На Вінниччині вперше підтвердили перебування шакалів. Нещодавно цих хижаків помітили на території Тульчинського та Могилів-Подільського районів.
Про це повідомили у Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Та особливо хвилюватися не потрібно: фахівці кажуть, що шакали не шкідливіші за вовків чи лисиць і не становлять загрози для людини.
Наприкінці літа минулого року до Олександра Німого, мисливствознавця ДП “Тульчинського лісомисливського господарства”, зателефонували перехожі і засвідчили, що побачили неподалік Тульчина вовка, що забіг до лісу. На вказане місце одразу виїхала бригада у складі єгерів та державної лісової охорони, яка загонним методом добула ймовірного “вовка”, – йдеться у повідомленні. – Проте досвідчений мисливствознавець одразу зрозумів, що не з тим звіром вони мали справу. Зразки відправлено на експертизу у ветеринарну лабораторію Тульчина, а фото – науковцям. Вони й підтвердили здогадки мисливців.
Зі слів Олександра Німого, зовнішні ознаки шакала дуже характерні: ці хижаки невеликі або середні за розміром, мають хвіст довжиною до 30 см, строкате на спині хутро (чорно-сіре), а голова, вуха і кінцівки – рудого кольору.
Вдруге у Тульчинському районі шакала добули зовсім нещодавно – 25 січня 2020 року. Це зробили працівники єгерської служби районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) під час проведення санітарного рейду із регулювання чисельності хижаків та шкідливих тварин. У повідомленні йдеться, що зустріли мисливці шакала в заростях очерету – їхньому природному сховку.
А могилів-подільські лісівники отримали підтвердження перебування шакала на Вінниччині ще у 2018 році – на межі Могилів-Подільського та Мурованокуриловецького районів області.
У повідомленні йдеться, що двох шакалів у різний час (адже це поодинокі особини) добули мисливці, які полювали на пушного звіра. Ще одного – уже у серпні минулого року під час спільного рейду бригади у складі єгерської служби УТМР, державної лісової охорони “Могилів-Подільський лісгосп”.
Оскільки їх зафіксували у двох віддалених один від одного районах, то фахівці стверджують, що існує два шляхи їхнього пересування: дельтами річок Південний Буг і Дністер.
Шакали добираються до нашої області з півдня по цих річках: переховуються у заростях очеретів, у плавнях, прибережній смузі – це характерні для їхнього виду біотопи, – розповів Василь Мельник, начальник сектору мисливського господарства Вінницького ОУЛМГ.
Цих хижаків зараз не стримують кліматичні бар’єри, наші зими стали малосніжними, м’якшими, а шакали не адаптовані до глибокого снігу, у них короткі лапи. Тому й, можливо, вони сюди мігрують у пошуках поживи. Це вперше за практику моєї роботи ми зафіксували шакалів на Вінниччині.
Водночас фахівці запевняють, що особливо хвилюватися не потрібно: шакали не шкідливіші за вовків чи лисиць і для людини не становлять загрози.
Зазначається, що це невеликий звір, дещо крупніший за лисицю або менший за вовка – у середньому має вагу 12-14 кілограмів. Шакал – хижак всеїдний: споживає фрукти, комах, плазунів, птахів та їхні яйця, гризунів, зайців, малих копитних, а ще не гребує падаллю і нападає на ослаблених крупніших хижаків. На півдні країни, де шакалів уже доволі багато, хижаки часто виїдають цілі кладки фазанячих яєць.
Зараз шакал поширений на більшій частині країн Східної Європи, до Естонії включно. У 2018 році шакала звичайного було внесено до офіційного списку ссавців Білорусі. В Україні його зустрічають на півдні – Миколаївська, Одеська, Херсонська області. Проте останніми роками цей вид родини псових активно переселяється на північ.
_
Ймовірною причиною розширення ареалу проживання шакала в Україні вважають глобальне потепління. Фахівці кажуть, що навіть із самої назви цього хижака – шакал звичайний або азійський – означає, що звір він нетутешній.
_
Наша природа змінюється. Всихають цілі лісові масиви, лісівники вводять інтродуковані більш посухостійкі лісові породи дерев. З’являються і нові представники фауни на Вінниччині. Когось «заселяють» у вольєри для напіввільного утримання мисливських тварин (ланей, муфлонів), а хтось – сам мігрує у подільські ліси (джерело – vinwood.gov.ua).
Фото – vinwood.gov.ua
Ілюстративне фото – i.pinimg.com
Дякуємо!
Тепер редактори знають.