Командування Повітряних Сил ЗСУ нещодавно опублікувало відео з історією пілота Повітряних Сил Збройних сил України Вадима Ворошилова з позивним «KARAYA». Це військовий льотчик 204-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, один із найкращих українських пілотів-винищувачів.
Саме він 12 жовтня виконував бойові завдання зі знищення п’яти ворожих дронів-камікадзе і був змушений катапультуватися на Вінниччині. Після катапультування місцеві охрестили його «привидом Вінниці».
У відео майор пригадує, що його день тоді розпочався о 4-ій ранку:
Один льотчик знищив також двох «Shahed-136» на півдні України. Наступним пішов я. Також знищив трьох. Далі був робочий день по інших задачах і ввечері знову почалась ця навала. Виконав зліт з оперативного аеродрому на півдні України і виконував знищення повітряних цілей над Вінниччиною (…)
Місце падіння літака, де й досі можна знайти уламки винищувача:
Після перехоплення п’ятої повітряної цілі та пуску по її знищенню, уламки тієї цілі вибухом пошкодили повітряне судно. Почали руйнуватись скло кабіни та передня носова частина літака:
Я був не сильно поранений, але були порізи, тому кров заважала повноцінно оцінити обстановку. Перша думка – так не хочеться катапультуватись. Перевірив керування літака по поздовжньому каналі – він був не керований, а по поперечному каналі ще керувався (тобто ліворуч/праворуч). Побачив перед собою чорну ділянку і подумав, що, ймовірно, то поле. Далі почалась пожежа безпосередньо в кабіні літака і, коли полум’я почало добиратись до мене, я здійснив катапультування без зволікань – як вчила книжка.
Момент знищення цілі:
Пілот зазначає, що перебував на середній висоті й спускався з парашутом до двох хвилин. Потім приземлився на відстані вісім кілометрів від місця падіння літака. Тоді він дістав телефон, щоб оцінити обстановку стосовно стану свого здоров’я (використавши камеру телефону як дзеркало) і спрогнозувати подальші дії після приземлення, і зробив вже легендарне фото (яким, зокрема, хотів показати, «що все добре, нас не зламати і таким чином підбадьорити наших хлопців»):
Вадим додає, що першим ділом зателефонував командиру, аби сказати, що живий та здоровий, і телефон вимкнувся. Водночас аварійний телефон був роздушений, ймовірно, підвісною системою.
Після приземлення у «KARAYA», за його ж словами, була мінімальна кровотеча та біль у спині, але він розумів, що це нормально після катапультування. Так, він прийняв рішення, що добиратиметься своїм ходом для подальшої евакуації. Власне того вечора захисника зустріли мешканці села Луки Владислав та Тетяна.
Місце приземлення пілота:
Вони пригадують, що тоді зникло світло і вони вийшли на вулицю з ліхтарем:
Ми одразу повели його в будинок. Як і сказав, викликали «швидку». Ми були дуже здивовані, трусились руки та ноги, не знали, що робити. На наступний день зателефонували, чи все у нього добре, і нам стало легше. Коли він літав, нам не було страшно, ми ж знали, що то наші літають.
Також пілот поділився думками щодо особливостей своєї професії та розповів, що у нього до літака «відношення як до живого створіння».
– З ним потрібно розмовляти, гладити й він буде працювати. І цей борт ніколи не підводив. Орієнтовно десь виконав саме на цьому борту 20 бойових вильотів. Це борт №10. Інший літак вже чекає. Два тижні – і в строю.
Щодо свого позивного розповів, що «KARAYA» – взято з історії, таким був позивний найрезультативнішого льотчика Другої світової війни – Хартмана.
Повну версію інтерв’ю пілота речнику Командування ПС ЗСУ дивіться у відео на початку цього матеріалу.
Нагадаємо, 7 грудня у Вінниці міський голова з нагоди відзначення Дня Збройних Сил України вручив Вадиму Ворошилову Почесну відзнаку «За заслуги перед Вінницею». Також захиснику присвоїли звання Герой України та вручили орден «Золота Зірка».
Фото – скріншоти з відео
Дякуємо!
Тепер редактори знають.