29 вересня, уперше з моменту обрання головою держави, до Вінниці завітав президент України Володимир Зеленський.
Цього візиту, без перебільшення, чекали місяцями. Глава держави ігнорував Вінниччину понад рік, здійснюючи візити в той чи інший регіон повторно, при цьому вперто оминаючи Вінницьку область.
За час його мандрів Україною на Вінниччині змінився вже не один, ним призначений, голова Вінницької ОДА, його візит публічно анонсувався ще влітку, проте так і не відбувся. Це прогнозовано провокувало конспірологічні теорії подібного уникання Вінниччини президентом серед самих вінничан. І головною стала – страх: “президент чогось боїться?”, – підозрювали люди.
Проте 28 вересня стало остаточно та офіційно відомо: Володимир Олександрович у вівторок таки відвідає край цукрових буряків, Коцюбинського, Гройсмана і Порошенка. От лише деталей візиту, як завжди бувало з попередніми президентами, у Вінницькій ОДА до останнього не озвучували. “Сядемо в автобус – там скажемо, куди поїдемо”, – пояснили в прес-службі, яка здійснювала акредитацію.
Зрештою, о 13:30 кілька десятків місцевих журналістів рушили білим автобусом у невідомому напрямку. В салоні їм таки зізналися: їдемо на оглядини нещодавно реконструйованого СКА “Здоров’я”, що на Старому місті – саме туди також має прибути президент. На уточнюючі питання відповіли: це – єдина точка маршруту, на якій перетнуться цього дня працівники преси і Володимир Олександрович.
На вході до СКА працівники УДО уважно оглядали речі медійників, а інші люди – міряли нам температуру. Зрештою, подібні заходи безпеки застосовувалися і раніше під час візиту перших осіб держави. А ось далі почалися “нововведення”.
Журналісти в новенькому залі СКА “Здоров’я” очікували президента близько години. Їх вдягли в бахіли, аби не пошкодити спеціальне покриття спортзали, просили не переміщатися порожньою залою та не знімати верхній одяг, а тим більше кудись його класти.
Лише раз преса “збунтувалася” і підійшла до стендів з рекламою “Великого будівництва”, підозрюючи, що потім такої нагоди більше не трапиться. І не помилилися.
Президент Володимир Зеленський увійшов до преси у супроводі голови ОДА і кандидата в мери Сергія Борзова, його дружини і народної депутатки Ірини Борзової, заступниці голови ОДА Наталії Заболотної та ще групи чиновників, багатьох з яких було складно впізнати за захисними масками.
За стандартною процедурою, президента повели до стендів, аби розповісти, як триває “Велике будівництво” і розвивається регіон за нової влади. Щоправда, журналістів від процесу “відсікли”, тож як саме представляли Вінниччину Зеленському місцеві чиновники, для преси лишилося невідомим.
Цікаво, що раніше подібні “ритуали” виглядали зовсім інакше: журналісти обступали щільним кільцем посадовців і мали змогу з перших вуст почути часто ексклюзивну інформацію.
Цього ж разу медійники були змушені лишатися за невидимим бар’єром під прискіпливими поглядами співробітників УДО.
Після ніби-то незапланованого огляду ліфту у СКА, Володимир Олександрович нарешті зміг приділити увагу журналістам. Замість трибуни йому поставили, на вигляд, занизьку тумбу, на яку встановили мікрофони та диктофони. Президенту відразу не сподобалося, що предмет інтер’єру поставили так далеко від преси. Тож він власноруч і за допомогою ще одного УДОшника, підтягнув її ближче до медійного народу.
Проте ситуацію за великим рахунком це не врятувало: акустика в приміщенні аж ніяк не підходила до проведення такого роду заходів. Президент і журналісти працювали без мікрофонів і хаотична луна банально не давала змоги почути запитання колег, які перебували не так і далеко один від одного.
Інколи погано було чутно і відповіді самого президента, тож постійно доводилося одне-одного перепитувати і щось уточнювати.
Водночас прес-секретарка глави держави Юлія Мендель відразу дала зрозуміти, що “спокійної розмови”, до якої на початку брифінгу закликав сам Зеленський, навряд чи вийде. Адже загалом кільком десяткам журналістів дозволили поставити лише три запитання на всіх (+ одне “несанкціоноване”).
