На смак як курка, але крильця липнуть до піднебіння: як у Вінниці тарганами хрумкотіли. ФОТОРЕПОРТАЖ

22:47
Автор: admin
Become a Patron!

Вони лежали на тарілці, звабливо вилискуючи жовтогарячими боками та крильцями, направивши застиглі вуса ніби в небо. Поруч прилягли кілька десятків братів їхніх менших, блідувато –жовтих, таких же непорушних.

Вони – це смажені у фритюрі мадагаскарські таргани та личинки інших комах, якими сьогодні, напередодні Хеловіну, пригощали у вінницькому Музеї науки.

  • А їх точно можна їсти? – питає дівчинка-підліток Валерія, несміливо беручи смаженого таргана в руки перед тим, як з’їсти.
  • Та вони на смак, як курка, не бійся! – припрошує продавчиня в кафе музею, де й продаються ці смаколики: таргани – за 20 гривень штука, личинки – по 5.

 

Дівча обережно відкушує половину, на обличчі, повністю замальованому хеловінським гримом –жодної гримаси огиди. Валерія вже сміливіше доїдає решту комахи і за тим вигукує:

  • Справді, як курка! – але добавки не просить, натомість поспішає до початку чергового раунду тарганячих перегонів: там вже зібрався чималий натовп дітлашні та їхніх батьків, котрі метушилися перед «біговими доріжками».

Перед тим, як таргана з’їсти, годиться взяти участь у комашиних перегонах. Кожен учасник обирає в прозорій банці «власного» таргана. Котрий з дітей не боїться – витягає дебелу комаху власноруч, хто ж не хоче брати до рук хоч і мадагаскарського, але таргана – за них це робить організаторка перегонів: дівчина в оранжевій спідниці та довгих панчохах.

   

Тарганів акуратно встановлюють на бігові доріжки, притримуючи зверху руками, аби ті не розлетілись по музею. Зрештою після команди «старт» засувка перед комахами відкривається і ті чимдуж біжать вперед, адже в кінці дистанції їх чекає нагорода: дрібно нарізана морква.

     

Малеча намагається прискорити своїх бігунів: хтось стукає по склу, яке закриває доріжки, хтось просто голосно кричить. Деякі таргани розуміють натяки правильно і біжать ще швидше, інші – навпаки зачаровано зупиняються.

Зрештою хтось перемагає і обирає собі приз із трьох варіантів: безкоштовний квиток в Музей науки, коктейль або ж право з’їсти смаженого таргана, Більшість все-таки обирали похід в Музей науки, тим паче, що там саме тривали хімічно-технічні шоу.

     

Ми не могли й собі відмовити в задоволені скуштувати хоча би по одному тарганчику або личинці. Особливо враховуючи, що в умовах продовольчої кризи, котра насувається на планету, саме на тарганів роблять ставку вчені як на джерело чистого білку.

 

Що ж, на наш хлопський смак, смажені таргани виявилися доволі непоганою закускою – під пиво точно піде. За рахунок олії та спецій, «автентичного» тарганячого присмаку майже не відчувалося, загалом справді схоже на смажене ципля. Щоправда, між зубами застрягають лапки, а шматочки крилець прилипають до піднебіння. Але то таке.

Інша справа – личинки. Вони і виглядають не так апетитно (якщо ви – не Беар Грілз десь у джунглях), і охоти ними посмакувати було менше. Проте заради експерименту ми таки поглинули кілька штук. В цьому випадку вже достатньо відчутно дає про себе знати смак.. кхм… білка. В’язкий, трохи приторний, з унікальним ароматом личинки. Смакота…

Резюме від Vежі наступне: таргани й личинки – це прикольно. Але вареники зі шкварками – значно краще! З прийдешнім Геловіном всіх! 🙂

Фото Ольги Мірошниченко

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.