Депутати сільради села Вахнівка Липовецького району Вінниччини не надали згоду на виділення земельної ділянки для спорудження пам’ятного знаку “Борцям за волю України”. Монумент мав би бути встановлений на честь битви, що відбулася поблизу села у 1920 році.
Про це розповів на своїй фейсбук-сторінці депутат Вінницької облради Володимир Барцьось, який опублікував відповідь сільської голови Ганни Нагорної на своє депутатське звернення з цього приводу.
Це здається диким в незалежній Україні, але це факт, що сільські депутати й керівництво цієї сільради фактично стали на позицію ворожу до своєї національної пам’яті та борців за волю України. Тому їх потрібно зробити “відомими”, – написав Барцьось.
Він розповів, що кілька років тому актив громади з Липовця та Вінниці вперше за роки Незалежності влаштував вшанування козаків і повстанців під проводом отаманші Марусі Соколовської.
Олександра Тимофіївна Соколовська, також відома під псевдо Маруся (ілюстрація з Вікіпедії)
Як зазначено на сайті “Закарпаття онлайн”, на початку листопада 1920 року загін Олександри Соколовської (псевдо – Маруся) перебував неподалік Козятина. Вона намагалася пробитися через фронт на з’єднання з армією УНР, але перевага червоних частин у прифронтовій смузі стала цьому на заваді.
Її війську довелося відійти на південь на певну відстань від бойових дій, а вранці 10 листопада більшовики перейшли в наступ по всій лінії фронту, й армія УНР почала відступати, віддаляючись від загону Соколовських. Тому Маруся продовжувала боротьбу в запіллі Червоної армії.
“14 листопада 1920 року в містечку Вахнівці (нині це село в складі Липовецького району Вінницької області) гайдамаки Марусі вщент розтрощили продзагін 24-ї залізної дивізії. Після цього вони розігнали продзагін у селі Брицьке того ж повіту, забравши при цьому загарбаний червоними фураж. Із цього ж села кілька чоловік зголосилося до загону Марусі, а її брат, отець Степан за сестрою далі не пішов, вирішив залишитися у Вахнівцях і служити тут у церкві” – йдеться у матеріалі.
Зазначено, що в Брацлавському повіті Маруся з’єдналася з трьома повстанськими відділами. Об’єднаний загін очолили Артем Онищук і Маруся Соколовська. Втім точних даних про її подальше життя немає.
Зазначимо також, що про Марусю в однойменному романі писав відомий український письменник Василь Шкляр. Як зазначає Вікіпедія, написання твору тривало п’ять років. “При зборі джерел для майбутнього роману, Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, оскільки Марусю багато людей знало й її історію переповідали з вуст в уста як про легендарну жінку.
Окрім свідчень людей, Шкляр також працював з наявними даними про Соколовську в українських архівах. Загалом, Шкляр у своїх інтерв’ю звертав увагу, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців та підкреслював що «тут за кожною подією в книзі стоїть історичний факт»” – повідомляє Вікіпедія.
Ілюстрація – з Фейсбук-сторінки спільноти “Український простір” (ілюстрація до книги Василя Шкляра “Маруся”)
В цих вшануваннях в с. Вахнівці брали участь сільська голова Нагорна Г.Ф, окремі депутати сільради, актив громади. Провели в школі просвітницькі заходи (дивіться світлини), розповіли про цей бій, про земляків – борців за волю України проти червоних московсько-більшовицьких окупантів. Виникла ідея на честь цього переможного бою спорудити пам’ятний знак “Борцям за волю України” і вшанувати таким чином наших героїв і пам’ять про цей бій. Тоді керівництво села нас переконувало, що всебічно підтримують цю ідею і сприятимуть, – написав депутат.
“Ми погодились знайти спонсорські кошти (більшу частку) на проект” – додав Барцьось. Тож маючи усне погодження від керівництва Вахнівки, наприкінці 2019 року він направив офіційного листа до сільради, але відповіді не отримав. Після повторного звернення, сільрада надала відповідь: депутати не погодили виділення земельної ділянки.
Сільський голова прикривається нібито рішенням громади (які збори проводилися чи схід села під час карантину – це цікаво), яка відхилила цю ідею. Буде також дуже цікавим отримати відповідь на новий запит, зокрема протокол засідання сесії та зазначених зборів, хто поіменно був проти святої ідеї вшанування наших героїв, які були аргументи тощо. Чи це було рішення тільки на рівні керівництва села й нас вводять в оману, чи це рішення усієї громади? За моєю інформацією, на зборах села це питання не розглядалося, принаймні вчительство місцеве про це не знає. Потрібні докази, – обурюється Володимир Барцьось.
Додає, що як тільки питання від розмов перейшло “до справи”, керівництво села “включило задній хід, зайнявши ворожу до засад української державності, чинного законодавства позицію”: “Таке враження, що в цьому селі окопалися комуністи-українофоби або доморощені денаціоналізовані малороси, які начхали на пам’ять українців, знищених совєтською владою під час Голодоморів і репресій”.
Він також підкреслив, що “для пам’ятника загиблим євреям в другу світову земельна ділянка знайшлася одразу, Вахнівська сільрада не заперечувала і виділила землю. Для пам’ятного знаку українським героям у сільраді місця не знайшлося”.
Депутат запевнив, що не залишить все просто так. Він вимагає реагування виконавчої гілки влади Липовецького району та Вінницької області, районної та обласної державних адміністрацій, а також Українського інституту національної пам’яті.
VежА також спробувала дізнатися позицію сільради Вахнівки з приводу цієї ситуації, втім на момент, коли ми зателефонували, була відсутня секретар сільради, яка могла б надати відповідний коментар. Разом із тим, землевпорядник сільради Ніна Олександрівна Дудченко пояснила, що “так проголосували депутати” під час сесії. За її словами, було багато суперечок з цього приводу й більшість депутатів висловлювались проти спорудження пам’ятника, відтак рішення не підтримали.
Також нас попросили залишити контактний телефон та пообіцяли передати його секретарці сільради, яка теоретично зможе пояснити, чим мотивували депутати своє рішення.
UPD: Пізніше з VежА зв’язалась вулична депутатка Вахнівської сільради Наталія Задворна. Вона зазначила:
– Та ніхто не відмовлявся (від виділення землі для спорудження меморіалу – авт.). Місце для монумента мала обрати громада на сході села, та це питання не включили до порядку денного. Я завтра (10 липня – авт.) особисто в сільській раді поцікавлюся протоколом тієї сесії та запитом, який надіслав Барцьось, – зазначила Наталія Іванівна.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.