І лише одне з них можна назвати справді таким, яке дійсно є нагальним і особливо важливим для регіону. Ідеться про заплановану, проте так і не здійснену реконструкцію вінницького аеропорту.
Саме питання Володимир Олександрович назвав “актуальним і справедливим”, проте водночас – “некоректним”, киваючи на попередників, які, на його думку, також мали займатися цим питанням. Відповідь на це запитання можна прочитати за цим посиланням, а увесь брифінг Зеленського у Вінниці – послухати на відео нижче.
Зрештою пані Юлія Мендель дала “червоне світло” і брифінг завершився. Автор цих рядків ще раз намагався уточнити в прес-служби ОДА, “а чи не збирається випадково Володимир Зеленський відвідати захід у готелі “Франція” і як туди потрапити?”. Проте у прес-службі відповіли, що до цього заходу ОДА жодного стосунку не має.
Непублічні “реформи”
Маючи в якості “джерела інформації” лише чутки, наші журналісти все ж пішли до готелю “Франція” в надії розібратися в ситуації безпосередньо на місці. Побачивши ще на підході поліцейських у дворах, “непомітних” співробітників спецслужб в арках будинків та працівників УДО прямо біля входу в готель, стало зрозуміло – Зеленського тут чекають.
Проте крім УДО його тут чекали також невелика група мітингувальників з плакатами та дещо більший гурт активістів з патріотичної організації “Лютич”, які хотіли поставити президенту “декілька запитань”. Саме до них була прикута особлива увага правоохоронці з “поліції діалогу”, які протягом кількох годин не випускали хлопців з поля зору та не дозволяла їм надто сильно наближатися до входу у “Францію”.
Проте автор, маючи в кишені журналістське посвідчення, таки спробував зайти досередини готелю, озброївшись нормами законодавства. Адже згідно з цим самим законодавством, будь-які відкриті заходи, що їх влаштовує суб’єкт владних повноважень, мають бути відкритими для преси. Проте по факту виявилося, що не цього разу.
У дверях готелю шлях нам з фотографкою перегородили інтелігентні чоловіки у костюмах і з прихованими радіостанціями. Спершу вони пояснили, що на захід справді можна потрапити журналістам, в яких є акредитація. Проте після уточнюючих запитань “хто здійснював таку акредитацію, чому вона не була публічна і як можна поспілкуватися з прес-службою даного заходу?”, уточнили прізвище автора, назву видання, в якому він працює і пообіцяли, що “зараз кудись подзвонять”.
За кілька хвилин після “уточнень” було повідомлено, що на даний захід (на той момент навіть не було відомо – який) – акредитація не здійснювалася, журналісти не допускаються і взагалі…
Ще протягом години очікування під дощем нам вдалося побачити прибуття до “Франції” керівника уряду Дениса Шмигаля, а як стало відомо пізніше – туди також прибули сам президент Зеленський, керівник його офісу Андрій Єрмак, голова Верховної Ради Дмитро Разумков, а також голова Виконавчого комітету Ради реформ Міхеїл Саакашвілі.
Вже пізніше з трансляції на сторінці Офісу Президента з’ясувалося, що цього дня у Вінниці, виявляється, відбулося ціле виїзне засідання Національної ради реформ. І зі слів президента, він радий, що такі важливі заходи відбуваються не лише у Києві, а й “на місцях, ближче до людей”. Проте місцеві журналісти в цю категорію, вочевидь, не потрапляють.
Загалом перший візит Зеленського до Вінниці в якості президента України залишив по собі досить дивні враження. З одного боку Вінниці стала місцем для статусного засідання за участі всієї владної верхівки держави. Проте з іншого боку, обмеження реального спілкування глави держави з мешканцями та пресою зокрема наводять на певні роздуми.
Невже президент, з таким високим рівнем довіри, переймається через потенційно незручні запитання?
Якою була справжня мета цього візиту на Вінниччину? Невже лише в тому, щоб подивитися на стенди “Великого будівництва” на Старому місті та зустрітися зі студентами ВНТУ? В чому була необхідність везти на засідання Ради реформ до Вінниці керівників центральних органів влади, якщо така зустріч була закрита навіть для преси?
Ми сподіваємося поставити ці та інші запитання під час повторного візиту Зеленського до Вінниці в статусі президента, якщо такий відбудеться.
Фото Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.