ТОП-5 «не форматних» музеїв Вінниці: від єврейського кота до «антиросійських» марок УНР

20:15
Автор: Марина Однорог
Become a Patron!

Побутує думка, що музеї – це нудно і нецікаво, експонати там пиляться за склом, нічого чіпати не можна, фотографувати також, а серйозні екскурсоводи розповідають все наче з підручника історії.

Однак VежА, як завжди, руйнує стереотипи та розриває шаблони – ми знайшли 5 найцікавіших та найбільш оригінальних музеїв Вінниці. 

Напевно не кожен знає, але, окрім традиційних музеїв Пирогова, Коцюбинського і т.д, у Вінниці є досить цікаві та оригінальні. Часто вони «тиснуться» у маленькому приміщенні і велику частину колекції відвідувачі можуть не побачити. Більшість з них відкрили ентузіасти та фанати своєї справи, колекціонери, які вирішили поділитися з вінничанами та гостями міста дорогоцінними надбаннями. Всі вони із великим захопленням розповідають про своїх “дітей” і радо запрошують туристів.

Ми вирішили зробити невеличкий огляд по оригінальним музеям Вінниці, щоб кожен вінничанин і гість міста зміг відвідати ці справді унікальні місця.

Музей української марки імені Якова Балабана

Перший в Україні музей української марки розташувався у самому центрі міста. У невеличкому приміщенні – справжній рай для філателістів. Окрім наочної інформації, тут ще безліч текстового доповнення, що дозволяє навіть без допомоги екскурсоводів дізнатись історію України з марок.

Єдиний музей української марки відкрив у Вінниці американець з місцевим корінням

Історія. Музей було відкрито у 2016 році з ініціативи Олени та Олександра Білецьких, а також мера міста Сергія Моргунова. Колекціонер Олександр Балабан, що народився у Нью-Йорку подарував Україні свою унікальну колекцію українських марок.

Музей було названо на честь батька пана Олександра Балабана, Якова Балабана, що був старшиною в армії Української Народної Республіки та народився в селі Писарівка, Ямпільського району, Вінницької області.

Втіленню в життя цього проекту передувала довга та наполеглива сумісна праця голови Української Військової Варти Олександра Білецького та власника колекції відомого філателіста Олександра Балабана.
В основу музею лягла унікальна колекція українських марок, яку більше ніж півстоліття збирав Олександр Балабан.

Експозиція. На сьогодні в експозиції музею представлено лише близько одного відсотка колекції (адже приміщення надане для музею поки тимчасове), але навіть з такого невеличкого елементу колекції можна дізнатись багато цікавого з історії незалежної України, боротьби за незалежність і, звісно, про те, які ці події були відображені в марках тих часів. Історія прямо вказує на те, які території здавна були українськими, і які повинні українськими залишатись.

  •  Ось марки, які розказують нам про перший Голодомор, про який взагалі мало відомо. Радянський союз тоді не хотів друкувати цих марок та їх замовили поза межами. Їх згодом дозволили продавати лише два місяці, а потім мали знищити, але люди були розумні і дуже швидко розкупили весь тираж. Ці марки були благодійними — 20 карбованців йшло на погашення боргу за витрати на друк, а 20 — голодуючим, – розповідає директорка музею Катерина Антонюк.

 

Є в колекції і листівки, які демонструють, що Ростов-на-Дону колись був українським, вони штамповані українським тризубцем, що було характерно для листів того часу.

Особливу увагу туристів, за словами директорки музею, привертають марки-гроші, бо багато з них таких ніколинавіть не бачили.
Музей це не лише місце, де зібрана колекція марок. Тут постійно відбуваються гуртки для дітей, влаштовують зустрічі місцеві філателісти, а туристи не оминають ексклюзивний музей, коли прямують у центр.

  • Туристи в щоці, коли потрапляють до нас. Вони ж подібного ніколи не бачили. От нещодавно був один відвідувач американець, який приїхав на Євробачення, але коли дізнався про наш музей, то спеціально приїхав до Вінниці, – розповідає директорка музею Антонюк Катерина Миколаївна.

