемо приїхати”. Головне зараз знаходити якісні інформаційні приводи – щось нове відкрилося чи з’явився новий формат, локація.
Що нове відкриється? Тримаємо кулаки, щоб в липні відкрився у центральному парку переосмислений музей “АвтоМотоВелоФото”, але вже з трошки іншим наповненням, іншою концепцією.
В: От, до речі, це дуже важливе питання. Буквально на днях побачив, їдучи по Соборній, проїжджаючи музей, що там вже здаються авто в кредит, лізинг. Коли це сталося взагалі?
– Сталося це в кінці березня. Тому що це приватний автосалон, який довгі роки за дуже символічну плату надавав колекціонерам можливість виставлятися і попереджав про наміри припинити оренду. Це сталося, станом на сьогодні вони вже звідти виїхали. Звернувшись до міської ради, до міського голови, ця громадська організація отримала підтримку для того, щоби частину колекції перевезти в Центральний парк, в колишній автодром, який зараз облаштовується. І сподіваємося, до липня він відкриється у форматі ретрогаража. Офіс туризму Вінниці разом з Олександром Вдовиченком, ентузіастом колекціонування техніки, докладають дуже багато зусиль. Ми сподіваємося, що частину колекції, яка стосувалася ретроприладів, телерадіо- та іншої техніки – теж зможемо в майбутньому виставити в іншому залі, який просто треба ще відремонтувати.
Теперішній вигляд будівлі, де донедавна розміщувався “Автомотовелофоторадіомузей”
Щодо планів загалом, то якби не повномасштабна війна, в нас би вже точно відкрився Туристичний хаб, відкрився б другий поверх музею марки.
В: Перед повномасштабною війною дуже популярною темою було “Camino Podolico” (Подільський шлях Святого Якова – авт.). В якому стані зараз цей проєкт?
Примітка: “Camino Podolico” або Подільський шлях Святого Якова – туристичний проєкт пішохідного маршруту з Вінниці до Кам’янця-Подільського, презентований в 2021 році. Створений за аналогією до відомого європейського маршруту “Camino de Santiago”, до якого український маршрут планують приєднати в майбутньому.
– “Кусаємо лікті”. Тому що дуже багато людей пишуть, що хочуть йти. Реально кожен тиждень по декілька таких повідомлень отримуємо. Ми як організатори, як координатори цього маршруту, не можемо взяти на себе відповідальність офіційно підтримувати паломництво на тих ділянках, де немає укриттів, де вже могли траплятися якісь потрапляння чи уламків ракет, чи ще чогось, де може (теоретично, адже я не втаємничений) працювати ППО. І дуже важливо, що не всі громади готові на сьогодні приймати паломників. Адже є перестороги. Навіть тих паломників, які в минулому сезоні мандрували, спочатку зустрічали дуже насторожено. Вже потім, коли вони пояснювали, і видно було по них, що вони нормальні адекватні українці, а не якісь диверсанти, то місцеві допомагали з харчуванням та ночівлею. Але це дуже складний процес, адже йдеться про 11 громад, кожну з яких треба налаштувати, що до них підуть туристи. І якщо в деяких громадах є готелі, то в інших є тільки можливість ночівлі при монастирі, де також перебувають переселенці, або в зелених садибах, де поки що не готові до себе пускати чужих людей.
Ми точно бачимо інтерес двох третин громад продовжувати цей проєкт. І скоро дізнаємося, чи виграли грант Ради Європи, щоб створити гастромаршрут на основі шляху з Вінниці до Кам’янця-Подільського – тобто поїхати в експедицію, дослідити це все, задокументувати, відзняти, попрацювати на місцях, виявити якісь локальні особливі страви і, поки триває воєнний час, переробити його із пішохідно-велосипедного в культурно-гастрономічний.
Ми плануємо брати з собою і фотографа, і відеографа, і дослідників. Тобто, це буде така собі експедиція/дослідження і представлення. “МініЮкрейнер”, скажімо так. Паралельно є ще команда на чолі з Максимом Беспаловим (відомим мандрівником, який нещодавно презентував “Найкращу книжку про Каміно” – авт.), які десь влітку планують також пройтися. Ми ще маємо придумати, як їх розмістити, як розселити. Але, думаю, впораємося.
Як тільки буде можливість, ми відновимо і паспорти, і штампи, і сертифікати. Більше того, ми знову на повну почнемо робити промоцію. Тому що наше завдання – розповідати, що в Україні є ділянка, яка функціонує так само, як функціонує “Camino de Santiago”, по якому теж зараз дуже багато українців ходить. І навіть нам писали земляки з Карлсруе, куди їздила наша делегація, просячи дати їм мерч – фірмовий значок чи рюкзак “Camino Podolico”, бо вони планують проходження “Camino de Santiago” і хочуть демонструвати, що вони представляють і ділянку “Шляху Святого Якова” з України.
На 2022 рік наша головна мета була продовжити маршрут до кордону з Євросоюзом і готувати заявку на вступ до Європейської федерації шляхів Святого Якова, щоб далі вже промотуватися і брати участь у загальноєвропейських процесах. Їздити, вивчати досвід, робити якісь акції, молодіжні та освітні програми. Бо крім туризму тут ще дуже велика складова дослідження, популяризації, цифровізації. Щоб залучена спадщина розвивалася, була на слуху. В нас була задумка, і ми подавали заявку на Український культурний фонд, з ідеєю мандрівного органного фестивалю. Він мав би стартувати, як і паломництво, у Вінниці, і далі по маршруту всюди, де є оргАни, мали проходити органні концерти, аж до Кам’янця-Подільського. Сподіваємось теж, що це колись станеться, і це буде подієва складова, коли люди будуть планувати, що от, “я тут проходжу щодня 20-25 кілометрів і ще слухаю органні концерти”.
Як не дивно, це може стати масовим явищем, тільки не вистачає питання безпеки. В нас так само мала бути ще одна родзинка, яка мала бути запущена в 2022 році, біля костелу. І це теж мало підкреслити, що Вінниця є стартовою точкою Шляху Святого Якова в Україні. Всі ці плани точно мають бути реалізовані, просто трошки пізніше.
***
З першою частиною інтерв’ю з Олександром Вешелені можна ознайомитися ТУТ.
Фото – Зорини Гаджук
Дякуємо!
Тепер редактори знають.