Сьогодні, 23 грудня, на зустріч із вінницькими школярами приїхав полярник, який працював на станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Він розповів про те, чому пінгвіни це «набридливі кури», як живуть науковці в багатомісячній ізоляції від світу, які звуки глобального потепління та чому він мріє, аби вся планета стала такою, як Антарктида.
Ще минулого року МОН та Національний антарктичний науковий центр влаштували конкурс «Запроси полярника до себе». Завданням для школярів було написати як виглядає один день у житті полярника. Зрештою, обрали 34 школи-переможці з усієї України — по три з 10 міст та ще чотири школи з Донбасу. У Вінниці перемогу отримали учні ліцею №7, гімназії №2 та школи №27.
Саме до цих шкіл на зустріч зі школярами мали приїхати полярники з антарктичної станції. Щоправда, зустріч мала відбутися ще навесні та завадив цьому карантин. Лише сьогодні, 23 грудня, полярник, науковець та директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий приїхав до Вінниці, щоб зустрітися з 7-І класом школи-ліцею №7, та розповісти їм більше про життя на Антарктиді, ніж можна дізнатися зі шкільного курсу географії.
– Ми такий конкурс проводили вперше. Це виникло навіть не від хорошого життя насправді, – розповідає Євген Дикий. – Коли я став директором (НАНЦ — ред.) у 2018 році, то побачив річ, яка мене дуже здивувала. Я сам науковець і дуже добре знаю, що таке станція «Академік Вернадський», як там працюють та що роблять. Коли ж став директором, то з’ясував, що мільйони українців про це нічого не чули. Два десятиліття люди працюють у 15 тисяч кілометрів від нашої країни, роблять там цікаві для всього світу речі, але виявилось, що абсолютна більшість наших земляків про це не знають.
На його думку, завдяки таким зустрічам українці зможуть краще зрозуміти, навіщо їм зі своїх податків утримувати наукову станцію в Антарктиді, а серед сьогоднішніх школярів може з’явитись наступне покоління науковців.
– Ми всі колись були в такому віці, як наша сьогоднішня аудиторія. На той час романтика науки та експедицій, полярних досліджень були певним мейнстрімом, всі про це знали. Школярі зараз дивляться канал Discovery і їм може здаватись, що це все поза Україною, це інший світ до якого ми не дотичні. Тим часом Україна є частиною глобального світу і наші науковці працюють по всій планеті. Гадаю, якщо діти вчасно про це дізнаються, то це може вплинути на те, хто яку професію обере у майбутньому.
На зустріч з полярником прийшли 20 учнів 7-І класу школи-ліцею №7. Для того, щоб перемогти у конкурсі, вони намалювали понад 30 малюнків, які об’єднали у відео та описали день полярника очима пінгвінів. Вчителька географії Людмила Білан розповіла, що учні самі дізналися про цей конкурс та вирішили взяти у ньому участь.
«Наша білявка» Антарктида
Зустріч зі школярами тривала близько години. За цей час Євген Дикий познайомив дітей з особливостями роботи на науковій станції та чому Антарктида насправді нагадує «Едемський сад», попри досить суворий клімат.
До речі, за його словами, сьогодні кожен вінничанин має можливість уявити себе полярником. Оскільки така погода, яка сьогодні у Вінниці, приблизно така ж, як в Антарктиді, де саме антарктичне літо.
Нижче наводимо декілька цитат з зустрічі-лекції Євгена Дикого.
– Про саму Антарктиду можна говорити дуже довго. Ми, полярники, її між собою називаємо «наша білявка». Це дійсно білосніжний континент. Мене найбільше вразила кольорова палітра. Уявіть собі цілий світ, який написаний взагалі без жодного теплого кольору, але є всі варіанти білого, синього. Жодної зеленої цятки, хіба десь дзьоб у пінгвінчика червоненький. Там 150 варіантів холодних кольорів.
– Тут ми весь час безперервно чуємо фон цивілізації, але там цього немає. Раз на декілька днів на обрії з’явиться корабель і його буде чути за багато кілометрів. Але це під час антарктичного літа, а взимку місяцями немає жодного корабля. Є безліч звуків, які породжує вітер та видають різні тварини. Ті ж пінгвіни «крякають». Враховуючи, що починають вони це робити з самого світанку під вікном і якщо ти втомлений, то ці пінгвіни не викликають приємних відчуттів, як коли ти їх бачиш у відео. До них дуже швидко звикаєш, і вони такі «крякаючі набридливі кури». Час від часу серед всього цього такий гарматний вибух — звуки глобального потепління. З таким звуком відколюється черговий шматок криги. На жаль, кожного дня їх чуємо не один десяток. Антарктида тане і це видно очам та чути вухам.
