У Вінниці відбудеться презентація концепції розвитку публічного простору садиби Львовича. На зустрічі у Музеї Вінниці містянам розкажуть, зокрема, в якому стані й статусі перебуває цей простір зараз та яким він може стати у майбутньому.
Як ідеться на фейсбук-сторінці Музею Вінниці, зустріч пройде цього четверга, 17 листопада.
– У вересні ми представили «Реставраційну концепцію відновлення садиби Львовича» – документ, який описує майбутню реставрацію нашої будівлі. Але музей це не тільки одна споруда і те, що всередині неї. Це також простір довкола. У даному випадку йдеться про двір садиби Львовича. В якому стані й статусі перебуває цей простір зараз, яким він може стати у майбутньому, як підсилити експозиційні та подієві можливості Музею за допомогою двору – про це і про багато іншого ми розкажемо вже цього четверга, – йдеться в дописі.
Презентація відбудеться цього четверга, 17 листопада, о 17:00 у Музеї Вінниці за адресою: вулиця Симона Петлюри, 15-А. Вхід вільний.
Садиба Львовича є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення. Вона була споруджена у 1913 році на замовлення купця 1-ї гільдії, власника чавуноливарного заводу «Молот», гласного Вінницької міської думи, відомого підприємця та благодійника Боруха Мошковича (Бориса Мойсейовича) Львовича. Архітектурні риси еклектики підкреслюють витонченість садиби, характерної для міст Причорномор’я.
У період Тимчасової столичності Вінниці впродовж лютого 1919 року у стінах садиби містилося Міністерство пошт і телеграфів УНР, а з 7 травня до 19 червня 1920 року тут перебувала Військово-похідна та цивільна Канцелярія Головного Отамана Військ і Флоту УНР, Голови Директорії Симона Петлюри.
З 1921 року у будинку перебував політвідділ 24-ї Симбірсько-Самарської «Залізної» стрілецької дивізії Збройних сил України й Криму УСРР. А у 1932 р. тут оселився Вінницький обласний комітет радіомовлення, який неодноразово змінював свою назву та діяв до 2018-го. Другого січня 2020 року пам’ятка перебуває у користуванні КП «Центр історії Вінниці» на правах оренди.
Фото – архів “Vежі” та Музею Вінниці
Дякуємо!
Тепер редактори знають.