«Венси», «трешер» та колеса під ногами – стильні та молоді скейтбордисти є частиною вуличної культури, яке робить місто – містом. У Вінниці така молодь збирається у єдиному тут скейтпарку – в глибині парку Леонтовича.
Попри кілька ремонтів, це місце наразі не в найкращому стані – тут помітно дірки в дерев’яних конструкціях, цвяхи, що вилазять назовні, та кривий асфальт. Аби хоч якось привести це місце до ладу, хлопці самостійно латають деревину та встановлюють додаткові конструкції.
Veжа поспілкувалася з Романом Редколесом, скейтбордистом з Вінниці, який розповів, чому місту потрібен хороший скейтпарк, та показав, як це місце виглядає сьогодні.
Наразі триває голосування у конкурсі “Бюджет громадських ініціатив“, де вінничани можуть підтримати проєкт, який на їхню думку має реалізуватися у Вінниці. Серед них є і проєкт реконструкції скейтпарку, який передбачає повну заміну старих конструкцій. Бюджет проєкту – трохи менше мільйона гривень. Представляють цей проєкт вінничанка Наталія Жданова, яка й зареєструвала його, та Роман, який є контактною особою.
«Воно буде краще виглядати, якщо горіти», – каже жартома хлопець на велосипеді, поки ми фотографуємо чергову дірку в дерев’яній конструкції скейтпарку. Роман каже, що скейтпарк побудували у 2008 році польською компанією, і це було зроблено за європейськими стандартами. З того часу, каже Роман, скейтпарк ремонтували кілька разів, але “позаяк це роблять не спеціалісти в цій сфері”, то десь поверхні дуже слизькі, десь – просто не якісні та швидко зношуються. Через це вони самі латають тут дірки, а хлопці, що катаються на BMX-велосипедах – облаштували тут металеві рейки для виконання трюків.
Роман розповів, що почав кататися в цьому скейтпарку ще дванадцять років тому – фактично з часу його будівництва. Каже, за цей час мода на скейтбординг встигла з’явитися, зникнути та знову повернутися. Але скейтпарк існує не лише для скейтбордистів – тут можна кататися та виконувати трюки на велосипедах BMX, роликах і на популярних наразі самокатах. І справді, прийшовши до скейтпарку о 15:00, ми застали тут чималу компанію, яка ковзала по рампі.
– Дуже розвивається їзда на самокатах, і дуже багато дітей катається – їх тут, мабуть, найбільше. І вони тут найбільше можуть травмуватися, бо вони не знають ні техніки безпеки, ні правил. Враховуючи, що парк весь в дірках, то вони падають, було багато таких ситуацій, що й лиця розбиті.
Наразі скейтбордисти кататися тут не можуть. Роман каже, що на велосипеді попасти колесом в дірку не так небезпечно, як на скейтборді та роликах, де діаметр коліс менший.
– В зв’язку з тим, що скейтпарк вже в такому стані – я на ньому майже не катаюся, на жаль, інші також. Ми “виходимо в стріт” – тобто катаємося по вулицях, по сходах, мармурових гранях. «Портимо грані», так сказати, у нас так це називається. Люди так завжди кажуть «не портіть грані», виганяють нас, кажуть, у нас є скейтпарк. Ми кажемо: йдіть подивіться на нього. Тут більше падаєш, чим на поганому асфальті у Вінниці.
Роман розповідає, що з часом культура райдерів (від англомовного слова “ride” – їздити, кататися. Той, хто катається, – прим. ред.) змінилася, а саме – стала здоровішою. Якщо раніше скейтбординг вважався чимось андеграундним та пов’язаним з наркотиками, то зараз цей спорт визнаний олімпійським, а самі скейтбордисти, окрім скейтбордингу, займаються й іншим спортом.
Роман зазначає, що це місце – не просто майданчик для катання, а місце для соціалізації молоді, зокрема з різних міст, та загалом осередок цілої культури.
Фото – sport.segodnya.ua
– Скейтбординг – це екстремальний вид спорту, який торік визнали олімпійським. […] Так, це травмонебезпечно, але скільком людям це приносить задоволення? І так само можна травмуватися на роликах, велосипеді. […] Але ти тут можеш знайти друзів – наприклад, моїх три кращих друга мені «приніс» скейтбординг. Тут ти розвиваєш свої фізичні навички, соціалізуєшся, спілкуєшся з людьми та маєш можливість їздити на змагання в інші міста.
Скейтбординг об’єднує міста. Це ком’юніті, яке дуже тісно спілкується. Не тільки в скейтбордингу, у всіх екстремальних видах спорту. Коли приїжджаєш в інше місто, ти одразу на вулиці запитаєш в перехожих «А де скейтпарк?», або просто шукаєш сам. І там тебе там приймають, як рідного. Там навіть немає цього етапу знайомства, бо ти приходиш і ти вже свій.
Роман каже, що у разі отримання фінансування на проєкт від конкурсу БГІ він буде відповідальним за підбір професійних спеціалістів, які зможуть відбудувати єдиний у Вінниці “дім” для райдерів.
– У нас багато конкурентів – там цілі школи, райони, які хочуть благоустрій, – каже Роман. – Дуже багато проєктів стадіонів. Але у нас в місті й так багато стадіонів будується, а ще один робити… Ніби й добре, але й можна виділити кошти на щось інше. […] В Харкові, наприклад, сім скейтпарків: там є і бетонні, і дерев’яні. Це місто-мільйонник, тому це не дивно. Але зараз скейтпарки будують і в селах, з населенням шість-десять тисяч населення. А у нас у Вінниці майже півмільйона людей, а жодного нормального скейтпарку фактично й немає.
Нормальний скейтпарк сприяє розвитку райдерів – ти вчиш нові трюки, в тебе є інші фігури, більше людей катається. Чим більше людей – тим кращий твій прогрес, бо ти дивишся на інших і хочеш розвиватися.
Проєкт реконструкції скейтпарку передбачає створенням нового сучасного багатофункціонального майданчика, на якому діти та дорослі займатимуться рухливими видами спорту – на скейтбордках, стрітбордах, велосипедах ВМХ, самокатах, велосипедах МТВ.
Проголосувати за створення нового скейтпарку у Вінниці можна ТУТ.
Фото авторки та з проєкту будівництва скейтпарку
Дякуємо!
Тепер редактори знають.