Оновлено: 29 Липня 2021, в 15:48
Ви знаєте, як кажуть: «Хочеш щось зробити добре – зроби це сам». Цим принципом керуються мешканці багатоповерхівки по вулиці Янгеля, 69. Попри те, що будинок нині має управляючу компанію, якій щомісяця сплачують кошти за утримання, благоустроєм двору займаються переважно самі ж мешканці.
Раніше цегляна дев’ятиповерхівка мала типовий для багатьох двір: занедбані клумби, старі лавки, обшарпані під’їзди. Декілька років тому це вирішили змінити та з ініціативи старшого (або ж уповноваженого) по будинку, Олександра П’ятих, розпочали перетворення.
Сьогодні, потрапивши до двору, не одразу розумієш на що дивитися спершу – на різноманіття квітів та дерев, або на іграшкові інсталяції на клумбах, чи на розмальовані двері під’їздів.
Вінницькі малюнки
Минулого року в Олександра П’ятих виникла ідея розмалювати двері під’їзду та сміттєзбирального приміщення поряд. Роботи розпочали восени, а завершили все нещодавно. На будинку з’явились зображення відомих для вінничан місць: літака з площі Перемоги та фонтану Рошен, арки та фонтану у Центральному парку, а також водонапірної Вежі та фонтану з Європейської площі.
– Малюнки на під’їздах я власним коштом організував, але частково мені ще допомогли. Гарно у нас, будинок одразу змінився. У листопаді минулого року ми робили лише ці двері (першого під’їзду – ред.), але щоб сюжет був повний, то домальовували на інших. Я знайшов художника в Інтернеті, попросив його, ми все погодили та вирішили намалювати. Обирали картини, порадившись зі старшими по під’їздах. Художник малював акриловими фарбами, а двері ще треба покрити лаком, щоб було довговічніше. Я служив в авіації, тому на свій під’їзд обрав літак. Володимир (Крилов, старший по під’їзду – ред.) теж з авіації, але оскільки я, як старший по будинку, малюнок літака взяв собі, то йому дісталось подібне на ракету (шпиль біля арки у парку – ред.), – посміхаються чоловіки.
Уповноважений по будинку розповідає, що для нього Вінниця це найкраще місто для життя. Його дитинство та юність пройшли у Вінниці, а потім він 30 років служив в армії по всьому Радянському Союзу, пройшов дві війни, а після служби повернувся до Вінниці. Шість років тому його обрали старшим по будинку, аби виправити занедбаний стан будівлі.
– У нас все було в занедбаному стані. Ми почали з інженерних мереж будинку, зробили капітальний ремонт підвального приміщення за програмою «30 на 70». Раніше до нас у підвал постійно приїжджали аварійки. Двері змінили, виходи на горища… Комплексно підійшли. У нас зараз будинок один з найкращих. Коли у 2018 році востаннє проводили конкурс на найкращу прибудинкову територію, то ми зайняли друге місце. У планах ще створення ОСББ, щоб самостійно розпоряджатися коштами. Будинку вже 40 років, тому потрібно все змінювати. Наприклад, якщо брати навантаження на кабелі, то їх ще по радянських стандартах влаштовували, а зараз у кожного по кондиціонеру, два холодильники, багато техніки й не витримує. Тому так, ми рухаємось вперед.
Зелена оаза
Будинок з усіх сторін оточений зеленню: багато квітів, кущі та дерева. Доглядають за клумбами самі ж мешканці будинку. Разом вони вирощують гортензії, бругмансії, бузок, троянди, жасмин. Є навіть невелика альпійська гірка. Щоправда, не всі ставляться з повагою до чужої роботи.
– Ось клумба (збоку будинку – ред.), була затоптана, тут машини ставили. Ми з дружиною все перекопали, нам з ЖЕО привезли землі й ми зробили квітучу клумбу. Квіти тут раніше були інші, але ж буває, що хтось як побачить щось гарне, то простіше це вкрасти. Позаминулого року у нас вкрали 40 кущів хости, викопали. Ми з усіма ділимось рослинами, з нами теж діляться. Хтось не ділиться, а просто викопує. Також на ділянці є фруктові дерева, які красиво квітнуть навесні. Є у нас павловнія – дерево дуже красиво цвіте рожевим, росте на 3-5 метрів на рік. Все що саджає моя дружина (Руслана – ред.) – все приживається. Ще у нас є лимонник. Я досить довго служив на Далекому Сході, у Тайзі, тому вирішив висадити у нас тут далекосхідний лимонник. Подивимось, що з цього буде.