Колекцію музеї поповнюють вінничани та гості міста, деякі, за словами Катерини Миколаївни, дарують цілі колекції.

Загалом через брак приміщення, експозицію намагаються змінювати щодва місяці, щоб відвідувачі знайомились із новими марками.

Що окрім експозиції? У музеї можна не лише подивитись на марки, але і придбати деякі, обміняти, почитати книги з філателістики, а також відправити лист в унікальному конверті та зі спеціальним музейним погашенням.

Графік роботи: щоденно, окрім понеділка з 10:00 до 18:00

Адреса: вулиця Соборна, 26

Вхід: за благодійними внесками.

Фотографування: безкоштовно

Музей колекційних транспортних засобів

Здалеку може здатись, що це магазинчик іграшок, а точніше автомобілів, але зайшовши ближче, розумієш, що це ціла колекція рідкісних транспортних засобів. На маленьких поличках поміщаються тисячі моделей різноманітних транспортних засобів, кожен із яких має власну історію, яку із задоволенням розповість власник музею Олександр Вдовиченко.

Кадилак Елвіса та ексклюзивні Феррарі їдуть в Універмаг: вінницький музей моделей змінює прописку

Історія. Колекціонер Олександр Вдовиченко відкрив музей мініатюрних транспортних засобів у травні минулого року. Раніше експозиція знаходилась в торговому центрі «Кемпа», але вже два місяці тісниться на третьому поверсі Вінницького універмагу, хоча згодом у музею зявиться нове приміщення і нова концепція самого закладу.

  • Коли я купляв перші автомобілі, я ними не грався, а складав на полички, які мені батьки спеціально замовили, тому вони до цього часу і збереглися в гарному стані. З кожним роком я поповнював колекцію, робив виставки в університеті, а потім зрозумів, що варто зробити власний музей.

Експозиція. Наразі у музеї представлено близько 3500 експонатів. Через невеличке приміщення деякі моделі знаходяться близько одна до одної, що дещо заважає повноцінно переглянути експозицію.

 

Серед експонатів легкові та вантажні автомобілі, автобуси, спортивні автомобілі, автомобілі таксі, серія поліцейських автівок із 100 країн світу, ретро автомобілі, мікроавтобуси, пожежні автівки, трамваї, військова техніка, мотоцикли, карети швидкої допомоги, трактори та тролейбуси.

Усі моделі точні копії справжніх, але представлені в одному «колекційному» масштабі 1:43. Також є моделі ручної роботи зроблені в масштабі 1:35.

Тут можна побачити унікальну радянську «Чайку» із зображенням олімпійського ведмедика на задньому склі, легендарний рожевий «Кадилак Ельдорадо» Елвіса Преслі, автомобілі Адольфа Гітлера, колекцію президентських автівок, а також моделі авто, котрі знімалися у фільмах.
Велику кількість моделей Олександр замовляв за кордоном. Тут представлені автомобілі з Німеччини, Франції, Росії, Польщі та Італії.

Однією із найбільших є колекція італійських спортивних автомобілів «Феррарі», на них виділено декілька поличок у музеї.

Також є ціла колекція автомобілів, які Олександр колись замовив на Саратівській фабриці іграшок, тоді за ті кошти можна було придбати холодильник чи телевізор, наразі ці автівки також коштують дорого.

  • Вони всі в своїх коробочках збереглися, це не настільки унікальна, наскільки дороговартісна колекція зараз. Бо одна така модель може коштувати дорожче, ніж 100 доларів, – говорить власник музею. В єдиному екземплярі представлені моделі ручної роботи — військова техніка. Серед них — українські танки Т-64 БМ «Булат», Т-84У БМ «Оплот», трибаштовий радянський танк Т-28, легендарний танк Т-34 часів Другої світової війни, німецькі «Тигри». Всі ці моделі робив товариш Олександра із Вінниці.

Плюсом музею є те, що всі експонати можна взяти до рук та роздивитися ближче, а власник може розповісти про кожен детально.