Нещодавно, а саме 19 грудня, поблизу української станції народились троє пінгвінів
– Антарктида — це унікально дружній континент. Це 10% площі планети, де немає озброєних людей. Це територія, яка належить всьому людству та де прийнято допомагати. Не заведено кидати людей у біді. Наприклад, позаминулого року в одного з наших українських полярників було загострення апендициту. Наш лікар спробував зробити операцію, але побачивши ускладнення зрозумів, що людину потрібно евакуювати.
З сусідньої американської станції за однією людиною пригнали цілий криголам, забрали його, відвезли за 450 кілометрів, а там вже на них чекав чілійський літак з бригадою хірургів, які забрали на континент. Це все безкоштовно, ніхто не виставив рахунків, тому що це Антарктида. Там у людей заведено рятувати одне одного, тому що там ніхто на самоті не виживе. Інколи хочеться, щоб вся планета стала Антарктидою.
– Там є відчуття «Едемського саду». Там покоління тварин та птахів, які не знають, що людина вміє ображати. Не знають, як людина насправді іноді ставиться до природи та нищить її. У нас це кожен горобчик знає, але в Антарктиді тварини бачили лише науковців або туристів і реально вони не знають, що людину потрібно в принципі боятись. Вони не лише не тікають, але їм може бути навіть цікаво, почнуть тебе смикати, мені колись пінгвіни розв’язали взуття. Тюлені ще й гавкають, якщо тобі треба пройти й ти заважаєш їм відпочивати.
– Перш за все туди їдуть не за красою, а за знаннями про процеси та явища, які стосуються всієї планети. Багато років від науковців надходила інформація про глобальне потепління, але люди не сприймали це серйозно. Не вважали, що поняття «глобальне» стосується всієї планети. Тепер згадайте минулу зиму, якої фактично у нас не було. Тепер ті процеси, про які з Антарктиди кричали останні 30 років тепер дійшли до нас. Замість того, щоб наперед до цього підготуватися, лише зараз починають чухати потилицю: «Здається, глобальне потепління стосується й України».
– Саме наші українські вчені по даних зі станції «Академік Вернадський» за останні 30 років, розробили модель, яка дозволяє хоча б за півроку передбачати страшні потепління у стратосфері, які спричиняють каскад наслідків. Наприклад, пожежі в Австралії не можна було відвернути, але можна було попередити та підготуватись.
Як потрапити до Антарктиди
Наприкінці зустрічі між школярами відбувались справжні інтелектуальні бої, аби отримати у подарунок перо з хвоста пінгвіна. Насправді виявилось, що переважна більшість школярів могла відповісти на питання науковців, а тому, щоб нікого з них не образити, перо передали вчительці до музею класу.
Попри обмежений час зустрічі, учні цікавились особливостями життя на станції та чи легко науковцям не бачити свої родини протягом 13 місяців (відповідь: важко), як святкують Новий рік (відповідь: з ялинкою) та чи бачили виверження діючих вулканів (відповідь: ні). Також цікавились, як можна потрапити до далекого континенту.
Існує два варіанти, як людина може потрапити до Антарктиди. Один з найпоширеніших варіантів це туризм. Звісно, у зв’язку з пандемією, ця галузь тимчасово зупинилась. Однак існують тури, які розвивались досить бурхливо. Найдешевший (та досить небезпечний) варіант туризму на вітрильних яхтах. Це коштує приблизно 6-8 тисяч євро та ще переліт. До коронакризи також ходили великі круїзні лайнери, але ці тури коштують приблизно від 15 тисяч доларів.
За словами Євгена Дикого, ця галузь туризму стрімко зростає, а тому цілком можливо, що в майбутньому з’явиться більше варіантів подорожей до Антарктиди, а відповідно зменшиться вартість.
Інший шлях до далекого континенту — робота на станції «Академік Вернадський». Взимку там перебувають 10-12 людей, з яких п’ятеро — персонал. Тому навіть якщо ви не науковець, але мрієте побувати на Антарктиді, можете спробувати потрапити до української команди як кухар, лікар, дизеліст-електрик, системний механік, або ж адміністратор зв’язку.
За роботою науковців на станції «Академік Вернадський» можна стежити на офіційній сторінці у Facebook ТУТ.
Фото Марини Сербінович та зі сторінки НАНЦ
Дякуємо!
Тепер редактори знають.