Оновлено: 26 Травня 2021, в 10:37
З нагоди єврейського нового року у Вінниці влаштували екскурсію Єрусалимкою з частуванням та дегустацією страв єврейської кухні.
Незважаючи на дощову погоду, о 17:00 біля Вежі Артинова зібралось близько десяти людей, аби взяти участь у гастро-екскурсії вінницькою Єрусалимкою. Окрім розповідей про архітектуру та звичаї, обіцяли також розповісти про єврейську кухню.
– Як ми пройдемося по тонкощах єврейської кухні: ось у кошику я приготувала для вас фаршировану рибу, форшмак і найголовніше, ритуальна страва сьогоднішнього дня – ми будемо смакувати яблуками з медом. Це традиційна страва з якої євреї починають новий рік, – розповідає ініціаторка події, фуд-блогерка Олена Павлова.
Від Вежі учасники екскурсії пройшли на вулицю Симона Петлюри до садиби Львовича. В наш час вона більше відома, як колишня будівля обласного радіо.
– Борух Львович був мільйонером, який володів заводом “Молот”, – каже Олена Павлова. – Власне, його вироби досі можна побачити, якщо уважно під ноги дивитись. Це люки і на них досі є клеймо заводу “Молот”.
Читайте також: Садиба Львовича, канцелярія Петлюри та обласний радіовузол: сто років історії вінницької будівлі
Після садиби Львовича група відправилась на вулицю Червонохрестівську, до будівлі колишньої синагоги. За словами Олени Павлової, синагога обов’язково має складатись із трьох частин: в нижній частині розміщувались чоловіки, на балкончику були жінки і діти, а третьою частиною була пекарня де пекли мацу.
– Колись мені довелося потрапити на богослужіння в синагозі. Я вам скажу, що з верхнього боку не чути, що там роблять чоловіки, тому що галас, який створюють жінки і діти просто неймовірний. При цьому, те зовсім не заважає чоловікам, тобто вони так зробили, що внизу не чути, що вгорі робиться, – згадує Павлова.
Єврейська притча від Олени Павлової про ребе з вінницької синагоги:
– Ребе з цієї синагоги разом зі своїм учнем потрапляє в застінки НКВС. Застінки – це дуже тісні камери, де відро, вибачте мене, в яке ходили люди, стояло прямо посеред кімнати. Учень був у дуже великій скруті: він не міг молитися, тому що заборонено молитись поряд з нечистотами. І він каже: “Ребе, що мені робити?”. Той відповідає: “У справжнього єврея є два обов’язки: радіти і молитись. Ми зараз не можемо молитися, але ми можемо радіти.” І він ставить посеред тісної камери це відро і починає довкола нього танцювати. Люди розуміють, що це дозволяє їм якось переключитись з жахливої дійсності й вони починають разом з ребе танцювати навколо відра. “НКВДисти” бачать це і думають, що причина у відрі, тому забирають його з камери. Ребе каже до учня: “Бачиш, а тепер ми можемо молитись”.
Ще одним пунктом екскурсії став колишній кінотеатр “Росія”. Там розпочалась кулінарна частина програми. Спочатку Олександр Шемет запропонував учасникам екскурсії вино власного виробництва разом з яким варто було їсти яблука з медом. Олена Павлова пригостила всіх охочих кошерними шкварками та розповіла, як правильно їх готувати:
– Потрібно піти на ринок, краще на оптовий, та обрати курку. Перше куди дивиться при виборі курки будь-яка єврейка, це зад. Він має бути жирним, там має бути багато-багато жиру. Саме цей жовтий жир робить ці шкварки дуже смачними. Обов’язково треба підколупнути шкірку, вона має легко зніматись і бути тонкою та жовтою. Ви приносите додому цю курку та повністю знімає з неї шкірку. Окремо ріжете жир і топите його. Якщо сковорідка товстостінна, то потрібно хвилин 40. Далі тонкими смужками ріжете шкірку і додаєте до жиру. Не солите, не перчите, нічого не робите. Потім дістаєте шкварки, коли вони вже коричневі, викладаєте на тарілку і вже тоді додаєте солі та перцю і переминаєте руками.
Після шкварків всі охочі частувались настоянкою від Олександра Шемета і заїдали це все форшмаком та фаршированою рибою.
З “Росії” група відправилась до кав’ярні “Пан Заваркін та син”, де працівники закладу розповіли про настінні годинники та інші експонати музею. Кінцевим пунктом став паста-бар “Тамеро” та пригощання чаєм зі штруделем.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.