– Безлад набридає, – додає Володимир Крилов. – Нам часто щось обіцяють з телевізора, наприклад, але ніхто нічого не робить, тому краще все брати у свої руки.
Чоловіки розповідають, що раніше молодь часто вночі відпочивала у дворі й все це супроводжувалось галасом та алкоголем. Щоб виправити ситуацію, довелось забрати вуличні столики, а лавки розташувати в інших місцях.
– Якийсь відсоток байдужих є, але в принципі психологія «мій дім – моя фортеця» залишилась. Більшість (мешканців – ред.) схвалюють зміни, їм подобається. Хоча є й ті, які вважають, що я все це роблю лише заради власного піару та краду гроші, хоча які ж тут гроші?
На запитання, чи все роблять власним коштом, сміється: «Звісно!». Додає, що не рахував, скільки власних коштів витратив на благоустрій двору: «А навіщо?..»
– Коли людина живе у цьому будинку, то вона зацікавлена в тому, щоб щось робилось. Раніше нікому не було до цього діла. Коли ж ми почали все підіймати, то багато хто підтягується та долучається. Люди, коли бачать результат, то починають долучатись. У нас теж не всі почали одразу займатись благоустроєм.
– Розумієте, яка система: все починається з вас – ось ви починаєте щось садити, то побачите, що й інші долучаються. Ви ж знаєте своїх мешканців, то можна когось попросити щось десь поремонтувати, прибити, – додав Володимир Крилов.
Казка у дворі
Дбають мешканці й про територію поряд з будинком. Серед інсталяцій, які одразу впадають в око – спайдермен на металевих ґратах на вікні та іграшкові сюжети на клумбі.
Олександр П’ятих розповідає, що перетворювати двір починав спільно з дружиною Русланою й продовжує цю роботу. Ідеї шукає в Інтернеті, а згодом втілює у життя. Наприклад, він самостійно виготовляв метеликів, яких прикріпив до квітів та кущів, а на ділянці біля балкона встановив багато ліхтариків, які ввечері приваблюють дітлахів.
– До нас дуже багато дітей приходять. У мене, на моїй клумбі, ввечері ліхтарики вмикаються, діти підходять, їм дуже подобається. Приємно, коли молоді мами приходять з дітьми й всім добре. Дивляться, їм подобаються всі ці фігурки тут. Раніше у нас біля будинку була майже пустеля, нічого не було. Кидали сміття, недопалки від цигарок… Довелось переконувати людей так не робити.
Володимир Крилов розповідає, що іноді швидше та простіше самостійно виправити недоліки у дворі та щось відремонтувати, ніж збиратися всім будинком чи запрошувати майстрів з управляючої компанії. Крім того, це ще й може бути дешевше.
– Наприклад, минулого року у ЖЕО пропонували пофарбувати під’їзд за 3,5 тисячі. Ми ж з товаришем стали удвох, почистили стіни та пофарбували. Коштувало це гривень 100. Різниця ж відчувається?
– Лавку ось ми теж самі ремонтували. У сусідньому дворі, щоб змінити на такій лавці одну дерев’яну планку, зняли з рахунку будинку 850 гривень. У мене, наприклад, минулого року вони тричі перефарбовували лавку. Цього року вони теж запропонували, але ми вирішили, що краще самі. Банка фарби коштує 60 гривень. Ми лавку болгаркою зачистили та пофарбували, щоб було гарно.
Попри всі зміни, за словами пана Олександра, не всі мешканці будинку цим задоволені: «Психологія багатьох: “Хтось має (щось зробити – ред.), але не я”».
VежA переконана, що це не єдиний приклад у місті, коли мешканці спільно об’єднались, аби навести лад у своїй багатоповерхівці та дворі. Якщо ви знаєте інші двори, які з занедбаних ділянок перетворили у затишне місце, – повідомте нам, а ми розповімо про них усім!
Фото Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.