“Ти жінка, і це значить закрий рота”: Олександра Гонтар привезла до Вінниці “хуліганські” вірші. ФОТО

19:29
Автор: Катерина Дядюк

Оновлено: 23 Грудня 2019, в 10:43

Учора, 20 грудня, Олександра Гонтар презентувала у Вінниці свою першу поетичну збірку “Жери землю”. Увесь вечір вона сміялася, жартувала і веселила історіями з життя, про які не всі наважуються говорити відверто.

За 10 хвилин до початку в “Книгарні Є” було лише кілька відвідувачів. І якби не книжки Олександри Гонтар на столі, здогадатися, що зараз тут відбудеться якась презентація, було б складно. Та в одну мить всі прийшли майже одночасно, і вже до кінця заходу для частини відвідувачів не залишилося вільних місць.

 

Всі, хто дивиться “Телебачення Торонто” знають Олександру, адже вона є співведучою та сценаристкою у програмі #@)₴?$0 з Майклом Щуром. Але те, що вона пише вірші, для багатьох із глядачів стало відкриттям. Варто зазначити приємним.

Збірка “Жери землю” вийшла друком цього року у видавництві “Люта справа”, яке спеціалізується на “хуліганській” літературі. Відповідно, на презентації у Вінниці Олександра Гонтар читала “хуліганські” вірші, які важко назвати “жіночою поезією”.

Незважаючи на те, що це перша її книжка, письменник Юрко Позаяк назвав Олександру майстром веселого стьобу, надзвичайно сильним, цікавим, оригінальним і справжнім поетом, а її поезію описав так:

  • “Саша успішно оминула період дівчачої сентиментальної лірики й подалася прямо в андеграунд, у веселу, панківську, хуліганську поезію, де немає табу, де панує іронія й де ніхто не боїться перченого слова”.

Сашо, от скажи, тебе не бісить взагалі, що тебе в першу чергу асоціюють з “Телебаченням Торонто”, а в третю-десяту – з поезією? – запитав письменник і видавець Влад Сорд, який модерував її презентацію у Вінниці.

На це Олександра Гонтар відповіла влучним і лаконічним “ніт“, але додала, що останнім часом почала дратуватися, коли до неї звертаються “мемами” типу “Е-гей, Мотурначка”, чи “А це – пам’ятник свині”.

Свій виступ Олександра почала з вірша, з якого любить починати. Він називається “Інструкція з користування собою як жінкою”.

“ти жінка і це значить закрий рота
і краще навчись посміхатися по-дурному
робити з чоловіка дегенерата та ідіота
і щоб це було незрозуміло тільки йому одному…”

Він про усілякі догми, які я чую в свій бік від оточуючих, і які нав’язують також моїм знайомим і подругам. Я зібрала це все до купи і написала таку універсальну інструкцію, прочитавши яку, ти зрозумієш, як жить дальше.

Цей вірш закінчується рядком “а якщо ти інша жінка, будь ласка, іди до біса”.

– Як ви розумієте, я в жизні люблю ходити до біса, – сказала сміючись Олександра.

Книжка “Жери Землю” складається із шести розділів. Переважно Олександра вибирала вірші з “Жіночих штучок” та “Алкопоезій про кохання”. І як слушно зауважив Влад Сорд, це історії, які дуже близькі кожному.

Наприклад, у всіх бувають  моменти, коли музичні орієнтири йдуть коту під хвіст і ти слухаєш “Любовь – яд”, чи коли ти заходиш на сторінку в соцмережі свого колишнього (“б***ь! кажеш собі. навіщо? але руки тебе не слухаються…”), коли деякі жінки розводять риторику про вагу (“Я жирна”) і так далі.

Але також це історії, про які мало хто наважується сказати вголос, навіть сформулювати. Хтось, але не Олександра, бо її поезія така ж відверта і щира, як вона.

– Цей вірш я читала колись на “Тарасі Бульбі” дуже радосно. Виходжу така і кажу: “Ха-ха. Щас буде вірш про ригачки. Смішно”. А потім ми тупо траванулись шаурмою… Після того я вирішила, що я його буду завжди весело читати, бо я вже пострадала за нього на всю жизнь впірьод…

– У мене просто колись була річниця стосунків з моїм колишнім хлопцем, і ми були на дні народженні. Він не пив, бо був за кермом, а я пила. І я дуже сильно напилася. Потім заблювала йому машину, а він її відмивав. І після того я зрозуміла, що любов це щось таке неосяжне і високе. 

ах пам’ятаєте той вечір 
коли я трохи перебрала
і спланувала швидко втечу
із неказкового бар-балу…

– Я сьогодні була на інтерв’ю і казала, що в мене майже немає віршів, з якими хочеться закритися у ванній і ридати. А от з цього я б так ридала! Він дуже зворушливий. Це ж просто мі-мі-мі.

В своїх віршах Олександра Гонтар дуже різна. В одних стібеться (наприклад, над стереотипами: “Якби не ця пляшка, я б не помітила, яка у тебе усмішка чарівна…”). А в інших постає надзвичайно серйозною (один з найглибших її віршів про могилу тата однокласника, з якої вкрали овал імені).

Її лірична героїня також дуже різна, бо як каже сама Олександра, вона пише на основі того, що спостерігає у своєму оточенні (що помічає в жінках і в собі), або коли їй щось накипить. В одному вірші, наприклад, ця героїня “хоче життя такого красивого як у глянці ”, а в наступному вже “не мріє про путівку в Дубай за свою псячу відданість та покірність” і “взагалі-то й сама могла одягти це пальто”.

–  Мені складно писати про щось, в чому я не розуміюся. Тобто, як я могла б написати вірш про те, як тобі хтось каже, шо ти простітутка, якби мені ніхто ніколи цього не казав. Мене би це ніколи не зачепило, – каже Олександра. 

…але як було б добре
 аби зі всіх недопалків
кинутих повз смітник
(ніби аркуші із поганими віршами)
проростали квіти… 

– На мій погляд, це найпотужніша поетична збірка року. Вірші Саші хуліганські, вони такі нонконформістські, але водночас дуже глибокі та близькі кожному. Тому я вам їх однозначно рекомендую, – сказав Влад Сорд.

Збірка читається швидко, але ви будете ще часто повертатися. І плюс, я вам як видавець хочу сказати, це ж “Люта справа”: тут оформлення просто бомбезне. Дуже круті ілюстрації.

Крім презентації віршів, Олександра Гонтар багато жартувала і розповідала безліч цікавих історій. Наприклад, про те, як і навіщо у 13 років їла землю заради “Quest Pistols”, куди у 2013-му їздила на гастролі з “Антологією кропивницьких поетів”, або в якому випадку в майбутньому до неї може прийти і пов’язати “телебачення-торонтівське НАЗК”.

Наостанок Влад Сорд відкрив “Жери землю” навгад і сказав Олександрі: “що прочитаєш, те й буде в усіх у найближчий місяць”. Зважаючи на попередні вірші, усі голосно засміялися, але Олександра сказала, що їм пощастило “випав красівий вірш”, і прочитала дуже ліричну поезію про взаємну любов.

Фото Марини Сербінович

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.