Що окрім експозиції? Деякі моделі можна придбати або ж обміняти. Поки можливості приміщення не дозволяють зробити цей музей інтерактивним, але вже восени все зміниться. Детальніше про те, яким буде новий музей та де він знаходитиметься можна буде прочитати вже згодом.

Графік роботи: щоденно з 11:00 до 18:00

Адреса: площа Гагаріна, 2. третій поверх, праве крило

Вхід: для дорослих: 10 гривень, для дітей — 5.

Фотографування: безкоштовно

Кафе-музей «Пан Заваркін і син»

Випити каву під “бамкання” раритетних годинників у традиційній вітальні ХХ століття із витриманим інтерєром, можна не в кожному місті. Все, що тут є щонайкраще відображає цю добу: і годинники, і піаніно, і самовари, заходи та персонал. Це місце, яке входить у топ-5 обовязкових для відвідування туристами у Вінниці. Офіціантки тут абсолютні господині закладу — вони готують каву, стежать за порядком, можуть розповісти як історію Вінниці загалом, так і про кожен експонат окремо.

Історія. Директор музею Олександр Абрамчук розповідає, що раніше тут планували помістити представництво польського радіо, але коли почали детальніше вивчати історію цього місця, то дізнались, що будинок побудували два підприємливі брати-євреї Гельблу у 1898 році.

У 1900 році на другому поверсі цього будинку винаймав квартиру підприємець Мойсей Флігельтуб, а згодом придбав її. Флігельтуб швидко зрозумів, що місце розташування будинку дуже вигідне для торгівлі. Тому він придбав ще квартиру на першому поверсі, де відкрив магазин з торгівлі колоніальними товарами. Через недовіру до представників єврейської національності у 1904 Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім’я — став Заваркіним Матвієм.

До 1917 року сім’я Заваркіних вважалася однією з найзаможніших у Вінниці. Але 1918 рік змінив хід подій не лише в країні – родина Заваркіних вимушена була розпродати своє майно й виїхати до Парижа, пізніше, у 1922 році — до Америки, де й досі живуть їх нащадки.

  • Через три місяці після того як ми викупили це приміщення прийшли жінка і чоловік, він представився правнуком Матвія Заваркіна. Тоді й виникла ідея відтворити той магазинчик, із тією ж назвою та в тому ж інтерєрі. Протягом півроку ми збирали експонати, а 22 лютого 2012 року відкрили магазинчик, – розповідає директор музею Олександр Абрамчук.

За словами пана Олександра, з часом відвідувачі закладу висловили бажання, аби поруч була маленька кавярня, де можна було би відчути атмосферу ХХ століття.

  • Через півроку після відкриття ми вирішили зробити реконструкцію вітальні заможного вінничанина початку ХХ століття. Намагалися витримати все у відповідному інтерєрі та атмосфері.

Експонати. У музеї представлена велика колекція годинників (близько 50), які всі знаходяться в робочому стані, що, за словами директора, дивує багатьох туристів.

Всі експонати історичної реконструкції оригінальні. У експозиції є колекція самоварів, бульоток, гасових ламп та цікавих побутових дрібничок того часу.

 

В основі експозиції музею-кав’ярні інтер’єр вітальні міського будинку XX століття. Шпалери на стінах, ліпні карнизи та плафони на стелі, бронзова люстра, канделябри, буфет та музичний інструмент, як обов’язковий атрибут дизайну вітальні заможної родини того часу.

Напевно, найбільшу увагу туристів та звичайних відвідувачів привертають годинники. На стінах можна побачити столові годинники найпопулярніших на той час виробників Густав Беккер (Німеччина), Ле Руа та Шарль Гійом (Франція). Усі вони різняться дизайном та боєм. На піаніно знаходяться канделябри та годинник «Ангели та сатири» італійського майстра Рікардо Борсіні.

На буфеті розташувалися кабінетний годинник Юнгханс з ртутним маятником та пісочний годинник, який вимірює півгодини часу. Сам буфет з червоного дерева роботи польських майстрів початку ХХ ст.

