Вчора, 13 жовтня, у Вінниці відбулась презентація художнього фільму “Відлуння” режисера Валерія Шалиги про перші місяці окупації нашого міста німецькими військами та масові розстріли євреїв.
На презентації стрічки, яка відбулась в кінотеатрі “Сінема сіті”, були присутні режисер Валерій Шалига, частина акторів та членів знімальної групи, Вінницький міський голова Сергій Моргунов та десятки запрошених глядачів.
Загалом “Відлуння”, як художній твір, викликає переважно позитивні емоції, тож ми розповімо, чому варто на нього сходити, якщо з’явиться така можливість.
Про що розповідає “Відлуння”?
Стрічка бере за мету розповісти про досить непросту сторінку життя Вінниці – початок окупації німецькими військами міста під час Другої світової війни – від літа до 19 вересня 1941 року, коли стався масовий розстріл євреїв у Вінниці.
Проте при перегляді виникає розуміння, що навряд окупація в багатьох інших міст виглядала кардинально інакше: “новий порядок”, колабораціонізм, зруйновані долі, переслідування євреїв.
Від багатьох інших фільмів про війну стрічку відрізняє те, що в ній немає відважного героя чи героїв, які, скажімо, відважно борються з нацистами, створюють чи долучаються до спротиву чи просто є прикладами незламності та виключної сили волі. Кожного тут можуть зламати чи вбити.
Натомість “Відлуння” розповідає про колабораціонізм, окупацію з різних точок зору (зокрема, євреїв та українців, дітей, поліцаїв, медиків та цивільних), гоніння єврейського народу, зміну звичних складових міста (наприклад, лікарень) в умовах окупації та головне – виживання, часом будь-якою ціною.
Основою опису цих подій у художньому фільмі стала книга спогадів Василя Куликова «Окупація Вінниці: 18.07.1941 року – 20.03.1944 року», який у період окупації був лікарем. Крім Вінниці, зйомки відбувались у Мурованих Курилівцях, Калинівці, Житомирі та Києві.
Які враження від фільму?
З перших хвилин перегляду фільм хочеться розділити на дві складових: з історичної та художньої точки зору.
Фільм художній
Разом з тим, не можна не відзначити сильні сторони стрічки, як художнього твору: якісну “картинку”, прекрасну музику, реалістичність та логічність більшості дій персонажів, їхнє розкриття як особистостей.
Так, окремо хочеться зупинитись на “нечорнобілості” деяких героїв – поліцаї тут не завжди погані, а мирні жителі, наприклад, не завжди однозначно ставляться до євреїв – є тут і ті, хто радий виселенню представників цього народу, і ті, хто надає їм укриття. Як наслідок, це допомагає персонажам додатково розкритись, а глядачам – співпереживати.
Загалом помітний ріст якості у всіх напрямках в порівнянні з одним із попередніх фільмів Шалиги, “Таємною операцією”.
Разом з тим, фільм є за що критикувати: місцями в ньому з’являються надто нереалістичні діалоги, місцями – кидається в очі перегравання чи “кам’яність” облич акторів, часом помітні “кіноляпи” з більш сучасними речами, ніж період на екрані, а іноді не вистачає субтитрування німецької мови, яке у фільмі є не всюди.
Фільм історичний?
Що ж до історичної сторони фільму, то про неї детальніше розповів режисер вже після перегляду фільму. Так, як стверджує Валерій Шалига, він, як автор сценарію, вивчав не лише написане в книзі Куликова, але й намагався акумулювати знання про окупацію з інших джерел.
– Ця тема дуже складна, щоб її освітлювати в кінематографі, тим більше, художньому. Все це я вичитав у спогадах і просто художньо їх оформив. …Мені здається, ми доторкнулись лише до частинки того, що взагалі в ті часи відбувалось, – зазначив після фільму Шалига.
Разом з тим, історик Олександр Федоришен, який також був серед глядачів фільму, відмітив у коментарі Vежі, що загалом події, освітлені в художньому фільмі, цілком могли відбуватись в реальності під час окупації.
Загалом же фільм вийшов хоча й неідеальним, однак дуже емоційним та просвітницьким. З його переглядом ти розумієш трагізм та безсилість тисяч людей у різних містах перед “новим порядком”, можливість втратити гідність та життя, не кажучи про матеріальний спадок предків чи накопичене майно.
Як сказав дехто з глядачів після перегляду, “після фільму хочеться мовчати”.
Паралельно в голову приходить думка, що окупацію, продемонстровану у фільмі, можна співставити з окупацією теперішньою, з боку Росії – коли в українському Криму людей ув’язнюють за вигаданими звинуваченнями чи коли на тимчасово окупованому Донбасі людей закривають “на підвал”.
Разом з тим, коли та чи взагалі фільм можна буде побачити у широкому прокаті, Валерій Шалига не відповів, сказав, що це буде залежати від реакції глядачів.
Фото Зорини Гаджук та автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.