Команда “Музею Вінниці” до Дня пам’яті та примирення 8 травня опублікувала історію Івана Лазаровича Могильчака – уродженця села Демидівка на Вінниччині, одного з мільйонів українців, які боролися проти нацистів та їхніх союзників у Другій світовій війні. Льотчик загинув у 1945 році та був початково похований в Будапешті. Згодом, в 1958 році, його перепоховали у Вінниці, на території тодішнього скверу Козицького. Минулого тижня Могильчака перепоховали на території Меморіалу Борців з нацизмом на вулиці Київській.
Як йдеться на Facebook-сторінці “Музею Вінниці”, Іван Могильчак народився 8 лютого 1917 року в селі Демидівка (нині Гайсинський район Вінниччини. Пізніше його родина переїхала на Урал, де Іван спершу пішов до школи, а після здобуття дев’ятикласної освіти вступив до Батайської авіаційної школи Цивільного повітряного флоту. По завершенню навчання працював пілотом у Східно-Сибірському управлінні цивільного повітряного флоту.
– Після нападу Третього Райху на СРСР у 1941 році, Могильчак приєднався до лав Червоної армії. А вже наступного року, з 26 липня, брав активну участь у бойових діях. До 21 серпня 1942 року на своєму штурмовику Іл-2 він здійснив 20 бойових вильотів, знищивши більше 30 одиниць ворожої техніки та близько 200 солдатів і офіцерів. Вважається, що Могильчак першим у своєму полку почав використовувати касетні боєприпаси з ампулами АЖ-2. Це була бляшана ампула сферичної форми, яка містила близько літра запальної речовини. З допомогою таких боєприпасів Могильчак за п’ять бойових вильотів зумів спалити чотири ворожі укріплення, – йдеться в публікації.
За повідомленням, у складі військ Воронезького фронту (в подальшому 1-й Український фронт) в жовтні 1943 року старший лейтенант Могильчак виконував завдання із захоплення та утримання плацдармів на правому березі Дніпра. 6 жовтня він вів групу з 15 штурмовиків Іл-2 в районі сіл Ромашки та Медведівка (Київська та Черкаська область). Під час першого заходу на ціль його літак загорівся внаслідок прямого влучання термітного снаряду. Далі музейники наводять цитату з нагородного листа Могильчака:
…кабіна літака заповнилась димом, полум’я обпекло руки, але, незважаючи на біль, останнім вольовим зусиллям старший лейтенант Могильчак здійснив другий захід на ціль, при цьому знищив 25 автомашин з боєприпасами і склад з пальним. Після атаки цілі, перебуваючи на території супротивника, група була атакована вісьмома Fw-190 [німецький винищувач]. Старший лейтенант Могильчак правильно оцінивши стан справ та віддаючи команди по радіо, зібрав свою групу і активною круговою обороною сміливо прийняв нерівний бій, знищивши при цьому два Fw-190…
Як розповідають історики, наступного року Іван Могильчак “за проявлену хоробрість, героїзм та бойову майстерність у боротьбі при форсуванні річки Дніпро” отримав звання Герой Радянського Союзу. Крім цього, протягом своєї служби у війську він був удостоєний ордену Червоного Прапора (двічі), ордену Вітчизняної війни ІІ ступеня та ордену Олександра Невського. Ці та інші отримані ним нагороди свідчать про високий рівень професійності й неабияку хоробрість українського льотчика.
– У лютому 1945 року під час 26-го вильоту в рамках боїв за Будапешт літак Могильчака було підбито. Він помер 14 лютого від отриманих опіків. Був похований на військовому кладовищі у Будапешті, а у 1958 році перепохований у тогочасному сквері Козицького у Вінниці. Минулого тижня Могильчака перепоховали на території Меморіалу Борців з нацизмом, що розташований на вулиці Київській, – розповідають історики.
Загалом, як зазначають фахівці музею, у роки Другої світової війни у лавах Червоної армії, яка на той час входила до військ союзників Антигітлерівської коаліції, воювало близько 6 мільйонів бійців. Кожен другий із них загинув, а кожен другий із тих, хто залишився живим, став людиною з інвалідністю.
– Не зважаючи на пропагандистські заяви росіян про те, що “Росія перемогла б у війні, навіть якби Україна не входила до складу СРСР”, внесок українців у розгром нацизму був величезним. Іван Могильчак один з них. У наш час є важливим пам’ятати про це і наголошувати на тому факті, що він українець, а не “радянська людина”. Його історія є частиною історії України у Другій світовій війні, – підкреслюють в “Музеї Вінниці”.
Зображення – з Facebook-сторінки “Музею Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.