У музейній вітрині чайний посуд тих часів з міді, латуні, бронзи та порцеляни, французький каретний годинник з емалями, англійська посрібнена скарбничка для коштовностей, дикий веприк з бронзи для витирання канцелярських пір’їв. Також у вітрині розташована цікава колекція ексклюзивних тематичних німецьких порцелянових статуеток ручної роботи, а над буфетом розташовані гасові ліхтарі.

Як би це дивно не звучало, але ще однією частиною експозиції є туалет. Годинник там також ексклюзивний із написом «Manchmal läuft alles verkehrt» (нім. Іноді все йде не так). Лише побачивши той годинник ви зрозумієте чим він особливий.

Вкрасти м’ясо у єврея міг лише невловимий кіт Шльома

Що, окрім експозиції? Звичайно, це кава, чай та різноманітні солодощі. Окрім цього, аби повністю витримати атмосферу, у закладі один або два рази на тиждень відбуваються концерти, які правильніше назвати квартирниками. Також можна придбати різноманітні сувеніри: як і з зображенням Вінниці, так і ексклюзивно із «Заваркіна». Окремої уваги заслуговує статуя при вході у заклад, де зображений єврей та кіт Шльома, який намагається поцупити у нього ковбасу. За словами директора, це зібраний образ типового єврея тих часів, а такий кіт дійсно жив на Єрусалимці у Вінниці.

Графік роботи: щоденно з 09:00 до 21:00, субота та неділя — з 12:00 до 21:00

Адреса: Олександра Соловйова, 3,

Вхід: вільний

Фотографування: платне.

Музей вінницького трамваю

Вінницькі трамваї відомі на всю країну. Де «живуть» трамваї, як вони виходять на маршрут, які колись їздили старовинними вулицями міста та якою є історія вінницького трамваю. Все це можна дізнатися у музеї трамваю.

Історія. Музей трамваю був відкритий в жовтні 2013 року з нагоди 100-річчя початку трамвайного руху у місті Вінниця. Розташовується на території трамвайного депо комунального підприємства «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління».

Експозиція. Експозицію можна поділити на дві частини: безпосередньо музейну та наочну. В музейній представлені фотокартки та експонати, пов’язані з історією трамвайного руху міста та розвитком самого транспортного підприємства.

Тут можна побачити форму працівників, компостери, різноманітні квитки та дізнатися історію розвитку трамвайного руху в деталях та обличчях.

Поруч з експозиційною залою розміщено виставку трамвайних вагонів, які працювали у нашому міст у різні роки.

Деяким з представлених експонатів півсотні років, але усі п’ять – на ходу, і теоретично можуть в будь-кий час виїхати на маршрути міста. На даний момент вінничани уже можуть подивитися на наступні моделі трамваїв: Чехословацький КТ4 СУ Чехословаччина – найновіший з представлених, такі курсували Вінницею з 1981 по 1991 рік. Чехословацький ТАТРА Т4-СУ, експлуатувався у 1971 – 1978 роки. Старовинний вагон С-1, який знаходиться у Вінниці з 1958 року, і з 1983 – перетворений на спеціальний вагон.

А ще – німецький Гота Т-57: трамвайні вагони цього типу їздили маршрутами міста з 1957 по 1985 роки. Але у Вінниці цей трамвай не ходив – його спеціально привезли з Євпаторії. Також можна побачити снігоприбиральний вагон.

Окрім цього, проводиться екскурсія у цех, де виготовляються та ремонтуються трамваї.

Що окрім експозиції? Позаяк всі трамваї «на ходу»,  можна замовити індивідуальну поїздку містом, а в самому музеї спробувати як компостуються квитки.

Графік роботи: з понеділка по п’ятницю

Адреса: Хмельницьке шосе 29

Вхід: Аби потрапити на територію музею потрібно завчасно домовитися з екскурсоводом (за добу). Зробити це можна за телефоном або на сайті музею.

Фото: дозволено

Музей АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо 

Це ідеальне місце, для тих, хто любить раритет, сумує за старенькими програвачами, друкарськими машинками, хоче нарешті таки посидіти в раритетній «Волзі», послухати старі платівки чи навіть зіграти на балалайці. Тут безліч маленьких деталей, які можна роздивлятися годинами.

Історія. Музей з’явився у Вінниці у 2013 році. Ідея створення належить Олексію Стрембіцькому, який почав колекціонувати раритетні предмети ще у 1977 році. Власник музею розповідає, що тоді у нього було дуже мало експонатів, можливо десяток. У 1979 році Олексій Михайлович придбав свій перший ретро-автомобіль ГАЗ 67, реставрував його і з того часу “офіційно” стартувало його ретро-хобі.

  • Далі у мене з’явилося декілька мотоциклів, патефони, грамофони. Все це почало «обростати мохом». І весь цей час я мріяв про створення музею, от і чотири роки тому вдалося орендувати це приміщення і зібрати все у ньому. На жаль, тут не все є – у нас не вистачає місця, тому ми не можемо «відкрити всю душу». Дуже багато експонатів знаходиться вдома.

Окрім експонатів Олексія, яких тут приблизно 60% до створення колекції музею долучились його друзі Володимир Суржиков та Олександр Іванов, та й вінничани також іноді приносять нові експонати до музею. Тут зібрані експонати до 90-х років.

Експозиція. Експозицію музею умовно можна поділити на дві частини: одна знаходиться в приміщенні, інша — на вулиці. В основі експозиції – приватна колекція раритетних автомобілів та іншої техніки вінницького колекціонера Олексія Стрембіцького.

У музеї представлено близько 2000 експонатів, зібраних за 38 років: автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі, друкарські машинки, телефони, музичні інструменти та ін. В автомобільній колекції: армійський ГАЗ-67, рідкісний тривісний «Вілліс», ГАЗ-М-20 «Перемога»,«Москвичі», «Волги» різних років випуску та багато інших автомобілів, кожен із яких має свою історію, яку відвідувачам із задоволенням розповідають.  

80% експонатів колекції діючі.

  • Ми дозволяємо сідати в автомобілі та на мотоцикли, грати на музичних інструментах, торкатися друкарських машинок та телефонів. Майже вся колекція діюча. Звичайно, ми інколи страждаємо через те, що багато дозволяємо відвідувачам. Адже не всі розуміють поняття «сідати в автомобіль», деякі сідають «на», а відреставрувати ці вмятини інколи просто нереально, – розповідає власник музею.

Найстарішим експонатом у музеї є грамофон 1896 року, також є унікальна радіола, яку раніше придбати не можна було — вона видавалась виключно в кабінети великим “шишкам”. Звичайно, для багатьох любителів авто кожен автомобіль у колекції може бути унікальним, а для тих, хто фанатіє від старовинних фотоапаратів — фототехніка.

Звичайно, не можна не помітити, що у музеї досить багато «червоної символіки», але власник говорить, що це все наша історія і музей поза політикою.

  • Мені часто закидають, що у нас тут комунізм, а я говорю, що це все історія. Історія — це ж найточніша наука, воно було і від нього нікуди не дінешся. Я не пропагую Леніна, але він в мене є, бо треба й це показати людям. Тут грає музика радянських виконавців, я не боюся ні російської мови, ні балалайки, на якій написано «Москва 80». А тим, хто починає говорити щось про політику, пропоную вийти на вулицю, там у мене є мішень із портретом Путіна, в яку можна поцілитися, – жартує власник музею.

Що, окрім експозиції? «Родзинкою» є також подача інформації та інтерактивна програма для гостей, зіркою якою є барабанщик-віртуоз Руслан. Відвідувачам навіть пропонують виграти будь-який автомобіль, якщо вони зможуть переграти Руслана на барабанах. Але, напевно, головним плюсом музею є те, що тут можна в буквальному сенсі доторкнутися до історії.
Окрім цього, екскурсії можна замовити англійською, польською та німецькою мовами.

Графік роботи: щоденно, окрім понеділка з 10.00 до 18.00

Вхід: 20 гривень в складі групи, 30 окремо дорослий 

Фотографування: дозволено

Фото Дмитра Тищенка

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.